Пані Боварі. Проста душа

by Gustave Flaubert

Роман Флобера «Пані Боварі» (1856) є важливою віхою на шляхах розвитку французької і європейської літератури. Цим романом започаткувався новий тип художньої прози, суттєво відмінний від прози попередніх епох. Роман відноситься до реалістичної літератури, але водночас він дав імпульси іншим літературним напрямам і течіям другої половини ХІХ століття. В романі Флобер дотримувався «об’єктивного методу», головною ознакою якого є усунення прямої авторської присутності в творі, тобто різнорідних відступів, коментарів, оцінок зображуваного, емоційних сплесків і т.д. Вперше в цьому романі широко використовується невласне пряма мова, яка набуде великого поширення в літературі ХХ століття.

400 pages, Hardcover

Published January 1, 2017

About the author

Gustave Flaubert was a French novelist. He has been considered the leading exponent of literary realism in his country and abroad. According to the literary theorist Kornelije Kvas, "in Flaubert, realism strives for formal perfection, so the presentation of reality tends to be neutral, emphasizing the values and importance of style as an objective method of presenting reality". He is known especially for his debut novel Madame Bovary (1857), his Correspondence, and his scrupulous devotion to his style and aesthetics. The celebrated short story writer Guy de Maupassant was a protégé of Flaubert.

Reviews

[yana shkrebtii ౨ৎ · Rating 3 out of 5]

and here we go again, головна героїня яку ніхто так і не зрозумів в її історії, та яка залишилась незрозумілою і для багатьох читачів. від мене — 0 засудження, 100% розуміння.

загалом, книга, на жаль, не виправдала очікувань. я завжди чула про неї лише «вау» відгуки і багато хто радив мені її прочитати. але те, що вона мені сподобалось не настільки сильно як я думала, не означає, що вона не сподобалась мені взагалі. щоправда, на початку і ближче до половини мені моментами бувало трошки нудно і я вже почала думати що мені другу книгу поспіль доведеться відкласти, але потім почало ставатися більше цікавих подій, тому після цього мені було все важче відриватися від читання.

на мою думку, тут доволі добре показано ось це бажання та жагу жити життя сповнене розкоші та витонченості усвідомлюючи, що тобі ніколи цього не досягнути, але при цьому все одно продовжувати намагатися зліпити хочаб щось схоже з того, що у тебе є. щодо долі головної героїні — для мене це не стало здивуванням, навпаки, якщо чесно, іншого фіналу для пані Боварі після всього, що трапилось, я не бачила. проте якусь частину часу всередині мене все одно залишалась надія, що вона зможе отримати хочаб частинку того, чого так сильно для себе хоче.

загалом, хороша книга, та і її внесок в літературу також варто відзначити. з часом після публікації навіть з‘явився новий термін — «боваризм». і ще мені часто згадувалась пісня Тейлор Свіфт “the last great american dynasty”, мені здається моментами дещо описувало головну героїню.