What do you think?
Rate this book
Союз Радянських Речей
Що сучасні підлітки знають про пізньорадянське дитинство своїх батьків? Переважно нічого. Тоді все було таким інакшим і навіть моторошним: очікування на ядерну війну, пропаганда, дефіцит, дивні побутові предмети. Однак по бабусиних антресолях досі зберігаються купи радянських речей, а речі чудово оповідають історії. Як і батьки — якщо гарненько розпитати. Вирушаймо в історичний квест разом із героєм книжки.
152 pages, Hardcover
Published January 1, 2020
4 people are currently reading
66 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
May 31, 2023
Не скажу, що книга якась надзвичайна, але такі книги потрібно читати. Це як щеплення від обожнювання радянського союзу, яке надзвичайним чином, проявляється навіть у молодих людей, які той союз лише у фільмах бачили чи від батьків чули. Тут оповідь батька та інших представників "радянського покоління" й короткі пригоди підлітка, який несподівано знаймоиться з різними речима, що залишилися ще з тих часів.
Батько розповідає про якісь знакові особливі товари й предмети вжитку, що вироблялися в СРСР, ще більше про вічний дефіцит. Роздумує, як чогось бракувало або стільки радості дарували ті декілька речей, до яких він досі відчуває прив'язаність. Трохи зображення життя в ті далекі-недалекі часи, рефлексії сучасної молодої людини про це, пошуки переваг та недоліків (їх більше) тієї реальності коли речі потрібно було діставати, а не купувати.
Я очікувала психологічного аналізу, якоїсь статистики, історичного бекграунду. Натомість книга досить проста та поверхнева й зображає просто історію стосунків однієї родини з радянськими речима.
Батько розповідає про якісь знакові особливі товари й предмети вжитку, що вироблялися в СРСР, ще більше про вічний дефіцит. Роздумує, як чогось бракувало або стільки радості дарували ті декілька речей, до яких він досі відчуває прив'язаність. Трохи зображення життя в ті далекі-недалекі часи, рефлексії сучасної молодої людини про це, пошуки переваг та недоліків (їх більше) тієї реальності коли речі потрібно було діставати, а не купувати.
Я очікувала психологічного аналізу, якоїсь статистики, історичного бекграунду. Натомість книга досить проста та поверхнева й зображає просто історію стосунків однієї родини з радянськими речима.
May 14, 2021
Персонажі цієї книжки мають прототипів, і навіть не треба здогадуватися, де чий, бо автор усіх називає своїми іменами: батько – Петро, син – Матвій. І поки обоє їдуть до бабці у Львів, Петро забавляє сина розповідями про своє дитинство. Мені сподобалося, як ніжно виплітається оповідь ніби навколо речей, які були "тоді", але насправді це все про людей і про пам'ять.
Матвій проходить квест від прадідуся: треба знайти підказки, що ведуть до машини – такі жигулі стоять удома в мого тата в гаражі, до речі. І колір подібний :) Хлопець – підліток, йому властиві типові підліткові штуки (бути скептичним до думки старперів, наприклад 😁), але інтрига й обіцянка подарунку, а ще цікавість до таємниць і різних механізмів веде його шляхом, який підготували йому родичі.
Оповідь іронічна, сповнена тонкого гумору й любові до всіх персонажів повісті, включно з сусідкою. Мене дуже зворушив фінальний акорд, який я тут не відкриватиму. Я багато думаю про те, як поєднувати ці наші ниточки роду, як передавати пам'ять. Що далі, то менше мені це вдається. І я дуже вдячна Петрові, Матвію, їхній бабусі й прадідусю за цей квест, який кожен може пройти зі своїми старими речима.
Матвій проходить квест від прадідуся: треба знайти підказки, що ведуть до машини – такі жигулі стоять удома в мого тата в гаражі, до речі. І колір подібний :) Хлопець – підліток, йому властиві типові підліткові штуки (бути скептичним до думки старперів, наприклад 😁), але інтрига й обіцянка подарунку, а ще цікавість до таємниць і різних механізмів веде його шляхом, який підготували йому родичі.
