What do you think?
Rate this book
Пів століття опору: кримські татари від вигнання до повернення
Кримськотатарська дослідниця та публіцистка Ґульнара Бекірова, добре знана своїми історико-культурними програмами на телеканалі ATR і розвідками «Кримськотатарська проблема в СРСР (1944–1991)» (2004) та «Кримські татари: 1941–1991 (Спроба політичної історії)» (2008) та ін., раніше опублікованими російською мовою, підготувала для українських читачів нову версію своїх праць, збагативши її чималим ілюстративним матеріялом.
Книжку «Пів століття опору: кримські татари від вигнання до повернення (1941–1991 роки). Нарис політичної історії» присвячено найтрагічнішому періодові історії кримськотатарського народу – депортації 1944 року, життю вигнанців на чужині та довгій, важкій і жертовній боротьбі за повернення на батьківщину.
Детальний виклад історії кримськотатарського національного руху, підкріплений розлогим цитуванням самвидавчої преси кримських татар і традиційно прихильних до їхньої боротьби московських правозахисних видань, добіркою документів, що їх авторка віднайшла в кримських, київських та московських архівах, а також доданим до розвідки інтерв’ю з найвідомішим і найшанованішим учасником цього руху, його загальновизнаним лідером, багатолітнім і багаторазовим радянським політв’язнем Мустафою Джемілєвим (він також написав передмову до книжки), виразно показує, що говорити доводиться водночас про два різноспрямованих опори: опір кримських татар злочинній політиці московської влади та опір злочинної влади справедливим вимогам національного руху. Попри перемогу кримських татар і їхнє повернення на батьківщину чверть століття тому, обидва опори тривають.
Про спробу московського реваншу, пов’язану з новою російською окупацією Криму (яка, втім, виходить поза хронологічні рамки дослідження Ґульнари Бекірової), міркує у післямові голова Меджлісу кримськотатарського народу, президент Світового конґресу кримських татар, народний депутат України Рефат Чубаров.
Книжку «Пів століття опору: кримські татари від вигнання до повернення (1941–1991 роки). Нарис політичної історії» присвячено найтрагічнішому періодові історії кримськотатарського народу – депортації 1944 року, життю вигнанців на чужині та довгій, важкій і жертовній боротьбі за повернення на батьківщину.
Детальний виклад історії кримськотатарського національного руху, підкріплений розлогим цитуванням самвидавчої преси кримських татар і традиційно прихильних до їхньої боротьби московських правозахисних видань, добіркою документів, що їх авторка віднайшла в кримських, київських та московських архівах, а також доданим до розвідки інтерв’ю з найвідомішим і найшанованішим учасником цього руху, його загальновизнаним лідером, багатолітнім і багаторазовим радянським політв’язнем Мустафою Джемілєвим (він також написав передмову до книжки), виразно показує, що говорити доводиться водночас про два різноспрямованих опори: опір кримських татар злочинній політиці московської влади та опір злочинної влади справедливим вимогам національного руху. Попри перемогу кримських татар і їхнє повернення на батьківщину чверть століття тому, обидва опори тривають.
Про спробу московського реваншу, пов’язану з новою російською окупацією Криму (яка, втім, виходить поза хронологічні рамки дослідження Ґульнари Бекірової), міркує у післямові голова Меджлісу кримськотатарського народу, президент Світового конґресу кримських татар, народний депутат України Рефат Чубаров.
- GenresNonfiction
488 pages, Paperback
First published January 1, 2017
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
December 18, 2023
Напевно, найважча прочитана цього року книжка в емоційному плані.
Це дуже детальний нонфікшн про те, як цілий народ оголосили зрадниками, примусово вивезли в чужі краї і десятиліттями не давали повернутися додому. Про вперту боротьбу кримських татар за те, щоб отримати нарешті справедливість.
Книжка збагачена документами, свідченнями очевидців та фотоматеріалами. Коли читаєш офіційні документи радянської влади, всередині просто холоне.
Це люди, які не здавалися, коли їх знову і знову жорстоко викидали з будинків та висилали з Криму. Це люди, які влаштовували голодування, самоспалення і не відмовлялися від своїх позицій навіть під страхом виключення з університету та ув'язнення.
