What do you think?
Rate this book
Заклятий меч, або Голос крові
Було це в часи прадавні, нині призабуті. Ходили тоді по землі герої й потвори, і перших не завжди вдавалося відрізнити від других. А слово в ті часи бувало гострішим за меч, хоч і мечі вміли тоді промовити своє гостре слово... У новій повісті знаного українського письменника Володимира Аренєва, лавреата премії «Книга року ВВС-2019», йдеться про пригоди меча і тих, хто ним володів, про мандрівки й переслідування, чари та закляття, а ще — про Одіна Стойменного, пані Брамницю та двох відчайдухів, які насмілилися кинути їм виклик. «Заклятий меч» — самостійна історія у світі «Заклятого скарбу».
168 pages, Hardcover
Published January 1, 2020
2 people are currently reading
102 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 20 of 20 reviews
November 1, 2020
Пропп би плакав. Імовірно, від замилування, хоча з тими пред-структуралістами ніколи напевно не знатимеш. Зрештою, можливо, "Заклятий меч" трохи занадто постмодерний текст, але наскільки ж він прекрасний!
У повісті на двісті сторінок (де густо від ілюстрацій), здається, можна знайти все й для всіх. Для шанувальників героїчного фентезі - чесний квест про піди туди не знаю куди та зроби сам знаєш що. Для поціновувачів історичної прози - концентрований текст про києворуське середньовіччя із сильним присмаком нордичної теорії. Для любительок "А напишіть нам класичне фентезі з жіночої точки зору" - тут не прямо-таки жіноча точка зору, але цілком чесний паритет з кількома прикольними персонажками й однією - абсолютно богічною (в усіх сенсах цього слова). Для дітей, що зростали на збірках міфів тут просто свято якесь. Можна навіть сказати, цілком годяще під сьогоднішнє - хороший справ високої скандинавської та низової слов'янської міфологій з сильним посмертно-потойбічним присмаком. Я там про Проппа згадувала? З цього боку тут взагалі чистий екстаз /вимушена пауза - Ксеня б'ється з захоплених конвульсіях/ Це ж головна казка мого дитинства - про річку Смородину, калиновий міст, Бабу-Ягу. Баба-Яга тут просто ідеальна: архетип+психологізм, збовтати, але не змішувати. Про постмодерн йшлося? Ооо, як тут все густо нашпиговано цитатами й алюзіями. Від очевидних, які самі напрошуються: саги, нібелунги, Ґейман, Мартін, всі діла, до... Ми з внутрішнім голосом досі сперечаємося, чи треба було хреститися на: "Ти перепрошуєш мене, однак робиш це нещиро й без поваги", - а чи все ж таки "показалось".
Що іще? Чудова тришарова структура з прекрасною (і болісно актуальною) історією-рамочкою, з героїнею котрої хотілося б познайомитися ближче. Колоритний й достовірний в деталях світ. Неймовірні ілюстрації. Приємний ненав'язливий гумор. Штукарський розрахунок найвищого ґатунку, коли кожне коліщатко на місці, повертається вчасно і робить свій ідеально темперований "клац". Знаю, що деяких читачів така увага до технічної досконалості може дратувати, але це текст, який хочеться розібрати, як годинник, але в тому не має потреби - якщо глянути під правильним кутом, він наче скляний, видно, як все працює і це просто заворожує. Ну і в першу чергу "Заклятий меч" - це тужлива й дуже красива історія про любов і ненависть. Про відповідальність (ти назавжди береш на себе відповідальність за тих, кого вбив - поворот доволі очевидний, але від цього барв він не втрачає) і звільнення від неї. Про те, чим може бути вічність: мрією чи стражданням. Про примноження зла й повернення добра сторицею. Про щедрість та щирість. А головне - про вічний коловорот життя й смерті, і те, що нарізно вони не існують. Коли про це згадувати, як не цієї ночі?
