What do you think?
Rate this book
Одне життя. Як ми розучилися жити змістовно
Ніколи дотепер так багато людей у світі не страждали на депресію, тривожність і стрес, як у наш гіперпоєднаний, технологічно розвинений час достатку та розмаїття. Надзвичайно важливо зрозуміти, чому ми, а особливо — люди успішні та благополучні, продовжуємо нездужати душею і тілом, дедалі частіше через стрес, пов’язаний з роботою. Численні дослідження беззаперечно свідчать, що почуття сенсу та призначення є засадничими для високої результативності й душевної рівноваги в роботі. Природно, що люди наполегливіше шукають мети і змістовності свого життя. Ключем до змістовності є усвідомлення неподільності людини в різних сферах її життя. Призначення цієї книжки — покласти край роз’єднанню нашої особистості на робочу та приватну частини й відновити її цілісність як єдиної людини, яка живе лише одне життя.
- GenresPsychologyBusiness
192 pages, Hardcover
Published December 1, 2020
19 people are currently reading
197 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 12 of 12 reviews
January 24, 2021
Дуже змістовна книга, яку варто час від часу перечитувати. Книга, яка заспокоїла мене в тому, що нормально НЕ розділяти особисте життя і роботу. У нас одне життя і більша його половина це наш професійний час. Якщо робота наповнена змістом, вона є частиною нас і не треба себе примушувати відділити її від своєї іншої половини життя.
Крута книга, про екзистенційний сенс життя.
Крута книга, про екзистенційний сенс життя.
April 11, 2023
A must-read book
November 9, 2024
Мортен Ельбек, «Одне життя: як ми розучилися жити змістовно»
Не знаю, як в свій час я пропустила цю книгу, яка, виявляється, вийшла ще у 2020 за підтримки One Philosophy та Nataliya Popovych.
Я її читала й шкодувала)
Якби вона мені попалася десь у 2011))
Я б зробила все так само, але з іншими відчуттями)
Читаючи її такою, як я є сьогодні, навіть місцями дивувалася, а що люди так ще живуть?))
Але ми знаходимося в різних точках системи координат і рухаємося різними траєкторіями.
І якщо для мене це давно пройдений етап, для когось - проблема, з якою складно справитися.
Але те, що книжка трапилася мені сьогодні, говорить про те, що саме час вкотре «звірити годинники».
І таки час))
📌 Є принципова різниця між задоволенням, щастям та сенсом життя.
📌 «Тефлонове маневрування особистості».
📌 У світі немає такого багатства, яке могло б компенсувати безглузде життя.
📌 Найцінніше, що може запропонувати освіта, - це не кваліфікація, можливість дізнатися, хто ви є.
📌 Більшість з нас має все потрібне для гарного життя, але при цьому багато хто почувається відверто жахливо.
📌 Хоч би що ми робили, ми проживаємо один відрізок часу, життя в нас одне, і воно летить шалено швидко.
📌 Час, який ми витрачаємо, є тим самим, незалежно від того, на що ми його витрачали.
📌 Хоч би як ми себе не вмовляли, але робота має на нас величезний вплив. Адже це не просто робота, це життя.
📌 Лише ідеальні люди можуть жити ідеальним життям, а ідеальна людина в цьому світі ще не народилася.
📌 Люди, найкраще підготовлені до подолання життєвих негараздів, - це ті, хто знає й поважає себе. Навіть якщо ви й не уявляєте, що принесе завтрашній день, ви знаєте себе й незалежно від того, що підкине життя, ви знаєте, чого хочете, а чого ні, що можете, а що ні.
📌 Доходи - це вторинний ефект зосередженості на людях, а не навпаки.
📌 Життя непередбачуване. Сенс ми знаходимо не в труднощах чи проблемах, а в тому, як ми даємо їм раду.
#451deepreading
Не знаю, як в свій час я пропустила цю книгу, яка, виявляється, вийшла ще у 2020 за підтримки One Philosophy та Nataliya Popovych.
Я її читала й шкодувала)
Якби вона мені попалася десь у 2011))
Я б зробила все так само, але з іншими відчуттями)
Читаючи її такою, як я є сьогодні, навіть місцями дивувалася, а що люди так ще живуть?))
Але ми знаходимося в різних точках системи координат і рухаємося різними траєкторіями.
І якщо для мене це давно пройдений етап, для когось - проблема, з якою складно справитися.
Але те, що книжка трапилася мені сьогодні, говорить про те, що саме час вкотре «звірити годинники».
І таки час))
📌 Є принципова різниця між задоволенням, щастям та сенсом життя.
📌 «Тефлонове маневрування особистості».
📌 У світі немає такого багатства, яке могло б компенсувати безглузде життя.
📌 Найцінніше, що може запропонувати освіта, - це не кваліфікація, можливість дізнатися, хто ви є.