Оповідь іронічна, сповнена тонкого гумору й любові до всіх персонажів повісті, включно з сусідкою. Мене дуже зворушив фінальний акорд, який я тут не відкриватиму. Я багато думаю про те, як поєднувати ці наші ниточки роду, як передавати пам'ять. Що далі, то менше мені це вдається. І я дуже вдячна Петрові, Матвію, їхній бабусі й прадідусю за цей квест, який кожен може пройти зі своїми старими речима.
June 20, 2024
Книга мене дуже розчарувала. Не уявляю, щоб сучасний підліток це читав. Можливо, ще якусь історичну цінність несуть окремі блоки в книзі, але про це можна прочитати в книжках з історії.
Ми з головним героєм приблизно одного віку, наші діти також, і, очевидно, ми пам‘ятаємо радянські часи трохи по-різному. Ще мене вкрай здивували люли старшого віку в книзі. Очевидно, мама головного героя теж приблизного віку з моїми батьками, але в книзі це якісь дивні люди із заваленими мотлохом квартирами.
Ну, і квест - це взагалі надзвичайно наївна історія.
Кінець твору трохи реабілітував ситуацію (хоча посилка від бабусі - це теж facepalm).
Ми з головним героєм приблизно одного віку, наші діти також, і, очевидно, ми пам‘ятаємо радянські часи трохи по-різному. Ще мене вкрай здивували люли старшого віку в книзі. Очевидно, мама головного героя теж приблизного віку з моїми батьками, але в книзі це якісь дивні люди із заваленими мотлохом квартирами.
Ну, і квест - це взагалі надзвичайно наївна історія.
Кінець твору трохи реабілітував ситуацію (хоча посилка від бабусі - це теж facepalm).
November 4, 2023
Я в свої за 40 знудилась то гортати, а підліток і поготів не буде це читати. Відчувається, що для самого автора книжка має певний терапевтичний ефект, але якщо вам травму радянського дитинства вже не треба пропрацьовувати, то сміливо проходьте повз цей текст.
May 15, 2024
Я не прочитала анотацію перед покупкою і, відповідно, не зрозуміла, що це книжка для підлітків. До того ж, вона продається запаяною в пластик, і погортати її нема можливості. Але не дуже вдалий вибір читання в потязі був зм'якшений тим, що книга теж починається в Інтерсіті, правда не Київ-Дніпро, а Київ-Львів.
Мені сподобалася манера викладання родинної історії та історії речей в художній частині тексту, проте відволікали нон-фікшн вставки прямо посеред оповідки. Ілюстрації просто чудові, а рожеві кольори в оформленні ледь не змушують роздивлятися картинки радянського життя ностальгійно - проте від цього застерігає сам текст.
Взагалі, мені імпонує витриманий баланс між засудженням і об'єктивністю, а також сама ідея створити привід для розмови між поколіннями. Це чудова можливість пропрацьовувати з дітьми побутові психологічні проблеми, які приніс радянський період, пояснюючи поведінку дорослих та унеможливлюючи передачу цих травм далі.
Мені сподобалася манера викладання родинної історії та історії речей в художній частині тексту, проте відволікали нон-фікшн вставки прямо посеред оповідки. Ілюстрації просто чудові, а рожеві кольори в оформленні ледь не змушують роздивлятися картинки радянського життя ностальгійно - проте від цього застерігає сам текст.
Взагалі, мені імпонує витриманий баланс між засудженням і об'єктивністю, а також сама ідея створити привід для розмови між поколіннями. Це чудова можливість пропрацьовувати з дітьми побутові психологічні проблеми, які приніс радянський період, пояснюючи поведінку дорослих та унеможливлюючи передачу цих травм далі.
August 7, 2021
What was the late Soviet childhood like? The book by Petro Yatsenko “The Union of Soviet Things” unobtrusively tells about this to modern adolescents.
Petro and his 14-year-old son Matvii are going to visit his grandmother, whose apartment is full of things leftover from Soviet times. There the boy is waiting for a quest from his great-grandfather. The reward for solving it will be the Lada car, popular in Soviet times. Completing tasks to obtain the cherished car, Matvii learns how his parents and grandparents lived, what they feared and hoped for, what things made up their life and why aged people have a desire to keep everything, even unnecessary things.
The book is written for teenagers, so the artistic part is quite naive.
