Pisma iz hladne zemlje

by Caroline Lamarche, Anđa Petrović (Translator)

"Smrt ima dva lica. Masku kao otvorenu grobnicu od koje sam se sa užasom odvojila, ostavljajući onog koji ju je nosio u apsolutnoj samoći. I drugu, blistavu i preciznu, čije su nežne crte bile sačinjene od reči koje je Aleksis izabrala da mi napiše."

141 pages, Hardcover

First published January 2, 2003

About the author

Caroline Lamarche werd geboren in Luik, 1955, waar zij haar studie Romaanse filologie voltooide. Zij publiceerde haar eerste werk, een dichtbundel getiteld L'arbre rouge (De rode boom), in 1991. Daarna richtte zij zich voornamelijk op het schrijven van proza. In 1996 verscheen Le jour du chien, gevolgd door onder andere La nuit l'après-midi in 1998 en J'ai cent ans in 1999. Voor De dag van de hond, verschenen in de Franse Bibliotheek, ontving zij de Belgische staatsprijs voor literatuur 'Victor Rossel', ook wel de Belgische Prix Goncourt genoemd.

Reviews

[inna · Rating 1 out of 5]

історія «листи з холодного краю» розповідає про молоду письменницю, яка після отримання літературної премії за поетичну збірку береться за написання сценарію для фільму. на тій самій премії вона знайомиться з юнаком на ім'я алексіс, який захоплюється її творчістю та починає писати їй глибокі листи. алексіс, схильний до суїцидальних думок, стає частиною любовного трикутника між головною героїнею та її давнім коханням лу.

pros: поетичний текст; відсилки до творчості фріди кало.

cons: сюжет розвивається без чіткого напрямку; відчуття незавершеності; персонажі не мають характерів; якщо це slice of life, то обраний найбільш нудний шматок життя; наявність елементів, що можуть сприйматися як стигматизація людей з ментальними розладами; згадки про російське походження та літературу; сексизм; нелогічність.

сюжет будується навколо емоційного трикутника: алексіс, головна героїня та лу. попри намагання створити напружену драму, історія сприймається нелогічною й неорганічною. алексіс демонізується через свої ментальні розлади, а його поведінка описана максимально хаотично. у тексті навіть стверджується, що «не можна закохуватися в людину, схильну до суїциду», що однозначно стигматизує. ми могли б побачити хорошу репрезентацію, але явно не в цьому творі.

і лише досконалість творів мистецтва дозволяла йому забувати про «відчуття дискомфорту та розпаду», яке супроводжувало його всюди.

головна героїня також не має виразних характеристик. її дії позбавлені логіки: вона їздить до алексіса, щоб говорити про нього з лу, пише сценарій, займається випадковим сексом із чоловіком своєї роботодавиці, і при цьому ніколи не здається достатньо залученою до подій. її мотивація залишається загадкою (її немає).

я жонглюватиму професіоналізмом лікаря й самовідданістю закоханої жінки. від цього мої стосунки з лу не постраждають, ба навпаки, збагатяться, можливо, єдиним, що здатне їх оживити: альтруїстичною зрадою.

інші персонажі також не мають глибини. лу існує лише як тінь минулого кохання, а його присутність нічого не додає до сюжету. навіть розвиток алексіса як персонажа взагалі незбагненний: спочатку читачів переконують у його гомосексуальності, але потім він несподівано закохується у головну героїню, що ще більше заплутує і без того хаотичний наратив.

можливо, історія мала потенціал вирости в щось, якби героїню наділили хоча б базовими навичками емпатії та комунікації. текст складається з дій, які разом не створюють одну картинку, а діалоги не ведуть до розвитку. сюжет ніби розвивається з нізвідки в нікуди. загальна атмосфера залишає неприємний осад. навіть поетичність тексту та згадки про мистецтво не рятують від незавершеності та нелогічності.

ця книжка ще не вийшла друком у видавництва анетти антоненко, однак електронна версія вже доступна для придбання, і читала я саме його, тому відмічу це видання як тільки воно зʼявиться на ґудрідз.

тв: згадки спроб самогубства, самогубство, кров, росіяни.

[Kateryna Tkachenko · Rating 3 out of 5]

Я хотіла історію про спілкування з людьми з суїцидальними нахилами, а отримала претензійний переказ біографії Фріди Кало. Я не розумію навіщо брати таку складну тему, щоб приділити їй останні 5 сторінок

[Anastasia Mohyla · Rating 4 out of 5]

Це історія про письменницю, яка, отримавши премію за поетичну збірку, дістає пропозицію взятися за написання сценарію. На цьому тлі розгортається драматична історія нездорового кохання та прив’язаності головної героїні до її вітряного хлопця-бісексуала Лу та Алексіса – юнака, закоханого в її творчість і спраглого спілкування з нею.

Головна героїня захоплюється Алексісом, який давно вирішив покінчити з життям і був понівечений своїми невдалими спробами самогубства. Її тягне до нього, вона хоче його врятувати. Водночас сама шукає порятунку в Лу, дедалі глибше занурюючись у власні проблеми та роздуми про життя і творчість свою й своїх кумирів: Фріди Кало, Вірджинії Вульф та акторки Дороті Гейл.

Загалом книга мені сподобалась, я занурилась у химерні роздуми творчих і зламаних людей, у непрості, але цікаві міркування про життя та смерть.

Не скажу, що радила б цю книгу всім: тут є тригерні теми, зокрема самогубство та депресія. Також один із головних героїв має російське походження, тож згадки про це нині теж можуть бути тригерними.

[Olexandra Tsymbal · Rating 1 out of 5]

У цієї книги були усі шанси мені сподобатись: оповідь від письменниці, вибір між двома чоловіками з богеми, згадки Фріди Кало, кіно та мистецтво. Але прочитавши оці теги, вважайте ви прочитали і всю книгу: це безкінечний та беззв'язний повтор без будь-якого сенсу та наповнення. Шкода

[Maria Raicheva · Rating 3 out of 5]

Кинула читати, щось взагалі не зайшло.