📌 Більшість з нас має все потрібне для гарного життя, але при цьому багато хто почувається відверто жахливо.
📌 Хоч би що ми робили, ми проживаємо один відрізок часу, життя в нас одне, і воно летить шалено швидко.
📌 Час, який ми витрачаємо, є тим самим, незалежно від того, на що ми його витрачали.
📌 Хоч би як ми себе не вмовляли, але робота має на нас величезний вплив. Адже це не просто робота, це життя.
📌 Лише ідеальні люди можуть жити ідеальним життям, а ідеальна людина в цьому світі ще не народилася.
📌 Люди, найкраще підготовлені до подолання життєвих негараздів, - це ті, хто знає й поважає себе. Навіть якщо ви й не уявляєте, що принесе завтрашній день, ви знаєте себе й незалежно від того, що підкине життя, ви знаєте, чого хочете, а чого ні, що можете, а що ні.
📌 Доходи - це вторинний ефект зосередженості на людях, а не навпаки.
📌 Життя непередбачуване. Сенс ми знаходимо не в труднощах чи проблемах, а в тому, як ми даємо їм раду.
#451deepreading
October 9, 2024
Кращі нотатки з книги:
“У гонитві за прибутком ми забуваємо, що управляємо не лише часом працівників, а й впливаємо на їхнє життя. І без відчуття приналежності, великої мети й особистісного зростання у працівників жодна організація не може розраховувати на тривалий успіх.”
“Феномен заможності, яка не приносить щастя, проявляється в різних частинах світу. І йдеться не лише про те, що достаток не перетворюється автоматично на благополуччя, - ми ще ніколи так не страждали від депресій, тривог і самотності, не вживали стільки ліків.”
“Німецький соціолог та економіст Макс Вебер вважав, що розвиток капіталізму нерозривно повʼязаний з протестантизмом, який підняв працю до рівня покликання, а помірковане та активне життя — до стану, завдяки якому віряни зможуть досягти вічного спасіння. Ця концепція наполегливої праці в надії на блаженне загробне життя допомогла закласти основу капіталізму. Оскільки звʼязок між вірою та економікою детально проаналізували інші автори, для цілей цієї книжки нам буде достатньо сказати, що праця має особливу роль і цінність у західному світі.”
“Одне масштабне дослідження показало, що трохи більше половини людей на роботі почуваються самотніми завжди або дуже часто. Інакше кажучи, нам у житті погано здебільшого тому, що нам погано на нашій роботі.”
“Задоволення - це закриття потреби. Якщо я задовольняю свої потреби, я задоволений чи задоволена.”
“Задоволення може бути гарною вихідною точкою, але його вочевидь недостатньо, щоб хотіти жити життям, в якому головне — задоволення.”
“Щастя — це усвідомлення того, що в цей конкретний момент усе складається прекрасно. Це форма екзистенційного оргазму з феєрверками й конфетті. Ми відчуваємо ейфорію від того, що життя подарувало мить нестримного ентузіазму, коли ненадовго можна кинути виклик законам гравітації.”
“Переживання щастя - це протилежність буденного, рутини. Щастя за своєю природою є надзвичайним, і саме тому неможливо бути щасливим весь час.”
“Змістовність - це не закриття потреби чи короткочасний вибух радості. Змістовність — це відчуття, що у вашому житті є гідність і надія, що ви, озброєні всіма знаннями, яких набули, зможете дивитися назад, убік і вперед із гордістю та самоповагою. Цей сенс народжується з почуття причетності, існування вищої мети, відчуття того, що ви в житті на своєму місці — чи принаймні йдете у правильному напрямку.”
“на шляху вперед, у 21 століття, ми повинні чітко розрізняти задоволення, щастя та сенс.”
“Німецький філософ Мартін Гайдеггер більшу частину свого активного життя намагався зʼясувати, як і чому найближчі до нас речі ми найгірше розуміємо. Хороший приклад — наші стосунки із часом. Цікаво ж, як часто ми кажемо, пишемо чи чуємо слово «час», погано розумію-чи, що воно означає. У теорії Гайдеггера, коли щось для нас дуже близьке, ми бачимо його ніби розмитим.”
“Дослідження Harvard Business Review демонструє, що в карʼєрному плані ми найбільше шкодуємо про дві речі: якщо погодились на роботу тільки заради грошей і якщо вчасно з неї не звільнилися”
“Хоч би як ми себе вмовляли, але робота має на нас величезний вплив. Адже це не просто робота, це життя.”
“Данн демонструє, що гроші можуть підвищити якість життя, якщо купувати за них час. Дослідження професорки в Данії, Нідерландах, Канаді та США виявили, що витрачання грошей на послуги, які заощаджують час, наприклад, прибирання та садівництво, призводять до значно вищого рівня задоволення, ніж витрачання грошей на матеріальні блага.”