У повісті на двісті сторінок (де густо від ілюстрацій), здається, можна знайти все й для всіх. Для шанувальників героїчного фентезі - чесний квест про піди туди не знаю куди та зроби сам знаєш що. Для поціновувачів історичної прози - концентрований текст про києворуське середньовіччя із сильним присмаком нордичної теорії. Для любительок "А напишіть нам класичне фентезі з жіночої точки зору" - тут не прямо-таки жіноча точка зору, але цілком чесний паритет з кількома прикольними персонажками й однією - абсолютно богічною (в усіх сенсах цього слова). Для дітей, що зростали на збірках міфів тут просто свято якесь. Можна навіть сказати, цілком годяще під сьогоднішнє - хороший справ високої скандинавської та низової слов'янської міфологій з сильним посмертно-потойбічним присмаком. Я там про Проппа згадувала? З цього боку тут взагалі чистий екстаз /вимушена пауза - Ксеня б'ється з захоплених конвульсіях/ Це ж головна казка мого дитинства - про річку Смородину, калиновий міст, Бабу-Ягу. Баба-Яга тут просто ідеальна: архетип+психологізм, збовтати, але не змішувати. Про постмодерн йшлося? Ооо, як тут все густо нашпиговано цитатами й алюзіями. Від очевидних, які самі напрошуються: саги, нібелунги, Ґейман, Мартін, всі діла, до... Ми з внутрішнім голосом досі сперечаємося, чи треба було хреститися на: "Ти перепрошуєш мене, однак робиш це нещиро й без поваги", - а чи все ж таки "показалось".
Що іще? Чудова тришарова структура з прекрасною (і болісно актуальною) історією-рамочкою, з героїнею котрої хотілося б познайомитися ближче. Колоритний й достовірний в деталях світ. Неймовірні ілюстрації. Приємний ненав'язливий гумор. Штукарський розрахунок найвищого ґатунку, коли кожне коліщатко на місці, повертається вчасно і робить свій ідеально темперований "клац". Знаю, що деяких читачів така увага до технічної досконалості може дратувати, але це текст, який хочеться розібрати, як годинник, але в тому не має потреби - якщо глянути під правильним кутом, він наче скляний, видно, як все працює і це просто заворожує. Ну і в першу чергу "Заклятий меч" - це тужлива й дуже красива історія про любов і ненависть. Про відповідальність (ти назавжди береш на себе відповідальність за тих, кого вбив - поворот доволі очевидний, але від цього барв він не втрачає) і звільнення від неї. Про те, чим може бути вічність: мрією чи стражданням. Про примноження зла й повернення добра сторицею. Про щедрість та щирість. А головне - про вічний коловорот життя й смерті, і те, що нарізно вони не існують. Коли про це згадувати, як не цієї ночі?
May 17, 2022
Книга дуже якісна! І текст, і редагування, і ілюстрації - все на вищому рівні.
Чотири зірочки поставила, бо не можу сказати, що це на 100% моє.
Написана книга у стилі епосу, легенди. Як мені здалося, за основу пан Володимир взяв суміш Скандинавської і Слов'янської міфології. Але це не точно, бо я в цьому геть не спец :)
Однозначно цікава книга, не читала нічого подібного. Треба буде і "Заклятий скарб" прочитати.
Чотири зірочки поставила, бо не можу сказати, що це на 100% моє.
Написана книга у стилі епосу, легенди. Як мені здалося, за основу пан Володимир взяв суміш Скандинавської і Слов'янської міфології. Але це не точно, бо я в цьому геть не спец :)
Однозначно цікава книга, не читала нічого подібного. Треба буде і "Заклятий скарб" прочитати.
July 10, 2021
This is a second novel in the loosely related ‘Cursed’ cycle by Ukrainian author Володимир Арєнєв. So far there are only two books – this one and the first volume – Бісова душа, або Заклятий скарб, which I reviewed here. The third volume is in the works, according to the author’s FB. The books are set in different time periods and with different characters, but with a related idea of ‘Otherworld’, which is mainly based on Slavic mythology.
The English translation of the title is “The Cursed Sword or the Voice of Blood”. The book starts in modern Ukraine, where a teen girl visits her grandma living in a village next to kurgans (a type of tumulus constructed over a grave, usually of from Scythian culture to 10-12th centuries AD), after her older brother died in the current Russian-Ukrainian military conflict at Donbas. One night she visits a nearby kurgan, observing a group of ‘black archeologists’ getting some stuff out of there as well as meeting a ghost horse and finding out that her grandma is more than just her old relative.
Then readers are shifted into the main story, which happens around 10th century with a Northerner (Viking) named Snorri. He is a middle son in one settled family, more interested in books and skald’s stories than either in fighting or business. When he was away, another family attacked his house, killing most of his relatives and руб in order to avenge them struck a deal with Odin and got a magic sword. However, during his revenge raid, he accidentally kills one of his remaining brothers. Burned inside with guilt, he runs away from his country, seeking, a person, who can destroy the sword. The sword reminds of Michael Moorcock’s classic weapon, but it has no own self, but contains souls of all slayed by it. On his quest Snorri meets Ulyana, a young woman, who, due to a trauma lost her voice and together they search for a smith, who can destroy the sword and forge a new voice.
This is more a version of fairy tales than ‘classic’ fantasy. It is heavily influenced by Norse mythology.
