Mit unglaublicher Leichtigkeit erzählt das autobiografisch gefärbte Camel Travel von einer Kindheit und Jugend in der zerfallenden UdSSR Ende der 1980er- und Anfang der 1990er-Jahre.
Aufzuwachsen in einem Land, in dem mit Belarusisch und Russisch zwei Sprachen gesprochen werden, kann in manchen Situationen gehörig für Verwirrung sorgen. Und den ganz gewöhnlichen Alltag zu meistern, auch da treten so einige Hindernisse zutage und es geschehen noch mehr besondere und ungewöhnliche Begebenheiten. Als da beispielsweise wären: Klavierlernen ohne Klavier zu Hause? Mit ein bisschen Fantasie und Einfallsreichtum lässt sich auch das lösen. In wie vielen Momenten man sich – und das alles nur für eine erfolgreiche Sportlerinnenkarriere – dehnen kann, davon weiß die Erzählerin Volha ein Lied und Leid zu singen.
In kurzen Kapiteln nähert sich Volha Hapeyeva kleinen und großen Themen, die in Schule, Familie und öffentlich ausgefochten werden. Ihre Schilderungen zeigen so manche Tücken und Macken aus dem Minsk der (post)sowjetischen Zeit auf – aber auch ihre Entwicklung zu einer kritischen, feministisch-politischen Frau im heutigen Belarus.
Цю книжку зрозуміють не усі, але ті народився в "єдіном могучєм" у вісімдесятих засміються не раз, згадають своє дитинство і безліч травм, які ми отримали у найвразливішому віці. І не важливо, що цю книгу написала білоруська Вольга. Я, українська Ольга, відчула немов авторка дістала з запорошених архівів моєї пам'яті знайомі об'єкти, звуки, почуття та ситуації. І нагадала про травми, про Газманова і "путану", яка звучала звідусіль, про "жандіну-гавядіну" і купу інших віршиків-глузувань та піонерських ігор російською, які тоді сприймалися цілком природно, навіть в контексті західного україномовного міста. Навіть після розпаду союзу, ми роками жили наче у мильній бульбашці, у якій усе російське і радянське - це щось близьке. Лише у 2009 після декількох тижнів у Європі я отримала досвід спілкування з українцями і росіянцями поза тією бульбашкою та зрозуміла наскільки глибокою є прірва між нашою свідомістю та культурою.
Я рада, що ознайомилася з Кэмэл-Трэвэл в оригіналі. Важко сказати, чи переклад на німецьку зможе повністю передати силу емоцій закладених у цю книжку. Мені б хотілося перекласти її на українську мову, бо я впевнена, що багато українців впізнають у Вользі себе. Якщо хтось захоче видати цю книгу українською - звертайтесь, допоможу.
Єдина причина, чому я поставила 4 зірки, це те, що мені хотілось би читати далі, згадувати дитинство, розкопувати давно забуті артефакти та усвідомлювати чому сьогодні я є такою, якою я є.
Прыемнае чытаньне на некалькі гадзін. Нізка гісторый-успамінаў-разваг зь дзяцінства дзяўчынкі напрыканцы саветаў. Часам сьмешна, часам амаль сур'ёзна. На жаль, мала.