Warriors of God

Hussite Trilogy #2

by Andrzej Sapkowski, David French (Translator)

From the New York Times bestselling author of The Reynevan—scoundrel, magician, possibly a fool—travels into the depths of war as he attempts to navigate the religious fervors of the fifteenth century.

When the Hussite leaders entrust Reynevan with a dangerous secret mission, he is forced to come out of hiding in Bohemia and depart for Silesia. At the same time, he strives to avenge the death of his brother and discover the whereabouts of his beloved. Once again pursued by multiple enemies, he must contend with danger on every front. 
 
Full of gripping action replete with twists and mysteries, seasoned with magic and Sapkowski's ever-present wit, fans of the Witcher will appreciate this rich historical epic set during the Hussite Wars. 
 
Praise for the  The Tower of Fools,  book one of the Hussite
"This is historical fantasy done right." — Publishers Weekly  (starred review)
 
“A fantastic novel that any fan of The Witcher will instantly appreciate.”  — The Gamer
 
“A ripping yarn delivered with world-weary wit, bursting at the seams with sex, death, magic and madness.” —Joe Abercrombie 
 
“Sapkowski's energetic and satirical prose as well as the unconventional setting makes this a highly enjoyable historical fantasy.” —Booklist


Also by Andrzej
 
The Hussite Trilogy
The Tower of Fools
Warriors of God
 
Witcher collections
The Last Wish
Sword of Destiny
 
Witcher novels
Blood of Elves
The Time of Contempt
Baptism of Fire
The Tower of Swallows
Lady of the Lake
Season of Storms
 
The Malady and Other An Andrzej Sapkowski Sampler  (e-only)
 
 
Translated by David French

Genres: Fantasy, Historical Fiction, Audiobook, Fiction, Polish Literature, Historical, Historical Fantasy

650 pages, Paperback

First published January 1, 2004

About the author

Andrzej Sapkowski, born June 21, 1948 in Łódź, is a Polish fantasy and science fiction writer. Sapkowski studied economics, and before turning to writing, he had worked as a senior sales representative for a foreign trade company. His first short story, The Witcher (Wiedźmin), was published in Fantastyka, Poland's leading fantasy literary magazine, in 1986 and was enormously successful both with readers and critics. Sapkowski has created a cycle of tales based on the world of The Witcher, comprising three collections of short stories and five novels. This cycle and his many other works have made him one of the best-known fantasy authors in Poland in the 1990s.

The main character of The Witcher (alternative translation: The Hexer) is Geralt, a mutant assassin who has been trained since childhood to hunt down and destroy monsters. Geralt exists in an ambiguous moral universe, yet manages to maintain his own coherent code of ethics. At the same time cynical and noble, Geralt has been compared to Raymond Chandler's signature character Philip Marlowe. The world in which these adventures take place is heavily influenced by Slavic mythology.

Sapkowski has won five Zajdel Awards, including three for short stories "Mniejsze zło" (Lesser Evil) (1990), "Miecz przeznaczenia" (Sword of Destiny) (1992) and "W leju po bombie" (In a Bomb Crater) (1993), and two for the novels "Krew elfów" (Blood of Elves) (1994) and "Narrenturm" (2002). He also won the Spanish Ignotus Award, best anthology, for The Last Wish in 2003, and for "Muzykanci" (The Musicians), best foreign short story, same year.

In 1997, Sapkowski won the prestigious Polityka's Passport award, which is awarded annually to artists who have strong prospects for international success.

In 2001, a Television Series based on the Witcher cycle was released in Poland and internationally, entitled Wiedźmin (The Hexer). A film by the same title was compiled from excerpts of the television series but both have been critical and box office failures.

Sapkowski's books have been translated into Czech, Russian, Lithuanian, German, Spanish, French, Ukrainian, and Portuguese. An English translation of The Last Wish short story collection was published by Gollancz in 2007.

The Polish game publisher, CD Projekt, created a role-playing PC game based on this universe, called The Witcher, which was released in October 2007. There is also a mobile version of the game which has been created by Breakpoint Games and is being published by Hands-On Mobile in Western Europe,Latin America and Asia Pacific.

The English translation of Sapkowski's novel Blood of Elves won the David Gemmell Legends Award in 2009.