“усвідомлення того, що час цінніший за гроші.”
“У світі нема такого багатства, яке могло б компенсувати безглузде життя.”
“Багато в чому життя схоже на музику: без пауз це буде просто шум. Саме паузи між нотами, проміжки між ударами створюють мелодію, ритм та атмосферу.”
“Найцінніше, що може запропонувати освіта, — це не кваліфікація, а можливість дізнатися, хто ви є.”
“Ефект Даннінга — Крюґера”, загальновизнаний феномен соціальної психології, означає, що люди, яким бракує навичок чи знань у певній галузі, постійно й суттєво переоцінюють свої можливості. Вони просто не знають достатньо, щоб визнати, скільки не знають."
“На смертному одрі люди, які щодня підіймалися сходами самоповаги, рідше шкодують про своє життя, ніж ті, хто присвятив свій час підйому слизькою карʼєрною дорогою самовпевненості.”
“Самопізнання веде до самоусвідомлення, що веде до прийняття власної гідності, що веде до самоповаги. Це драбина, якою ми повинні допомагати собі та іншим підніматися щодня. Мета життя - це не задоволення й щастя, бо як керівні принципи для цивілізації вони не привели нас туди, куди нам потрібно дістатись. Треба якомога частіше шукати глибокий сенс у тому єдиному житті, яким ми живемо.”
“Пізнання себе приводить до самоусвідомлення, що своєю чергою приводить до усвідомлення власної гідності, а вона веде до самоповаги. Це сходи, якими ми маємо підійматися щодня, якщо хочемо знайти свій шлях до життя, наповненого змістом. Недостатньо знати, ким ти є, і усвідомлювати, що маєш цінність, якщо не застосовувати цих знань у випробуваннях і труднощах повсякденного життя. Гідність не перетворюється на самоповагу, поки ми не діємо відповідно до усвідомлення, що ми готові й не готові робити, і визнання, ким ми є чи не є.”
“Але життя — ц�� не врівноваження ролей та особистостей. Головне - знайти сенс у нашому єдиному плинному житті. І якнайменше шкодувати, озираючись на минуле. Баланс між роботою та особистим життям - одна з найнебезпечніших концепцій. Вона обманом намагається переконати нас у тому, що життя можна ділити й ми теж можемо його розділити.”
“Ми зазвичай підвищуємо працівників до управлінського рівня за результатами їхньої попередньої роботи, не повʼязаної з менеджментом, а не за їхнім управлінським потенціалом. У цієї проблеми два аспекти. По-перше, звичайно, так ми плодимо некомпетентних менеджерів. Але по-друге, ці некомпетентні менеджери, швидше за все, приймуть підвищення з високим рівнем самовпевненості через компетенції, безвідносні до їхньої принципово нової сфері діяльності.”
“Якщо спосіб управління не знімає стрес, а посилює його, то корінь проблеми слід шукати, найочевидніше, в менеджері.”
“Праця - дуже інтимна частина нашого життя. Вона потужно впливає на наш стан, а тому може бути потенційно небезпечною в невмілих руках. Бо саме в руках менеджерів перебуває велика частина життєвого часу працівника. Небезпека може бути смертельною буквально, коли на людей впливають неналежним чином чи не з неналежною метою.”
“Ми повинні керувати так, щоб створити щось змістовне, домагаючись професійної щирості, а не відчуженості. Робота - це той ґрунт, де має прорости любов.”
“Стародавні греки визнавали різноманітність і відмінність у любові, тому запропонували велику низку концепцій, щоб пояснити це. З них найважливіші - агапе, сторге й філія. Агапе — нееротичне почуття до людини. Воно виявляє себе в самопожертві й самозреченні, в універсальній любові до ближнього свого. Сторге - любов природна, саморідна, наприклад, між батьками й дітьми. А от філія — то любов між рівними. Це любов-шана, глибока, щира дружба, душевна спорідненість двох людей, що плекають одне до одного приязне, дружне по-чуття.”
“Те, чого очікує від нас ринок праці, швидко стає тим, чого ми очікуємо від ринку праці.”
“найважливіша ознака інтелекту — це не знання чи логіка, а уява.”
"Емоційний інтелект - здатність розуміти, давати раду власним та управляти чужими емоціями. Це вимагає значно більшого звʼязку між інтелектом і самоусвідомленням, здатністю до співпраці та емпатією. Через коефіцієнт емоційного інтелекту ми починаємо дивитись на роботу як на середовище, що формує ідентичність, як на те, із чим ми емоційно й соціально повʼязані. "
“не менш суперечливий прорив стався в 1983 році, коли гарвардський професор Говард Гарднер опублікував свою теорію множинних інтелектів… На додаток до логіко-математичного інтелекту Гарднер виділив також лінгвістичний інтелект, музичний інтелект, тілесний інтелект, візуальний інтелект, міжособистісний інтелект, внутрішньоособистісний інтелект та натуралістичний інтелект.”
