What do you think?
Rate this book
Країна блакитних орхідей
Країна блакитних орхідей — науково-фантастичний роман українського письменника Мирослава Капія. Працював автор над нею у 1929—1930 роках. Видано у Львові 1932 року в видавництві «Новий час». Вважається одним з перших в українській фантастиці твором про космічні польоти.
ХХІ століття. Існує незалежна, самостійна, соборна Україна від Сяну до Дону з високорозвиненою наукою і технікою, держава космічна. Її гербом є тризуб князя Володимира. Це демократична президентсько-парламентська держава, на чолі якої стоїть гетьман. Має вона тверду валюту — гривню. Також існує автокефальна церква, яку очолює патріарх зі звання кардинал (натяк на єднання греко-католицької та православної церков). Україна користується повагою серед інших держав, у Києві — десятки іноземних посольств.
У повісті Україна постає космічною державою, що співпрацює зі США, Англією, Німеччиною, бере участь у програмі польотів до інших планет у глибини Космосу.
ХХІ століття. Існує незалежна, самостійна, соборна Україна від Сяну до Дону з високорозвиненою наукою і технікою, держава космічна. Її гербом є тризуб князя Володимира. Це демократична президентсько-парламентська держава, на чолі якої стоїть гетьман. Має вона тверду валюту — гривню. Також існує автокефальна церква, яку очолює патріарх зі звання кардинал (натяк на єднання греко-католицької та православної церков). Україна користується повагою серед інших держав, у Києві — десятки іноземних посольств.
У повісті Україна постає космічною державою, що співпрацює зі США, Англією, Німеччиною, бере участь у програмі польотів до інших планет у глибини Космосу.
160 pages, Hardcover
First published January 1, 1932
10 people are currently reading
204 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 41 reviews
July 19, 2024
"Країна блакитних орхідей" Мирослава Капія - це вкрай рідкісний у ХХ столітті приклад утопії. І справді, хіба можна було незадовго після Великої Війни уявити, що бодай колись в майбутньому існуватиме хоч якийсь чудесний і сяючий новий світ?
У 1920 році Євген Замятін пише антиутопію "Ми". За рік до того, як "Країну блакитних орхідей" опублікують, в 1931 році Олдос Гакслі видає роман "Який чудесний світ новий". Але у "1984" Джорджа Орвелла, випущеному у світ після Другої світової, картина майбутнього найбільш правдоподібна.
"Війна - це мир, свобода - це рабство, незнання - сила" — хіба це не майже дослівні меседжі довічного керманича держави, яка, маючи "другу найсильнішу" армію в світі вже понад десять років поспіль щосили намагається нас знищити?
Вже восени 2024 року ми переконаємося, що і лідер держави з першою найсильнішою армією на планеті Земля тримає таку ж саму книгу Орвелла (в коміксах, бо навряд чи він здатний осягнути велику кількість тексту) на своєму столі в овальному кабінеті.
У ХХІ столітті, в час, коли відбуваються події книги Мирослава Капія, антиутопії лізуть з усіх шпарин, як опеньки — всі давно зрозуміли, що катастрофа неминуча, зараз уже можна більш-менш впевнено пророкувати ядерний Апокаліпсис, годинник Судного Дня вже другий рік поспіль показує 23:58:30. Навіть попри те, що Бородатмй Тамарин у серпні випустить книгу Джеффа Ґуделла "Палюче тепло вб'є нас найперше", я припускаю, що це тепло виділиться від множинних вибухів ядерних боєголовок. Втім облишмо нашу остогидлу та приречену реальність ще на якийсь час.
У "Країні блакитних орхідей" Україна ХХІ століття — прекрасне місце, де у Києві існують площі Мазепи та Героїв Крут, пам'ятник Марку Проклятому, сама держава процвітає в умовах демократичного устрою із гетьманом на чолі, науковці досліджують космос, а газетярі чекають на прибуття космічного корабля з Марсу. Така книга за жодних умов не могла б бути написана та видана в Радянській Україні, але у 1931 році Львів, де вона виходить, ще польський.
Читаючи "Країну блакитних орхідей" легко помітити відсутність згадок про Росію, може її там взагалі не існує, хочеться уявити, що замість неї там тепер океан, як і поверх легендарної Атлантиди.
Це дещо наївний роман, де немає якихось особливих сюжетних твістів та вивертів, але це така фантастика, яка не боїться передбачати появу телебачення, масового автомобілебудування, планів по колонізації Червоної планети та незалежну і квітучу Україну.
В будь якому разі, над Україною майбутнього нам доведеться ще якийсь час попрацювати, коли відіб'ємося. З кров'ю, важкою працею, сльозами та потом.
У 1920 році Євген Замятін пише антиутопію "Ми". За рік до того, як "Країну блакитних орхідей" опублікують, в 1931 році Олдос Гакслі видає роман "Який чудесний світ новий". Але у "1984" Джорджа Орвелла, випущеному у світ після Другої світової, картина майбутнього найбільш правдоподібна.
"Війна - це мир, свобода - це рабство, незнання - сила" — хіба це не майже дослівні меседжі довічного керманича держави, яка, маючи "другу найсильнішу" армію в світі вже понад десять років поспіль щосили намагається нас знищити?
Вже восени 2024 року ми переконаємося, що і лідер держави з першою найсильнішою армією на планеті Земля тримає таку ж саму книгу Орвелла (в коміксах, бо навряд чи він здатний осягнути велику кількість тексту) на своєму столі в овальному кабінеті.
