Людина — істота мінлива. Вона безупинно перероджується, опиняється в нових умовах, постійно змушена звикати до них і освоюється. Когось думки про колишні чи майбутні зміни не надто турбують, а хтось, навпаки, прагне їх навмисно, кидається у вир можливого, хоча часом це доволі болісний процес. При цьому кожній особистості властиво «розмножуватися» на силу-силенну власних двійників (не обов’язково тотожних між собою). Чому ми не завжди вчиняємо обачливо, буваємо агресивними та нетерпимими до іншості, нарочито відокремлюємо себе від усього чужого й намагаємося окреслювати свої горизонти? Чому воліємо змінюватися, хоча вважаємо себе доконечно сформованими створіннями, чому відкриті до новацій, але часом уперті й не годні поступитися ні на йоту нікому і ні в чому, легко зачудовуємося тим, чого не вміємо, але не завжди визнаємо здобутків ближніх, наслідуємо стільки, хоч відбавляй, але наполягаємо на власній правоті, захищаємо скривджених, та не хочемо дати ради собі? В оцих багатозначних подвійностях ми й намагаємося знаходити себе. Про природу людської подвійності, дублювання й множинності й розмірковує Тарас Лютий у своїй книжці. Автор зацікавився цією темою понад двадцять років тому, а останнім часом нотував свої міркування в окремих есеях. Нарешті всі дослідження й розвідки з теми двійництва зібрані в одній книжці.
Автор походу трошки загубився... Абсолютно анархічний текст, навіть незважаючи на те, що це "есеї", автор в рамках маленьких розділів пригає з теми на тему як коник. Нащо написана ця книжка теж незрозуміло. На жодне з питань, які анонсовані в описі до книжки, вона не відповідає… Якщо людина ніколи не вивчала соціальні науки (мені з цим повезло), то від наявності відсилок до інших робіт (як наукових так і художніх) вибухне голова, бо подані вони теж "криво". Першу зірку поставив за оформлення книги, видавництво "Віхола" постарались. Друга зірка - це мій подарунок автору на День Народження.
Погоджуюсь з іншими рецензіями в одному - мова автора самобутня , цікава і сповнена багатим лексиконом. Що ж до критики , чи розкриває вміст книжки її назву ? Автор ще в передслові , попереджає читача , що давати відподі на питання він не буде, а тільки підштовне до власних роздумів і рефлексій . Мені читалось нормально , місцями дуже цікаво , інколи ні) Книгу до прочитання рекомендую!
Ну філософія гарною українською. Від найдрібнішого до висновку, що людина маючи певні опори може розвиватися і позбуватися своїх 'двійників'. Дуже гарно подану аналіз певних художній творів , що мені сподобалося. Ну і ще раз - неймовірна українська.
Бракнуло перформансу. А коли десь чогось бракує, то в іншому місці того є в надлишку. Насправді то дуже серйозна розвідка, обґрунтована, з відсиланнями до інших авторів. Багато зі знаного постало перед очима трохи в іншому світлі.
Систему двоїстих протиставлень упроваджено в широкий ужиток давно. На ранніх стадіях розвитку люди послуговувалися розподілом на парне й непарне, правду й брехню, ствердження та заперечення, чоловіче й жіноче, праве і ліве, біле і чорне, близьке й далеке, верх і низ. Племена складалися з екзогамних половин, члени яких укладали шлюби з представниками протилежної групи, аби запобігти інцесту. Пари полюсів поширювалися на природний і суспільний устрій, але бінарні опозиції нерідко мінялися місцями, наділялися протилежними якостями. Крім матримоніальних стосунків, дуаль на організація проявлялася й у ритуальній ворожнечі, щоправда, не видавалася катастрофічною, позаяк не приводила до взаємного виключення чи знищення. А часом навіть повертала на добро.
Таким чином, дослідники культурної антропології виявили, що в первісних спільнотах виникає не тільки подвійна структура буття, але й дуалістична міфологія та її культи. Двоїна проглядає у світоглядних настановах людини, передовсім у містичних практиках, коли душа нагадує медіума між поцейбічним і потойбічним (шаманство). Американський психолог Джуліан Джейнс припускав, що давня людина характеризувалася не свідомістю, яка копіює досвід, творить концепти, є запорукою раціонального мислення, а бікамеральним розумом“, одна частина якого чує голос, а друга дослухається до нього. Так і провадиться внутрішній діалог. Позатим із протистояння двох сторін буття, приміром добра зі злом, виник і моральний дуалізм (зороастризм, маніxейство, гностицизм). У східній традиції аж такого нарочитого вододілу не трапляється. Протилежності там неможливі одна без одної: у даосизмі противенства не загострюються, у буддизмі свідомість і тіло не протиставляються, а в дзені віддається перевага парадоксальним висловлюванням, у яких поєднується несумісне, реальне з уявним, упроваджуються символічні тлумачення.