Ефектна власниця мандрівного цирку фрау Ґріте переживає скрутні часи. Мало того, що її чоловік виявився авантюристом і зник безвісти, так ще й трупу доводиться від зубожіння рятувати. До всього, коронний номер — виступ велетенського ручного вовка — на межі провалу: юна глядачка, яку всі вважають причинною, сходить на сцену й приборкує грізного звіра. Що це, як не відьмацькі чари? Цирк рушає далі. Але з тої зустрічі в смугастому шатрі, на один вечір напнутому посеред скошеного поля, бере початок нова історія: про тих, хто шукає любові й справедливості, про людей і перевертнів, що намагаються віднайти свою істинну сутність.
Героям роману доведеться пізнати гіркоту зрад і поразок, здійснити сповнену пригод мандрівку українськими землями початку ХХ сторіччя і навіть знайти спільну мову з дивовижними істотами з давніх легенд.
Складаю букви в слова. Живу в Афінах, пишу українською. Авторка книг "Шпигунки з притулку "Артеміда", "Мандрівний цирк сріблястої пані", "Прокляте небо" та інших.
Роман "Шпигунки з притулку "Артеміда" відзначений сріблом на конкурсі "Коронація слова", увійшов у фінал BookPitch від Одеського кінофестивалю. Як найкраща підліткова книга року, опинився також у фіналі премій "Навиворіт" та "Барабука", а в премії "Еспресо. Вибір читачів" (підліткова номінація) посів перше місце".
"Мандрівний цирк сріблястої пані" отримав премію ім.Гоголя, нагороду "Найкраще підліткове фентезі року" від BaraBooka, відзнаку від "Еспресо. Вибір читачів".
Події відбуваються у світі схожому на наш, але сповненому різними мавками-русалками, потерчатами і перевертнями. Я б сказала, що цей світ аж занадто схожий, як для місця, де магія присутня і дієва. У романі ми бачимо, що маги - могутні істоти, які можуть керувати людьми, літати, наводити вроки, лікувати серйозні хвороби, але як тоді сталося, що ніяких особливих відмінностей у соціальному житті чи історичному розвитку ми не бачимо? Тим не менш, у якості декорації мавки-русалки видаються мені дуже симпатичними, я люблю фолькльорні сеттінги. За таймінгом це десь 1910-12 рік, вирахувати було нескладно, бо у тексті з’являється реально існуюча людина у чітко вказаний проміжок свого життя.
У центрі подій циркова трупа під керівництвом загадкової і доволі жорсткої пані Ґріте, власне, вона і є сріблястою пані. Усе починається з того, що під час вистави, на сцену виходить юна місцева божевільна, приборкує вовка - і дуже хоче лишитися у цирку, а потім у якийсь момент з’ясовуєтся, що вона і є єдиною надією цього цирку. Мені подобається, що через своїх героїв авторка знаходить можливість засудити цирк з тваринами за негуманність.
Сюжет у книжці несеться дайбоже без провисань, фактично у кожному розділі щось трапляється, помітно, що над динамікою працювали. У кінці роману стає зрозуміло, що окремі, здавалося б, епізоди насправді виправдані – і це приємно.
Також крім сюжету авторка придліяє багато уваги деталям, текст насичений епітетами, що, з одного боку працюють на створення атмосфери, а з іншого хочеться брати ножиці і трошки проріджати цю винограду лозу.
Чудово вийшли замальовки з другорядними персонажами: і стара відьма, і покоївки з черкаського готелю, і сільський староста – усі отримали дещицю уваги.
З головними героями, на жаль, не все так добре. Lady’s first: мене щиро тішить, що тут чимало сильних жіночих персонажів, але траплялися суперечності. Найбільше сподобалася мулатка Пантера, яку я призначаю відповідальною за дайвьорсіті у цьому творі, а також за стильні костюми і холодну зброю. На початку твору здається, що саме пані Ґріте буде хитрою і плестиме інтриги, але інколи приємно помилитися.
Щодо чоловіків, то серед головних персонажів я не побачила для себе цікавих типажів чи бодай добре розкритих. Засмутила певна наївність розв’язки, бо це зіпсувало і так не дуже переконливий образ антогоніста. Та й таке.