У ХХІ столітті, в час, коли відбуваються події книги Мирослава Капія, антиутопії лізуть з усіх шпарин, як опеньки — всі давно зрозуміли, що катастрофа неминуча, зараз уже можна більш-менш впевнено пророкувати ядерний Апокаліпсис, годинник Судного Дня вже другий рік поспіль показує 23:58:30. Навіть попри те, що Бородатмй Тамарин у серпні випустить книгу Джеффа Ґуделла "Палюче тепло вб'є нас найперше", я припускаю, що це тепло виділиться від множинних вибухів ядерних боєголовок. Втім облишмо нашу остогидлу та приречену реальність ще на якийсь час.
У "Країні блакитних орхідей" Україна ХХІ століття — прекрасне місце, де у Києві існують площі Мазепи та Героїв Крут, пам'ятник Марку Проклятому, сама держава процвітає в умовах демократичного устрою із гетьманом на чолі, науковці досліджують космос, а газетярі чекають на прибуття космічного корабля з Марсу. Така книга за жодних умов не могла б бути написана та видана в Радянській Україні, але у 1931 році Львів, де вона виходить, ще польський.
Читаючи "Країну блакитних орхідей" легко помітити відсутність згадок про Росію, може її там взагалі не існує, хочеться уявити, що замість неї там тепер океан, як і поверх легендарної Атлантиди.
Це дещо наївний роман, де немає якихось особливих сюжетних твістів та вивертів, але це така фантастика, яка не боїться передбачати появу телебачення, масового автомобілебудування, планів по колонізації Червоної планети та незалежну і квітучу Україну.
В будь якому разі, над Україною майбутнього нам доведеться ще якийсь час попрацювати, коли відіб'ємося. З кров'ю, важкою працею, сльозами та потом.
March 11, 2023
This is an earliest Ukrainian SF novel with space travel. It’s English title is In the Land of Blue Orchids. It was written in 1929-30 and published in 1932 in Lviv (then Poland, now Ukraine) – this is a rare Ukrainian SF written not within Ukraine or in emigration (like Сонячна машина by Volodymyr Vynnychenko, who was one of the prominent actors during the revolution but who lived in emigration in France), but on lands, where Ukrainians where the majority of the population but not in the Ukrainian state (at that moment the Ukrainian SSR).
The story has two layers – outer as a story, set in the future, with futuristic tech from television to nuclear-powered interplanetary ships. The inner layer is that the story is set in an independent Ukrainian state, with the capital in Kyiv – this makes this text unique.
The outer layer is interesting in what the author got right and what he has missed. The protagonist of the story is journalist Stepan Artymenko, working for a daily ‘Kyiv News’. The daily has several editions each day, which could be seen actually as a prediction of news websites. Among tech the journalist uses are a speech recognition tool and a television. The latter is not a TV set, but probably the word based on ‘telephone’ – it is used for video-calls and what is more interesting – for messaging, so while he fully missed TV as the evolution of radio, the multi-use reminds a bit of smartphone. Stepan receives a call from his friend, who works in an observatory. The friend informs him that it seems that the first successful interplanetary ship ‘Queen Virginia’ that visited Mars a year ago and ‘vanished’ is now on its return path and its final landing point will be near Kyiv. This knowledge allows to boost the daily’s sales and the rest of the story is about preparations and meeting the ship…
The inner layer shows that in the early 21st century there is an independent, self-sufficient, united Ukraine “from the Syan to the Don” (words from Ukrainian hymn), with developed science and technology. Its coat of arms is the trident of Prince Volodymyr. It is a presidential-parliamentary state headed by a hetman, who is quite young and is a son and grandson of hetmans, so possibly there is a constitutional monarchy in line with the ideas of В'ячеслав Липинський. There is also a Christian church, headed by a patriarch, who at the same time is a cardinal (most likely a hint of the unification of the Greek Catholic and Orthodox churches).
It is definitely an interesting piece, even if prose and SF ideas aren’t extremely novel, it is a great early example of Ukrainian SF.
The story has two layers – outer as a story, set in the future, with futuristic tech from television to nuclear-powered interplanetary ships. The inner layer is that the story is set in an independent Ukrainian state, with the capital in Kyiv – this makes this text unique.
The outer layer is interesting in what the author got right and what he has missed. The protagonist of the story is journalist Stepan Artymenko, working for a daily ‘Kyiv News’. The daily has several editions each day, which could be seen actually as a prediction of news websites. Among tech the journalist uses are a speech recognition tool and a television. The latter is not a TV set, but probably the word based on ‘telephone’ – it is used for video-calls and what is more interesting – for messaging, so while he fully missed TV as the evolution of radio, the multi-use reminds a bit of smartphone. Stepan receives a call from his friend, who works in an observatory. The friend informs him that it seems that the first successful interplanetary ship ‘Queen Virginia’ that visited Mars a year ago and ‘vanished’ is now on its return path and its final landing point will be near Kyiv. This knowledge allows to boost the daily’s sales and the rest of the story is about preparations and meeting the ship…
The inner layer shows that in the early 21st century there is an independent, self-sufficient, united Ukraine “from the Syan to the Don” (words from Ukrainian hymn), with developed science and technology. Its coat of arms is the trident of Prince Volodymyr. It is a presidential-parliamentary state headed by a hetman, who is quite young and is a son and grandson of hetmans, so possibly there is a constitutional monarchy in line with the ideas of В'ячеслав Липинський. There is also a Christian church, headed by a patriarch, who at the same time is a cardinal (most likely a hint of the unification of the Greek Catholic and Orthodox churches).