“У 2013 році консалтингова компанія McKinsey додала коефіцієнт змістовності (MQ) до IQ та EQ, вітаючи це як найкращий спосіб мотивувати персонал до над-зусиль… найважливішою рисою менеджера має бути не IQ чи EQ, a MQ - здатність допомагати іншим знаходити сенс життя в роботі, яку вони виконують.”
“Після вивчення великої кількості літератури, наукових статей та досліджень, моя дослідно-консалтингова компанія Voluntas звела MQ до чотирьох компонентів, які є основними рушіями появи відчуття змістовності роботи: це велика мета, почуття приналежності, особисте зростання та лідерство.”
“Перший рушій — це велика мета, тобто чітке уявлення про те, що організація хоче змінити у світі.”
“Почуття приналежності до інших - невідʼємна частина нашого змістовного життя. Визнаючи, що життя не можна розділити, ми також маємо визнати важливість того, щоб інші розуміли й сприймали нас не лише колегами, батьками, працівниками, але й передусім людьми.”
“Доходи - це вторинний ефект зосередженості на людях, а не навпаки.”
“Третім із чотирьох основних факторів змістовності праці є особистісне зростання.”
“Для відчуття змістовності життя вона має забезпечувати не лише доступ до соціальної спільноти, яка нам не-байдужа, та високу мету, заради якої ми стараємось, але й давати відчуття, що ми щодня дізнаємося трохи більше про себе, свої можливості та світ навколо нас.”
“Основним критерієм успіху менеджера має бути вміння допомогти підлеглим краще зрозуміти свої сильні й слабкі сторони та особливо свій потенціал, а також підтримати їхнє зростання на цій основі. Отже, треба допомогти їм із самоусвідомленням, що веде до самоповаги.”
“Останнім рушієм змістовності на роботі є лідерство.”
“Робоче місце — це не демократичний простір, у якому люди можуть створювати свої власні умови. Керівники визначають рамки. Тобто працівники є членами екіпажу, а керівники — капітанами, які управляють кораблем і несуть відповідальність за його прибуття в порт. Тому створювати рамки для трьох інших рушіїв мають менеджери.”
“МО базується на чотирьох ключових параметрах: 1). Чи знають і чи вірять працівники в цілі організації. 2). Чи відчувають працівники, що вони зростають. 3). Чи є в працівників емоційне та соціальне почуття приналежності до інших людей в організації. 4). Чи вважають працівники лідерство зрозумілим і людяним.”
“всі HR-відділи треба ліквідувати чи принаймні перейменувати у «відділи лідерства для розвитку людського потенціалу» (HPL).”
“Осмислене лідерство — це управління людьми з увагою до їхнього потенціалу, а не управління ними як ресурсами. Осмислене лідерство допомагає людям реалізувати себе, плекає здорову самосвідомість та заохочує прагнення стати найкращою версією себе.”
“Осмислене лідерство передбачає відмову від ідеї балансу між роботою й життям та вибір на користь гнучкості. Балансу між життям та роботою не існує. У найкращому разі є нерівновага. Але все це - просто життя, хай на що ми його витрачаємо: працю, спорт, любов чи ще щось. Життя має поглинати роботу й підпорядковувати її нашій високій меті, а ми - постійно стежити за тим, чи допомагає нам робота реалізувати потенціал. Інакше кажучи, додає робота сенс нашому життю чи краде його?”
“Слова «я люблю тебе» - можливо, величезний і дуже сміливий крок і для того, хто їх каже, і для того, хто чує. Але є багато способів висловити цю платонічну любов мовою, яку можна назвати повсякденною чи робочою: «Ти мені подобаєшся», «Я захоплююся тобою», «Я покладаю на тебе великі надії».”
“щоб забезпечити належний менеджмент, ви повинні любити людей, якими керуєте. Ви повинні піклуватися про них.”
“Сенс ми знаходимо не в труднощах чи проблемах, а в тому, як ми даємо їм раду. Це стосується і працівників, і менеджерів.”
“Велике дослідження McKinsey” демонструє, що працівники, які вважають свою роботу значущою, до пʼяти разів продуктивніші, ніж ті, для кого робота не наповнена сенсом. Дослідження також показують, що працівники, які сприймають свою роботу як значущу, на 30% інноваційніші, на 90% емоційно залученіші та на 40% лояльніші до компанії, ніж ті, хто не відчуває сенсу у своїй праці."
“Цінність грошей залежить від того, як вони зароблені.”
“Кому ви маєте бути вірним як працівник? По-перше, самому собі, сенсу свого життя й своїм найближчим людям. Далі — цілям організації та її чеснотам, через які ви повʼязуєте сенс свого буття й щоденну діяльність організації. Висока мета організації - це компас, за яким ви рухаєтесь. Він показує координати. Дуже важливо, щоб мета організації узгоджувалася з вашою власною та привносила сенс в одне (іншого немає) ваше життя. За даними Gallup, працівники, здатні повʼязати свої цілі із цілями організації, демонструють у 3,5 раза більшу залученість у діяльність організації 4.”