Reviews

[Gintautas Ivanickas · Rating 5 out of 5]

Antroji knyga prasideda kiek vangiau. Ne, veiksmo kaip ir nestinga, bet truputėlį juntamas kiek dirbtinis gumos tempimas. Be to, pan Andrzej mažumėlę jau užsižaidžia su sąrašais (Malkinas, Palkinas, Čalkinas ir Zalkindas... ai, čia ne iš tos knygos, bet esmė ta pati). Bet vis tiek daro tai kokybiškai, tai atleisim.
Mūsų protagonistas, jaunasis Reinevanas, toliau svaigsta. Dabar jau ne tiek apie amūrinius reikalus, kiek apie šviesią ateitį, kurią sykiu su husitais atneš visam pasauliui. Kirviais, kardais, buožėmis, bet atneš. Pasaulį Naują pastatys. Ant senojo griuvėsių, be abejo. O kad senas dar ne visai sugriuvęs, ne bėda – padės.
Ir griauna. Vardan tos! Hyrrrr ant jų! Mušk, kirsk, degink!
Atrodo, karas ir abiejų kariaujančių pusių veiksmai jau turėtų padėti atsimerkti. Bet ne. Idealistas – jis ir yra idealistas. Nors Reinevanas jau nebe tas, kuo buvo prieš porą metų (t.y. pirmoje knygoje), bet vis dar nepasiduodantis sveikam protui. Ką reiškia vienas žmogus, kai ant kortos pastatyta Idėja? Net jei tas žmogus – brangiausia tau būtybė. Ką paguldysi ant Idėjos altoriaus? Ir Reinevanas guldo tai, ką gali.
Niūri knyga. Bet verta penkių iš penkių įmanomų.
----
Trumpai apie lietuviškąjį vertimą (nes juk būtent dėl to eilinį sykį kartojau knygą, ane?). Aišku, lieka Drugiapaukštis, na bet čia jau pirmoj knygoj padarytas pasirinkimas ir logiška, kad nebekeičia. Grubių vertimo klaidų neužčiuopiau – smulkių yra. Gal net labiau korektūros, nei vertimo. Keliose vietose pamestas žodis, sykį Reinevanas kažkodėl pavirsta Reineriu. Bet tik tiek. Sukėlė įtarimą „šuns chujus“, bet su tuo viskas tvarkoj – pas metrą irgi „psi chuj“, o ne kokis nors „kutas“.

[Krysia o książkach · Rating 3 out of 5]

Niestety tom 2 nie podobał mi się tak jak tom 1 głównie dlatego, że prawie nie było tu Szarleja :(

[Rachel (TheShadesofOrange) · Rating 3 out of 5]

3.5 stars
This is a solid second book in this historical fantasy series. In terms of characters and story, I found this one very similar to the first. There is very little fantasy in this one and instead leans heavily into the historical elements. I wish I was more attached to the main character, but I find him an incredibly average guy. Once again, I will advise readers to be aware that this series is very different than the Witcher series and won't necessarily attract the same readers.

If you are interested in this series, you will need to start back at the first book, The Tower of Fools.

[Димитър Цолов · Rating 4 out of 5]

"Сиела" доста забавиха излизането на втория том, което допълнително усложни навлизането ми в повествованието, а тенденцията от предишния леееко да се пропуска тук-там превода на някоя латинска или друга чуждоезична фраза се запази... и не ме кефи. Ще добавя на моменти почти патологичната логорея (на принципно сладкодумния и с изключително чувство за хумор и към детайла) Сапковски - страховити, и по скромното ми мнение, абсолютно ненужни, изброявания на имена на исторически личности и селища - усетена по-скоро като вижте ме как съм се подковал, преди да седна да пиша тия романи. Оценка 3,5/5.

[Theo Logos · Rating 4 out of 5]

Warriors of God, the second book of the Hussite trilogy, is a sprawling tale that plunges deep into the violence of the Hussite Wars. The first book, The Tower Of Fools, spent most of its time introducing readers to Reynevan, (our protagonist), and setting up the pattern of his misadventures, and the wars themselves were in the background. But now, Reynevan has joined with the Hussites, committed to their cause and become a spy in their service. Intrigue, treachery, and participation in violent battle ensue.

While there are fantasy elements in the story — fantastical beasts, shape changing creatures, and some minor magic, that exists around the edges of the tale, the meat of this book is historical fiction dramatizing the Hussite Wars that were a turning point in modernizing warfare. The battle scenes are intense and vividly told. None of the combatants are glorified; the concentration is on the brutality and amorality of war, with its code of ends justifying means. There are many scenes where the philosophy and theology of the conflict is discussed, with names like Wycliffe, Huss, and even Meister Eckhart bandied about.

I did have some issues with the book. It starts slowly and confusingly. If you haven’t read the first book recently you may find yourself a bit lost, as there is little to no recap of previous events that are key to present action. There are a plethora of individual and place names constantly coming at you that are not always easy to track. Though the protagonist, Reynevan, has become somewhat more competent and somewhat less of a complete twit, he is still foolhardy, still falling into situation after situation he simply shouldn’t survive. The book acknowledges this by having him referred to as one of fortunes favorites — an individual smiled on by fortune and blessed with luck where sense is lacking. Though I’m warming to him, he still bothers me.

But all of these faults fade away before the panorama of the larger story. This is excellent historical fiction of a pivotal and fascinating epic of European history. I’m looking forward to book three finally being published in English later this year.