It is definitely an interesting piece, even if prose and SF ideas aren’t extremely novel, it is a great early example of Ukrainian SF.
February 13, 2025
Не знала, що в Україні писала наукову фантастику, в 30ті роки минулого століття і це була моя помилка. Не віриться, що книга, написана майже 100 років тому, так іноді точно «вгадує» сучасні технології та проблеми суспільства. Щемко читати про прекрасну Україну майбутнього: могутню, незалежну від Севастополя до Києва, сильного гравця міжнародного рівня та економічно процвітаючу. Щемко від того, що вже 100 років як ця мрія досі не реальність. Не без одного персонажу, який теж про Марс, мріє до речі… Ох, знав би автор! Оцінка 4/5, бо не вистачило сюжетності та більшого розкриття історії орхідей, є відчуття, що книга мала б бути набагато довшою, за рахунок повільного початку і дуже насиченого кінця.
August 1, 2024
Я вже це казав, але продублюю: твір написаний у 30х роках минулого сторіччя, проте тут описується те, про що тоді навіть і не думали. МАРСІЯНИ, КОСМІЧНИЙ ПОЛІТ, ДОСЛІДЖЕННЯ ІНШИХ ПЛАНЕТ, ну камооон! Дюна відпочиває.
👉 «Київські Вісті» отримують повідомлення від Святошинської обсерваторії, що от-от прибуде ексклюзивчик: рік тому ми відправили на Марс корабель Queen of Victoria, і ось він нарешті подав сигнал і направляється прям на Київ.
Звісно, резонанс! Зʼїзжаються усі, щоб дізнатись: «ну шо там? На Марсі є життя?»
200 сторінок, проте я за 200 сторінок так хотів перегортати і перегортати, мені було цікаво, що далі.
Мирослав Капій в певному роді пророк і мене дивувало, як це все можна було вигадати (як тоді, так і зараз, в принципі).
🤌 Ще дуже сподобалось, як автор у текст ненавʼязливо вкинув інформацію, наприклад, про Марс. Вона була доречною, як і в принципі вигадана інформація про Queen of Victoria, майстерно вигадана і введена.
Сама концепція - ну вау. 🪄
Ну почитаєте — зрозумієте. Це щось з чимось.
Мирослав Капій — клас. Тепер чекаю його науково-фантастичну збірку.
👉 «Київські Вісті» отримують повідомлення від Святошинської обсерваторії, що от-от прибуде ексклюзивчик: рік тому ми відправили на Марс корабель Queen of Victoria, і ось він нарешті подав сигнал і направляється прям на Київ.
Звісно, резонанс! Зʼїзжаються усі, щоб дізнатись: «ну шо там? На Марсі є життя?»
200 сторінок, проте я за 200 сторінок так хотів перегортати і перегортати, мені було цікаво, що далі.
Мирослав Капій в певному роді пророк і мене дивувало, як це все можна було вигадати (як тоді, так і зараз, в принципі).
🤌 Ще дуже сподобалось, як автор у текст ненавʼязливо вкинув інформацію, наприклад, про Марс. Вона була доречною, як і в принципі вигадана інформація про Queen of Victoria, майстерно вигадана і введена.
Сама концепція - ну вау. 🪄
Ну почитаєте — зрозумієте. Це щось з чимось.
Мирослав Капій — клас. Тепер чекаю його науково-фантастичну збірку.
January 28, 2025
3 зірки чисто з поваги до віку твору і його звання "першої української фантастики".
Сюжету фактично немає: вгледіли, чекали, зустрічали, читали, відправляли.
Патетична утопія яка настроєм нагадала типово-українські райські резервації з "Часу смертохристів" Юрія Щербака. Ті де всі красиві, здорові, танцюють весь час, пісні співають, сидять під вишнями у садочку а за стінами цього блаженного концтабору відбувається геополітична мразота що закінчується ядеркою. От тут прям і гетьман в жупані і геніальні вчені і весь світ приїхав дивитися, кияни в екстазі, журналіст що випускає 3 газети на добу і все таке піднесено-солодкаве що аж піднуджує.
Про жіночих персонажів жалітися не буду - вони тут чисто для краси, чорноброві атрибути і панночки-аксесуари своїх високочолих мужів. Але до чого там було те представлення Марічки якій приділили увагу 1 раз капітально а потім і не згадали, мені не зрозуміло.
Тема орхідей з очима не розкрита. Про сюжетно-наукові діри не згадуватиму (чого вартує тільки сонячний бог що скинув жерцю плани корабля що долетів на Марс...)
Рада що дочитала, якби не книжковий клуб то кинула б на 10%.
Сюжету фактично немає: вгледіли, чекали, зустрічали, читали, відправляли.
Патетична утопія яка настроєм нагадала типово-українські райські резервації з "Часу смертохристів" Юрія Щербака. Ті де всі красиві, здорові, танцюють весь час, пісні співають, сидять під вишнями у садочку а за стінами цього блаженного концтабору відбувається геополітична мразота що закінчується ядеркою. От тут прям і гетьман в жупані і геніальні вчені і весь світ приїхав дивитися, кияни в екстазі, журналіст що випускає 3 газети на добу і все таке піднесено-солодкаве що аж піднуджує.
Про жіночих персонажів жалітися не буду - вони тут чисто для краси, чорноброві атрибути і панночки-аксесуари своїх високочолих мужів. Але до чого там було те представлення Марічки якій приділили увагу 1 раз капітально а потім і не згадали, мені не зрозуміло.
