Повернення до кафе на краю світу

The Why Café #2

by Джон П.Стрелекі

Життя Джона назавжди змінилося після того, як він заблукав і потрапив у маленьке затишне кафе «Чому ви тут?». Чоловік провів там усю ніч і полишив це місце з новим поглядом на сенс буття загалом і на своє життя зокрема. Джон дуже здивувався, коли десятьма роками пізніше знову опинився в цьому кафе. От тільки цього разу в меню були три нові запитання. І відповісти на них уже мала Джессіка — випадкова відвідувачка, яка втратила життєвий орієнтир. Час, проведений у кафе, надихає Джона і Джессіку заглибитись у себе, звіритись зі своїми цінностями й жити справжнім та насиченим життям. Події, описані в цій книжці, повертають читачів у те місце, де завжди є смачна їжа і де ставлять запитання, які спонукають замислитися про найважливіше. Тож улаштовуйтеся зручніше й насолоджуйтеся поверненням до кафе на краю світу.

Genres: Philosophy, Fiction, Psychology, Self Help, Audiobook, Roman, Spirituality

304 pages, Hardcover

First published January 8, 2014

Reviews

[Literarischunterwegs · Rating 2 out of 5]

Nach dem ersten Teil des Buch "Das Cafe´ am Rande der Welt" wollte ich natürlich auch den 2. Teil lesen. Mittlerweile kannte ich ähnliche Bücher von anderen Autoren, sodass mir der 2. Teil nicht mehr wirklich viel Neues an Gedanken brachte. Auch wenn ich mich nicht bereits intensiver mit dieser Thematik befasst hätte, wäre dieses Buch für mich nicht zwingend notwendig gewesen. Der erste Teil war interessant und ein guter Einstieg, um sich mit diesem Thema zu beschäftigen. Das 2. Buch eher ein Versuch an den Erfolg des ersten Buches anzuknüpfen. Schade.

[Mele · Rating 1 out of 5]

John Strelecky returns, I mean literally, he himself, inserted into this "fictional" story with his "fictional" characters, to the Why Are You Here Cafe and lets his simple legacy explode in an allegoric mess. I felt myself mentally regress whilst reading this book after going through the work of understanding great minds like Hesse or Kafka who impactfully question our society in a way that will leave you stuck with your newfound knowledge. Branding knowledge that Strelecky tried so much to give, but failed.

Let's start with the cafe itself:

In the first book we are introduced to two characters that we meet yet again in this continuation; Mike and Casey. Other than that we know that there is a menu card, in which you'll find three essential questions to start an apparently much needed existential crisis. We find out that in this scenario, these three questions change for every. single. person. Now how many of these questions can one actually manifest to really put your existence into question??? Okay, whatever, I mean, he just wanted to talk about slightly different views he has on what makes life meaningful, not something I should complain about, correct? Not exactly. The cafe lost its meaning for me as soon as it became more logical and rational. The reader is left to wonder if the cafe itself is a real concept or if its meant to be another allegory. In the first book this was quite clear. The cafe existed in a limited space with limited figures. John decides to throw this overboard and that magical touch that even made it possible in the first place for Strelecky to make money off of his simplistic thoughts, is gone.

We get introduced to a god awful shallow character named Jessica, who's terrible past makes her apparently gullible and naive. She's the new John, John becomes the new Mike and Mike has a daughter now who's existence can be applied to all children in this world. Atleast Strelecky thinks that. Truth is, he has actually no idea how children work and it shows, yet he still gives them a crucial role in his story.

Throughout these 57 chapters, that are mostly chunky bits of Strelecky's opinions morphed into life lectures, I sure as hell don't know what the author tried to tell me. At some points it felt as if the privilege of one person and their experience was being made out to be the greatest achievement, an achievement that not many have the chance to complete. Which brings up another huge problem: the narcissistic vibes I get from this dude. By dude I mean John Strelecky himself and his self inserted character in his own book, in which he describes that John, so he himself, doesn't judge people for living their capitalistic lives with their shallow materialistic needs, but proceeds to phrase it in an incredibly insulting manner that it almost seems mocking. He speaks so highly of himself and his way of living and his pride to ignore all evil in this world and live out his ignorance in total peace while having an underlying fit about people reacting negatively to his attitude makes the whole thing even more ridiculous. I mean, come on, can you really believe that if every person was able to act like Strelecky, we would even have the chance of the act itself in our society? That f.e. every person is "so incredibly talented in their job" that their financial security is an absolute given fact?

Now I'm going to get through the last point quickly because I've wasted enough time with this lecture. Strelecky keeps using pseudo science to make his points valid and anyone with just the least bit of knowledge of sociology or psychology knows that this man has either recycled thoughts long spoken or made up seemingly logical thought processes that truthfully are plain and simple bullshit or so easy to imagine on your own that it is incredible that some guy is taking away this much profit from it. This book is one for vulnerable people that are prey to the cult following of this series and not always without any least bit of danger.

