Сметая запреты. Очерки русской сексуальной культуры XI–XX веков.

by Наталья Пушкарева, Анна Белова, Наталья Мицюк

Сексуальная жизнь женщин всегда регламентировалась властными и общественными институтами, а отношение к ней многое говорит о нравах и культурных нормах той или иной эпохи и страны. Главный сюжет этой коллективной монографии — эволюция представлений о женской сексуальности в России на протяжении XI–ХХ веков. Описывая повседневность представительниц разных социальных групп, авторы обращаются к целому корпусу уникальных исторических источников: от церковных сборников наказаний (епитимий) до медицинских формуляров российских родильных домов, от материалов судебных дел до различных эгодокументов. По мнению исследовательниц, интимная сфера жизни связана не только внешними попытками цензурирования, но и ограничениями, которые люди устанавливают для себя сами. В чем было отличие полового воспитания дворянских мальчиков и девочек? Как общество на самом деле относилось к «несоблюдихам» — женщинам, не сохранившим девственности до брака? Как женщины в разное время пытались избежать беременности? Благодаря ответам на эти и другие вопросы мы можем не только понять сексуальную культуру прошлого, но и увидеть те траектории, по которым она будет развиваться в будущем. Авторы книги — А. Белова, Н. Мицюк и Н. Пушкарева, историки и антропологи, члены Российской ассоциации исследователей женской истории (РАИЖИ)

Genres: Nonfiction

504 pages, Hardcover

Published January 1, 2020

Reviews

[Kateryna Martynenko · Rating 4 out of 5]

Книгу "Сметая запреты" я читала після книги І.Кона і можу сказати, що книжки багато в чому доповнюють одна одну. Я була розчарована, що книга закінчилася на початку 20-го століття, було дуже цікаво прочитати у авторок стосовно радянського періоду.
У книзі розглядаються кілька періодів, серед них - допетровські часи, 18- середина 19 століття, 2 пол. 19 - початок 20го століття. Загалом, ця книга багато в чому перевертає певні уявлення про історію сексуальності, особливо стосовно більш давніших часів. Авторки послідовно показують як православні устої довго не були поширені серед народу і про побутування доволі вільної сексуальності. Також розповідається про більш пізній період (18-19 століття), коли в селах проводились різноманітні "позорящие практики" за порушення правил сексуальності, як то за зраду.

Найбільш вражаючими для мене стали розділи про сексуальність та сексуальне виховання дворянок (18-19 століття), а також зміни сексуальності на початку 20 століття до революції. Деякі речі з позиції сьогодення просто не налазять на голову.

- в дворянському прошарку було прийнято виразно подвійний стандарт для виховання дівчат та хлопців. Для хлопців вважалося нормальним і бажаним мати уявлення про секс, вони часто отримували перший досвід з прислугою чи проститутками. У той же час для дівчат вважалося, що якщо вони мають хоч якісь знання в цій сфері, то вони є "проститутками". У дворянських дівчат культивувалося абсолютне незнання про секс, до такої міри, що велика кількість дівчат, які на той момент одружувалися у віці 15-16 років і старше, часто на момент одруження не мали уявлення про секс, а також навіть про те, звідки беруться діти (!!!)

- у дівчат культивувалася так звана моральність, яка полягала в тому, що секс - це "грязь, мерзость, ужас". Після цього дівчата мали вступити у шлюб у молодому віці і народжувати дітей у необмеженій кількості. На практиці це значило, що до шлюбу дівчата вступали з інфантильними уявленнями, через що вони не були готові до сексу і більшість перших сексуальних досвідів у середовищі дворянок, які відбувалися у шлюбі, були сексуальним насиллям.

- дворянські дівчата могли якимось чином проявити та реалізувати свою сексуальність лише у старшому віці, а саме у повторному шлюбі (наскільки я розумію, то після смерті першого чоловіка, який часто був старшим). У другому шлюбі жінки були старші, краще розуміли свою сексуальність, мали самостійність від батьківської родини і обирали партнера в першу чергу до своєї вподоби.

- щодо сексуальності цих дворянських дівчат, та часто і жінок вищих прошарків в цілому, протягом багатьох епох, використовується термін "репресована сексуальність". Відзначається, що у прошарку селян це не було аж так поширене, оскільки діти жили з батьками ледь не в одній кімнаті, бачили як батьки займаються сексом і в цілому серед селян не було таких ідей "моральності", як серед дворян. Репресована сексуальність дворянських дівчат приводила до нервових хвороб та інших негативних фізіологічних виявів.

Цікаво також розповідається про період "раціоналізації сексуальності" - кінця 19 - початку 20 століття, коли протягом життя лише одного покоління сім'ї перейшли до певного контролю народжуваності і значного зменшення кількості народжень. Знову ж таки, дуже важко налазить на голову в наш час те, що трохи більше 100 років тому йшли бурхливі обговорення чи взагалі можна використовувати контрацепцію, чи треба народжувати "скільки бог дасть", тобто і 10, і 15 дітей. Дуже вражаюче спостерігати за процесами цього періоду, коли жінки розуміли, що не хочуть народжувати аж так багато дітей, але їм було морально важко прийняти контрацептиви, наскільки я зрозуміла, то в першу чергу тому, що секс був "грязью і мерзотою" і якщо так він хоча б виправдовувався дітонародженням, то з контрацептивами лишалась одна "грязь". Також людям дуже важко заходила ідея розділення репродуктивної і сексуальної поведінки, оскільки була ідея про те, що жінки створенні, щоб народжувати нон-стоп і вирощувати дітей. І все.

[Anastasia · Rating 4 out of 5]

Название книги "Сметая запреты" может слегка ввести в заблуждение: мы-то всегда думали, что секс до начала ХХ века был страшно табуированной темой, а на самом деле светские дамы смело сметали запреты?.. Оказывается, что сексуальная культура менялась медленно (хоть верно), и никакого срыва покровов ждать не стоит. Впрочем, дьявол, как водится, кроется в деталях, которые способны серьезно озадачить: например, что юные дворянки еще в ХIX веке могли до последнего не догадываться, как проходит беременность, и даже не связывать округлившиеся животы с появлением ребенка. Ах да, круто было узнать про историю Анны Керн, которая оказалась не просто каким-то там скучным гением чистой красоты, а той еще чертовкой ( вот уж кто смел запреты, так смел)

[Liza · Rating 4 out of 5]

довольно великая книга, но, увы, очень академичная. не хватает редактора, который знания и экспертизу авторок превратит в научпоп

[River · Rating 4 out of 5]

Если бы было написано более холоп-friendly языком то цены бы этому труду не было. Это наверное самая важная информация которой мне всегда не хватало для понимания большинства классических литературных произведений и историй. Спасибо огромное. Уже посоветовал друзьям.

[Лайма · Rating 4 out of 5]

как же всё-таки хорошо, что я живу в 21 веке

[ля · Rating 4 out of 5]

Не все названия соответствуют содержанию, но работа важная и интересная, местами жуткая, местами развлекательная.