Найбільшою загадкою для мене лишилося ім’я однієї з героїнь. Аби не спойлерити, то просто скажу, що авторка назвала її як героїню одного з грецьких міфів, більш того, в одному з епізодів нам детально переказують цей міф, але навіщо все це було і як поєднати ім’я і відповідно образ грецької царівни та її вчинки і дії – взагалі неочевидно. Що ж, «Мандрівний цирк сріблястої пані» - доволі міцна книга з пропрацьованим сюжетом, але світ і персонажі викликають у мене питання. Мене зацікавила творчість пані Довгопол, маю до її наступних книжок доволі високі очікування.
Це було дуже навіть непогано. Книжка змогла мене навіть приємно здивувати ближче до кінця. Хоча мені й здається, що персонажі нечітко прописані, нема в них глибини, якої би мені хотілося. Можна було охоче зробити книжку довшою, ніж 350 сторінок. Прикольно, щл події відбуваються в Україні. Цікаво, що вплетена українська міфологія (і грецька в кінці, йой, та най буде), але мені незрозуміла була природа магії, якою володіла головна героїня. Мало пояснювався Той світ і до персонажів я не прикипіла душею. Ну і як часто у творах сучукрліту, мене подекуди просто бісили діалоги персонажів. Якісь вони награні і часто негативні. Але все ж мушу визнати, це найкраще українське фентезі, яке я поки що читала. Думаю, що ще почитаю щось авторства Наталі Довгопол.
Книга наповнена цікавими пригодами та українською міфологією. Авторці вдалося все це вдало поєднати та занурити читача у вир пригод, які переживають герої. Кожний розділ — це якась цікаво подія. Динаміка цієї історії мені дуже сподобалася.
На сторінках книги ви зустрінетеся з мавками, потерчатами, ядухою, злим магом, відьмою та однією дівчинкою, яка не пам’ятає свого минулого. Всі називають її Причинною та обходять стороною, бо ніхто не знає, що від неї можна очікувати. Але зустріч Причинною зі сріблястим вовком на арені мандрівного цирку фрау Ґріте, розпочинає її нелегкий шлях. Цирк — це те місце, де вона хоче бути. Але не все так просто і не завжди наші бажання можуть стати реальністю.
Причинна — це в першу чергу дитина, яка хоче знати ким вона була в минулому, яке було її ім’я та де її батьки зараз. А ще вона мала велике добре серце і готова була допомагати всім, хто цього потребував, інколи жертвуючи собою.
А що отримувала натомість? Зраду та осуд.
Фрау Ґріте спочатку здалася мені дуже хитрою та корисливою жінкою, але якось з середини книги її персонаж наче затухає і йде на другий план. А ось Пантера мені сподобалася своєю силою, витримкою та хитрістю. І попри те, що вона пережила, вона досі готова допомагати та довіряти іншим.
Ще сподобалося вдале поєднання авторкою сучасного світу з потойбічним та опис міст у яких були герої. І майже кожна деталь про яку згадувала авторка протягом тексту була для чогось.
Це було захопливе, цікаве читання, але без вау емоцій та неочікуваних поворотів для мене, тому від мене тверда 4.
Давно не читала чогось жваво-пригодницького, а тут пригод дуже багато, можете не сумніватися! Цирк фрау Ґріте практично одразу встрягає у великі неприємності, а ще до нього приєднується маленька "не відьма", і циркачам доведеться поближче познайомитися з персонажами української міфології. Цирк мандрівний, як видно із назви, тож читач разом із героями помандрує Україною початку ХХ століття - La Belle Époque, технічний прогрес потроху насувається, оце все. Люблю цей історичний період. У всіх героїв є якась своя історія, і вони виявляються переплетені між собою значно тугіше, аніж гадали самі персонажі. До речі, про них. Ці пані та панове доволі специфічні. Головна героїня - власниця цирку - дуже егоцентрична й вольова фрау, з якою в мене були "пристрасні" стосунки: спочатку думалося, що вона має бути такою, щоб вижити, але потім усе одно дратувала все більше й більше. Загалом усі персонажі тут зовсім не білі й пухнасті, моментами прям дуже злі (окрім Причинної, але вона така безпомічна панна в біді, впадає в інші крайнощі). Неоднозначність персонажів - це однозначно добре, хоча якихось теплих почуттів суто суб'єктивно не мала ні до кого з них. Напевно, найбільше до душі мені була легковажна Корнелія, але вона все ж трохи на задньому плані, тому вболівати за неї особливо не виходило. Наостанок зазначу, що твір має кінематографічну стилістику, тож події розвиваються дуже швидко. Це і плюс історії, і місцями мінус, бо часом трохи бракувало психологізму (наприклад, коли селяни влаштували локальне судилище).
