У годину зневіри і краху надій мусиш зупинитися в пошуках точки опертя. За день до Чорнобильської катастрофи він звільнився з роботи і став непідлеглим митцем. Та чи можна звільнитися від свого минулого? Втекти від втраченого кохання, самотності й фатальних життєвих обставин? На цьому шляху він зустрічає незвичайну жінку, здатну зцілити душу й повернути жагу до життя. Але жереб знову кидає той-таки фатум.
Цей профайл лише видань та перекладів цього автора українською мовою. Для всіх власних творів автора обов'язково додавайте його основний профайл: Vasyl Shkliar
Нехай ця нескінченно нудна книга буде мені наукою, що не все те новинка, що тільки вийшло з друку і треба дивитись не тільки на "передню" частину обкладинки, але і на "задню", де написано, що це перевидання "Ностальгії".
Роман відчувається як якийсь недопрацьований, недоредагований, не цілісний, без якоїсь центральної ідеї, єдиного мотиву і концепції. Читати було нудно, розвиток подій — нецікавий, діалоги — мляві, інтрига відсутня. Дуже складно і нудно було читати, проте з поваги до автора я хотіла дочитати його до завершення, бо все-таки буває іноді таке, що під кінець розкривається і автор,і сюжет, і ідеї, котрі він вкладає в написано, але це не той випадок.
Можливо, ця книга буде цікава аж дуже відданим поціновувачам творчості Шкляра, щоб подивитись на нього під іншим кутом зору, в іншому стилі, але на моїй полиці ця книга не затрималась взагалі.
Сюжет насправді ні про що, але автор настільки атмосферно пише, що я ніби сама ходжу з головним героєм на рибалку, печу картоплю на вогнищі, гуляю радянським Києвом. Отримала неймовірне задоволення від читання цієї книжки.
Роман Василя Шкляра «Спів божої пташки» - книга про пошуки сенсу, про місце письменника у суспільстві, про втрату дому, втрату надії, втрату любові, довіри і пристрасті в стосунках із коханою жінкою і... ще чогось найважливішого, що шукаєш впродовж всього життя, але не зізнаєшся в цьому навіть собі в ті хвилини, коли сидиш самотиною на березі тихої річки, вслухаючись у плюскіт води, насолоджуючись миттєвостями риболовлі.
За добу до аварії на Чорнобильській атомній електростанції журналіст Микола Погорілий звільняється з роботи у видавництві і стає вільним митцем, їде у сільську хату свого давнього приятеля Стаха, щоб на лоні природи написати кіносценарій, проте, чи вдасться?
Теми втраченого кохання, замовчування тодішніми високопосадовцями державної влади справжніх масштабів та наслідків Чорнобильської трагедії – є основоположними для цього роману, Головний герой переживає відчуття ностальгії, тому що втратив свій дім і почувається чужим у цьому жорстокому, холодному світі.
В процесі читання можна простежити, чи радше відчути, глибоку сімейну драму краху стосунків між чоловіком і жінкою. Письменник глибоко розкриває тему самотності, внутрішніх переживань. Це історія подружжя на тлі соціальних змін та трагічних наслідків Чорнобильської катастрофи, яка змінила долі людей назавжди.
Книгу варто прочитати якщо вас приваблюють особливості внутрішнього світу персонажів, хочете більше дізнатися про пошук сенсу життя та подолання душевної кризи після катастрофи. Цей текст допоможе повірити в себе навіть тоді, коли здається, що втрачено більше, ніж можна було собі уявити і витримати.
Чекала всю книгу що буде щось цікаве і не дочекалась , філософські роздуми і незрозуміло про що , сюжет на 3 , може в цього автора є і цікавіші твори , але цей не зайшов взагалі . Якась графоманія , хоча поєзія в книзі мені сподобалась , тому 3/10
Починається історія чудово, особливо сподобалась жива мова, якою то все написано, але чим далі - тим більше відрази викликає інфантильність головного героя та ідіотизм його сентиментів.