Тема орхідей з очима не розкрита. Про сюжетно-наукові діри не згадуватиму (чого вартує тільки сонячний бог що скинув жерцю плани корабля що долетів на Марс...)
Рада що дочитала, якби не книжковий клуб то кинула б на 10%.
February 8, 2025
Мила і наївна казочка, але читати її було мені дуже приємно. Нічим не гірше того ж Гайнлайна (а він писав навіть трохи пізніше). Звісно ж є багато недоліків і нерозкритих питань. Але я б точно добавила книгу у топ "Класична українська фантастика".
March 19, 2025
Місцями наївна і прекрасно. Майбутнє, в якому є Україна і немає русні
August 16, 2024
Неймовірна цікава оповідь, що написана чарівною українською мовою початку 19 століття (не стосується перевидання цього твору 2024 року, бо видавництво "Ще одну сторінку" практично знищило авторську мову, замінивши її сучасним правописом).
July 7, 2024
Перша українська наукова фантастика. Там кльово про те, яким автор бачив Україну в майбутньому.
П.С. Крим бачили українським, хоча на момент написання (1932р) він входив в рсфр.
П.С. Крим бачили українським, хоча на момент написання (1932р) він входив в рсфр.
September 14, 2024
Мила й наївна історія. Але враховуючи роки написання - досить прогресивно.
January 16, 2025
Святошин меншнд 🦅🦅💥💥🦅🦅🦅💥🦅
December 5, 2025
Редакція не поділяє расових чи будь-яких інших упереджень, жартів, що були поширені в часи створення повісті.
July 24, 2025
Комфортна наукова фантастика. Альтернативна історія з позитивним майбутнім Києва та України.
Особисто мені дуже не вистачило розлогішої історії про блакитні орхідеї. Шкода, що й сам твір такий лаконічний — хотілося б більше часу провести в цьому світі. Він однозначно вартий уваги.
Особисто мені дуже не вистачило розлогішої історії про блакитні орхідеї. Шкода, що й сам твір такий лаконічний — хотілося б більше часу провести в цьому світі. Він однозначно вартий уваги.
August 2, 2024
Орхідеї не розкриті! Чекала, що сині орхідеї розплодятся і почнуть всіх їсти, а ні, для цього сюжету, ще зарано.
May 15, 2025
3 з 5 за загальну якість тексту.
Це незвичний для української літератури твір: пригодницька історія типу американського пульп-фікшн 1930 років. Написаний галицьким діалектом тридцятих, викликає флешбеки з інтерв'ю сучасних представників канадійської діаспори. В цьому його цінність, і саме тому хотілося би побачити цю історію в форматі коміксу.
А тепер недоліки:
1. Багато стилістичних помилок рівня письменника-початківця, а саме постійні щось, якогось, якийсь:
> Щось таке дивне, незрозуміле нам було в його погляді, якась туга і стриманий біль були в кутиках його вуст, що я не здивувався, коли він обійняв мене своїми руками, а в його очах забриніла сльоза. Якийсь стогін, в якому тремтів стримуваний біль, вирвався з його грудей, і він сів біля стола, схиляючи свою голову на руки.
2. В сюжеті немає конфлікту. Це просто пригодницька історія з великою кількістю описів.
3. Багато „дотепних“ просто жартів, шовіністичних жартів та жартів про жіночок. Жіночки тут до речі суто декорація — в тому числі це задає твору тон, схожий на подібні американські історії того часу, написані чоловіками для хлопчиків.
> Це, певне, тільки для ділової кореспонденції вживаеться він, бо, скажімо, для інтимної геть не годиться!- засміявся Карачевський. — Уявіть собі, якби якась марсіанська красуня дістала такий бляшаний листочок від кожного свого залицяльника й захотіла носити їх «на серденьку», як це поетично наші літератори висловлюються. Певно, дзеленькали б кожним її кроком...— сміявся професор.
На цьому все. Чекаю на комікс за цим твором.
Це незвичний для української літератури твір: пригодницька історія типу американського пульп-фікшн 1930 років. Написаний галицьким діалектом тридцятих, викликає флешбеки з інтерв'ю сучасних представників канадійської діаспори. В цьому його цінність, і саме тому хотілося би побачити цю історію в форматі коміксу.
А тепер недоліки:
1. Багато стилістичних помилок рівня письменника-початківця, а саме постійні щось, якогось, якийсь:
> Щось таке дивне, незрозуміле нам було в його погляді, якась туга і стриманий біль були в кутиках його вуст, що я не здивувався, коли він обійняв мене своїми руками, а в його очах забриніла сльоза. Якийсь стогін, в якому тремтів стримуваний біль, вирвався з його грудей, і він сів біля стола, схиляючи свою голову на руки.
2. В сюжеті немає конфлікту. Це просто пригодницька історія з великою кількістю описів.
3. Багато „дотепних“ просто жартів, шовіністичних жартів та жартів про жіночок. Жіночки тут до речі суто декорація — в тому числі це задає твору тон, схожий на подібні американські історії того часу, написані чоловіками для хлопчиків.
> Це, певне, тільки для ділової кореспонденції вживаеться він, бо, скажімо, для інтимної геть не годиться!- засміявся Карачевський. — Уявіть собі, якби якась марсіанська красуня дістала такий бляшаний листочок від кожного свого залицяльника й захотіла носити їх «на серденьку», як це поетично наші літератори висловлюються. Певно, дзеленькали б кожним її кроком...— сміявся професор.