У фрау Гріте з сріблястою косою є так само сріблястий вовк, мандрівний цирк з шатром і кількома фургончиками, співоча Нелька, яка втекла з поважної родини, пошрамована Пантера, що не знає, яким чином з Африки потрапила до наших земель, чоловік-бандит і прокляття, що зруйнувало сім'ю. Надії майже немає, але одного разу до них прибивається безпамятна учениця сільської відьми, а з нею - і всі навколишні потерчата, домовики і повітрулі. Дівчинка хоче знати, хто вона, а фрау Гріте хоче зняти прокляття, так вони один одній і стануть у пригоді (майже). Дивне відчуття - у п'ятнадцять років я б у таку книжку по вуха закохалася, а зараз трохи нуднувато, бо видно, як крутяться коліщатка сюжету, отут цей хід поставити, тут оцей натяк зробити, і буде така кульмінація. Але при цьому все жваво, характери гарні, хай і трохи бракує їм глибини, а на міське фентезі мене завжди можна зловити.
Чи бувало у вас таке, що під час читання відволікають, і потім ви, знову взявши книжку до рук, кілька секунд розглядаєте сторінку і не можете зрозуміти, як так сталося — щойно, прямо перед очима розгортався неймовірний кольоровий світ, а зараз тут лише рядки літер, чорні на білому?
От з "Мандрівним цирком сріблястої пані" у мене було саме так :) Історія настільки кінематографічна, що іноді знається, що не читаєш книгу, а дивишся шикарно намальований повнометражний діснеєвський мульт. Тут є сріблястий вовк, дівча з чорним волоссям і величезними очима, мандрівний цирк, атмосферна Одеса початку ХХ-століття, сімейні драми, таємниці й несподівані сюжетні повороти, дружба і зрада, любов і музика, магія та українські міфічні істоти.
Раджу читати усім, хто хотів би розслабитися і поринути з головою в світ, сповнений чарів та пригод.
Напевно, якби це була перша книжка Наталі Довгопол, яку я прочитала, то поставила б четвірку, але оскільки "Знайти країну амазонок" мені сподобалася набагато більше, то тут буде трійка. Непогано, але не було оцього стану, де я не можу відкласти книжку, бо хочу знати, що ж там далі. В принципі це нормально, враховуючи, що "Мандрівний цирк" був написаний раніше.
Отже, що мені тут сподобалося. По-перше, це ідеальна історія для ранньої осені, з цією атмосферою згасаючого літа, цирку що мандрує від міста до міста і потойбічними елементами. Дуже приємно було читати таку легку пригодницьку історію саме в українських реаліях.
Сюжетно історія не провисає, тут постійно щось стається, герої не сидять довго на одному місці, а постійно шукають собі пригод на одне місце. Ще мені моментами ця історія нагадувала структуру ранніх сезонів "Надприродного", де головні герої приїдуть в якесь місто чи село, дізнаються про щось містичне, що тут відбувається, влізуть в це щось містичне, вирішать проблему і їдуть собі далі. От на цих моментах я дійсно кайфувала і мені в принципі більше нічого не хотілося.