The English translation of the title is “The Cursed Sword or the Voice of Blood”. The book starts in modern Ukraine, where a teen girl visits her grandma living in a village next to kurgans (a type of tumulus constructed over a grave, usually of from Scythian culture to 10-12th centuries AD), after her older brother died in the current Russian-Ukrainian military conflict at Donbas. One night she visits a nearby kurgan, observing a group of ‘black archeologists’ getting some stuff out of there as well as meeting a ghost horse and finding out that her grandma is more than just her old relative.
Then readers are shifted into the main story, which happens around 10th century with a Northerner (Viking) named Snorri. He is a middle son in one settled family, more interested in books and skald’s stories than either in fighting or business. When he was away, another family attacked his house, killing most of his relatives and руб in order to avenge them struck a deal with Odin and got a magic sword. However, during his revenge raid, he accidentally kills one of his remaining brothers. Burned inside with guilt, he runs away from his country, seeking, a person, who can destroy the sword. The sword reminds of Michael Moorcock’s classic weapon, but it has no own self, but contains souls of all slayed by it. On his quest Snorri meets Ulyana, a young woman, who, due to a trauma lost her voice and together they search for a smith, who can destroy the sword and forge a new voice.
This is more a version of fairy tales than ‘classic’ fantasy. It is heavily influenced by Norse mythology.
April 5, 2021
Це дивна книжка. Не даремно "повість-фантазія", як зазаначено на титулі. На межі жанрів і стереотипних уявлень про фенетезі, підліткову літературу і тд. "Заклятий меч" можна читати у в межах цих уявлень. А можна просто відкрити обкладинку і попливсти чудовим плетевом слів.
Головна метафора книги - меч з кургану - має реальну історію. Кілька років тому в Україну повернувся меч, що до того був викрадений чорними археологами. Меч намагалися вивезти за кордон і продати. Але стався не такий частий в історії подібних випадків хепіенд, і меч повернули в Україну.
Аренєв пофантазував, як же цей меч міг потрапити в Україну, і звернувся до улюбленою теми для багатьої фентезистів - скандинавської міфології. Тим більше, що вона мала вплив і нашу культуру.
Книгою проходжає Одін з усіма його ста іменами, девять світів тримає Ігдрасиль, і при цьому це суто наша історія. Головні герої опиняються у краї Славути і зустрічаються з цілком місцевими Міцними. За Брамницю ще один жирнющий плюс. Не знаю, яку вікову категорію поставив видавець, але навіть доросла дитина може зловити страшний сон після зустрічі з потерчатками панни Брамниці.
Так само прекрасні казкові звірі-помічники: ведмідь, кабан, лисиця. Для тих, хто не в курсі, вони були тотемними і для племен, що жили у київських лісах. А величезний сом взагалі моя любов. Досі існує відгомін легенди про Сома, що живе у Дніпрі. Кажуть, досі йому залишають пожертви на капищі на Трухановому).
Як кожна хороша книга, "Заклятий меч" має кілька шарів. Власне подієвий - захопливий квест-сюжет. І тут від мене жирний мінус. Повісті явно мало)) мало би бути книженція на 800 сторінок з історіями всіх персонажів, на яких тут не вистачило місця.
Другим дном виступає квест для читача. Тут лише гугл чи ерудиція в поміч. І це неймовріно захопливо вгадувати, що ж там Аренєв позапихував між рядками.
Наприклад, зустрічаєш на сторінці 111 читаєш: "Вже зануруючись у воду, побачив Ярий на мить під плотом дивне: довгу шию у зморшках, дзьобату голову, лапу з перетинками". Перегортаєш на ілюстрацію геніального Олександр Продан і кажеш собі - ну от і доведіть, що це не тінь Кінгівського Матурина.
Або на сторінці 115 зустрічаєш:
"Може, згадати краще сагу якусь... про Битву за перстень" і думаєш, це про той самий професорський перстень?
Чи оце донокарліонівське фиркання Одіна: «Ти перепрошуєш мене, однак робиш це нещиро й без поваги». І це я ще Гоголем та Шевченком не пройшлася)
Але цитати явні чи ні настільки тонко вплетені у оповідь, що жодним чином не впадають в око. А якщо вже зачепитися саме за цей рівень - отримаєте ще одну порцію морозива)
Окремо скажу про стиль. Він непростий, якщо ви підійшли до книгу з боку фенетезі, але прекрасний, якщо ви зайшли дверима "у казку". Засобами сучаної мови автор творить піснь скальда. Аренєв ощадливий у словах, і водночас тут багато прикметників (іноді забагато:)) Але ця ощадливість дозволяє проспівати піснь скальда на одній ноті - без происань і зайвостей. "Заклятий меч" - це радше притча, легенда про те, що було на цій землі, коли вона була юною.