In addition, I’ve known echoes of the Soviet Union, so I cannot fully appreciate the impression that the book could make on modern adolescents who are far from all this.
However, I sincerely think that this will be an educational reading for the target audience.
Petro and his 14-year-old son Matvii are going to visit his grandmother, whose apartment is full of things leftover from Soviet times. There the boy is waiting for a quest from his great-grandfather. The reward for solving it will be the Lada car, popular in Soviet times. Completing tasks to obtain the cherished car, Matvii learns how his parents and grandparents lived, what they feared and hoped for, what things made up their life and why aged people have a desire to keep everything, even unnecessary things.
The book is written for teenagers, so the artistic part is quite naive.
In addition, I’ve known echoes of the Soviet Union, so I cannot fully appreciate the impression that the book could make on modern adolescents who are far from all this.
However, I sincerely think that this will be an educational reading for the target audience.
August 25, 2024
Тато Петро і син Матвій їдуть потягом до бабусі в гості. Слово за слово, син розпитує батька про те, як виглядало дитинство у радянські часи, і намагається зрозуміти, як жили ці дивні люди - "радяни", в чиї часи речі мали дуже велику владу. А тоді з'ясовується, що прадідо заповів Матвієві ретро-автомобіль, але щоб знайти його, треба прослідувати вервечкою послань-підказок і на цьому шляху дізнатися ще дещо про досвід різних родичів і знайомих з часів їхньої молодості.
Це така комбінація художньої та інформативної літератури, де нібито є сюжет, але його мета - виправдати обговорення наступного шматка енциклопедичної інформації.
Мені видався не дуже правдоподібним образ Матвія. По-перше, йому нібито чотирнадцять, але за психологічним портретом мені більше здалося схожим на 10-12 років. По-друге, я зовсім не можу уявити його захват від ідеї отримати у спадок жиґулі першої моделі. Машина, до речі, ще й фантастичним чином на ходу і в прекрасному стані, оскільки прадідусь в останні роки життя її привів до ладу. Судячи з того, які технічні засоби він використовував для передачі послання, це було ще у 80-ті. Це все дещо складається у загальне відчуття past is a different country, they did things differently there. Мабуть, мабуть сучасним підліткам це якось так і виглядає, але чи треба таке сприйняття підкріплювати?
З іншого боку, автору вдалося, по-моєму, дуже добре просунути месидж по правильний бік від ностальгії за радянським минулим. Так старі речі у старших родичів Матвія викликають якісь приємні спогади, але радше через те, що в умовах дефіциту та людиноненависницького режиму це була єдина така-сяка розрада.
Це така комбінація художньої та інформативної літератури, де нібито є сюжет, але його мета - виправдати обговорення наступного шматка енциклопедичної інформації.
Мені видався не дуже правдоподібним образ Матвія. По-перше, йому нібито чотирнадцять, але за психологічним портретом мені більше здалося схожим на 10-12 років. По-друге, я зовсім не можу уявити його захват від ідеї отримати у спадок жиґулі першої моделі. Машина, до речі, ще й фантастичним чином на ходу і в прекрасному стані, оскільки прадідусь в останні роки життя її привів до ладу. Судячи з того, які технічні засоби він використовував для передачі послання, це було ще у 80-ті. Це все дещо складається у загальне відчуття past is a different country, they did things differently there. Мабуть, мабуть сучасним підліткам це якось так і виглядає, але чи треба таке сприйняття підкріплювати?
З іншого боку, автору вдалося, по-моєму, дуже добре просунути месидж по правильний бік від ностальгії за радянським минулим. Так старі речі у старших родичів Матвія викликають якісь приємні спогади, але радше через те, що в умовах дефіциту та людиноненависницького режиму це була єдина така-сяка розрада.
July 20, 2023
Чудове видання з ілюстраціями, щоправда, не вистачає кольорових зображень (а може, це натяк на чорно-біле радянське життя)) Читається швидко, сюжет невибагливий та і неважливий зрештою. Головне: ностальгічні оповідки батька своєму сину про радянське дитинство через призму радянських речей (але чомусь доволі часто акцентується увага на імпортних речах, ну то, мабуть, для порівняння). Але дитинство так собі, sad story...
Displaying 1 - 8 of 8 reviews