Не вистачило мені в "Мандрівному цирку" якоїсь глибини персонажів та їхніх стосунків. Ніхто з них мені особливо не полюбився, головна любовна лінія, як на мене була дуже хаотична, поведінка Причинної та Ойґена занадто драматична і загалом дуже багато подій головного сюжету були занадто сумбурними. Напевно, мені просто хотілося спокійної серіальної боротьби з різною нечистю з більш прописаними головними героями, ніж оцієї всієї драми, де всі з усіма пов'язані якимось чином і втрачається оце відчуття found family. А ще мені хотілося, щоб Причинна таки стала ученицею темного чаклуна на 7 років, ну бо камон, це ж такий шикарний сюжет пропадає)
Одним словом, книжка цілком непогана, дуже приємна, але не зачепила мене так, як це зробила "Знайти країну амазонок". Тепер дуже чекаю на "Витязь і Вірлиця" пані Наталі, бо мені дуже подобається та легкісь з якою вона пише і сетинги магічної України)
Цікаве фентезі з українським колоритом. На сторінках книги оживають домовики, русалки, повітрулі, чугайстри, потерчата. Тут вирує магія і трапляються дива. А ще є циркові актори, чиї шляхи перетнулися, щоб відіграти важливі ролі у житті одне одного. ⠀ Мені надзвичайно сподобалось, як авторка передає атмосферу України початку минулого століття. Її природу, визначні місця, мандрівки рідною землею. ⠀ Мене вразили жіночі образи у романі. Абсолютно всі дівчата (Аріадна, Ґріте, Пантера, Нелька) - сміливі, сильні, незалежні, цілеспрямовані. Чого не можна сказати про чоловіків, які на словах ладні гори звернути, а на ділі опускають руки щойно починаються труднощі. ⠀ Авторка вельми цікаво поєднує циркові вистави зі справжньою магією, чим інтригує і захоплює читача. ⠀ Мова твору мальовнича і легка, що заохочує до читання.
Коли хочеться втікти у казку, що особливо актуально в цій ковідній напів-зимовій реальності, це абсолютно та книжка. Українська містика і фолькльор, чортівня всяка (дуже таке люблю, мало його ще в книжках), переплетена з реальністю міського життя Східної і Центральної України початку 20-го століття, детальним описом цирку. Про цирк авторка точно знає, бо вивчала це питання академічно. Збирали ті крихти інформації, які ще є. Але найважливіше - персонажі яскраві, емоції сильні, ти героям віриш, переживаєш за них. Головна героїня - сильна молода дівчина (даєш фемінізм в янг едалт). Є чудова лінія кохання (я аж плакала в кінці, так за них переживала). Є випробування і дружба. І що люблю в книжках Наталі Довгопол - вони дуже кінематографічні. Не знаю, як їй це вдається, але коли згадую про книжку, бачу картинки, наче фільм дивилася.
Книга насичена подіями, інтригами, загадками. Сюжет несеться і не дає перепочити. Є цирк і містика, зради, кохання. І мені було це потрібно в даний момент. Це було моє перше знайомство з цією авторкою, і я цілком задоволена ним.
Це була захоплива прогулянка ретро Україною разом з Мандрівним цирком пані Ґріте, сповнена див, магії та цікавих історичних фактів! Дуже раджу до прочитання.
«А десь там, за вікном, знову падав сніг, лагідно устилаючи дорогу та нагадуючи, що й без чаклунів світ сповнений чудесами. Треба лише вчасно їх розгледіти»
Від перших сторінок я насолоджувалася кожним реченням, кожною словесною рискою, характеристиками й тим, як майстерно авторка проводить читачів до таємниць своїх персонажів. Як витримує баланс, розповідаючи про кожного з героїв, виповідаючи їхній біль і не випускаючи головної нитки – це я тут ненавмисно натякаю на інтригу, але головну героїню звуть Аріадна, ви вже пробачте за спойлер.
Далі не можна сказати жодного слова, щоб не спойлернути. Бо тільки ти звикнеш до того, що тобі показують яскраве закулісся мандрівного цирку, як гоп – усе перевертається з ніг на голову й котиться прямісінько на Той світ (упс, і знову пробачте).
Це історія про сім'ю і любов, у ній багато болю й такої щемливої доброти, що дух захоплює! Історія Аріадни ріже ножем по серцю, але й історії інших, другорядних персонажів теж викликають співчуття й захват. Кожен, хто працює в цирку сріблястої пані, – душа, що загубила свої коріння і не знає, хто вона така. У всіх свої рани, і кожен їх має зцілити по-своєму.
Кожен із героїв і героїнь так щиро мені полюбилися, що я би залюбки пожила з ними ще якийсь час – дивлячись кіно про фрау Ґріте і ко (тримаю кулаки, Наталю!). Найдужче ж мені полюбилися потойбічні істо��и, які змальовані живо – в кожного свій характер, свої конфлікти і свій кодекс честі.