А ще це про важкі і важливі питання. Я про ще один шар - метафоричний. Хтось писав, що "Заклятий меч" про голос крові, звязок поколінь (всім Ярчукам Аренєва - принагідне вітання:), і це цілком слушно. Але ще й про втрату і як її пережити, про родину, про почуття провини і прощення. І всі ці речі не стільки про конкретні людські історії, скільки про землю, на якій ці історії розгортаються.
Головна метафора книги - меч з кургану - має реальну історію. Кілька років тому в Україну повернувся меч, що до того був викрадений чорними археологами. Меч намагалися вивезти за кордон і продати. Але стався не такий частий в історії подібних випадків хепіенд, і меч повернули в Україну.
Аренєв пофантазував, як же цей меч міг потрапити в Україну, і звернувся до улюбленою теми для багатьої фентезистів - скандинавської міфології. Тим більше, що вона мала вплив і нашу культуру.
Книгою проходжає Одін з усіма його ста іменами, девять світів тримає Ігдрасиль, і при цьому це суто наша історія. Головні герої опиняються у краї Славути і зустрічаються з цілком місцевими Міцними. За Брамницю ще один жирнющий плюс. Не знаю, яку вікову категорію поставив видавець, але навіть доросла дитина може зловити страшний сон після зустрічі з потерчатками панни Брамниці.
Так само прекрасні казкові звірі-помічники: ведмідь, кабан, лисиця. Для тих, хто не в курсі, вони були тотемними і для племен, що жили у київських лісах. А величезний сом взагалі моя любов. Досі існує відгомін легенди про Сома, що живе у Дніпрі. Кажуть, досі йому залишають пожертви на капищі на Трухановому).
Як кожна хороша книга, "Заклятий меч" має кілька шарів. Власне подієвий - захопливий квест-сюжет. І тут від мене жирний мінус. Повісті явно мало)) мало би бути книженція на 800 сторінок з історіями всіх персонажів, на яких тут не вистачило місця.
Другим дном виступає квест для читача. Тут лише гугл чи ерудиція в поміч. І це неймовріно захопливо вгадувати, що ж там Аренєв позапихував між рядками.
Наприклад, зустрічаєш на сторінці 111 читаєш: "Вже зануруючись у воду, побачив Ярий на мить під плотом дивне: довгу шию у зморшках, дзьобату голову, лапу з перетинками". Перегортаєш на ілюстрацію геніального Олександр Продан і кажеш собі - ну от і доведіть, що це не тінь Кінгівського Матурина.
Або на сторінці 115 зустрічаєш:
"Може, згадати краще сагу якусь... про Битву за перстень" і думаєш, це про той самий професорський перстень?
Чи оце донокарліонівське фиркання Одіна: «Ти перепрошуєш мене, однак робиш це нещиро й без поваги». І це я ще Гоголем та Шевченком не пройшлася)
Але цитати явні чи ні настільки тонко вплетені у оповідь, що жодним чином не впадають в око. А якщо вже зачепитися саме за цей рівень - отримаєте ще одну порцію морозива)
Окремо скажу про стиль. Він непростий, якщо ви підійшли до книгу з боку фенетезі, але прекрасний, якщо ви зайшли дверима "у казку". Засобами сучаної мови автор творить піснь скальда. Аренєв ощадливий у словах, і водночас тут багато прикметників (іноді забагато:)) Але ця ощадливість дозволяє проспівати піснь скальда на одній ноті - без происань і зайвостей. "Заклятий меч" - це радше притча, легенда про те, що було на цій землі, коли вона була юною.
А ще це про важкі і важливі питання. Я про ще один шар - метафоричний. Хтось писав, що "Заклятий меч" про голос крові, звязок поколінь (всім Ярчукам Аренєва - принагідне вітання:), і це цілком слушно. Але ще й про втрату і як її пережити, про родину, про почуття провини і прощення. І всі ці речі не стільки про конкретні людські історії, скільки про землю, на якій ці історії розгортаються.
