Постійне місце проживання

by Serhiy Zhadan, Павло Маков

"Постійне місце проживання" - артбук двох харківських митців, поета Сергія Жадана та художника Павла Макова, що став спробою переглянути останні 27 років присутності в Харкові скрізь оптику власних творів. Два погляди, дві генерації, дві різні художні мови об'єднані спільним місцем.
Книжка містить графічні роботи і вірші, що були відібрані Павлом Маковим і Сергієм Жаданом незалежно один від одного, безпосередньо під час створення артбуку. Видання має зворотню хронологію, а твори не коментують один одного: вірші не описують графічні роботи, а графічні роботи не ілюструють вірші.
Такий принцип упорядкування перетворює читача/глядача на третього учасника в процесі виявлення загальних сенсів: саме той, хто читає книгу як відкритий текст — рухаючись від тексту до тексту через зображення й читаючи вірші між графічними роботами, — зможе знайти у лініях свій власний третій зміст.

Genres: Poetry, Ukrainian Literature, Art

140 pages, Paperback

Published December 1, 2020

About the author

Serhiy Zhadan (23 August 1974 in Starobilsk, Luhansk region, Ukraine) is a contemporary Ukrainian novelist, writer, essayist, poet, translator, musician and public figure. Among his most notable works are novels Depeche Mode (2004, translated into into English in 2013 by Glagoslav Publications), Anarchy in the UKR (2005, translation into English is yet to come), Voroshilovgrad (2010, translated into into English in 2016 by Deep Vellum Publishing) and Orphanage (2017, translation into English forthcoming in 2020 by Yale University Press) as well as collection of short stories and poems Mesopotamia (2014, English translation by Yale University Press in 2018).

Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Serhiy Zhadan. For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Zhadan, please add both this profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Сергій Жадан (as a third author)

Reviews

[Roksolana Sviato · Rating 5 out of 5]

Подорож навспак - з 2020 до 1993. Власне, дві подорожі в режимі реверсу - візуальна Павла Макова і текстова Сергія Жадана. Книжка моєї читацької ностальгії - від нинішнього і зовсім недавнього Жадана, якого впізнаєш по перших рядках, до того юного С. Ж., який асоціюється з кінцем 1990-х і моїм пізнім шкільним віком. Книжка про Харків, який знаю дуже погано, але який стає трошки своїм у процесі читання і роздивляння.
Візуальна насолода 10-го левелу.
Хоча трохи переживаю за те, як довго проживе книжка без обкладинки)

[Anastasiia Mozghova · Rating 5 out of 5]

"я знаю все. я готовий вчитися далі. навчи."

може, слова тут зайві? я в захваті!

[Askorbinka · Rating 5 out of 5]

Попросила привезти цю збірку мені в екзіль з Харкова, разом з блендером та курточкою. Поїдемо назад разом теж

[Mykola · Rating 5 out of 5]

Дивно, але в той же час, надзвичайно приємно подорожувати сторінками від Жадана-сучасника до Жадана-неоромантика. Незвичний експіріенс зібраний у одне видання. А наостанок - Харків очами авторів. Видання, яке безперечно знайде свого читача.

[morimelsn · Rating 5 out of 5]

обожнюю ♡♡

[Marta · Rating 5 out of 5]

як закохатись у Харків за 140 сторінок

[m. · Rating 5 out of 5]

Книжка. Артбук. Фотоальбом.
Перші два – суто "технічні" визначення для позначення збірки. Третє – те, як сам Сергій говорить про неї:
"Ця книга – більше родинний фотоальбом, до якого потягом тридцяти років старанно (хоч і дещо хаотично) вклеювались портрети тих, хто зустрічався на життєвому шляху […]"

Це з єдиного прозового твору "Запах метро", яким завершується книга, твір, що є короткою рефлексією Сергія на його 30-літню історію стосунків із Харковом.

Сама збірка – насправді типова збірка творів Сергія, що розбавлена роботами Павла. Альбо й навпаки: збірка малюнків Макова, яку розбавили текстами Жадана. Сприймати можна як в одну сторону, так і в другу.
Умовним дисклеймером одразу вказано, що малюнки та вірші між собою не пов’язані та немає сенсу шукати сенси одного в иншому.

Цікавим є те, що у книзі немає нумерації сторінок, роль нумерування та впорядковування відіграє рік; рік написання твору, що вказаний в куті сторінки.

P.S. Концептуально та символічно – книга без обкладинки це дуже круто. Дійсно, щоразу, як береш її в руки, переживаєш надвелику відповідальність не зашкодити їй, і це дуже цікавий стан, що переслідує тебе від початку до кінця книги, адже, щоразу перевертаючи сторінку, чи просто тримаючи її, ти відчуваєш усю тендітність паперу на звороті.

Та якщо зачепити хоч на долю питання практичности – тут вже виникають нюанси. Так, згідно задуму, безперечно книга сприймається крихкою, так, відсутність обкладинки можна сприймати як відкритий фінал. Але дійсно її боїшся зайвий раз взяти-покласти.

[Anna Kabatova · Rating 5 out of 5]

Найкраще з Жадана, на думку Жадана. Найкраще з Макова, на думку Макова. Найкраще про Харків. Про людей, яких ми зустрічаємо в цьому житті. Про цей світ. Про ці 30 років. Про наше постійне місце проживання.

[Severyn · Rating 4 out of 5]

Після прочитання зрозумів, що я не є великим прихильником поезії Жадана, за виключенням кількох віршів. Проте було цікаво читати та спостерігати як структура та зміст віршів змінювались за 27 років, які охоплює ця збірка.