[Emiliya Bozhilova · Rating 2 out of 5]

DNF@120

Много забавно и изобилстващо с любопитни препратки във всевъзможни направления пише Сапковски в това продължение. Иронията, съчетана със своего рода романтика, придава особен привкус, крайно интересен.

Но вече 120 страници и години след първата книга просто не мога да навляза в сюжета. Историята на хуситските войни не ми се изясни особено, по спомен, в първата част, а тук само ме обърква още повече с извиращите във всяко изречение нови и нови имена на кого и какво ли не. Сюжет всъщност не видях - Рейневан се щура в различни забавни или недотам ситуации, и толкова, без особена връзка дотук, нямам за какво да се хвана.

Фонът и атмосферата са разкошни, но ми липсва преден план. Всъщност ако има книга, изградена само от хубава атмосфера, сигурно е тази. Но не ми е моментът за такъв феномен. Или просто не ми е моментът за по-дебелички трилогии…

2,5⭐️

[Hex · Rating 4 out of 5]

Trochę więcej tego samego, co w pierwszej części, poziom utrzymany. Humor ciągle w punkt. Zobaczymy jak to się będzie miało z trzecią częścią, bo powoli, acz stanowczo, Trylogia urasta do rangi jednej z moich ulubionych serii.

[Kristina Monika · Rating 5 out of 5]

Antroji Husitų trilogijos dalis – ir vėl malonumas skaityti Sapkowskį bei jo lašeliu fantastikos atmieštą husitų istoriją.

„Dievo kariai“ jau yra labiau koncentruoto turinio, palyginus su pirmąja dalimi, kur buvo visko daug ir plačiai. Čia husitai, t. y. Dievo kariai su kardais rankose kyla į žygius prieš popiežininkus bei negailestingai eina statyti naujo pasaulio ant senojo pelenų...

Tai – tamsesnių ir niūresnių atspalvių dalis, priverčianti iš labai arti pažvelgti į karą: tiek į kryžiaus karus prieš eretikus husitus, tiek į tikratikių husitų žygius prieš popiežininkus, kur abiejose pusėse dega kaimai ir miestai bei darbuojasi inkvizitoriai.

Ir pagrindinis veikėjas Reinevenas „Dievo kariuose“ jau truputį kitoks. Vis dar jaunas ir nekantrus, bet čia jo entuziazmas vis labiau nukreiptas ne į moteris, kaip anksčiau, o į šventą husitų reikalą – atversti kitatikius į tikrąjį tikėjimą.

Ir kaip visada šioje dalyje Sapkowskis eina gilyn – ten, kur nėra lengvų ir teisingų atsakymų. Ir vėl skaitai, ir mėgaujiesi tuo, kaip ir istorijos pasakojimu, jos veikėjais ir, žinoma, jo humoru.
„Kažkaip, bičiuli, čia trūksta logikos, nemanai? Diakonas tylėjo pravėręs burną. Nelabai žinojo, kas yra logika. Bet įtarė blogiausia“.

O kur dar nuorodos į LDK ir Lietuvą, pavyzdžiui netikėtai smagiai trumpam istorijoje atsiradęs anarchistas Brazauskas, apsimetantis žemaičiu.

Buvo labai gerai! Jei pirma ciklo dalis "Kvailių bokštas" jau perskaityta, tiesiog nėra priežasčių neskaityti ir "Dievo karių":)

[Czytadełko · Rating 4 out of 5]

Pan Sapkowski jak zawsze trzyma poziom wyśmienitego bajarza. A dialogi ... Palce lizać!

[Jackson · Rating 3 out of 5]

I mostly enjoyed my time with Warriors of God, but it certainly isn't without it's flaws.

It has been a little while since I read (and enjoyed) the first book, The Tower Of Fools, therefor it took me a few chapters here to reacquaint myself with the story, characters and the world.
The story here is set a couple of years after the conclusion of Book 1 and a lot has changed, particularly in the political sense. We are thrust amidst the bloody and violent Hussite wars, our protagonist Reynevan having joined their cause as a spy.

I feel somewhat conflicted regarding my overall opinion here.
There is some incredible instances of action, intrigue and treachery throughout this book - our primary POV being a sorcerer-spy for a religious crusade, whom is also trying to reconnect with the woman he loves whilst also being hunted by a shapeshifter as he journeys around Eastern Europe, sounds like the most breakneck adventure ever! But this really isn't what it feels like, and honestly I'm glad because I don't mind a story taking it slow narratively... but there is a limit, and my gosh did we reach that multiple times.
I know this is a "me problem", but the history, the geography and the politics became overbearingly dry for me over the course of this book.
I didn't mind or even really notice it in the first book, because it was in the background of the story - here however it was thrust to the fore and there was no avoiding it. Every character mentioned all of the countries and towns they've passed through or had heard news about - everyone felt like they had to reach a quota of times they mentioned names, titles, families or the heraldry of Silesia, Poland, Germany or Rome and the hundreds of smaller regions found therein.
Anyone that knows me and my reading tastes knows I enjoy and appreciate politics and history and thorough world-building, but at times while reading this it felt like a history text book, and despite that being perfectly suited for some people, for me fiction (historical or not) shouldn't feel that dull.