October 25, 2023
Це була цікава подорож, але під час котрої найкраще, що вдається усвідомити: я знаю, що нічого не знаю. Тобто розумієш, що ключова історія - це така суміш нордичних і слов'янських мітів, на чому, цілком можливо чи цілком могла би, зростати Русь як симбіоз і простір боротьби двох цих світів. Але й глибини знань бракує, аби відчитувати всі ходи, повороти і навіть банально відчитувати героїв/героїнь (а в історії чоловічих та жіночих персонажів\ок приблизно рівно, а в легенді домінують жіночі образи). Тому після прочитання я традиційно поліз шукати рецензії, аби зрозуміти трохи більше)
Повертаючись до власного досвіду, то ця історія читається справді вкрай легко, бо тут є свій ритм. Сливе, автор так і задумував, аби оповідь котилася легким клубком, аби легше було їй слідувати, ніби створена давніми співцями-бардами чи як називалися в ті часи мандрівні музики-оповідачі? І хоч в якийсь момент я навіть відчував перевантаження від кількости образів, бо ця історія дуже візуальна і взагалі мені спершу уявлялася в дусі якого аніме, хоч могла би читатися важко тим, хто непосвячений в мітологію, але насправді, кожен/кожна може знайти тут й відчитати щось для себе, аби насолодитися. І якщо спершу я відчував скепсис щодо того, наскільки ця книжка може бути янґ едалтом (здається, саме так вона подається), то згодом пригадав своє захоплення в дитинстві "Братами Лев'яче Серце" Ліндґрен і тим, наскільки я прозрівав з цієї книжки, перечитавши її кілька років тому. Тож щось для себе тут знайдуть і діти, і підлітки, і дорослі, і любителі мечів, і нордичної теорії, і мітології. Лиш чорні археологи можуть образитися.
Повертаючись до власного досвіду, то ця історія читається справді вкрай легко, бо тут є свій ритм. Сливе, автор так і задумував, аби оповідь котилася легким клубком, аби легше було їй слідувати, ніби створена давніми співцями-бардами чи як називалися в ті часи мандрівні музики-оповідачі? І хоч в якийсь момент я навіть відчував перевантаження від кількости образів, бо ця історія дуже візуальна і взагалі мені спершу уявлялася в дусі якого аніме, хоч могла би читатися важко тим, хто непосвячений в мітологію, але насправді, кожен/кожна може знайти тут й відчитати щось для себе, аби насолодитися. І якщо спершу я відчував скепсис щодо того, наскільки ця книжка може бути янґ едалтом (здається, саме так вона подається), то згодом пригадав своє захоплення в дитинстві "Братами Лев'яче Серце" Ліндґрен і тим, наскільки я прозрівав з цієї книжки, перечитавши її кілька років тому. Тож щось для себе тут знайдуть і діти, і підлітки, і дорослі, і любителі мечів, і нордичної теорії, і мітології. Лиш чорні археологи можуть образитися.
Read
January 26, 2021У першій сюжетній лінії повісті дівчинка-підліток піднімається в ніч на Івана Купала 2015-го року на курган, щоб полоскотати своїм фоловерам нерви стрімом із гори з недоброю славою. Така гора, здається, є в кожному порядному місті, але героїні щастить: саме на її горі межа між світами таки проникна, принаймні в таку ніч.
Друга сюжетна лінія повісті — це оповідка, яку героїня чує тієї ночі на горі: історія про її далекого предка, бравого вікінга, який мандрує у Київську Русь, щоб виконати зобов’язання перед своїми предками, а врешті опиняється за межею не лише знайомого йому світу, а й узагалі поза буденними немагічними землями, і врешті стає частиною геть іншої історії.
Далі на ЛітАкценті
Друга сюжетна лінія повісті — це оповідка, яку героїня чує тієї ночі на горі: історія про її далекого предка, бравого вікінга, який мандрує у Київську Русь, щоб виконати зобов’язання перед своїми предками, а врешті опиняється за межею не лише знайомого йому світу, а й узагалі поза буденними немагічними землями, і врешті стає частиною геть іншої історії.
Далі на ЛітАкценті
November 19, 2021
Коли я була дитиною, то українська дитяча література обмежувалася Дімаровим та шкільною програмою (особисто для мене). У Дімарова були подорожі на інші планети, нові відкриття, а шкільна програма - хм, то таке не вельми веселе заняття в школі. Якщо і було щось інше, то не сильно відоме і щоб знайти щось вартісне треба добряче попотіти.
Тому я з великим захопленням кожного разу заходжу в дитячий відділ будь-якої книгарні. А книги @ababagalamaga - це взагалі окрема 🖤
"Заклятий меч" Володимира Аренєва -це дитяче фентезі, яке мене просто підкорило. Абсолютно цілісна історія розвивається всього на 160 сторінках. Ілюстрації ідуть враз з сюжетом і є неймовірно красивими. Художник дуже детально передав образи та енергетику розповіді.
Оповідь побудована на суміші скандинавської міфології та слов'янських вірувань з вкрапленнями історії Кия та неймовіно-поєднуваним міксом Скандинавії та Київської Русі. Сноррі, Ярий, Ульврун, Уляна гармонійно ввійшли в оповідь, а згадки про Нібелунгів та перетворення Кия на ще більш міфічного персонажа добавили перцю.