Як і кожен рух, він мав свої злети й падіння, але дух його радянська тоталітарна машина не зламала:
"З огляду на це хочу зауважити, що у КДБ завжди переоцінювали роль особистостей. Національний рух — це наслідок того, що існує національне питання, яке потребує справедливого рішення, а не результат пропаґанди та діяльности окремих неприхильних до радянської влади індивідуумів, як це хочуть подати каральні органи. Тому я не маю сумнівів, що буде достатньо людей, які посядуть моє місце у русі і виконуватимуть свій національний обов'язок, можливо, набагато краще, ніж це намагався робити я" (з промови Мустафи Джемілєва на суді).
І коли їм нарешті вдалося повернутися додому, стався 2014 рік. Йбн рсн. Йбн рсн, яка рано чи пізно піде нхй з Криму.
P.S. Дякую Світлані Тараторіній за добірку книжкових рекомендацій про Крим.
Рекомендація від мене: якщо ви ще не дивилися фільм Нарімана Алієва "Додому" про сучасні події, неодмінно подивіться.
Це дуже детальний нонфікшн про те, як цілий народ оголосили зрадниками, примусово вивезли в чужі краї і десятиліттями не давали повернутися додому. Про вперту боротьбу кримських татар за те, щоб отримати нарешті справедливість.
Книжка збагачена документами, свідченнями очевидців та фотоматеріалами. Коли читаєш офіційні документи радянської влади, всередині просто холоне.
Це люди, які не здавалися, коли їх знову і знову жорстоко викидали з будинків та висилали з Криму. Це люди, які влаштовували голодування, самоспалення і не відмовлялися від своїх позицій навіть під страхом виключення з університету та ув'язнення.
Як і кожен рух, він мав свої злети й падіння, але дух його радянська тоталітарна машина не зламала:
"З огляду на це хочу зауважити, що у КДБ завжди переоцінювали роль особистостей. Національний рух — це наслідок того, що існує національне питання, яке потребує справедливого рішення, а не результат пропаґанди та діяльности окремих неприхильних до радянської влади індивідуумів, як це хочуть подати каральні органи. Тому я не маю сумнівів, що буде достатньо людей, які посядуть моє місце у русі і виконуватимуть свій національний обов'язок, можливо, набагато краще, ніж це намагався робити я" (з промови Мустафи Джемілєва на суді).
І коли їм нарешті вдалося повернутися додому, стався 2014 рік. Йбн рсн. Йбн рсн, яка рано чи пізно піде нхй з Криму.
P.S. Дякую Світлані Тараторіній за добірку книжкових рекомендацій про Крим.
Рекомендація від мене: якщо ви ще не дивилися фільм Нарімана Алієва "Додому" про сучасні події, неодмінно подивіться.
March 12, 2025
Книга за змістом на 5, за написанням - на 4. Занадто наукова для нон-фікшену, видно було, що це перероблена наукова праця, але треба було працювати над переробкою б іще, щоб зробити її більш читач-френдлі. Тому що цю книжку має прочитати якомога більше людей в Україні.
У загальних рисах я знала історію кримських татар (особливо момент з їхнім виселенням, бо Друга світова - мій профіль), я знала про їхній опір після вигнання, знала імена деяких з їхніх діячів. Чого я не знала - так це усього іншого, що описане в цій книзі.
Наприклад, що попри всі біди, які впали на голови невинних людей, вони не озлилися і не стали войовничими, вони продовжили домагатися вирішення питання повернення додому, мирними та демократичними методами. Я не знаю, звідти в цього народу стільки терпіння та доброї волі.
Або те, що будинки кримських татар буквально руйнували бульдозерами, коли вони намагалися повертатися в Крим. Тобто уявляєте, ви приїхали додому, купили будинок, заселилися (не порушивши при цьому жодного закону!), а вас не прописали (тому що закону нема, а негласне правило є - кримських татар не прописуємо в Криму!). А оскільки вас не прописали, то жити ви в Криму не маєте права. І як зробити так, щоб ви тут не жили, якщо виселення з будинку не допомагає - ви все одно вертаєтесь? Правильно - почати руйнувати будинки. Коли багато сімей все ще стояли в черзі на власне житло, в совєтському Криму зносили бульдозерами будинки кримських татар.