“Чесноти - це те, якими ми хочемо бути, те, чого ми прагнемо.”
“Щоб процес найму був справді успішним, і щоб претендент повною мірою розкрив свої можливості,”
“Якщо організація обʼєднає групу працівників, які мають близькі погляди на життя й працюють заради досягнення організацією її мети, вони не зрадять ані своїх моральних принципів, ні моральних засад організації заради плинної матеріальної вигоди. Адже вони усвідомлюють, що етичний та екзистенційний ризик вищий за прибуток.”
Трекер звичок.. Прискорюй особистий ріст і вдосконалюй розпорядок дня завдяки структурованому формуванню звичок. (promo)
“У гонитві за прибутком ми забуваємо, що управляємо не лише часом працівників, а й впливаємо на їхнє життя. І без відчуття приналежності, великої мети й особистісного зростання у працівників жодна організація не може розраховувати на тривалий успіх.”
“Феномен заможності, яка не приносить щастя, проявляється в різних частинах світу. І йдеться не лише про те, що достаток не перетворюється автоматично на благополуччя, - ми ще ніколи так не страждали від депресій, тривог і самотності, не вживали стільки ліків.”
“Німецький соціолог та економіст Макс Вебер вважав, що розвиток капіталізму нерозривно повʼязаний з протестантизмом, який підняв працю до рівня покликання, а помірковане та активне життя — до стану, завдяки якому віряни зможуть досягти вічного спасіння. Ця концепція наполегливої праці в надії на блаженне загробне життя допомогла закласти основу капіталізму. Оскільки звʼязок між вірою та економікою детально проаналізували інші автори, для цілей цієї книжки нам буде достатньо сказати, що праця має особливу роль і цінність у західному світі.”
“Одне масштабне дослідження показало, що трохи більше половини людей на роботі почуваються самотніми завжди або дуже часто. Інакше кажучи, нам у житті погано здебільшого тому, що нам погано на нашій роботі.”
“Задоволення - це закриття потреби. Якщо я задовольняю свої потреби, я задоволений чи задоволена.”
“Задоволення може бути гарною вихідною точкою, але його вочевидь недостатньо, щоб хотіти жити життям, в якому головне — задоволення.”
“Щастя — це усвідомлення того, що в цей конкретний момент усе складається прекрасно. Це форма екзистенційного оргазму з феєрверками й конфетті. Ми відчуваємо ейфорію від того, що життя подарувало мить нестримного ентузіазму, коли ненадовго можна кинути виклик законам гравітації.”
“Переживання щастя - це протилежність буденного, рутини. Щастя за своєю природою є надзвичайним, і саме тому неможливо бути щасливим весь час.”
“Змістовність - це не закриття потреби чи короткочасний вибух радості. Змістовність — це відчуття, що у вашому житті є гідність і надія, що ви, озброєні всіма знаннями, яких набули, зможете дивитися назад, убік і вперед із гордістю та самоповагою. Цей сенс народжується з почуття причетності, існування вищої мети, відчуття того, що ви в житті на своєму місці — чи принаймні йдете у правильному напрямку.”
“на шляху вперед, у 21 століття, ми повинні чітко розрізняти задоволення, щастя та сенс.”
“Німецький філософ Мартін Гайдеггер більшу частину свого активного життя намагався зʼясувати, як і чому найближчі до нас речі ми найгірше розуміємо. Хороший приклад — наші стосунки із часом. Цікаво ж, як часто ми кажемо, пишемо чи чуємо слово «час», погано розумію-чи, що воно означає. У теорії Гайдеггера, коли щось для нас дуже близьке, ми бачимо його ніби розмитим.”
“Дослідження Harvard Business Review демонструє, що в карʼєрному плані ми найбільше шкодуємо про дві речі: якщо погодились на роботу тільки заради грошей і якщо вчасно з неї не звільнилися”
“Хоч би як ми себе вмовляли, але робота має на нас величезний вплив. Адже це не просто робота, це життя.”
“Данн демонструє, що гроші можуть підвищити якість життя, якщо купувати за них час. Дослідження професорки в Данії, Нідерландах, Канаді та США виявили, що витрачання грошей на послуги, які заощаджують час, наприклад, прибирання та садівництво, призводять до значно вищого рівня задоволення, ніж витрачання грошей на матеріальні блага.”
“усвідомлення того, що час цінніший за гроші.”
“У світі нема такого багатства, яке могло б компенсувати безглузде життя.”
“Багато в чому життя схоже на музику: без пауз це буде просто шум. Саме паузи між нотами, проміжки між ударами створюють мелодію, ритм та атмосферу.”