Чудова історія як для дітей, так і для дорослих. З цікавим сюжетом, харизматичними героями, з ненав'язливою мораллю та з чистою українською мовою.
Тому я з великим захопленням кожного разу заходжу в дитячий відділ будь-якої книгарні. А книги @ababagalamaga - це взагалі окрема 🖤
"Заклятий меч" Володимира Аренєва -це дитяче фентезі, яке мене просто підкорило. Абсолютно цілісна історія розвивається всього на 160 сторінках. Ілюстрації ідуть враз з сюжетом і є неймовірно красивими. Художник дуже детально передав образи та енергетику розповіді.
Оповідь побудована на суміші скандинавської міфології та слов'янських вірувань з вкрапленнями історії Кия та неймовіно-поєднуваним міксом Скандинавії та Київської Русі. Сноррі, Ярий, Ульврун, Уляна гармонійно ввійшли в оповідь, а згадки про Нібелунгів та перетворення Кия на ще більш міфічного персонажа добавили перцю.
Чудова історія як для дітей, так і для дорослих. З цікавим сюжетом, харизматичними героями, з ненав'язливою мораллю та з чистою українською мовою.
November 21, 2022
Навіть не очікувала, що так сподобається, бо зазвичай мені такий спеціально казковий стиль оповіді не заходить. Але тут, мабуть, все у сполуці дало таке враження - і класна казка з купою метафор і відсилок до історії та міфів, і чудове оформлення книжки (ілюстрації - то просто любов).
Починається все з рамочної історії, де дівчинка приїжджає до бабусі, йде в одну дивну місцину, а там про неї вже йде мова. Я знаю, що ця повість якось повязана з іншою того ж автора, але читати можна й не знаючи, враження це не псує. Головний герой укладає угоду з Одіном, щоб помститися за родину, але з богами як завжди все не так просто, тому від чарівного меча, даного йому для помсти, герою ніяк не позбутися, а треба - там занадто багато голосів убитих, щоб жити з ними поруч було безпечно. І от він шукає, де й хто зможе забрати меч чи стишити його, шляхом приєднується дівчина з втраченим голосом, і разом вони проходять купу квестів, поки боги знову не вийдуть до них і не скажуть своє слово. Буде і загадковий коваль, і така собі Баба Яга, яка може й не вона, а їй дуже болить, і невпокоєні моторошненькі душі, і чого тільки не буде. Багато впізнаваного, тому було ще й цікаво, як автор переграє знайомі сюжети.
І взагалі це якась дуже милосердна книжка, нам зараз такого треба.
Починається все з рамочної історії, де дівчинка приїжджає до бабусі, йде в одну дивну місцину, а там про неї вже йде мова. Я знаю, що ця повість якось повязана з іншою того ж автора, але читати можна й не знаючи, враження це не псує. Головний герой укладає угоду з Одіном, щоб помститися за родину, але з богами як завжди все не так просто, тому від чарівного меча, даного йому для помсти, герою ніяк не позбутися, а треба - там занадто багато голосів убитих, щоб жити з ними поруч було безпечно. І от він шукає, де й хто зможе забрати меч чи стишити його, шляхом приєднується дівчина з втраченим голосом, і разом вони проходять купу квестів, поки боги знову не вийдуть до них і не скажуть своє слово. Буде і загадковий коваль, і така собі Баба Яга, яка може й не вона, а їй дуже болить, і невпокоєні моторошненькі душі, і чого тільки не буде. Багато впізнаваного, тому було ще й цікаво, як автор переграє знайомі сюжети.
І взагалі це якась дуже милосердна книжка, нам зараз такого треба.
April 24, 2021
Ризикнув із українським фентезі за багато років. Дуже хороший рівень. Підліткове фентезі, багато хорошого, посилань на різні міфології, що урізноманітнює досвід читання.
Коли читав, було також відчуття еклектичності, тому 4/5 .
При нагоді ще почитаю щось від Володимир Арєнєва.
Коли читав, було також відчуття еклектичності, тому 4/5 .
При нагоді ще почитаю щось від Володимир Арєнєва.
February 22, 2021
Роман буде цікавим і для дорослих
August 22, 2021
Аренєв Володимир
Заклятий меч
• Видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
• Формат 142х215 мм
• Кількість сторінок 168
• Ілюстрації Продан Олександр
• Дизайн Дунець Ігор
• Кількість сторінок: 168
Було це в часи прадавні, нині призабуті. Ходили тоді по землі герої й потвори, і перших не завжди вдавалося відрізнити від других. А слово в ті часи бувало гострішим за меч, хоч і мечі вміли тоді промовити своє гостре слово... У новій повісті знаного українського письменника Володимира Аренєва, лавреата премії «Книга року ВВС-2019», йдеться про пригоди меча і тих, хто ним володів, про мандрівки й переслідування, чари та закляття, а ще — про Одіна Стойменного, пані Брамницю та двох відчайдухів, які насмілилися кинути їм виклик. «Заклятий меч» — самостійна історія у світі «Заклятого скарбу».