На цьому все. Чекаю на комікс за цим твором.
October 20, 2025
4 з 5 за те, що перша частина видається затягнутою і нудною. Друга частина дуже сподобалася і шкода, що автор написав так мало і не довів цей твір до повноцінного великого роману. Багато, що лишилось не розкритим. Цікаво як автор в 1929-1930 уявляв/хотів бачити Україну майбутнього і прикро, що майже через 100 років такої України досі нема.
November 9, 2025
Україна 21 століття. На чолі країни гетьман, всі площі й вулиці Києва названі на честь видатних історичних діячів, українці та і весь світ вже давно не знає війн. В Україні активно розвивається культура і наука. На Святошині розташована надсучасна астрономічна обсерваторія, а біля Києва є летовище, що без проблем може прийняти космічне судно. Саме такою в 1932 році Мирослав Капій уявив Україну майбутнього у “Країні блакитних орхідей”.
Це утопічна і дещо наївна повість про світ майбутнього та подорожі на Марс. Вона має як хороші сюжетні гачки, так і моменти, що бентежать.
З анотації склалося неправильне враження про те, що відбуватиметься в книзі. Здавалося б зав’язкою сюжету має бути прибуття космічного корабля Queen of Virginia з Марсу. Судно мало повернутися на Землю ще рік тому, але за невідомих обставин цього не сталося. Яка інтрига — скоріше б дізнатися що ж сталося!
Однак перша частина книги складається з описів ідеальної України майбутнього, повсякденного життя киян та робочих буднів Степана Артименка — журналіста, якому випадає можливість найпершому повідомляти про прибуття судна. Далі маємо детальне зображення підготовки й очікування Queen of Virginia.
Друга частина динамічніша. Вона переважно складається із записів професора, що був одним із пасажирів судна. Ці записи вийшли дійсно цікавими та занурили в атмосферу подорожі та пригод на Марсі.
І наче ось таємниця подорожі Queen of Virginia та її пасажирів розкрита і ми нарешті отримуємо можливість дізнатися, що сталося за цей рік, та яке життя на Марсі. Але тут стають очевидними недоліки книги.
А що ж там з блакитними орхідеями? Таке запитання виникало в мене під час читання. Поява та концепція цих квітів була несподіваними і певно найцікавішим моментом книги. Проте, на жаль, тема орхідей залишилася не розкритою. Окрім факту їх присутності на Марсі, більше про них так і не дізнаємося.
А як щодо світобудови Марсу? Ну, крім деяких фактів про мешканців, їхнього політичного устрою та зовнішнього вигляду столиці, деталі про саму планету залишаються поза книжкою.
Під кінець книги склалося враження, що основна її суть це зовсім не життя на Марсі, історія Артименка або міжпланетні мандрівники. Здається, що головною темою тут є любов до батьківщини та прагнення зберегти пам’ять про неї і повернутися.
Враховуючи час написання, цілком ймовірно Капій прагнув створити образ омріяної мирної незалежної країни та поміркувати про долі людей, яким вимушено довелося покинути рідну землю. Адже вся книга просякнута паралелями з Україною, що заховані у цитатах про прагнення підкорити космос, роздумах подорожніх про повернення на Землю та історії мешканців Марса.
Як на мене, сюжет “Країни блакитних орхідей” можна було б докрутити ще — додати конфлікту, прибрати непотрібних персонажів і зайвої деталізації, розкрити моменти, що були лише зачіпками. Враження, наче автору не вистачило ще одного розділу, щоб розвинути історію динамічніше і більш структуровано.
“Країна блакитних орхідей” — це стовідсотковий ескапізм в ідеальний світ, де у всіх все добре, а мрії та надії мають шанс справдитися. Цим книжка лишає приємний посмак. Однак через недоліки в побудові сюжету у топ прочитаного книга не ввійде.
Це утопічна і дещо наївна повість про світ майбутнього та подорожі на Марс. Вона має як хороші сюжетні гачки, так і моменти, що бентежать.
З анотації склалося неправильне враження про те, що відбуватиметься в книзі. Здавалося б зав’язкою сюжету має бути прибуття космічного корабля Queen of Virginia з Марсу. Судно мало повернутися на Землю ще рік тому, але за невідомих обставин цього не сталося. Яка інтрига — скоріше б дізнатися що ж сталося!
Однак перша частина книги складається з описів ідеальної України майбутнього, повсякденного життя киян та робочих буднів Степана Артименка — журналіста, якому випадає можливість найпершому повідомляти про прибуття судна. Далі маємо детальне зображення підготовки й очікування Queen of Virginia.
Друга частина динамічніша. Вона переважно складається із записів професора, що був одним із пасажирів судна. Ці записи вийшли дійсно цікавими та занурили в атмосферу подорожі та пригод на Марсі.
І наче ось таємниця подорожі Queen of Virginia та її пасажирів розкрита і ми нарешті отримуємо можливість дізнатися, що сталося за цей рік, та яке життя на Марсі. Але тут стають очевидними недоліки книги.
А що ж там з блакитними орхідеями? Таке запитання виникало в мене під час читання. Поява та концепція цих квітів була несподіваними і певно найцікавішим моментом книги. Проте, на жаль, тема орхідей залишилася не розкритою. Окрім факту їх присутності на Марсі, більше про них так і не дізнаємося.
А як щодо світобудови Марсу? Ну, крім деяких фактів про мешканців, їхнього політичного устрою та зовнішнього вигляду столиці, деталі про саму планету залишаються поза книжкою.
