Пташиний цвинтар

by Кирило Поліщук

"Пташиний цвинтар" - дебютна збірка з восьми пов'язаних між собою оповідань. Буденне життя сучасних людей, їх дорослішання, набуття досвіду та самоусвідомлення відбувається в антиутопічній реальності з сюрреалістичними елементами. Спільний мотив видання - птахи, які виступають у творах головними і другорядними персонажами, символами.

Genres: Fiction, Ukraine

268 pages, Paperback

Published January 1, 2020

Reviews

[Maryna Ponomaryova · Rating 5 out of 5]

Купила цю книгу нічого про неї не знаючи, на залишки ковідної тисячі, бо вона точно поміщалась по грошам. І обкладинка була незвична + це збірка оповідань молодого українського автора, і кожне оповідання якось пов'язане з птахами. Приємно здивована. Кожне оповідання в той чи інший момент зацікавлювало, і хотілось знати, що там далі. Деякі наче перегукуються між собою. Взагалі відчуття тривожно-химерні-сумні, багато мертвих птахів всюди. Але деякі оповідання гострі і динамічні. Особливо сподобалось одне про дивну виставку з фокусами, де по-всякому знущаються над птахами, а потім пропонують головному герою робити те саме. Ще одне про пацанів, які закінчили льотне училище і проходять обряд ініціації на даху, з ризиком полетіти вниз і розбитися (у всіх прізвища пов'язані з птахами, що якось смішно+химерно, плюс вони живуть в місті, яке називається Гніздо, на пронумерованих Гілках, що є вулицями, такі собі асбурдні дотепи помежи суму). Також вражає оповідання під назвою "Що в кишенях у збитого на перехресті чоловіка?".
Не знаю чи рекомендую, але рада, що таке в нас є.

[m. · Rating 4 out of 5]

Дуже химерна книга, та відірватися важко.
Читати місцями важко також, але дочитати все ж хочеться.

Чудовий варіант, якщо хочеться відволіктися від "звичного" чтива і почитати "незвичне"

P.S. За самі оповідання б поставив 3-3.5, але мені дуже сподобалася концепція, тому й 4.

[Nazarii Zanoz]

Така досить болюча книжка, але не в приємний спосіб. Темна, пронизана болем і травмами. І птахами. Місцями не було розуміння, що і для чого тут відбувається взагалі. Були оповідання, які зацікавлювали своєю иншістю ("Яма", "Вхід з птахами заборонено"). Ці дві запам'яталися і сподобалися найбільше, бо в них досить добре створена атмосфера, така в'язка і грузка, як в "Ямі" і така сюрреально-гротескна, як у "Вході...". Хочеться цю атмосферу порівнювати з кількома знайомими і близькими текстами по духу, але нема нічого гіршого, ніж так робити, тому утримаюся. Так само хороше створена атмосфера в "Двадцять чотири мартини", і написана ця історія, либонь, найкраще. Заодно мимоволі виникає відчуття, що вона апелює до деяких недавніх подій, до частини з яких точно не могла би це робити, бо вони відбулися вже після виходу книжки.
Тож загалом в мене двоякі враження. Передовсім тому, що зараз не дуже налаштований читати таку грузьку в емоційному плані літературу. Але цікаво буде почитати автора ще, побачити, як в ньому розвивається письмо і куди вони хилитиме далі.

[Максим Гах · Rating 4 out of 5]

Мабуть, один із найцікавіших з нових (принаймні для мене) українських авторів. Багато кафкіанських мотивів. Не скажу, що всі оповідання сподобалися, але в кожному є цікаві оригінальні деталі. Як на мене, найсильніше з них "Яма", така собі екзистенціалістська притча про мрії і рутину, яка їх вбиває (принаймні я так це зрозумів). Частково нагадало The Castle, частково Hard-Boiled Wonderland and the End of the World Муракамі (який, в принципі, теж надихався Кафкою); місцями навіть Котлован — дуже вже похмуро і натуралістично.

[Sem · Rating 4 out of 5]

Залишу дату початку чесно на тій даті, коли я вперше взяв книжку з полички і зібрався читати. Майже чотири роки "читав", а в результаті проковтнув за пару днів, незважаючи на проблеми з очима.

У цьому форматі Поліщук досить вміло жонглює різними ідеями, змішує настрої і світи, але відчувається велика різниця між тим автором, що потім напише "Вполювати пересмішника" і цим. Прекрасна ідея пов'язати оповідання між собою врешті решт трошки вибиває з колеї фініш останньої розповіді, сильніше сфокусований на "сюжетному повороті", ніж на дослідженні емоцій головного героя та його близьких, залишаючи все у ну занадто підвішеному стані. До того ж виникають питання до певної двовимірності деяких персонажів - Андрій Журавель тут по відчуттям це хтось із драми початку 2000-их, де ми спочатку бачимо повного козла, а потім, овва, та у нього ж є почуття (хоча ця розповідь особисто мені все одно спрацювала), більшість жінок тут це другорядні, ледь розкриті сюжетні декорації.

Незважаючи на все це, є щось відверто захоплююче у збірці, ніби постійно десь на межах поля зору щось відбувається і від цього то моторошно, то хочеться розплутати містику, то переживаєш за героїв. "Яма", наприклад, мене спочатку не затягувала через дивне стилістичне рішення, але, врешті решт, вразила більше, ніж будь що в збірці, створюючи жорсткі, гротескні образи.

Коротше кажучи, не без мінусів, але я дуже радий, що ця збірка існує і яскраво показує молодий талант в українській літературі. З радістю почитав би ще такий формат від пана Поліщука, та і будь-який формат в принципі.

[Marina · Rating 4 out of 5]

Трагічні історії людей в сюреалістичному світі

[Olha Feidak · Rating 3 out of 5]

Книга депресивна. Дуже цікава книга в плані оповідань, незвична, але після кожної не хтілося ні мріяти ні дихатись. Але ж назва сама про себе говорить.
Не мала сил дослухати.

[Alina Kutsenko · Rating 4 out of 5]

Нуарний настрій книжки мене поглинув в гарному сенсі. Майже кожна історія збірки з відкритим кінцем.
Це в мене викликало приємне роздратування, потуги закінчити історію самій, дізнатись кожну деталь і суть історій які не зрозуміла.
Додатково, хочу відмітити що книгу я слухала в застосунку Underbooks в озвучці Даши Астаф'євої і матінко рідна який це кайф. Саме ця озвучка додала книзі особливих барв, було цікаво починати слухати нову оповідь знаючи що там будуть нові персонажі з новими голосами і інтонаціями.

[Myroslava Kr · Rating 5 out of 5]

Мега майстерно написано. Абсолютний ефект підглядання