Глибокий, чудово пропрацьований роман, який смикає за тонкі душевні струни й дарує наприкінці катарсис. Дуже вдячна Наталі за нього, і чекатиму наступних книжок із трепетом, із яким чекаю на улюблене 💓
Захоплююче, жваво і енергійно,але цікаво стає ближче до середини. Книга однозначно варта уваги,скоріше буде цікава у підлітковому віці,як на мене. Тут все є : магія, кохання,пригоди,трохи мандрів.Друзям радити буду,але вдруге навряд чи перечитуватиму
Я поставила три зірочки, але однозначно рекомендую цю книжку для читання. Це фентезі на українському матеріалі. На читача чекають повітрулі, чугайстри, потерчата, відьми, вовкулаки. І, звісно, Україна як місце дії. В одному селі у відьми живе дівчинка-служниця. Її всі вважають несповна розуму, вона навіть імені не має, так і звуть: Причинна. Одного дня до села приїздить мандрівний цирк, і Причинна сповнена рішучости приєднатися до нього. Далі, звісно, починаються пригоди. Воно наче легко читається, пригоди і пригоди, маленька чаклунка, яка бачить те, чого не бачать інші, складні взаємини в цирку, біда сріблястої пані... Але разом із тим зачіпається купа проблем, які, як правило, зустрічаються в, гм, «складніших» книжках. Саме це мені дуже подобається в Довгопол. Наведу лише один приклад, їх більше, але не хочу сильно спойлерити. Срібляста пані — жорстока, несправедлива жінка, яка недоплачує своїм артистам, та й взагалі вона особа доволі безсердечна. Але коли артисти кидають її, то почуваються винними і намагаються якось допомогти їй, стають на її бік у складних ситуаціях. Чому? Вона ж не заслуговує на це! Ну справді не заслуговує! Але згодом нам показують, кхм, альтернативу. І виявляється, що порівняно з іншими вона ще нічого. Менше зло. Бо має бодай крихти людяности. І оце, про вибір меншого зла, про те, як нам здається добром просто менше зло, — важлива тема насправді. Як завжди у Довгопол, нам розкажуть історії багатьох персонажів, зокрема другорядних, і деякі з них виявляться несподівано моторошними. Уважний читач побачить тут кілька відсилок до інших творів світової літератури (мені, наприклад, деінде примарився капітан Фракасс). Доволі цікаво сходяться лінії там, де їх треба звести; той рідкісний випадок, коли герої зустрічаються в одному місці, а читач не має враження, наче їх тягнули туди на аркані авторської волі. Це добре обґрунтовано. Так, у цій книзі також є вади. Наприклад, у поведінці головної героїні, Причинної. Ми бачимо дівчинкою, яка малою дитиною, не соціалізованою з різних причин, потрапила до відьми. Там не мала нормальної комунікації та життєвого досвіду нормальної людини. А потім, коли вона опиняється в нормальних умовах, раптом починає комунікувати з уміннями, дотепністю, напористістю дорослої, досвідченої людини. Мені в це геть не віриться. Їй просто не було де взяти такі мовні патерни. Також мені дивно, що всі українці так спокійно реагують на чорношкіру дівчину. Дуже мало для кого вона екзотична. Це, ну, малоймовірно, як на мене. Не сьогоднішній день все-таки. Це не всі зауваження, є ще. Але. Але. Я однозначно можу рекомендувати цю книжку для відпочинку й розваги. Так, в неї є вади, ви їх напевне помітите. Проте вірогідність того, що вона вас розрадить, чималенька. Я дуже непогано з нею відпочила. І до речі, мені дуже подобається схема романтичних стосунків, яку тут показано щодо однієї з персонажок, Корнелії.
Якщо я ще в когось і здатна закохуватись, то не втрачаю нагоди, і все б нічого, якби цей пункт не містив перевертнів😅 Наталю, що ви зі мною робите?!