Despite that opening lengthy criticism, there were many elements of the book that I enjoyed.

"For the goal is nothing and the movement is everything. The world must be shaken at it's foundations. Call forth chaos and confusion! Anarchy is the mother of order, for fuck's sake. Let the old order crumble, let it go up in flames! And in the ashes will remain a shining diamond, the dawn of eternal victory!"

The characters - Reynevan's ability to find himself getting into trouble over and over again, the mystery behind Samson's origin and Scharley's off-screen antics where all very engaging.
New characters such as The Green Lady, Gelfrad of Stercza and the group known as the Vogelsang stood out to me as fantastically written side characters and they all added to Reynevan's story in different and nuanced ways.

The fantastical elements, despite being more infrequent here than in TTOF, where superb.
The alchemists hideout, with all it's secret passages and hidden knowledge. The fantastic appearance of Drowners/Vodnik. Reynevan's enchanted rings and the time spent in the Oubliette... These were all a lot of fun.

The pacing I felt was also really well handled. From being snowed in at a tavern for an entire winter passing in just a few paragraphs, to the long journeys spanning multiple chapters in which we experienced almost every moment - jumping between these two very different paces felt very smooth and natural, which impressed me greatly.

"The chase went on. Before it - announcing it like an outrider - sped Horror. And Terror settled behind it like dust."

So yes, this was a mixed bag for me. Lots of things I liked, quite a few bits I didn't like or couldn't fully appreciate.
If you are more of a historical fiction reader than me, or know your European history better than I do, what I saw to be shortcomings may not be for you.
I will definitely be reading the final book in the series, Light Perpetual, at some point soon. And I am determined to not leave so long between books this time, in the hope that I find it easier to engage with quicker.
But Warriors of God gets a medium ranking from me.

3 Stars

Thank you for reading my review!

[Pavlo Tverdokhlib · Rating 5 out of 5]

This book is freaking awesome once you get past the culture shock of the opening.

It's almost like a historical adventure novel, with fairly light fantasy elements (a tad heavier than the Baroque cycle), set during the Hussite Wars. Which is an amazing setting, because this is THE original Reformation, AND, because it's the second major conflict in Medieval history where infantry beats knights (gotta give The Hundred Year war credit for that)

Pacing is great once it finds its stride (the first 4 chapters). Lots of memorable secondary characters, and some deep commentary on the nature of faith, war, terror tactics, etc.

Battle scenes are awesome (Think Battle of Brenna from the Witcher books, but MOAR). The ending is strong.

[Miku · Rating 5 out of 5]

Pomimo tego, że pierwszy tom oceniłam na pięć gwiazdek to strasznie długo mi zeszło, żeby sięgnąć po "Bożych bojowników". Cóż, można rzec, że kupka wstydu jest tak zatrważająco wielka, że nie wiadomo gdzie oczy podziać.

Tak jak sobie obiecałam - powracam do tego świata i poznaję go na podstawie stworzonego słuchowiska. Reinmar z Bielawy, zwany Reynevanem obecnie przebywa w Pradze, ale on jak i Szarlej oraz Samson Miodek nie zabawią tam długo. Oczywiście nasz główny bohater ma wielu wrogów dookoła siebie i wszyscy chętnie zobaczyliby jego głowę nabitą na pal. Nie wszystkiemu jest winien, ale też nie jest to człowiek kryształowy. Jednak to co jest pewne to fakt, że przy tym człowieku naprawdę nie ma nudy.

Tak jak już niejednokrotnie zdążyłam wspomnieć, Sapkowski jest dosyć specyficznym autorem. Jego warsztat pisarski nie jest szczególnie wybitny, a to w jaki sposób opisuje wydarzenia to wcale nie są jakieś złote góry. Natomiast ma w sobie to coś co sprawia, że ciężko mi jest negatywnie ocenić jego książki. Po prostu one gdzieś trafiają w moje gusta. Autor jest bardzo kreatywny i pakuje w fabułę dużo dobra, a przy okazji ma taki charakterystyczny humor, który od razu wybija się na tle wszystkiego. Świetnie przedstawia XV wiek oraz prawa jakimi rządziły się tamte czasy. Nasz główny bohater jest postacią, która nie potrafi usiedzieć w miejscu, więc co po chwilę coś go spotyka z czym się musi zmierzyć lub przed kimś uciekać.