Під кінець книги склалося враження, що основна її суть це зовсім не життя на Марсі, історія Артименка або міжпланетні мандрівники. Здається, що головною темою тут є любов до батьківщини та прагнення зберегти пам’ять про неї і повернутися.
Враховуючи час написання, цілком ймовірно Капій прагнув створити образ омріяної мирної незалежної країни та поміркувати про долі людей, яким вимушено довелося покинути рідну землю. Адже вся книга просякнута паралелями з Україною, що заховані у цитатах про прагнення підкорити космос, роздумах подорожніх про повернення на Землю та історії мешканців Марса.
Як на мене, сюжет “Країни блакитних орхідей” можна було б докрутити ще — додати конфлікту, прибрати непотрібних персонажів і зайвої деталізації, розкрити моменти, що були лише зачіпками. Враження, наче автору не вистачило ще одного розділу, щоб розвинути історію динамічніше і більш структуровано.
“Країна блакитних орхідей” — це стовідсотковий ескапізм в ідеальний світ, де у всіх все добре, а мрії та надії мають шанс справдитися. Цим книжка лишає приємний посмак. Однак через недоліки в побудові сюжету у топ прочитаного книга не ввійде.
January 5, 2025
Книга сподобалася, залишила за собою приємний післясмак. Особливо мені сподобалася друга частина книги У країні блакитних орхідей, тобто на Марсі, де, як виявилося живуть атланти. Ті самі жителі Атлантиди, яка затонула свого часу, а вони прилетіли на Марс і там заснували свою державу. Але продовжували сумувати за своєю втраченою Батьківщиною, за Землею.
Тут розповідається про їх життєустрій на Атлантиді, а потім і на Марсі. Мені чулася тут наївність, відчувалося тепло від цих описів, радість, що є така можливість, хоча б на сторінках книги.
У першій частині хотілося б більш детального розкриття життєустрою України майбутнього з авторської точки зору. Багато уваги тут приділено опису Марса та експедицій, які були відправлені із Землі на Марс, але , на жаль, це не було успішним. Окрім останнього корабля "Queen of Virginia" , прибуття якого з нетерпінням чекають жителі Землі, і навколо цього прибуття побудована перша частина повісті .
Приємно усвідомлювати, що Україна в майбутньому, описаному автором, є сильною та незалежною країною. Жодних згадок про русню. Україна є високорозвинутою космічною державою. І цей факт не може не радувати.
Загалом, ця повість стала для мене відкриттям української наукової фантастики. Також сподобалося оформлення книги у видавництві Ще одну сторінку та комфортний для очей шрифт.
Також хочу поділитися цитатами, які мені запам'яталися :
"Нічого немає вічного у нашому світі ! Це вже такий одвічний закон природи. Усе, що живе, підлягає йому, з'являється на тому світі, досягає найвищої вершини свого розвитку й відходить з нього. І мусять дотримуватися того закону, як поодинокі люди, так і цілі народи, великі і могутні."
"Багато з того знання забувалося дорогою віків , і треба було, щоб якийсь час знову робити нові відкриття й винаходи, а багато забувалося на вікиЮ вилетіло з людської пам'яті".
Тут розповідається про їх життєустрій на Атлантиді, а потім і на Марсі. Мені чулася тут наївність, відчувалося тепло від цих описів, радість, що є така можливість, хоча б на сторінках книги.
У першій частині хотілося б більш детального розкриття життєустрою України майбутнього з авторської точки зору. Багато уваги тут приділено опису Марса та експедицій, які були відправлені із Землі на Марс, але , на жаль, це не було успішним. Окрім останнього корабля "Queen of Virginia" , прибуття якого з нетерпінням чекають жителі Землі, і навколо цього прибуття побудована перша частина повісті .
Приємно усвідомлювати, що Україна в майбутньому, описаному автором, є сильною та незалежною країною. Жодних згадок про русню. Україна є високорозвинутою космічною державою. І цей факт не може не радувати.
Загалом, ця повість стала для мене відкриттям української наукової фантастики. Також сподобалося оформлення книги у видавництві Ще одну сторінку та комфортний для очей шрифт.
Також хочу поділитися цитатами, які мені запам'яталися :
"Нічого немає вічного у нашому світі ! Це вже такий одвічний закон природи. Усе, що живе, підлягає йому, з'являється на тому світі, досягає найвищої вершини свого розвитку й відходить з нього. І мусять дотримуватися того закону, як поодинокі люди, так і цілі народи, великі і могутні."
"Багато з того знання забувалося дорогою віків , і треба було, щоб якийсь час знову робити нові відкриття й винаходи, а багато забувалося на вікиЮ вилетіло з людської пам'яті".
August 24, 2025
Країна блакитних орхідей
4/5
Перший український науково-фантастичний текст, який у другій половині все ж більше переходить у фантастику, але від того точно не стає гіршим.
Тут я відчув вайби «Війни світів» Веллса і «Марсіанських хронік» Бредбері, особливо другого.
Ці книги поєднує загальна наївність наукової частини книги, але це можна пробачити, зважаючи на час написання цих текстів.
У Мирослава Капія мене в цьому плані найбільше насмішили фіранки на вікнах космічного корабля😄
Автор вибрав цікаву призму зображення подій від головного героя журналіста, який по суті не є науковцем і це пояснює, чому оповідь не є настільки насиченою науковими термінами чи поясненнями.
Але поміж тим це все ще гідний представник жанру на рівні зі світовим фанстастами того часу, на мій погляд.
