What do you think?
Rate this book
Барабан. Вітрина друга
Друга поетична збірка Ґео Шкурупія
63 pages, Paperback
Published January 1, 1923
5 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
May 30, 2024
“Люди майбутнього, — писав Шкурупій, — всі будуть героями, бо вони нічого не боятимуться. А тепер іще страшно навіть прочитати книжку, яку не так написано, як до цього звикли”.
"Nākotnes cilvēki būs visi varoņi, jo viņi ne no kā nebaidīsies. Bet tagad vēl ir bail pat izlasīt grāmatiņu, kas uzrakstīta ne tā kā līdz šim pierasts."
Ukrainas futūrists Geo Škurupijs, nošauts 1937.gadā (skt. Розстріляне відродження, також Червоний ренесанс), par kuru uzzinājām 2024. gadā, pateicoties Klavdias Petrivnas dziesmai БАРАБАН. Dziesma ar ļoti īpašu atmosfēru, un, kad uzzini stāstu, kas ir apakšā un palasi Škurupija dzejoļus, tad nezini, kāda emocija ir vairāk - pilnīgs iztukšojums vai tomēr katarse. Dzejoļi, protams, atgādina Majakovski, bet stilistika nedaudz citāda. Vai tagad ir tā nākotne, kad mēs visi esam varoņi un ne no kā nebaidāmies, tas ir atvērts jautājums..
"Очі твої підо мною, перса і тіло твоє… Руки в траві розкинуті, вогкі долоні в долонях моїх. Очі твої свічада, і я величезний, безумний ніжно вдивляюся в них. Тіні пахучого вечора, вогні недалекого міста, чорний, тихий кажан, що поринає в присмерк… Тиша. Задумливість. Пахне земля, пахнемо ми… Близько, близько обличчя. Ти бачиш, як падають зорі, неба сліпучі дарунки. Я ніжно торкаюся рани запашних і вабливих вуст. Поцілунок. Чуєш? Б’є барабан. Навіть тепер, як близько… Коли очі твої підо мною, перса і тіло твоє… Б’є барабан печалі, серце моє світове… Навіть тепер, так близько, ти не можеш збагнуть барабанщика, коли зорі накреслюють риску, знаходять в етері смерть. Він барабанить про світову печаль, за ясність твоїх очей… Ти не можеш збагнуть барабанщика, ти здивуєшся, коли він не візьме тебе. Бий, бий, одбивай похоронні такти, барабане печалі! Стукай, серце, про скорий кінець! Оплесків не буде засміяному барабанщику, велетенському барабанові всіх сердець."
1922
"Nākotnes cilvēki būs visi varoņi, jo viņi ne no kā nebaidīsies. Bet tagad vēl ir bail pat izlasīt grāmatiņu, kas uzrakstīta ne tā kā līdz šim pierasts."
Ukrainas futūrists Geo Škurupijs, nošauts 1937.gadā (skt. Розстріляне відродження, також Червоний ренесанс), par kuru uzzinājām 2024. gadā, pateicoties Klavdias Petrivnas dziesmai БАРАБАН. Dziesma ar ļoti īpašu atmosfēru, un, kad uzzini stāstu, kas ir apakšā un palasi Škurupija dzejoļus, tad nezini, kāda emocija ir vairāk - pilnīgs iztukšojums vai tomēr katarse. Dzejoļi, protams, atgādina Majakovski, bet stilistika nedaudz citāda. Vai tagad ir tā nākotne, kad mēs visi esam varoņi un ne no kā nebaidāmies, tas ir atvērts jautājums..
"Очі твої підо мною, перса і тіло твоє… Руки в траві розкинуті, вогкі долоні в долонях моїх. Очі твої свічада, і я величезний, безумний ніжно вдивляюся в них. Тіні пахучого вечора, вогні недалекого міста, чорний, тихий кажан, що поринає в присмерк… Тиша. Задумливість. Пахне земля, пахнемо ми… Близько, близько обличчя. Ти бачиш, як падають зорі, неба сліпучі дарунки. Я ніжно торкаюся рани запашних і вабливих вуст. Поцілунок. Чуєш? Б’є барабан. Навіть тепер, як близько… Коли очі твої підо мною, перса і тіло твоє… Б’є барабан печалі, серце моє світове… Навіть тепер, так близько, ти не можеш збагнуть барабанщика, коли зорі накреслюють риску, знаходять в етері смерть. Він барабанить про світову печаль, за ясність твоїх очей… Ти не можеш збагнуть барабанщика, ти здивуєшся, коли він не візьме тебе. Бий, бий, одбивай похоронні такти, барабане печалі! Стукай, серце, про скорий кінець! Оплесків не буде засміяному барабанщику, велетенському барабанові всіх сердець."
1922
Displaying 1 of 1 review