“Найцінніше, що може запропонувати освіта, — це не кваліфікація, а можливість дізнатися, хто ви є.”
“Ефект Даннінга — Крюґера”, загальновизнаний феномен соціальної психології, означає, що люди, яким бракує навичок чи знань у певній галузі, постійно й суттєво переоцінюють свої можливості. Вони просто не знають достатньо, щоб визнати, скільки не знають."
“На смертному одрі люди, які щодня підіймалися сходами самоповаги, рідше шкодують про своє життя, ніж ті, хто присвятив свій час підйому слизькою карʼєрною дорогою самовпевненості.”
“Самопізнання веде до самоусвідомлення, що веде до прийняття власної гідності, що веде до самоповаги. Це драбина, якою ми повинні допомагати собі та іншим підніматися щодня. Мета життя - це не задоволення й щастя, бо як керівні принципи для цивілізації вони не привели нас туди, куди нам потрібно дістатись. Треба якомога частіше шукати глибокий сенс у тому єдиному житті, яким ми живемо.”
“Пізнання себе приводить до самоусвідомлення, що своєю чергою приводить до усвідомлення власної гідності, а вона веде до самоповаги. Це сходи, якими ми маємо підійматися щодня, якщо хочемо знайти свій шлях до життя, наповненого змістом. Недостатньо знати, ким ти є, і усвідомлювати, що маєш цінність, якщо не застосовувати цих знань у випробуваннях і труднощах повсякденного життя. Гідність не перетворюється на самоповагу, поки ми не діємо відповідно до усвідомлення, що ми готові й не готові робити, і визнання, ким ми є чи не є.”
“Але життя — ц�� не врівноваження ролей та особистостей. Головне - знайти сенс у нашому єдиному плинному житті. І якнайменше шкодувати, озираючись на минуле. Баланс між роботою та особистим життям - одна з найнебезпечніших концепцій. Вона обманом намагається переконати нас у тому, що життя можна ділити й ми теж можемо його розділити.”
“Ми зазвичай підвищуємо працівників до управлінського рівня за результатами їхньої попередньої роботи, не повʼязаної з менеджментом, а не за їхнім управлінським потенціалом. У цієї проблеми два аспекти. По-перше, звичайно, так ми плодимо некомпетентних менеджерів. Але по-друге, ці некомпетентні менеджери, швидше за все, приймуть підвищення з високим рівнем самовпевненості через компетенції, безвідносні до їхньої принципово нової сфері діяльності.”
“Якщо спосіб управління не знімає стрес, а посилює його, то корінь проблеми слід шукати, найочевидніше, в менеджері.”
“Праця - дуже інтимна частина нашого життя. Вона потужно впливає на наш стан, а тому може бути потенційно небезпечною в невмілих руках. Бо саме в руках менеджерів перебуває велика частина життєвого часу працівника. Небезпека може бути смертельною буквально, коли на людей впливають неналежним чином чи не з неналежною метою.”
“Ми повинні керувати так, щоб створити щось змістовне, домагаючись професійної щирості, а не відчуженості. Робота - це той ґрунт, де має прорости любов.”
“Стародавні греки визнавали різноманітність і відмінність у любові, тому запропонували велику низку концепцій, щоб пояснити це. З них найважливіші - агапе, сторге й філія. Агапе — нееротичне почуття до людини. Воно виявляє себе в самопожертві й самозреченні, в універсальній любові до ближнього свого. Сторге - любов природна, саморідна, наприклад, між батьками й дітьми. А от філія — то любов між рівними. Це любов-шана, глибока, щира дружба, душевна спорідненість двох людей, що плекають одне до одного приязне, дружне по-чуття.”
“Те, чого очікує від нас ринок праці, швидко стає тим, чого ми очікуємо від ринку праці.”
“найважливіша ознака інтелекту — це не знання чи логіка, а уява.”
"Емоційний інтелект - здатність розуміти, давати раду власним та управляти чужими емоціями. Це вимагає значно більшого звʼязку між інтелектом і самоусвідомленням, здатністю до співпраці та емпатією. Через коефіцієнт емоційного інтелекту ми починаємо дивитись на роботу як на середовище, що формує ідентичність, як на те, із чим ми емоційно й соціально повʼязані. "
“не менш суперечливий прорив стався в 1983 році, коли гарвардський професор Говард Гарднер опублікував свою теорію множинних інтелектів… На додаток до логіко-математичного інтелекту Гарднер виділив також лінгвістичний інтелект, музичний інтелект, тілесний інтелект, візуальний інтелект, міжособистісний інтелект, внутрішньоособистісний інтелект та натуралістичний інтелект.”