Взагалі, на кейсі кримські татари проти совєтської влади можна вивчати весь жах та абсурдність совєтської системи правління. От люди зазвичай в шоці від нацистської машини вбивств, яка була зведена до бюрократичної процедури. Совєтська бюрократична машина, яка працювала роками проти окремих народів "великої та рівної соціалістичної родіни", "догнала і пєрєгнала" Захід хоча б у чомусь. Принаймні нацисти в якийсь момент відкрито заявили про мету цих всих операцій, тоді як КПСС продовжувала пихати в горлянку пропаганду про рівність та соціалізм, іншою рукою підписуючи геноцидні та культуровбивчі постановлення.
Якщо хтось після цього ще хоч раз мені скаже, як гарно було в "совку" і що "Крим - російський", я буду їх бити збірками документів про демографічну ситуацію в Криму ХІХ-ХХ століття та про те, як штучним чином збільшувалась кількість м*скалів на кримській землі, і як зменшувалась частка усіх інших.
Коли я почну перераховувати все те, що вразило в цій книзі, то тут буде друга книга такого ж обсягу. Тому я просто порекомендую усім, кому цікава історія СРСР, Криму та України почитати її і потім дати мені відповідь на питання, чий Крим. Бо як на мене, після звільнення півострову в нас не має бути ніяких Сімферополів та Севастополів, а Акмєсджит та Ак'яр.
У загальних рисах я знала історію кримських татар (особливо момент з їхнім виселенням, бо Друга світова - мій профіль), я знала про їхній опір після вигнання, знала імена деяких з їхніх діячів. Чого я не знала - так це усього іншого, що описане в цій книзі.
Наприклад, що попри всі біди, які впали на голови невинних людей, вони не озлилися і не стали войовничими, вони продовжили домагатися вирішення питання повернення додому, мирними та демократичними методами. Я не знаю, звідти в цього народу стільки терпіння та доброї волі.
Або те, що будинки кримських татар буквально руйнували бульдозерами, коли вони намагалися повертатися в Крим. Тобто уявляєте, ви приїхали додому, купили будинок, заселилися (не порушивши при цьому жодного закону!), а вас не прописали (тому що закону нема, а негласне правило є - кримських татар не прописуємо в Криму!). А оскільки вас не прописали, то жити ви в Криму не маєте права. І як зробити так, щоб ви тут не жили, якщо виселення з будинку не допомагає - ви все одно вертаєтесь? Правильно - почати руйнувати будинки. Коли багато сімей все ще стояли в черзі на власне житло, в совєтському Криму зносили бульдозерами будинки кримських татар.
Взагалі, на кейсі кримські татари проти совєтської влади можна вивчати весь жах та абсурдність совєтської системи правління. От люди зазвичай в шоці від нацистської машини вбивств, яка була зведена до бюрократичної процедури. Совєтська бюрократична машина, яка працювала роками проти окремих народів "великої та рівної соціалістичної родіни", "догнала і пєрєгнала" Захід хоча б у чомусь. Принаймні нацисти в якийсь момент відкрито заявили про мету цих всих операцій, тоді як КПСС продовжувала пихати в горлянку пропаганду про рівність та соціалізм, іншою рукою підписуючи геноцидні та культуровбивчі постановлення.
Якщо хтось після цього ще хоч раз мені скаже, як гарно було в "совку" і що "Крим - російський", я буду їх бити збірками документів про демографічну ситуацію в Криму ХІХ-ХХ століття та про те, як штучним чином збільшувалась кількість м*скалів на кримській землі, і як зменшувалась частка усіх інших.
Коли я почну перераховувати все те, що вразило в цій книзі, то тут буде друга книга такого ж обсягу. Тому я просто порекомендую усім, кому цікава історія СРСР, Криму та України почитати її і потім дати мені відповідь на питання, чий Крим. Бо як на мене, після звільнення півострову в нас не має бути ніяких Сімферополів та Севастополів, а Акмєсджит та Ак'яр.
August 8, 2023
Це груба історична розвідка про досвід життя кримських татар від 1941 до 1991 років. Кожна сторінка книги наповнена болем, горем, боротьбою. Це читати важко, але дуже потрібно, адже одного дня Крим повернеться до складу України, а кримські татари повернуться додому, і нам усім було би добре бути готовими до цього дня. Ця книга є помічною в цьому. Вона може відлякати великою кількістю документів і занадто науковістю, але не варто через це відмовлятись читати цю книгу. Читати подібну літературу треба, а в наш бурмений час - і поготів.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews