Кав’ярня на розі – чудове місце для зустрічей з найнесподіванішими людьми. Лідці, котра готується до вступу на економічний і підпрацьовує там кельнеркою, пощастило познайомитися з колекціонером забутих книжок. І це змінило життя обох: хтось зумів повернути собі давно втрачений сенс існування, а хтось зрозумів, чому не варто втілювати чужих мрій.
Це не було погано чи добре, це було нейтрально. І трішки мило. Можливо, ми вже звикли, що книга повинна бути з мінімум однією яскравою ознакою (стиль, сюжет, персонажі), а тут все було занадто спокійно, без мого улюбленого «вау».
«Тиха» історія, яка крутиться навколо книжок і забутого кохання. На вечір без зв’язку і світла буде норм, але якщо не прочитати цю історію, то нічого не втратиш.
Підліткова книга, яка й дорослих не лишить байдужими, хоча й може видатися трохи наївною. Наповнена запахами кави, дощу та старих книжок, на мою думку, те що треба для осіннього вечора.
Але чогось масштабного чи надто захоплюючого очікувати не варто, просто затишна історія, яка дарує натхнення не забивати на свої мрії :)
Все почалося з дощу і кави, яких так багато в цьому невеликому і безіменному містечку. В кав'ярні на розі перетнулися дороги кількох людей - кельнерки Лідки, яка готувалася до вступу на економічний, щоб здійснити татову мрію, колекціонера забутих книг Арсена, який із втратою коханої практично втратив сенс життя, поета з глибокими і нікомунепотрібними віршами, кухарки Нелі, яка понад усе прагнула не бути самотньою, але всіх кавалерів від неї відганяв трирічний синочок, музиканта-флейтиста, бородатого столяра, пралі та інших завсідників і випадкових гостей закладу. Із цього всього міг би вийти детектив. Або любовна історія. Вийшло щось середнє, але більше - не про розгадування таємниць і звершення любові, а про мрію (навіть, певно, з великої літери) і про сенс. З плюсів - сподобалися виразні персонажі. Їх дуже легко уявити. Вони незвичайні, але вміру - так, щоб не здаватися неправдоподібними. Атмосфера теж дуже відчутна. Чимось нагадує Львів, але якийсь такий, в мініатюрі, провіний, такий собі "Львівчик". З мінусів - мені було забагато роздумів героїні-оповідачки, вони були задовгими, висловлені в них думки по декілька разів повторювалися. Там про важливі речі, так. Але, мабуть, можна було це зробити лаконічніше і більш влучно. А то - занадто розжовано. Розумію - читачам-підліткам ("майже дорослим") такі розмірковування близькі і знайомі. Але, так собі думаю, що читачі "ВСЛ" - зазвичай далеко не дурні, і їм би, певно, було б цікаво самим подумати, а не лише слідкувати за потоком думок, сумнівів і відкриттів героїні. Ну, таке. Загалом книжка мені сподобалася. І я б її радила читати всім старшокласникам, які ще не знайшли себе і не вирішили, чим займатимуться далі. А також тим, хто любить дощ, каву і книги.
Із задоволенням переглянула б корометражний (чи й повнометражний художній) фільм по даній книзі. Дуже легке чтиво на один вихідний день. Ідеально пронизано настроєм дощовим, але затишним.
Тот самый случай, когда копошишься в своих книжных полках и внезапно находишь там симпатичную на вид книгу, которую купила семь лет назад, но так за эти годы и не прочла.
"Кав’ярня на розі" молниеносно навивает тоску по Львову, хотя не могу ручаться за счет чего: то ли потому что обложка сразу настраивает, то ли потому что куплена была в одну из моих последних поездок в этот чудесный город, то ли потому написана вкусным украинским языком со всем тем многоцветием западных слов, которые в Киеве, увы, редко слышишь.
В остальном же это приятная, добрая и не скажу что особо интересная или сильная интерпретация, если не сказать прямо - пересказ, "Амели". Местами история настолько явно цитирует фильм, что аж смешно становится. Можно было бы списать на совпадения или мою разыгравшуюся фантазию, но быстрый экскурс на страницу автора в FB показал, что среди ее любимых фильмов в числе первых упоминается... да, "Амели".
Не скажу, что кайфонула от чтения, но и время вроде как зря не потратила.
P. S. Я веду канал на Youtube о литературе Reading Mary. Если вам понравились мои рассуждения - заходите в гости, у меня их там еще много таких. Также гарантирую интересные темы, книжные обзоры, топы и щепотку Гарри Поттера :)
Така чарівна і незвичайна книга. Про маленьке містечко, яке пахне кавою. Я повністю прониклася атмосферою книги, ніби справді перенеслася на чарівні вулички, серед яких заховалася затишна кав'ярня. Цікаві герої книги, кожен по своєму, різні історії, переплетені у одному місці. Юна Лідка, яка збирається втілити мрію батька, не знаючи своєї. І таємничий чоловік у капелюсі, колекціонер забутих книг. Хотілося б побувати у його бібліотеці. Книга невеличка, але змістовна і цікава. Чесно кажучи, не очікувала, що вона наскільки мене захопить. Навіть думки не можу до ладу привести і відгук нормальний написати. А історія прекрасна. З вірою у щасливе майбутнє і здійснення мрій всіх її героїв. З гарним настроєм і ароматом запашної кави.
Львів... Одне з найатмосферніших українських міст, і події цієї книги відбуваються саме тут. Хоча автор не називає назву міста, але читач відразу розуміє, що йдеться саме про Львів. Незабутня атмосфера брукованих вуличок зачаровує, і ти поринаєш у казку.
Я не буду розповідати, про що йдеться в книзі, бо це той твір, який кожен має прочитати сам, не читаючи анотацій, рецензій і такого іншого. І хоч він трохи передбачуваний та простий, але за атмосферність книги я готова пробачити все. До того ж читала я її в 15 років, а ностальгія лишається досі. Хіба це не показник.
Крім того, "Кав'ярня на розі" надихнула мене на написання позачергового оповідання.
я прочитала цю книгу буквально за день і можу сміливо сказати, що це була одна з найкращих книжкових пригод. я повністю занурилась у буденне життя героїв і проживала разом з ними усі негаразди. не дивлячись на досить маленький розмір книги, авторка змогла передати усі події чітко й хронологічно, а почуття — по-справжньому.
3 з 5 Погана книжка. Нудна і нецікава. Довгі банальні роздуми авторки викладені як нескінченні репліки героїв у діалозі. Хто так розмовляє? І дуже дратували усі ці: кельнерка, поважна розмова, ляда, горнятко, достеменно. То треба було одразу польською писати. Може, краще би вийшло.
Чудово підходить до смакування ранкової кави у Львові, або коли ти прокинулась зранку і на вулиці йде дощ, або як альтернатива легкій мелодрамі. На жаль, сюжет більше схожий на замальовку повсякденної історії, але йой, най буде (меми допоможуть зрозуміти фразу))
Мило, затишно, багато кави і старих книг, але якось дуже вже рівно і просто. Я б навіть сказала, що нуднувато. Жодного неочікуваного повороту, жодної інтриги у фіналі. Абсолютно прохідна річ.