1. Я прочитала її не так швидко, бо це вже написано зараз, і під впливом реальних подій. Це геть не дитяча книга. Іноді вам буде дуже страшно, навіть моторошно. Ти як падаєш у прірву і лише дивом рятуєшся. Переказувати не має сенсу, зазначу лише декілька вражень
2. - як я люблю загадки і тут вони пречудові
3. - як і гру письменника з читачами – історія в історії та інші родзинки винахідливо та майстерно сплітаються у барвисту тканину історії, яка мчить як вітер - лише встигай повертати голову, щоб не апасти.
4. - і не забувай, що на наших теренах навіть зброя – це не тільки залізо та смерть
5. - окрема дяка за примітки та концентрований текст.
6. Недоліків бачу два – хочеться продовження і екранізації на якомусь НВО – хай Гейман та Американські боги потримають нашу медовуху)). Думаю, Volodymyr Arenev та Видавництво «Абабагаламага» були б не проти
7. Тому рекомендую тим, хто любить історію та українських авторів – ви не пожалкуєте, бо на вас чекає багато цікавого. І з пречудовим та якісним оформленням.
Заклятий меч
• Видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
• Формат 142х215 мм
• Кількість сторінок 168
• Ілюстрації Продан Олександр
• Дизайн Дунець Ігор
• Кількість сторінок: 168
Було це в часи прадавні, нині призабуті. Ходили тоді по землі герої й потвори, і перших не завжди вдавалося відрізнити від других. А слово в ті часи бувало гострішим за меч, хоч і мечі вміли тоді промовити своє гостре слово... У новій повісті знаного українського письменника Володимира Аренєва, лавреата премії «Книга року ВВС-2019», йдеться про пригоди меча і тих, хто ним володів, про мандрівки й переслідування, чари та закляття, а ще — про Одіна Стойменного, пані Брамницю та двох відчайдухів, які насмілилися кинути їм виклик. «Заклятий меч» — самостійна історія у світі «Заклятого скарбу».
1. Я прочитала її не так швидко, бо це вже написано зараз, і під впливом реальних подій. Це геть не дитяча книга. Іноді вам буде дуже страшно, навіть моторошно. Ти як падаєш у прірву і лише дивом рятуєшся. Переказувати не має сенсу, зазначу лише декілька вражень
2. - як я люблю загадки і тут вони пречудові
3. - як і гру письменника з читачами – історія в історії та інші родзинки винахідливо та майстерно сплітаються у барвисту тканину історії, яка мчить як вітер - лише встигай повертати голову, щоб не апасти.
4. - і не забувай, що на наших теренах навіть зброя – це не тільки залізо та смерть
5. - окрема дяка за примітки та концентрований текст.
6. Недоліків бачу два – хочеться продовження і екранізації на якомусь НВО – хай Гейман та Американські боги потримають нашу медовуху)). Думаю, Volodymyr Arenev та Видавництво «Абабагаламага» були б не проти
7. Тому рекомендую тим, хто любить історію та українських авторів – ви не пожалкуєте, бо на вас чекає багато цікавого. І з пречудовим та якісним оформленням.
November 11, 2025
Дія повісті відбувається у світі Заклятого скарбу. Певним чином це можна вважати навіть таким собі приквелом, адже в кінці ми отримуємо натяки, що головні герої стануть прабатьками Андрія Ярчука. Проте події розгортаються за багато століть, у часи, коли боги могли зійти на землю і обдарувати або проклясти людину; коли існували речі, які були наділелені свідомістю, жагою, прагненням. Здебільшого прагнули крові зар��ди помсти, слави, та зрештою - марнославства.
Сноррі на прізвисько Каламар не мав воїнської звитяги. Наймиліше йому було читати і пізнавати нове. Та після підступного вбивства його батька і брата, вдався Сноррі до давнього обряду… і повернувся сивим, проте з мечем. І помстився він вбивці рідних. Проте потім надовго сховав меч, не брав до рук і навіть з піхов не витягав.
Сноррі тікає далеко, мандрує, намагаючись не виділятися поміж інших, та його переслідують охочі до меча (а також воїнської слави і звитяги). Багато перешкод здолає Сноррі на своєму шляху, знайде щиру подругу, зустрінеться з пані Брамницею, перетне калиновий міст… І все заради того, аби знешкодити меч, який прагне крові.
