What do you think?
Rate this book
Історія брехні
Фейки, маніпуляції, забобони, містифікації, пропаганда, реклама. Нинішня проблема медіаграмотності має тривалу історію. Довкола нас чимало відвертої брехні, скільки її не розвінчуй — люди й далі вірять в абсурдні речі. Ця книжка розповість про те, як і хто творить брехню, а головне — як її розпізнати і не піддаватися на зловмисні впливи.
- GenresNonfiction
208 pages, Hardcover
Published January 1, 2020
1 person is currently reading
12 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
May 31, 2022
Ідеальний подарунок для дитини від 10 років 🤔
April 29, 2022
прикольненько, весело, без води з порадами. гарні ілюстрації.
October 24, 2021
З дитинства ми знаємо, що брехати негарно. Але всі це робимо. Навіть якщо це зовсім невинна "маленька і солодка брехня", яка комусь і нам приємніша за жорстоку правду.
Але у цій книжці йдеться про іншу брехню - про фейкові новини, розповсюдження вигаданої, часто дуже ірраціональної інформації, в яку вірять сотні, тисячі, а подекуди й мільйони людей: приховані сліди інопланетян, заховані скарби, монстри та перевертні, люди з надприродними можливостями, пророцтва про кінець світу, всесвітня змова... Тут згадані фейкові новини, яким понад сотню років, і ті, що з'явилися (чи знову відродилися) кілька років тому. Якщо авторка цю книжку писала б у цьому році, то певно, згадала б і про коронавірус та антивакцинаторів.
Чому люди придумували і далі вигадують різні неправдиві історії та поширюють їх? Чому інші люди так легко в цю брехню вірять? Навіть після того, як цю брехню остаточно розкрито і всю заплутану історію спростовано?
Це настільки цікава книжка з найрізноманітнішими і часто просто неймовірними історіями брехні, в які вірили і продовжують вірити мільйони людей.
Чому людям подобаються містичні, зовсім нереальні історії? Чому вони ними цікавляться і переповідають з великим запалом? Чому ці "дива" стають сенсаціями? І чому в них люди вірять швидше і легше, аніж в раціональне пояснення якогось "незвичного" явища?
"Історія брехні" розповідає не лише про найрізноманітніші фейки в історії людства, а ще й про творців цих фейків та їхні мотиви, і про те, чому їм вдалося завоювати стільки зацікавлених, що подекуди продовжували вірити в неймовірні (а насправді просто фейкові) історії, навіть після того, як їхні ж творці привселюдно визнали усю брехню...
Ця книжка для підлітків, які тільки починають свій шлях у життя, сповнене маніпулятивої брехні ЗМІ та соцмереж. А також для нас - дорослих, які так само легко можуть стати жертвами тої маніпуляції і повірити фейкам. Як захистити себе і свій розум від маніпуляцій - про це теж розповідає авторка.
Читаючи"Історію брехні", я часто вловлювала не лише гумор, а й іронію авторки. Тому майже усю "Історію брехні" я читала, хоча й з довшими перервами, але постійно усміхаючись 🙂
Дуже раджу!
Але у цій книжці йдеться про іншу брехню - про фейкові новини, розповсюдження вигаданої, часто дуже ірраціональної інформації, в яку вірять сотні, тисячі, а подекуди й мільйони людей: приховані сліди інопланетян, заховані скарби, монстри та перевертні, люди з надприродними можливостями, пророцтва про кінець світу, всесвітня змова... Тут згадані фейкові новини, яким понад сотню років, і ті, що з'явилися (чи знову відродилися) кілька років тому. Якщо авторка цю книжку писала б у цьому році, то певно, згадала б і про коронавірус та антивакцинаторів.
Чому люди придумували і далі вигадують різні неправдиві історії та поширюють їх? Чому інші люди так легко в цю брехню вірять? Навіть після того, як цю брехню остаточно розкрито і всю заплутану історію спростовано?
Це настільки цікава книжка з найрізноманітнішими і часто просто неймовірними історіями брехні, в які вірили і продовжують вірити мільйони людей.
Чому людям подобаються містичні, зовсім нереальні історії? Чому вони ними цікавляться і переповідають з великим запалом? Чому ці "дива" стають сенсаціями? І чому в них люди вірять швидше і легше, аніж в раціональне пояснення якогось "незвичного" явища?
"Історія брехні" розповідає не лише про найрізноманітніші фейки в історії людства, а ще й про творців цих фейків та їхні мотиви, і про те, чому їм вдалося завоювати стільки зацікавлених, що подекуди продовжували вірити в неймовірні (а насправді просто фейкові) історії, навіть після того, як їхні ж творці привселюдно визнали усю брехню...
Ця книжка для підлітків, які тільки починають свій шлях у життя, сповнене маніпулятивої брехні ЗМІ та соцмереж. А також для нас - дорослих, які так само легко можуть стати жертвами тої маніпуляції і повірити фейкам. Як захистити себе і свій розум від маніпуляцій - про це теж розповідає авторка.
Читаючи"Історію брехні", я часто вловлювала не лише гумор, а й іронію авторки. Тому майже усю "Історію брехні" я читала, хоча й з довшими перервами, але постійно усміхаючись 🙂
Дуже раджу!
July 16, 2022
«Ідеальна книжка для дитини десяти років», - читаю я на «гудрідс» відгук на книжку Марини Кафтан «Історія брехні».
