Лейтмотивом твору є прославлення волі народу, віра у перемогу гуманістичних ідеалів над нелюдськими жахіттями фашизму. Світову славу авторові принесли поетичні збірки «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і октав», «В космічному оркестрі», «Плуг», «Вітер з України», публіцистичні видання «З минулого — в майбутнє», «Читаю, думаю, нотую», поеми «Шабля Котовського», «Сковорода», «Похорон друга», «З щоденникових записів». Павло Тичина — поет і перекладач, майстер українського символізму, який створив свій унікальний поетичний стиль — кларнетизм.
Дуже дивна історія про те, як ліричний герой приперся на похорон незнайомої людини, прослухав там полум'яну промову про те, як фашизм паде, повернувся додому збуджений, відмовився від спілкування з рідними і увірував в радянську перемогу. Нав'язливі повтори та ламаний ритм поеми також ніяк не допомогли мені сподобати її.