Також у автора дуже цікаве бачення майбутнього, а особливо України в ньому. Найбільше мене вразив політичний устрій України майбутнього, я навіть побачив тут певні паралелі гетьманату і британської постімперськості, коли в країні є родина королів, яку всі громадяни обожнюють.
Красива мова, багато цікавих мало вживаних український слів, але особливо цінно що видавництво усі їх тлумачить в примітках.
Проте тут же хочу відмітити і мінус, бо у автора навіть англійський науковець в листі пише англійською як Шевченко, що додає не реалістичності опису.
І головний плюс цієї книги - тут не існує росії🔥
Висновок: дуже тверда четвірка і однозначна рекомендація від мене🤝🏼
#abookabout_відгук
#серпень25
4/5
Перший український науково-фантастичний текст, який у другій половині все ж більше переходить у фантастику, але від того точно не стає гіршим.
Тут я відчув вайби «Війни світів» Веллса і «Марсіанських хронік» Бредбері, особливо другого.
Ці книги поєднує загальна наївність наукової частини книги, але це можна пробачити, зважаючи на час написання цих текстів.
У Мирослава Капія мене в цьому плані найбільше насмішили фіранки на вікнах космічного корабля😄
Автор вибрав цікаву призму зображення подій від головного героя журналіста, який по суті не є науковцем і це пояснює, чому оповідь не є настільки насиченою науковими термінами чи поясненнями.
Але поміж тим це все ще гідний представник жанру на рівні зі світовим фанстастами того часу, на мій погляд.
Також у автора дуже цікаве бачення майбутнього, а особливо України в ньому. Найбільше мене вразив політичний устрій України майбутнього, я навіть побачив тут певні паралелі гетьманату і британської постімперськості, коли в країні є родина королів, яку всі громадяни обожнюють.
Красива мова, багато цікавих мало вживаних український слів, але особливо цінно що видавництво усі їх тлумачить в примітках.
Проте тут же хочу відмітити і мінус, бо у автора навіть англійський науковець в листі пише англійською як Шевченко, що додає не реалістичності опису.
І головний плюс цієї книги - тут не існує росії🔥
Висновок: дуже тверда четвірка і однозначна рекомендація від мене🤝🏼
#abookabout_відгук
#серпень25
September 17, 2023
Ця книга належить до особливого жанру "все добре". В Україні майбутнього в баченні Мирослава Капія все прекрасно і "Країна блакитних орхідей" на 80% складається з описів того, як усе блищить, говорить про все хороше і милується саме собою. Прибуття до Києва корабля з Марса тільки привід, щоб зібрати в столиці України всіх послів і журналістів з цілого світу та показувати їм як усе чудово.
Причини цього благоденства майже не пояснюються, є лише коротенька згадка, що колись вигнали якихось супостатів. Також у книзі майже відсутній який-небудь конфлікт. Фактично немає проблеми, яку персонажам доводилося б вирішувати. Все робиться саме по собі, а решта спостерігають і слухають.
В той же час опис Києва, включаючи техніку, такий, що в ньому легко побачити Київ початку XXI століття. Згадуються диктофон, принтер і "телевізор" (швидше щось типу пейджера), аеропорт у Борисполі та автокефальна церква. Україна, щоправда, тут монархічна.
"Країна блакитних орхідей" - це рідкісний приклад фантастики 1930-х з тієї території України, що опинилася в складі Польщі. Якщо східніше в той час писали про комуністичні революції та лови шпигунів, то тут описано кардинально інший розвиток історії.
Причини цього благоденства майже не пояснюються, є лише коротенька згадка, що колись вигнали якихось супостатів. Також у книзі майже відсутній який-небудь конфлікт. Фактично немає проблеми, яку персонажам доводилося б вирішувати. Все робиться саме по собі, а решта спостерігають і слухають.
В той же час опис Києва, включаючи техніку, такий, що в ньому легко побачити Київ початку XXI століття. Згадуються диктофон, принтер і "телевізор" (швидше щось типу пейджера), аеропорт у Борисполі та автокефальна церква. Україна, щоправда, тут монархічна.
"Країна блакитних орхідей" - це рідкісний приклад фантастики 1930-х з тієї території України, що опинилася в складі Польщі. Якщо східніше в той час писали про комуністичні революції та лови шпигунів, то тут описано кардинально інший розвиток історії.
July 31, 2025
Перша частина мені давалась важкувато, так як не прихильниця класичних текстів через їх специфіку (хоч і поважаю їх, як і цей чернз його першість та вклад). Проте далі стало досить цікаво, читалось скоріше як повість-казка.
В якийсь момент описи та пояснення мені нагадали тексти Кідрука (теж має немов фантастичні речі, але пояснює їх науково), а в якийсь - мені здавалось що повинен з’явитися Доктор Хто😅.
В цілому було цікавенько.
В першій частині: про Київ і устрій України (вигаданий, більш щасливи, відчувається як автор вшановує Україну, що приємно читати) й, друзів журналіста та науковця, діяльність газети та підготовку до зустрічі корабля з Марса який чомусь зник на рік.
В другій: про подорож астронавтів на Марс, так званих інопланетян та їх історію й дивакуваті блакитні орхідеї.
До книги привернула увагу цікава обкладинка від "Ще одну сторінку" 💙
В якийсь момент описи та пояснення мені нагадали тексти Кідрука (теж має немов фантастичні речі, але пояснює їх науково), а в якийсь - мені здавалось що повинен з’явитися Доктор Хто😅.