Myślę, że ta trylogia będzie dla mnie takim typowym comfort readem, który będę na pewno z sentymentem wspominać. Oczywiście ze swojej strony będę polecać słuchowisko, bo jest rewelacyjnie wykonane. Dzięki niemu przejście przez tą książkę jest śmiesznie proste i tak przyjemne, że to się w głowie nie mieści.

Także zostawiam ocenę i na pewno w wkrótce zamknę tę trylogię. Tym bardziej że w ostatnim czasie zaparłam się, żeby troszkę przeczyścić te niedokończone serie zanim zacznę następne.

[Martin Doychinov · Rating 4 out of 5]

Вече се бях отказал да чакам издаването на втора част, но чудото се случи и към края на годината - манна сиелска... Изпомеждудругото, като я купувах от зимния панаир на книгата от щанда на издателството и запитах що така правят, ми казаха, че преводът се е забавил, щото дали на преводача с приоритет да превежда някаква боза "365 дни" или нещо такова, но третата нямало да се забави толкова - да видим. :)
Много време измина от прочитането на първата част на трилогията, а при творби с множество персонажи, това е особен проблем. Според мен, като извинение към читателя, Сиела трябваше да сложат в началото резюме на случилото се в "Кулата на шутовете" и списък с персонажи и ролята им в историята. Ех, мечти... Резюмето според мен е абсолютно наложително за многотомници, но явно издателите не мислят така.
Докато първата част беше по-скоро роман за това как Райнмар се превръща от момче в мъж, процесът е приключил и тук си имаме работа с младеж, изпълнен с идеализъм, но все пак, имащ какво още да научи.
Сюжетът продължава, а няма много смисъл да се описва. Много е хубаво всичко - и персонажите, диалозите, светът, фентъзи-елементите са вплетени безкрайно умело. Само да не беше тая пуста писателска диария, без която обемът спокойно би могъл да е с поне 1/3 по-малък, а четенето - доста по-бързо и гладко. Сапковски е държал дори и най-повърхностният читател да разбере колко много е проучил и колко много знае, а и едва ли това е най-важното.
Последно, ще спомена, че слагането на някои бележки след края на книгата, като само се споменава от коя глава са, е възможно най-мързеливото замазване на положението. Те не са безкрайно много - 8 страници, но не е нужно издателят да накъсва допълнително четенето, при положение, че авторът го прави особено добре.
Месец четене по-късно и с развит стокхолмски синдром към поредицата - 4*.

[Efka · Rating 4 out of 5]

Po šiokios tokios pertraukos (2 metai), grįžau į Husitų trilogiją. Dalį pirmos dalies įvykių buvau primiršęs, bet tie prisiminimai pamažu sugrįžo atgal antrosios knygos eigoje. Kas negrįžo, tai atsakymas į klausimą "ar pirma knyga irgi buvo toks infodump'as, t.y., vietovardžių, pavardžių ir pavadinimų sąvadas"? Vat šito nebeprisimenu, bet antroje dalyje tai mane pjovė jau nevaikiškai. Knyga smagi, parašyta gerai. Vertimui priekaištų neturiu. Siužetas, na, gan vidutiniškas, bet bendra knygos kokybė ir jį išveža. Na bet tos kiekvieno šūdkaimio ir šūdriterio suvestinės... Žodžiu, pirma dalis buvo 4*. Šiai dar duodu irgi 4*, bet tokias gerokai silpnesnes. Jei dešimtbalėje pirma knyga buvo arčiau 9, tai ši vos vos tempia 7.

Reziumuojant - nėra blogai, bet galėjo būti ir geriau.

[Piotr Szymański · Rating 5 out of 5]

An amazing book, not only a great source of good fun, but also information about the lifestyle and the politics of the XV century Silesia. After this read you will never look the same at old town squares and gothic cathedrals.

[Kacper Wardzała · Rating 5 out of 5]

Bożym bojownikom po 2 przesłuchaniu podnoszę do 5. Historia jest intensywniejsza niż w pierwszej części i świetnie przedstawia przemianę Reynevana.

[Maćkowy · Rating 5 out of 5]

"Szkoda strzępić ryja". Kontynuacja Narrenturmu trzyma poziom, a Sapkowski to mistrz powieści przygodowej, fantastyczniej i w ogóle Trylogia Husycka to szczytowe osiągnięcie gatunku.

[Liviu · Rating 5 out of 5]

The second novel of the Hussite trilogy starts somewhat less engaging with Reynevan having found refuge in Prague and engaging in debates about theology, the Hussite creed etc; when rumor reaches him that he may have a child out of wedlock with Nicollette the mysterious girl from his magical one night stand in Silesia, as well as with continuing tales about the persecution of the Hussites there and the vengeance the Hussite armies that control Bohemia and defeated the empire are preparing to wreak on the persecutors, armies whose leaders would love a local notable like Reynevan to join for his connection and his knowledge about the land, Reynevan decides that it is time to return despite the not inconsiderable risks of that; and so it starts and from then on the tale just keeps rolling through many highs and some lows, with Reynevan discovering who actually the beautiful girl on a horse that seduced him (or him her, unclear which) truly was (definitely not the noble one with the child in question), his on and off romance with her as well as his participating in the war, but also his quixotic quest for vengeance and so on.