“У 2013 році консалтингова компанія McKinsey додала коефіцієнт змістовності (MQ) до IQ та EQ, вітаючи це як найкращий спосіб мотивувати персонал до над-зусиль… найважливішою рисою менеджера має бути не IQ чи EQ, a MQ - здатність допомагати іншим знаходити сенс життя в роботі, яку вони виконують.”
“Після вивчення великої кількості літератури, наукових статей та досліджень, моя дослідно-консалтингова компанія Voluntas звела MQ до чотирьох компонентів, які є основними рушіями появи відчуття змістовності роботи: це велика мета, почуття приналежності, особисте зростання та лідерство.”
“Перший рушій — це велика мета, тобто чітке уявлення про те, що організація хоче змінити у світі.”
“Почуття приналежності до інших - невідʼємна частина нашого змістовного життя. Визнаючи, що життя не можна розділити, ми також маємо визнати важливість того, щоб інші розуміли й сприймали нас не лише колегами, батьками, працівниками, але й передусім людьми.”
“Доходи - це вторинний ефект зосередженості на людях, а не навпаки.”
“Третім із чотирьох основних факторів змістовності праці є особистісне зростання.”
“Для відчуття змістовності життя вона має забезпечувати не лише доступ до соціальної спільноти, яка нам не-байдужа, та високу мету, заради якої ми стараємось, але й давати відчуття, що ми щодня дізнаємося трохи більше про себе, свої можливості та світ навколо нас.”
“Основним критерієм успіху менеджера має бути вміння допомогти підлеглим краще зрозуміти свої сильні й слабкі сторони та особливо свій потенціал, а також підтримати їхнє зростання на цій основі. Отже, треба допомогти їм із самоусвідомленням, що веде до самоповаги.”
“Останнім рушієм змістовності на роботі є лідерство.”
“Робоче місце — це не демократичний простір, у якому люди можуть створювати свої власні умови. Керівники визначають рамки. Тобто працівники є членами екіпажу, а керівники — капітанами, які управляють кораблем і несуть відповідальність за його прибуття в порт. Тому створювати рамки для трьох інших рушіїв мають менеджери.”
“МО базується на чотирьох ключових параметрах: 1). Чи знають і чи вірять працівники в цілі організації. 2). Чи відчувають працівники, що вони зростають. 3). Чи є в працівників емоційне та соціальне почуття приналежності до інших людей в організації. 4). Чи вважають працівники лідерство зрозумілим і людяним.”
“всі HR-відділи треба ліквідувати чи принаймні перейменувати у «відділи лідерства для розвитку людського потенціалу» (HPL).”
“Осмислене лідерство — це управління людьми з увагою до їхнього потенціалу, а не управління ними як ресурсами. Осмислене лідерство допомагає людям реалізувати себе, плекає здорову самосвідомість та заохочує прагнення стати найкращою версією себе.”
“Осмислене лідерство передбачає відмову від ідеї балансу між роботою й життям та вибір на користь гнучкості. Балансу між життям та роботою не існує. У найкращому разі є нерівновага. Але все це - просто життя, хай на що ми його витрачаємо: працю, спорт, любов чи ще щось. Життя має поглинати роботу й підпорядковувати її нашій високій меті, а ми - постійно стежити за тим, чи допомагає нам робота реалізувати потенціал. Інакше кажучи, додає робота сенс нашому життю чи краде його?”
“Слова «я люблю тебе» - можливо, величезний і дуже сміливий крок і для того, хто їх каже, і для того, хто чує. Але є багато способів висловити цю платонічну любов мовою, яку можна назвати повсякденною чи робочою: «Ти мені подобаєшся», «Я захоплююся тобою», «Я покладаю на тебе великі надії».”
“щоб забезпечити належний менеджмент, ви повинні любити людей, якими керуєте. Ви повинні піклуватися про них.”
“Сенс ми знаходимо не в труднощах чи проблемах, а в тому, як ми даємо їм раду. Це стосується і працівників, і менеджерів.”
“Велике дослідження McKinsey” демонструє, що працівники, які вважають свою роботу значущою, до пʼяти разів продуктивніші, ніж ті, для кого робота не наповнена сенсом. Дослідження також показують, що працівники, які сприймають свою роботу як значущу, на 30% інноваційніші, на 90% емоційно залученіші та на 40% лояльніші до компанії, ніж ті, хто не відчуває сенсу у своїй праці."
“Цінність грошей залежить від того, як вони зароблені.”
“Кому ви маєте бути вірним як працівник? По-перше, самому собі, сенсу свого життя й своїм найближчим людям. Далі — цілям організації та її чеснотам, через які ви повʼязуєте сенс свого буття й щоденну діяльність організації. Висока мета організації - це компас, за яким ви рухаєтесь. Він показує координати. Дуже важливо, щоб мета організації узгоджувалася з вашою власною та привносила сенс в одне (іншого немає) ваше життя. За даними Gallup, працівники, здатні повʼязати свої цілі із цілями організації, демонструють у 3,5 раза більшу залученість у діяльність організації 4.”
