What do you think?
Rate this book
Українське літературознавство від ідеї до тексту: неокласичний дискурс
Монографія «Українське літературознавство від ідеї до тексту. Неокласичний дискурс» присвячена теоретичному осмисленню наукового доробку неокласиків в історії українського літературознавства, а також передумов і контексту появи українських модерних літературних студій.
Особливістю роботи є застосування соціокультурного підходу до аналізу еволюції літературознавства, розгляд його як інтелектуальної практики культурної свідомості. Центральним об’єктом роботи є неокласичний дискурс 20-х рр. ХХ ст. (наукова спадщина М. Зерова та близького до нього кола вчених В. Петрова, Б. Якубського, П. Филиповича, А. Шамрая, Б. Навроцького та ін.). Зважаючи на складні політичні та соціокультурні обставини розвитку українського літературознавства, що не сприяли повноцінній трансформації традиціоналістського літературознавства у модерне, дискурс наукових поглядів неокласиків визначаємо найвищим досягненням українських модерних студій.
У книжці розглянуто основні пропозиції неокласиків у галузі теорії літератури (розроблення концепцій форми, стилю, класики), літературної історіографії (літературний канон, періодизація, класифікація), методу (реставрація й реконструкція). Встановлено зв’язки наукових поглядів неокласиків із поширеним на початку ХХ ст. напрямом морфології культури та студій форми. Детально розглянуто відмінність морфологічних поглядів українських неокласиків та російських формалістів.
Окремо проаналізовано літературний канон М. Зерова як спробу культурного перекодування національної традиції.
Особливістю роботи є застосування соціокультурного підходу до аналізу еволюції літературознавства, розгляд його як інтелектуальної практики культурної свідомості. Центральним об’єктом роботи є неокласичний дискурс 20-х рр. ХХ ст. (наукова спадщина М. Зерова та близького до нього кола вчених В. Петрова, Б. Якубського, П. Филиповича, А. Шамрая, Б. Навроцького та ін.). Зважаючи на складні політичні та соціокультурні обставини розвитку українського літературознавства, що не сприяли повноцінній трансформації традиціоналістського літературознавства у модерне, дискурс наукових поглядів неокласиків визначаємо найвищим досягненням українських модерних студій.
У книжці розглянуто основні пропозиції неокласиків у галузі теорії літератури (розроблення концепцій форми, стилю, класики), літературної історіографії (літературний канон, періодизація, класифікація), методу (реставрація й реконструкція). Встановлено зв’язки наукових поглядів неокласиків із поширеним на початку ХХ ст. напрямом морфології культури та студій форми. Детально розглянуто відмінність морфологічних поглядів українських неокласиків та російських формалістів.
Окремо проаналізовано літературний канон М. Зерова як спробу культурного перекодування національної традиції.
600 pages, Hardcover
First published January 1, 2019
6 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
January 3, 2023
ставлю п'ять, бо праця фантастичного масштабу, однак питання таки залишаються. ідея азіатського ренесансу розкрита одним абзацом, Хвильовий, котрий заявлений нам як представник дещо неокласичних ідей в даному контексті нерозкритий теж.
+ авторка підтверджує тезу Шевельова про те, що не було у нас нормальної школи неокласиків, як ми звикли її сприймати — був Зеров. свій розділ про перегляд канону неокласиками вона будує майже винятково на працях Зеров — та й навіть розділ, який в назві не зазначає окремо Зерова на усіх сторінках далі зверху називається саме "перегляд канону Зеровим".
+ авторка стверджує, що ми перейшли від холодного типу культури до гарячого. в межах неокласичного дискурсу — так, звичайно, але традиціоналістський дискурс ну тіпа..... все ще існує. на цьому думаю для формату Гудрідсу можна завершувати, детальніше буде на каналі.
але праця неймовірна попри деякі ( на мій погляд) недопрацювання.
+ авторка підтверджує тезу Шевельова про те, що не було у нас нормальної школи неокласиків, як ми звикли її сприймати — був Зеров. свій розділ про перегляд канону неокласиками вона будує майже винятково на працях Зеров — та й навіть розділ, який в назві не зазначає окремо Зерова на усіх сторінках далі зверху називається саме "перегляд канону Зеровим".
+ авторка стверджує, що ми перейшли від холодного типу культури до гарячого. в межах неокласичного дискурсу — так, звичайно, але традиціоналістський дискурс ну тіпа..... все ще існує. на цьому думаю для формату Гудрідсу можна завершувати, детальніше буде на каналі.
але праця неймовірна попри деякі ( на мій погляд) недопрацювання.
Displaying 1 of 1 review