У серпні 1905 року збунтована Російська імперія перебуває на межі розпаду. Товариш міністра внутрішніх справ Петро Дурново готує провокації і погроми, піп Гапон наближається до зустрічі зі своєю жорстокою смертю, страйкує Донбас, бойові групи есерів полюють на чиновників найвищого рангу, на Полтавщині біля Миргорода банда «сяйливих скелетів» грабує і вбиває купців.
У цей буремний час надзвичайні друзі, детективи-аматори Іван Никифорович та Іван Іванович (прямі нащадки персонажів Гоголя, знані читачам за книгою «Еліксир багряного кольору») вирушають у мандрівку та розплутують на своєму карколомному шляху павутиння змови, зради та злочинів.
Давно вже переконалася - якщо книга має позитивні й негативні відгуки, то вона може сподобатись або ні, але читати її буде цікаво. Так вийшло і з цією книгою.
Що в ній цікавого? Я помітила таке: - сучасна стилізація під ретро, про що автор чесно натякає на самому початку. Як на мене, не погана, бо читається легко. Хоч і зустрічається "белькотиння хохітви", але це теж цікаво - виявляється, хохітва - це дика птиця розміром з курку. Цих птиць було на Полтавщині сто років тому хоч греблю гати, а зараз майже зникли; - увага до незнайомих широкому загалу фактів, як от "три сонця та повня" у криваву неділю 1905 року. Здавалося б, якась не дуже вдала видумка автора. Але виявляється, що в той день в Петербурзі дійсно побачили рідкісне гало - здавалося, що на небі три сонця. Також мені стало цікаво щодо повні - і дійсно вона випала на цей день (точніше ніч) - головне, не заплутатись у перерахунку на новий стиль. Автор не заплутався - молодець; - турбота автора щодо тексту для хлопців і дівчат. Хлопцям - про паровози, дівчатам - про кохання, всім - детективна інтрига; - як не дивно для часів імперії, український патріотизм головних героїв. Розумієш, звідки взялись визвольні змагання 1917 року. Історики кажуть, що так воно й було - на початку 20 століття з'явилось багато патріотичних молодих людей, які не хотіли більше бути малоросами; - може здатись, що деякі детективні кунштюки нагадують конандойлівські, але це тільки здається, бо розв'язки в автора завжди оригінальні.
І так далі, і таке інше. Моя рекомендація - читати, але не сподіватись зустріти в тексті Джеймса Бонда. На мою думку, ця книга трохи глибша за 007
Не знаю, про що і яку книгу взагалі тут деякі пишуть... Я вичитувала цю книгу - є атмосфера, герої мають характери. І не картонні, і не шкіряні, і навіть не залізні. Живі характери. Як можна не побачити сюжет - взагалі дивно. Хіба що заплющити очі
Навіщо я вирішила прочитати другу книгу про пригоди місцевих Холмса з Ватсоном? Гарне запитання, мабуть, хотіла дати ще один шанс через атмосферу, яка єдина мені сподобалась у першій книзі серії. Так от, це була помилка. Герої знову виголошують пафосні промови, наче вони не живі люди, а телевізійні експерти (всі підряд, від головних до дідів, стрінутих по дорозі), сюжет загубився десь між Петербургом і Полтавою, змовники недолугі, а ще там якийсь український старшина журиться разом з тим самим Свіфтом (здається) у шинку через втрату незалежності рідних країв (серйозно). Мак добрий, але ні.