“Чесноти - це те, якими ми хочемо бути, те, чого ми прагнемо.”
“Щоб процес найму був справді успішним, і щоб претендент повною мірою розкрив свої можливості,”
“Якщо організація обʼєднає групу працівників, які мають близькі погляди на життя й працюють заради досягнення організацією її мети, вони не зрадять ані своїх моральних принципів, ні моральних засад організації заради плинної матеріальної вигоди. Адже вони усвідомлюють, що етичний та екзистенційний ризик вищий за прибуток.”
Трекер звичок.. Прискорюй особистий ріст і вдосконалюй розпорядок дня завдяки структурованому формуванню звичок. (promo)
August 2, 2021
Центральна ідея мені дуже близька, буквально називаючи те, що сам підсвідомо практикував за весь "докарантинний" час проведений в різних офісах. Те, що слугувало причиною вигорянь, сварок про кількість уваги, і пріорітети і зміні компаній. Вже лише за називання проблеми, авторові щира подяка! Низка історичних фактів також є цікавою.
Врешті ж, оглядаючись на 190 сторінок назад - книзі бракує ясності думок і простоти мови. Закольцовані мантри про менджмент проти лідерства, поверхові згадки про IQ i індекс щастя.. Короткий і блискавичний допис на кілька аркушів замінив би книгу, і зберіг часу читачам. Тож екологічній аспект ставить питання, щодо усвідомленості автора, і парадоксу, який це створює :)
Врешті ж, оглядаючись на 190 сторінок назад - книзі бракує ясності думок і простоти мови. Закольцовані мантри про менджмент проти лідерства, поверхові згадки про IQ i індекс щастя.. Короткий і блискавичний допис на кілька аркушів замінив би книгу, і зберіг часу читачам. Тож екологічній аспект ставить питання, щодо усвідомленості автора, і парадоксу, який це створює :)
October 18, 2021
하나 뿐인 인생을 의미있게 보내기 위해서는 가장 많은 시간을 보내는 직장이, 일이 의미를 가져야 하며 그것을 위해 개인이, 회사가, 사회가 행동해야 한다고 이야기하고 있다. '워라벨'은 인생을 둘로 나눌 수 있는 것으로 보는 잘못된 인식론의 대표적인 예시이며 그것은 자기 기만에 불과해서 결국은 우울증이나 스트레스만 증가시킬 뿐이라고 한다. 직장이 의미를 가지기 위한 네 가지 기준으로 목적, 소속감, 개인적 성장, 리더십을 제시했는데 굉장히 인상적이었고 크게 공감이 갔다. 책 후반부에 구체적으로 직장이 의미를 가지기 위해 개인과 기업, 사회가 해야할 일에 대해서 제시한 것들이 있지만 아직은 이상주의적이고, 현실감 있게 와닿지는 못했는데 좀 더 실천적이고 구체적인 것들이 나오면 좋았겠다는 생각이 들었다. 그럼에도 불구하고 이 책이 방송이나 유튜버들에게 널리 알려지고 또 컨텐츠로 제작되어 사회에 큰 이슈를 일으켜주면 좋겠다. 그러면 과거에 아동 노동이, 환경 오염이 경제적인 이유로 어쩔 수 없는 거라는 인식에서 지금은 금기시되는 상황에 이른 것처럼 직장과 일은 개인에게 반드시 의미를 가지고 기업들의 MQ(의미지수)를 측정해서 반드시 공유되어야 하는 세상이 빨리 오지 않을까 싶다.
May 19, 2021
MQ - новий тип інтелекту, що засновується на тому, наскільки людина може знаходити екзистенційний сенс і слідувати йому. Тому не варто розділяти роботу і особисте життя. Обидва мають цьому сенсу підпорядковуватись.
Ніби самі посил та ідея книги прекрасні, але розтягнуто і багато води.
Ніби самі посил та ідея книги прекрасні, але розтягнуто і багато води.
January 10, 2023
Класний, соковитий переклад. Основна концепція автора може бути написана на 5 сторінок. Багато води довкола, трохи плутані думки, але загалом раджу до прочитання. Книжка, після прочитання якої, хочеш змінити роботу.
December 29, 2020
Loved to read every page of this book. I find it very meaningful to read and gave a lot of fruit for thoughts. This is a must read book.
March 4, 2021
Книга, над кожною сторінкою якої хочеться ще думати. Надихає
May 8, 2021
A deeply enlightening read.
January 4, 2020
A friend recommended me this book and it was worth it from cover to back. Morten Albæk uses examples from real life and a very accessible language to put forward a series of provocative reflections on the way we tend ourselves and on how we ultimately choose to live out lives. Because work and personal life do not have to stand for two distinct things that keep tabs on each other, I highly recommend this book.
Displaying 1 - 12 of 12 reviews