Впускаєте мене в цирк, в якому сестра піклується про свого брата, перетвореного на вовка, спалюєте цей цирк, пускаєте його артистів по всій Україні, а я ходи збирай цю строкату компанію. І бліду дівчину без імені, яка понад усе хоче бути з цирком, і пані Ґріте, яка попри негаразди добивається свого, руду апельсинову Нельку, яка на акордеоні грає так само вправно, як на почуттях людей, загадкову африканську Пантеру в одязі з чоловічого плеча, вдумливого Жоржа і... сріблястого вовка сріблястої пані.
Хто і навіщо наклав чари багато років тому? Чари, первісні, дикі і такі знайомі, українські замовляння, оркестр міфологічних істот, полотно українських міст і історичних пам'яток.
Аріадна шукатиме свою долю без мотка ниток, зніматиме прокляття з вовків та поетів, а за цим всим шукатиме родину. Позитивний спойлер: родину вона знайде, та чи вдасться їй все інше — слідувати за героями книги неймовірно захопливо!
Захопливий роман з живими героями, нестандартним сюжетом та унікальною атмофсферою. Рекомендую :)
Герої дуже чіпляють, наче проживаєш з ними всю цю історію як їх друг. І дуже співпереживаєш тому, що з ними відбувається. Їх дії змушують задуматись над тим, як би я вчинила і щоб я зробила в тій чи іншій ситуації.
Всі їх особисті історії дуже майстерно вписані в загальний сюжет, який розкриваєть все глибше і глибше з кожною сторікою. Сюжет розкривається так, що враження, наче граєш в цікаву гру, чи складаєш по клаптикам гарну картину. Кожна деталь може бути натяком на те, як все буде розвиватись.
І атмосфера мене теж вразила - історія та містика в одноу флаконі, ідеальне поєднання. Але магія в цьому романі не затерта, а пов'язана з повір'ями, цікавими істотами та внутрішніми емоціями та бажаннями.
несподівано приємно здивована))) книга сподобалася, особливо атмосфера, куча міфологічних істот, подорожі по Україіні - Черкаси, Одеса.. мила, тепла історія, багато цікавих сюжетних поворотів. P.S. на слові "кафешантан" спотикалася всю книгу
Дуже цікава історія і легкий стиль написання - прочитано за 1 день. Неймовірно класні герої - як головні, так і всі решта - блуд, водяник, домовики, Ядуха та інші... А понад усім - атмосфера мандрівного Цирку 🎪
"... благословен буде той день, коли "Цирк фрау Ґріте" завітав до Смородинки й коли маленька дівчинка з туманними очима вийшла обійняти грізного звіра. Якби не вона, ми б і досі повзали, мов сліпі кошенята в темряві, гадки не маючи про те, що є насправді важливим".
Наталія Довгопол написала направду захопливий містичний ретророман, як зазначено на обкладинці. У ньому є чаклуни, відьми, магія, фантастичні істоти української та грецької міфології, романтика мандрівного цирку, детективна лінія, привиди, потойбіччя, африканські мотиви і неймовірно атмосферні пейзажі Одеси. Пригоди героїв зачаровують, а сюжетні лінії їхніх доль сплітаються у химерні візерунки.
Але за зовнішніми ефектами й екзотикою пригодницького фентезійного світу українських земель початку 20 ст. проступають великі й малі драми людських доль. Герої вирішують для себе пр��блеми відданості і зради, особистої свободи і конформізму, дружби, любові, відчуття справжньої родини. Ми співпереживаємо їхнім нещастям, дізнаємося про трагічні події їхнього минулого, яким не вдалося остаточно зачерствити серця цих людей, і це, на мою думку, важливіше за будь-які фентезійні декорації, навіть дуже цікаві та вигадливі. Не дарма роман закінчується словами: "... й без чаклунів світ сповнений чудесами. Треба лише вчасно їх розгледіти".
▫️«Просто... у мене не лишилося мрій. Кажуть, що кожна людина у світі виконує якусь божественну місію. Може, це не про мене?»
Неймовірний цирк фрау Ґріте приїздить дати виступ у невелике село Смородинка. Під час одного номеру з величезним вовком, що має сріблясте хутро, всіх навколо дивує дівчинка, яка має імʼя Причинна.
