У «Піснях тіней і порожнечі» письменник, перекладач та дослідник темної літератури Євген Лір поєднує ці дві теми й пропонує новий погляд на наші 20-ті — оптику мороку, містики і згуби. Це зібрання поезій окреслює якщо не канон української постготичної лірики, то принаймні місце, де такий канон міг би утворитись. Євген Плужник, Михайль Семенко, Павло Филипович, Богдан-Ігор Антонич, Олена Теліга та інші поети зазвучать по-новому, а нариси Ліра щодо стилістики, діалектики та їхніх спільних авторських рис допоможуть скласти загальне уявлення про макабричний бік Розстріляного Відродження. Деякі тексти публікуються вперше за часів Незалежності.
Автор ідеї та упорядник: Євген Лір Ілюстрації: Ната Фріден Художнє оформлення: Влад Сорд
Поети, твори яких увійшли до видання: Майк Йогансен Євген Плужник Микола Хвильовий Богдан-Ігор Антонич Володимир Свідзінський Михайль Семенко Павло Филипович Тодось Осьмачка Яків Савченко Олена Теліга Микола Зеров
Я дуже чекала цю збірку, бо а) маю слабкість до гарних книжок, б) маю слабкість до готики в) маю слабкість до Розстріляного відродження. Не можу сказати, чиї вірші мені сподобалися більше, вони всі різні, хоч і з однаковою пусткою і розпачем. Особливо вражає думка, що чи не всі поети збірки загинули в один рік, і страшною смертю, а кілька - передбачили власну смерть.
Дуже сподобалися підводки про готичну творчість поетів від Євгена Ліра.
З мінусів - треба все ж було проставити сторінки, і іноді закручений шрифт на пестрявому тлі було важкувато читати.
Чудова підбірка похмурої поезії з прекрасними підбірками та ілюстраціями! Щодо тексту і загального підходу - все супер. Що мені не сподобалося - це вибір верстки, шрифта, паперу та кольорових схем сторінок (усі сторінки надруковані в повному кольорі, мають друковану текстуру, але при цьому є глянцевими, шрифт теж туже дивний і часом важко читається). Це той момент, коли хороший задум виконаний не ідеально і не дуже доцільно (суб'єктивно, на мій смак). Я б з радістю обрав видання з традиційним друком усередині.
Химерні вірші, які найкраще зачитувати вголос чи наспівувати на джазовий манер (не питайте, як це вдалося з‘ясувати). Мені це допомогло краще зануритися в текст (тут треба зробити ремарку, що я не надто «віршова» особа і найкраще поезію сприймаю на слух, особливо якщо її читає той, хто володіє своїм голосом). Витончені передмови (дуже раджу таки їх прочитати) та тонко підібрані тексти. Але майте на увазі, що це більше мистецьке видання і тому оформлення тут відіграє рівноцінну зі змістом роль, а не є звичним доповненням.
Чому 4 зірочки, а не 5?
Я дуже спотикалася на декоративному шрифті. От дуже. Полегшало аж на Телізі. Ну і змісту та нумерації сторінок таки бракує. Хоча б для того, щоб рахувати прогрес на ґудрідзі)
Це просто неймовірно крута збірка віршів та ноктюрналій, де буквально кожну роботу хочеться перечитувати та шукати нові метафоричні пласти. Я просто в неймовірному захваті.
Окрім самих доробок Розстріляного Відродження, упорядник збірки настільки гарно описав та розібрав творчість окремих авторів, що... що аж добра заздрість бере, бо я так красиво цього зробити ніколи, мабуть, не зможу.
P.S: мусив кілька раз заглянути до словника, бо Таких українських слів, в моєму словарному запасі не було. І це круто! P.P.S: Портрети від Нати Фріден, дуже гарні! P.P.P.S: на деяких сторінках текст було важко читати, але... спишемо се на химерність видання.
«Пісні тіней і порожнечі» - це антологія української темної поезії XX сторіччя, це дуже гарний артбук від @chimeraspublisher упорядником якої виступив @eugene_lir а оформила @natafriden ⠀ Як пишуть котики із Дому Химер ця збірка пропонує новий погляд на наші 20-ті – оптику мороку, містики і згуби. Це зібрання поезій окреслює якщо не канон української постготичної лірики, то принаймні місце, де такий канон міг би утворитись. ⠀ Якщо чесно – я мало що знала саме про готичну лірику до цієї збірки, навіть вірші Едгара По сприймались перш за все як гарні вірші. Ця збірка звернула мою увагу саме на художні образи віршів, глибину метафор, порівнянь… І на майстерність авторів. ⠀ На те, що могло відбутись, але не відбулось. ⠀ Всі автори збірки завершили своє життя трагічно і, я думаю, не треба зайвий раз згадувати, завдяки кому… ⠀ Тому від збірки в мене залишилось дуже щемливе, пронизливе відчуття, те саме «якби ж». Що могло би бути із нашою літературою, нашою культурою якби не… І як школа, що історія не знає слова якби. ⠀ А ще тут зібрані рідкісні вірші рідкісних авторів, деякі з яких публікуються вперше за часів Незалежності. ⠀ А ще вона просто рідкісно, невимовно гарна і прикрасить будь-яку поличку… Дякую, Химери!
Писати відгуки на поезії — як намагатися описати музику, яку ти чув уві сні безмісячної ночі. Емоції від «Пісень тіней і порожнечі», які от щойно випустив Дім Химер, передати й того складніше. Ця книга зібрала 10 поетів та 1 поетку українського відродження, того самого, розстріляного. «Пісні тіней і порожнечі» — антологія готичної поезії, видива потойбічного і позамежового, темного, моторошного і безіменного — і хто гарантує, що то була лиш їхня уява, в ті темні часи.
Уклав збірку Євген Лір. Окрім підбору поезій, Лір вмістив до збірки короткий огляд для кожного автора, завдяки чому краще налаштовуєшся на одну хвилю з тим, хто так писав, відчував, бачив і болів. Оформлення створили Ната Фріден і Влад Сорд — саме Сордові фото з фронту уже нинішньої війни з усе тим же мороком використані для фону поезій. Усе це разом дає книзі надзвичайно потужні емоції й енергетику, хоча здавалося, всього 100+ сторінок. І звісно ж, так довгоочікувальна книга Химер не могла оприявнитися в інший час, крім як час найдовших ночей і найсіріших днів. (між тим, «Книга вигаданих неістот» прийшла в цю реальність в час ночей найкоротших. Збіг?)
Попередньо купувала книгу на подарунок, але здається, цей примірник залишиться на моїй поличці. Втім, якщо ви ще не знаєте, що подарувати близьким, це прекрасний варіант. Книга прекрасна навіть просто як витвір книжкового мистецтва (а зловити її обкладинку на камеру, звісно, цілковито марна справа).