A rollercoaster of emotion and action ending on a sort of cliffhanger, so book 3 is a must

[Anton Gladchenko · Rating 5 out of 5]

Вторая часть «гуситской» трилогии Сапковского достаточно сильно отличается от первой. Юмора здесь уже намного меньше. А героев все дальше засасывают исторические события (в некоторых главах мы даже немного забываем про Рейневана и остальных), поэтому повествование все серьезнее и мрачнее.

Чем-то это все мне напомнило «Крещение о��нем» того же Сапковского. Т.е. вокруг война и мы смотрим на нее глазами героев. Картины автор рисует очень яркие. В общем, вышло просто отлично.

[Janko Hudáček]

Sapkowského husistská trilógia je Menom ruže východnej Európy - rovnako encyklopedicky štedrá, s vynikajúco vystavanou zápletkou a možno dokonca ešte príťažlivejšími postavami. Netreba sa pýtať, či vie Andrzej písať, treba to zhltnúť.

[Universal · Rating 4 out of 5]

Naciągana czwórka. Gdyby Goodreads nie był durny, to dałbym 3,5/5.

Boży bojownicy to nadal nie Husycka o której mi opowiadano. Nadal nie widzę tu nic, co przebijałoby Wiedźmina. Nie wiem czym zachwycał się Vávra. Jest sprawniej, gęściej, bardziej przemyślanie - ale lepsze wrogiem dobrego.

Po rozczarowującym Narrenturmie obniżyłem oczekiwania. Słusznie, bo Boży bojownicy wydawali się przez pierwsze trzysta stron książką lepszą. Potem, niestety, nastąpiło sto stron powtórki z pierwszego tomu, a kolejne dwieście z hakiem to rollercoaster formy i jej braku. Ostatecznie, świeżo po finale, jestem po prostu zmęczony. Rasowy cliffhanger zostawił z pytaniami, na które nie mam na razie siły odpowiadać. Nie poznałem odpowiedzi na pytania, które chciałem zadać w toku fabuły. Na przykład: czy Reynevan przestanie być idiotą?

Ryzykowne jest wzięcie na pierwszy plan bohatera z którym trudno się utożsamić. Reinmar z Bielawy łącznie już od 1200 stron usiłuje mnie do siebie zniechęcić. Nie uczy się, nie zmienia w sposób istotny - jak gówniarz i chorągiewka na wietrze goni za tym, czego oglądać bym nie chciał. Nawiasem, dlaczego kobiety mają słabość do Reynevana? Nie mam pojęcia. Ma co prawda pewne talenty i swoje wie, ale wszystko zaprzepaszcza, raz po raz. W imię honoru, wiary i innych wydumanych imponderabiliów. To irytujące i zniechęcające - myślę, że każdy kto widział i poznał tyle co on powinien już dojrzeć, dojść do pewnych konkluzji i zacząć przekuwać myśli w praktykę. Upodobnić się do swoich towarzyszy - Szarleja i Samsona (co moooże wydarzy się w trzecim tomie), którzy znów ratują wspólne sceny trzeźwością umysłu. Samson to zresztą jeden z moich ulubionych bohaterów. Innym jest żelaznooki tajemniczy jegomość, którego sceny kradną pierwszą (lepszą) połowę książki.

Kiedy bohaterem nie jest Reynevan, lub chociaż pierwsze skrzypce odgrywają walki i podchody - jest dobrze. Romans, ściganie Reinmara i infodumpy o zmierzchu średniowiecza bronią się dużo gorzej. O dziwo przestała mi wadzić magia, bardziej wyważona kosztem do efektu. Sprawniej wpleciona w główny wątek i raźniej wykorzystywana przez różne strony konfliktu. Brakowało tego w Narrenturmiei Boży bojownicy istotnie poprawiają sporo wad poprzedniczki. Nadal niewystarczająco dużo, bo jest co tu wycinać, co pomijać i co uzupełnić.

Językowo - typowa sapkowszczyzna, przesycony styl niejednokrotnie pozbawiony treści. Szermierka słowna, nawiązania, niekamuflowany antyklerykalizm (świetne "Pambu" grające na trybalistycznej nucie) - wszystko to ma swój urok i zasadniczo pasuje do ogólnego wydźwięku Husyckiej, ale trzeba znać umiar. Autor nie znał i wrzucił do tego bigosu co miał (wracam do tej metaformy, bo trafna). Dość powiedzieć, że ostatnie 100 stron męczyłem, nie przewracając stron w napięciu co się zaraz stanie, a chcąc wreszcie to skończyć i odpocząć. Cieszy jednak śledzenie szlaku husytów, rozwój postaci Samsona i domykanie pewnych wątków, hojnie narozpoczynanych w Narrenturmie. Dialogi co do zasady trzymają poziom - miła odmiana po "W imię Boga", gdzie było wprost przeciwnie.