Книга, як завжди у Володимира, дуже цікава, написана прекрасною мовою. Ґрунтовне пропрацювання матеріалу, необхідного для створення світу Заклятого меча, відчувається з першого речення. Кожне слово на своєму місці, немає нічого зайвого або неістотного. Ти ніби потрапляєш у моторошну, але неймовірно-цікаву казку, і не можеш відірватися, поки не прочитаєш до кінця. Наше втрачене минуле оживає і гукає до нас.
Сноррі на прізвисько Каламар не мав воїнської звитяги. Наймиліше йому було читати і пізнавати нове. Та після підступного вбивства його батька і брата, вдався Сноррі до давнього обряду… і повернувся сивим, проте з мечем. І помстився він вбивці рідних. Проте потім надовго сховав меч, не брав до рук і навіть з піхов не витягав.
Сноррі тікає далеко, мандрує, намагаючись не виділятися поміж інших, та його переслідують охочі до меча (а також воїнської слави і звитяги). Багато перешкод здолає Сноррі на своєму шляху, знайде щиру подругу, зустрінеться з пані Брамницею, перетне калиновий міст… І все заради того, аби знешкодити меч, який прагне крові.
Книга, як завжди у Володимира, дуже цікава, написана прекрасною мовою. Ґрунтовне пропрацювання матеріалу, необхідного для створення світу Заклятого меча, відчувається з першого речення. Кожне слово на своєму місці, немає нічого зайвого або неістотного. Ти ніби потрапляєш у моторошну, але неймовірно-цікаву казку, і не можеш відірватися, поки не прочитаєш до кінця. Наше втрачене минуле оживає і гукає до нас.
October 20, 2023
чоловік, сильно винний богам, і жінка зі втраченим голосом вирушають у потойбіччя зі спільною місією, але, зрештою, кожне по своє. вони походять із двох різних традицій і несуть із собою повний комплект засторог і небезпек, який обидві ці традиції видають. це сильно ускладнює життя, бо нікому не треба, умовно, одінових воронів поверх слов’янських потерчат (і так до гикавки страшних), але й відкриває героям невеличке поле для маневру, а читачкам — простір для захопленого спостерігання за зіткненням наративів. (була недавно на захисті міждисциплінарної дисертації, де представники двох дисциплін заїлися між собою, трохи навіть забувши про дисертантку, і якось воно мені про цю книжку нагадало).
August 21, 2022
Що ж, це було моє перше знайомство з нашим фентезі і заодно перше знайомство з сучасним українським автором хех. Не хочу щось розповідати про історію, нехай для більшості вона залишиться таємницею, скажу лишень, що якщо вам подобається "dark fantasy", то це хороший варіант для веселого проведення часу))
December 28, 2020
Аренєв майстерно реконструює можливе епічне минуле. Вийшло дуже цікаво, з натяками на Україну, та все ж глибше. Особливо добре із термінами та інтеграцією давніх слів в сюжет - заворожує. І окремий респект за ілюстрації та червону фарбу у блоці. Це мега!
January 1, 2023
Як же мені подобаються такі історії! Про минуле, трішки казкові, з завданням та правилами. Класна якісна історія, в якій сплітається легенда та бувальщина. Подорож героя, яка почалась задля спасіння брата, а продовжується в тому числі заради спасіння себе
April 10, 2024
чудово написано, чарівно ілюстровано.
July 16, 2024
4,5 з 5. Добре, що дала книзі другий шанс. З першого разу не зайшла манера оповіді, але з другого - книга прийняла до себе. Гумор, пригоди, саспенс - вау! Окреме захоплення - ілюстрації.
February 10, 2021
Той випадок, коли формально підлітковий роман цілком заслуговує опинитися в «дорослому» списку фіналістів: фентезі на свіжому й не заяложеному історичному матеріалі (і то доволі несподіваному для українського контексту); казка, у якій слов’янські фольклор та історія природно поєднуються зі скандинавськими, а давні часи переплітаються зі сучасністю; твір, зрозумілий підліткам, який дорослих потішить літературною якістю: всі потрібні інтертекстуальні «шви» тут показують (і то не лише з дитячої і фентезійної, а й цілком дорослої літератури), але ніде текстове полотно не тріщить від натужності або дратує «нитками», що недоречно стирчать назовні.
Більше - на Літакценті
http://litakcent.com/2021/01/25/litak...
Більше - на Літакценті
http://litakcent.com/2021/01/25/litak...
Displaying 1 - 20 of 20 reviews