Чому Причинна? Вона нічого не пам’ятає зі свого минулого життя, та і всі навколо вважають її божевільною…
Проте, дівчинка точно знає, що їй потрібно залишитись з цією театральною трупою попри все🤔
З появою цієї дивакуватої дівчинки, що жила з відьмою, життя артистів кардинально змінюється, та чи в позитивну сторону? 🤫
Чи згадає Причинна про своє минуле? Які пригоди чекають на театральну трупу? 🎭
▫️«— Тесей облишив ту, яка врятувала йому життя? — А ти чого чекала? Це ж чоловіки. Їм швидко набридають хороші дівчатка, які світ готові віддати заради них»
Зізнаюсь, взяла читати книгу тому, що почула про Черкаси (моє місто), а також про подорожі Одесою, Смілою, Львовом та Нікополем. А ще, одразу привернуло мою увагу, що тут багацько української міфології 😍
Всі ці істоти прекрасно вплетені в сюжет, що зробило його надзвичайно цікавим та новим для мене ✨
На початку мені було складно звикнути до «слова» авторки, але з часом від історії просто неможливо відірватися, а сторінки так і гортаються одна за одною 👀
Тут про внутрішню силу та стійкість, про боротьбу, дружбу та сімʼю 💔
Я читала її як легке чтиво (і справді, вона дуже легко написана), як фентезі з домовиками, відьмами й мандрівним цирком, але якоїсь миті збагнула, що книга набагато глибша. Вона про пошук себе і про пошук сім'ї, тих людей, що готові тебе прийняти таким чи такою, як ти є.
Я люблю українську міфологію (і загалом міфологію), тож авторка дуже порадувала - тут і водяники з потерчатами, і перевертні, і відьмацькі закляття. А ще тут є привиди, африканські й давньогрецькі вірування, при цьому майстерно поєднані.
А ще мене просто зачарував вовк. Такий продуманий персонаж - просто дівоча мрія! Ну а щодо інших персонажів, то варто сказати, вони теж добре прописані. Та й вся картинка жива, наче опиняєшся там з героями на сцені чи в лісі посеред осінніх дерев.
Ставлю тверду п'ятірку, рекомендую. І хоча книга належить до підліткової категорії, мені здається, що дорослим вона не просто сподобається - вони відшукають в ній більше сенсів, от як я :)))
@nataliya_dovhopol ➖ "Мандрівний цирк сріблястої пані" ⠀ Ще один прочитаний роман авторки, до цієї книжки, то читала тільки про шпигунок. ⠀ Події розгортаються на початку ХХ століття в Україні, де є присутні великі міста та невеликі селища. Роман наповнений українською міфіологією, древньою магією та містикою. ⠀ Мандрівний цирк ➖ це сім'я. Яка складається з різних людей, які іноді покидають сім'ю, але все одно повертаються назад. ⠀ Головною герої роману є Причина ➖ це не її справжнє ім'я. Вона не пам'ятає свого імені, сім'ї та й пам'ять її затуманенна. Адже все, що вона знає те, що завжди допомагає місцевій сільській відьмі-знахарці в селі Смородинка. В той момент коли мандрівний цирк потрапляє в селища, вона розуміє, що її тягне до нього, але не розуміє причину цього. ⠀ Фрау Гріте вона ж Срібляста пані, яка створила мандрівний цирк, щоб відшукати того, хто зможе її брата перетворити знову на людину з вовка. Тому коли в цирку з'являється Причина, у неї виникає надія на те, що все стане знову таким як було. ⠀ У творі згадано велику кількість українських магічних істот: чугайстри, русалки, домовики, потерчата, мавки, повітрулі та водяники так приємно, що авторка в творі їх згадала. Адже це наші істоти, нашої міфіології про яких потрібно пам'ятати. ⠀ Рекомендую⭐⭐⭐⭐ ⠀ Читали❓ Плануєте❓ ⠀ #веселковічитання2 🟠 #веселковічитання2_book_vampire ⠀ #iruska_книги #книжковийвампір #книжковийсвіт #книжковийхробак #читайукраїнське #читайукраїнською #пишиукраїнською #блогукраїнською #bookblog #instabook #bookstagram #букстаграм #книжковийманьяк #книголюб #помішананакнижках #віват #vivat_publishing #наталіядовглпол #мандрівнийцирксріблястоїпані #заразячитаю #nowimreading