Nie mam już specjalnych oczekiwań względem zakończenia trylogii. Liczę po prostu na sprawne dojście do finału, domknięcie wątków w sposób jakkolwiek satysfakcjonujący. Przestałem łudzić się, że Reynevan dorośnie. I chyba rozstałem się z myślą, że Sapkowski to ekstraklasa. Husycka mi go odbrązawia. Nie czuję satysfakcji - jest mi przykro.

[Ladz · Rating 5 out of 5]

Content warning: war, accusations and threats of sexual assault, gore, blood, vomiting, illness, bigotry, use of the g-slur for Romani, reference to blood libel and pogroms

The saga of Reynevan of Bielawa continues as battles take place, more scheming continues, war ravages the countryside, and his personal reputation neither gets worse nor improves.

What Sapkowski weaves here is even more snark and careful maneuvering around political machinations, where he has no patience for the exploits of Reynevan and, I’d say, even enjoys dolling out consequences, dragging him further and further through uncertainty.

The cast in this book is massive. There are several Jan’s and Łukasz’s, and Sapkowski does a phenomenal job making them all easy to discern from each other, especially given that several tend to be in the same social classes and military ranks. I cannot at all comment on the historical accuracy, but the immersion in the time period, reminding the reader of the key players, the importance of cities and forts, it works really well and, while it certainly adds to the page count, it keeps the reader grounded in all the forces circling around Reynevan. There are more perspective breaks in this book, which helps give more insight into the different factions at work in fifteenth century Eastern Europe. There are the Hussites, the various Polish tribes, the Inquisition, and I’m sure that won’t be the last of the complexity come the third book.

Though there are several battles, the narrative sticks to its character-driven form. The only details provided are those relevant to wins and losses. What’s also fun is that the chapter headings help the reader temper their own expectations. While there aren’t specific spoilers, they set the tone of the outcomes and what lies next for Reynevan (generally, nothing good). Sapkowski has such contempt for his character, and it emerges in the hot coals he rakes him over. The fact that the chronicler gets more characterization makes me think he’s more than just a self-insert and might emerge as a character in Light Perpetual. To be determined, obviously.

The fantasy blends well with the history, where there isn’t a hard line between truth and legend, though it certainly blurs during scenes where a vodyanoi is interrogated and a green lady like The Green Knight makes an appearance. It’s wonderful and enchanting, and it won’t be long until we find out how it all ends.

[Sebastian Gebski · Rating 5 out of 5]

Generalnie mógłbym chyba tę recenzję odpuścić - wystarczyłoby przekleić tę z tomu piewszego i byłoby git. Ale nie byłoby to do końca fair - wprawdzie "Boży bojownicy" rewolucji nie robią, ale zasługują na parę słów osobnego komentarza:

Po pierwsze, Reynevan wpada na tolalną karuzelę - ma się wręcz wrażenie, że autor ciska nim jak kukiełką; nawet nie to, że bez ładu i składu - raczej w sposób mało przewidywalny, nie wynikający logicznie z kunsztownie układanej fabuły. Nie znaczy to, że nie jest ciekawie - to akurat zapewnia (ponownie) przebogate tło historyczne, ale ma się przez to wrażenie, że bohatorowie tracą przez to na wyrazistości - np. ewidentnie nie zagospodarowany odpowiednio Szarlej.

Po drugie - o ile motywacja głównego bohatera w pierwszym tomiszczu była, ekhm, niespektakularna, to teraz już jest z tym naprawdę kiepsko. Motywacje zmieniają się relatywnie często (dość diametralnie) i co gorsza - są niespecjalnie przekonywujące, pełniąc rolę dość kiepskiego usprawiedliwienia dla zapierd...cej fabuły.

OK, to dość poważne zarzuty, ale 5 gwiazdek jednak jest ... Cóż zrobić, choroba, skoro naprawdę dobrze się przy książce bawiłem. Do tego stopnia, że nie raz i nie dwa doczytywałem o tle historycznym "na boku" - miejscach, postaciach, wydarzeniach. A akcję śledziłem wręcz z wypiekami na twarzy i zdecydowanie bez znurzenia.

Nie wiem, może przy 3-cim tomie będzie już przesyt, zwłaszcza, że filozoficzne dywagacje zdają się sugerować mocno dramatyczne i mało pozytywne zakończenie (książkę czytałem już raz, ale tak dawno temu, że już totalnie nie pamiętam) - na razie jest OK. A nawet mocno lepiej niż OK.