В цілому було цікавенько.
В першій частині: про Київ і устрій України (вигаданий, більш щасливи, відчувається як автор вшановує Україну, що приємно читати) й, друзів журналіста та науковця, діяльність газети та підготовку до зустрічі корабля з Марса який чомусь зник на рік.
В другій: про подорож астронавтів на Марс, так званих інопланетян та їх історію й дивакуваті блакитні орхідеї.
До книги привернула увагу цікава обкладинка від "Ще одну сторінку" 💙
May 7, 2025
«Від гімназистів, що ледви що знайомилися із твердженням Пітагора, почавши, а на дядьках, що на галицькому базарі продавали рибу із Дніпрових плавнів, скінчивши, усе цікавилося астрономією й сунуло в книгарні за літературою. Виринали з книгарських закамарків книги то грубші то тонші, на яких цілими роками насідав порох та хіба тільки миші доповняли з них своє знання, й мінялися за гривні та шаги».
Можливо, вперше в житті я кажу про фантастику КАЙФ. Просто кайф.
🍁 А фішка в тому, що ця фантастична повість пронизана травневим Києвом, написана розкішною українською мовою і ще тут у космосі немає русні. Хіба цього мало?
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
Можливо, вперше в житті я кажу про фантастику КАЙФ. Просто кайф.
🍁 А фішка в тому, що ця фантастична повість пронизана травневим Києвом, написана розкішною українською мовою і ще тут у космосі немає русні. Хіба цього мало?
Відгук повністю тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
November 9, 2025
Повість на двісті сторінок читається буквально за вечір, але вражень вистачить на все життя.
Цікаво читати уявлення автора про Україну майбутнього (без росіян), про космічні польоти, дослідження Марсу та технології передачі інформації. Водночас, він так затишно і художньо описує весняний Київ, немов бачиш це на власні очі.
Чесно кажучи, вона сприймається як утопія, бо неймовірно далека від реалій 1930-х років, коли була написана. І сюжет доволі узагальнений, але історія залишає такий приємний післясмак, таке потрібне відчуття тепла та надії, що заради цього її варто прочитати.
Цікаво читати уявлення автора про Україну майбутнього (без росіян), про космічні польоти, дослідження Марсу та технології передачі інформації. Водночас, він так затишно і художньо описує весняний Київ, немов бачиш це на власні очі.
Чесно кажучи, вона сприймається як утопія, бо неймовірно далека від реалій 1930-х років, коли була написана. І сюжет доволі узагальнений, але історія залишає такий приємний післясмак, таке потрібне відчуття тепла та надії, що заради цього її варто прочитати.
January 24, 2025
Ця книжка мені складається з трьох частин з різним рівнем цікавости. І рівень зацікавлености десь після середини книжки, себто після прибуття корабля, йде на спад. Описи устрою України, вигляду Кєва та таємниці корабля здалися цікавішими за опис Марсу і життя його мешканців.
Але що для мене цікаво, то цілком ймовірно, що уявляння Капієм в 20-30-их роках незалежної та єдиної соборної України було можливо сміливішим за уявляння польоту землян на Марс.
Але що для мене цікаво, то цілком ймовірно, що уявляння Капієм в 20-30-их роках незалежної та єдиної соборної України було можливо сміливішим за уявляння польоту землян на Марс.
March 1, 2025
Це гарно, мило і по наївному добре. Широта уяви та словникового запасу автора вражає, так само, як і знання в різних наукових згалузях. Дуже гарним рухом була повна українізація всього, що можливо, велика кількість згадок української історії поза «загально визнаною», назви вулиць, майданів, пам'ятники і визначні місця названі в честь відомих українців та героїв фольклору, політичний устрій країни, опис її території(навіть тут, у 1920-х, Крим український).
April 19, 2025
Я вражена , наскільки це було захоплююче та цікаво ! Перший твір про космічну мандрівку в українській літературі, написаний 1932 року! Як сумно через те, що цей автор та цей твір були приховані від українців, забуті , видалені, але так прекрасно, що ми поступово знайомимось з ними!
Єдиний мінус в цій повісті - її розмір! Мені треба більше ! Пішла читати Кідрука 😅
Єдиний мінус в цій повісті - її розмір! Мені треба більше ! Пішла читати Кідрука 😅
August 2, 2025
Історія доволі наївна. Вона повільна, розмірена. Фантастиний світ, вигаданий автором, нереалістично позитивний. Під час читання ввесь час ловила себе на думці, що людство поводило б себе жорстокіше і не було б все настільки відкрито для публіки. Через що історії було складно повірити. Вона читалась як казка, записана фантазія, а не реалістична історія.
Мені сподобалась мова книги. Написано не сучасною мовою, але так поетично. Слова перетікали один в одне.
Мені сподобалась мова книги. Написано не сучасною мовою, але так поетично. Слова перетікали один в одне.
September 6, 2024
Абсолютно фантастична книжка! Зцілююче-терапевтична, я б сказала. Яка насолода побувати в описаному Києві. При цьому, автор, схоже, був в ньому тільки в складі Української Галицької Армії, коли та допомагала звільняти Київ від більшовиків.
November 30, 2024
Твір написаний 90 років тому, а фантазії автора щодо Марсу доречні і цікаво вплетені у сюжет 😀 Більше сподобалась перша частина твору. Все детально і всеохоплююче описано, при цьому відчувається масоване збудження громадскості перед чимось невідомим/розрекламованим 😅
Displaying 1 - 30 of 41 reviews