Ну чого ж, для «дитини» сорока років ця книжка теж непогана. В ній йдеться про те, як легко ми обманюємось (обманюються насправді усі), що таке фейки, хто і навіщо їх створює і як розповсюджує. Причому починається з моєї улюбленої містифікації з феями, коли сто років тому у англійському містечку Коттінглі дві талановиті дівчинки намалювали маленьких фей та зробили з ними фотографії, увівши в оману весь світ (і батька Шерлока Голмса, Артура Конан-Дойла)
Я пам’ятаю, як в дитинстві під час канікул валялась на запашному сіні в нашій плавучій хатині в Конча-Заспі і гортала книжку, яку тато приніс з бібліотеки: «Феномени чудес». Вона була вщерть забита різноманітними нісенітницями про викрадення ельфами людей, про непояснювані переміщення в часі і просторі, про неймовірних монстрів, що існують поруч з нами. Цей містичний світ гіпнотизував і зачаровував. Як мене захоплювали старовинні чорно-білі фотографії з тими феями Коттінглі! Здавалось, це справжнє вікно у потойбічний світ, адже це — фотографія! Як хотілось, щоб і розігріті на сонці кущі верболозу біля плавдачки була заповнені цими маленькими казковими істотами! Коли я прислухалась, мені навіть здавалось, що я чую як вони там метушаться і тихенько сміються. Я розумію Конан-Дойла, який так палко повірив у фей, що чекав на їх появу у власному маєтку.
Це потужне бажання вірити у диво нікуди не зникає, воно живе в нас, в дорослих людях. Часами воно допомагає нам вижити і тоді стає нашою силою. Та коли цією вірою у диво цілеспрямовано користуються різні аферисти та пропагандисти воно перетворюється на нашу слабкість.
Книжка прекрасна не лише яскравими прикладами містифікацій та брехні з віддаленого минулого і наших часів, коли хочеться вигукнути: «Ну, господи, ну як в таке можна повірити, ну зовсім безмізкі чи шо? Для мене відкриттям стала історія принца із острова Формоза, який у вісімнадцятому сторіччі у Лондоні такого понабріхував про Тайвань (тоді острів Формоза), ніколи на ньому не бувавши, але вигадавши історію, традиції і навіть абетку, що єпископ Лондона відправив його в Оксфорд читати лекції (відразу уявила цього чувака з обличчям Арестовича)
Та ця книжка важлива ще й тому, що вчить, як поводитись, зустрівшись із вражаючою інформацією (хоч це політичні новини, хоч реклама терки з підсвіткою). Авторка, Марина Кафтан, дає читачам цілу торбу інструментів, як відрізнити фейкову новину від справжньої, як почати критично аналізувати інформацію, куди бігти перевіряти і на що звертати увагу.
Окремо зазначу дизайн і чудову роботу Олени Старанчук, що так виразно проілюструвала історію брехні. Взагалі для мене видавництво Портал. Видавничо-освітній проект вже просто гарантія якості. Яку книгу не візьму - унікальна, добре написана, красиво зроблена і, головне, дуже потрібна!
Ну чого ж, для «дитини» сорока років ця книжка теж непогана. В ній йдеться про те, як легко ми обманюємось (обманюються насправді усі), що таке фейки, хто і навіщо їх створює і як розповсюджує. Причому починається з моєї улюбленої містифікації з феями, коли сто років тому у англійському містечку Коттінглі дві талановиті дівчинки намалювали маленьких фей та зробили з ними фотографії, увівши в оману весь світ (і батька Шерлока Голмса, Артура Конан-Дойла)
Я пам’ятаю, як в дитинстві під час канікул валялась на запашному сіні в нашій плавучій хатині в Конча-Заспі і гортала книжку, яку тато приніс з бібліотеки: «Феномени чудес». Вона була вщерть забита різноманітними нісенітницями про викрадення ельфами людей, про непояснювані переміщення в часі і просторі, про неймовірних монстрів, що існують поруч з нами. Цей містичний світ гіпнотизував і зачаровував. Як мене захоплювали старовинні чорно-білі фотографії з тими феями Коттінглі! Здавалось, це справжнє вікно у потойбічний світ, адже це — фотографія! Як хотілось, щоб і розігріті на сонці кущі верболозу біля плавдачки була заповнені цими маленькими казковими істотами! Коли я прислухалась, мені навіть здавалось, що я чую як вони там метушаться і тихенько сміються. Я розумію Конан-Дойла, який так палко повірив у фей, що чекав на їх появу у власному маєтку.
Це потужне бажання вірити у диво нікуди не зникає, воно живе в нас, в дорослих людях. Часами воно допомагає нам вижити і тоді стає нашою силою. Та коли цією вірою у диво цілеспрямовано користуються різні аферисти та пропагандисти воно перетворюється на нашу слабкість.
Книжка прекрасна не лише яскравими прикладами містифікацій та брехні з віддаленого минулого і наших часів, коли хочеться вигукнути: «Ну, господи, ну як в таке можна повірити, ну зовсім безмізкі чи шо? Для мене відкриттям стала історія принца із острова Формоза, який у вісімнадцятому сторіччі у Лондоні такого понабріхував про Тайвань (тоді острів Формоза), ніколи на ньому не бувавши, але вигадавши історію, традиції і навіть абетку, що єпископ Лондона відправив його в Оксфорд читати лекції (відразу уявила цього чувака з обличчям Арестовича)
Та ця книжка важлива ще й тому, що вчить, як поводитись, зустрівшись із вражаючою інформацією (хоч це політичні новини, хоч реклама терки з підсвіткою). Авторка, Марина Кафтан, дає читачам цілу торбу інструментів, як відрізнити фейкову новину від справжньої, як почати критично аналізувати інформацію, куди бігти перевіряти і на що звертати увагу.
Окремо зазначу дизайн і чудову роботу Олени Старанчук, що так виразно проілюструвала історію брехні. Взагалі для мене видавництво Портал. Видавничо-освітній проект вже просто гарантія якості. Яку книгу не візьму - унікальна, добре написана, красиво зроблена і, головне, дуже потрібна!
Displaying 1 - 4 of 4 reviews