[Андрій Гулкевич · Rating 3 out of 5]

Друга частина саги Райвена розпочинається два роки по тому з подій попередньої книги. Протагоніст перебуває в лавах гуситів і, як завше, потрапляє в карколомні пригоди. Йому доводиться вкотре звертатися до чарів, хитрощів, а подеколи просто таланить. Роман стилістично нагадує сагу про «Відьмака», попри це автор передає середньовічний колорит Шльонська, Чехії та Польщі. Анджей Сапковський детально описує тогочасні вірування та звичну буденність, застосовуючи часто латинь, подеколи німецьку чи чеську мови. У романі проскакують середньовічні мотиви, які автор використовував утому ж Відьмакові. Завершення книги стало для мене значно цікавішим. Бракувало деяких другорядних персонажів.

[Kristina · Rating 5 out of 5]

Labai įdomiai aprašyta apie Dievo karius.
Labai patiko ir lauksiu paskutinės dalies. 📔💗

[Julia Mela · Rating 4 out of 5]

3,5 w sumie przez za dużą ilość zbędnej łaciny ale poza tym bardzo przyjemne

[Thomas Stacey · Rating 2 out of 5]

DNF. Such a shame. Great writing and excellent narration, but I just can’t get on board with the story or characters. This coming from the author of the brilliant Witcher books makes this an especially tough pill to swallow. Alas.

[Данило Судин · Rating 2 out of 5]

ця книга - як конструктор лего, де всі деталі взяті з циклу про "Відьмака", але зібрані в набагато гіршій конфігурації, та й самі деталі - бліді копії оригіналу.
1) дивовижна трансформація Рейневана з мага в неофіта-гусита. як з чаклуна він став християнином? і як йому вдається поєднувати олне та інше? і чому його фанатизм вмикається лише в певні епізоди - коли треба зрушити з місця сюжет, який загруз? а так загалом і не скажеш, що Рейневан навернувся... автор скромно приховує неправдоподібність образу Рейневана, але факт залишається фактом;
2) дивовижна трансформація Шарлея, який тепер не егоіст, а також гусит. вже тут сас Сапковський відчуває, що щось не так, а тому більшість книги Шарлей відсутній. бо інакше в читачів буде забагато запитань;
3) але ми отримуємо копію Шарлея - навіть три копії! і всі - з підпільної терористичної групи, яка декілька років в глибокому підпіллі, а от з появою Рейневана - світиться так, що за голову запаєшся. то вони минулі роки тільки через одного (!) зв'язкового тримають зв'язок з гуситами, то після появи Рейневана за тиждень світяться перед дюжиною людей, причому жоден з них не є "шишкою" серед гуситів. як вони пару років були в такій конспірації? як?! їх же тепер легко впіймати!
4) Рейневан знову стає суперважливим персонажем, але чому всі його вважають супершпигуном? і де він набрався цього? автор мовчить. перші півкниги ясно, чому Рейневан важливий, але далі... він же ж медик, чаклун і ловелас. але не шпигун! він місію виконав - баста!
5) фон - відсутні будь-які третьорядні персонажі, якими аж кишіло у "Відьмаку", і які додавали творові правдоподібності. тепер все - наче у вакуумі, де головні герої серед порожньої сцени сваряться одні з одними.
6) та й головні персонажі наче фігурки з шухляди: автор витягає їх - і вони оживають, автор ховає - і в них в житті нічого не відбувається. у " Відьмаку" історії персонажів розгорталися навіть тоді, коли автор нам напряму їх не показував. а тут - персонажі, яких нема на сцені, не міняються, не розвиваються;
7) сюжет просто кульгає. тут так довго писати, що нема сил. просто нема сюжету: це набір окремих епізодів, до яких Рейневан і не мав би втрапляти;
8) мотивації персонажів. тут також правдоподібності бракує. на жаль

[Gerardo Emanuel · Rating 4 out of 5]

Muchos tildan a Sapkowski como un autor en cuya narración siempre prima el pesimismo, yo prefiero la palabra realismo. Así si la causa es justa, oprimir, matar, saquear y violar está permitido. Tampoco faltaran aquellos que sin necesitar de una “causa justa” lo harán igual.

Esto es el pan de cada día en esta obra. Aquí es donde acierta Sapkowski, refleja las miserias de la humanidad, esa ambivalencia o hipocresía, que son constantes en el tiempo porque son propias de nuestra especie.

Esta crítica del autor, junto con su capacidad de elaborar diálogos inteligentes son lo mejor del libro.

[Kain · Rating 3 out of 5]

Książka na poziomie poprzedniej. Historia mi całkiem odpowiada, a do tego główny bohater wydaje się być już trochę mniej głupi - albo się przyzwyczaiłem. Krew leje się strumieniami, a jedna wersja - w sumie tej samej - religii siecze się z drugą, bo "moja jest bardziej mójsza, niż twójsza". Czyli jak widać od pięciu wieków się nic nie zmienia.