I would say if John had stuck to his guns back from the first book or stuck to the ideas that are truly wholesome like those 4 pages only where he talks through his character Tutu, then maybe I would've been more forgiving.

Bye.

[Анастасія ꒰⁠⑅⁠ᵕ⁠༚⁠ᵕ⁠꒱⁠˖⁠♡ · Rating 5 out of 5]

Книжка доволі цікава, і змушує задуматися. А особливо мені сподобалось те, що тут радять не звертати увагу на інших, а робите те, що саме вам подобається і хочеться, і якщо вам ця людина не подобається, то ви не повинні продовжувати з нею контактувати, ви собі так нерви збережете. І я напевно пропустила, хто дружина чи мати маленькою дівчинки, бо я щось подумала на оту помічницю в кафе, але то не вона. І у Джона був маленьке впізнання, коли він її побачив на далекій відстані. Тепер цікаво.

[Ali-Teration · Rating 1 out of 5]

Ich hab das Buch abgebrochen weil ich es so langweilig fand, aber ich finde ich habe trotzdem das Recht es als „read“ zu bezeichnen. Es ist quasi genauso wie das erste Buch - also schlecht.

[Oksana · Rating 1 out of 5]

Якщо ви шукаєте чогось справді особливого і надихаючого – проходьте мимо цієї книги. Тут все надто банально і примітивно. При чому я не сперечаюся, що автор хоче донести позитивні думки – «йди за мрією», «не відкладай життя на потім» і т.п. Але я собі не уявляю кого це може вразити в 2021 році…

І для чого я лишень купила всі три частини в паперовій версії? 😩 Тепер мене розпирає цікавість – а чи буде хоча б у третій частині щось цікаве? 😅

[Viola Baldwin · Rating 3 out of 5]

Schnell und leicht zu lesen, leider zu leicht, als wäre es an 8 Jährige gerichtet... Manchmal kam mir die Schreibweise so simpel vor, dass es fast unfreiwillig komödiantisch wirkt.
Ein paar nette Gedankenansätze sind dabei, und alles was den ein oder anderen zum Nachdenken und reflektieren anregt, verdient schonmal 3 Sterne.

Allerdings, wie beim ersten Buch, ist es wieder Mal sehr den privilegierten Anteil der Menschen gerichtet, die relativ unabhängig handeln können, und Verpflichtungen oder ernstere Lebenslagen werden aussen vor gelassen oder etwas flapsig abgetan. Es geht fast ausschließlich um Selbstverwirklichung, wenn man die Grundvorraussetzungen von privilegiert, im richtigen Land geboren, relativ unabhängig, gesund, flexibel und ohne Menschen und familiäres Umfeld, das sich auf einen verlassen muss, mit sich bringt.

Zwar kann man in jeder Lebenslage irgendeine Art von Selbstverwirklichung manifestieren und anfangen, sein wahres Selbst mehr in den Fokus zu rücken, aber in diesem Buch vermisse ich sehr, dass auf schwierigere Vorraussetzungen als in einem Job gefangen zu sein, der einem nicht entspricht, nicht eingegangen wird. So einfach ist das Leben nun mal leider oftmals nicht.
Es hätte dem Buch sehr gut getan, wenn auch auf schwierigere und komplizierte Ausgangsumstände eingegangen wäre.

Und: "UGAH, UGAH, UGAH, UGAH"... Wirklich?!?? smh

[Liddy · Rating 1 out of 5]

Hab grade beim Bewerten gesehen, dass es noch viel mehr Bände gibt... Hab mir das zweite nur angetan, weil ich das erste scheiße fand. Ergibt das sinn? Hätte dem ersten gerne 0 Sterne gegeben, diesem gebe ich minus 1,5.

[Antje · Rating 4 out of 5]

"Das ist eine tolle Energie, in die man sich einhüllen kann, bevor man zu Bett geht."

Diese Aussage einer Protagonistin deckt sich genau mit meinem Motiv, die Fortsetzung der Café-am-Rande-der-Welt-Reihe zu lesen, obgleich ich zunächst glaubte, es hätte keinen weiteren Teil gebraucht. Im ersten Buch waren meinem Gefühl nach die wichtigsten Erkenntnisse über den Zweck der Existenz zusammengeführt. Und trotzdem sehnte ich mich nach der so wunderbar einlullenden leisen Atmosphäre.
Ein paar interessante weiterführenden Gedanken beinhaltet die Geschichte durchaus, wenn auch wohlbekannt. Naja, und manche Dialoge und Szenen wirkten schon etwas weichgespült auf mich. Dennoch werde ich mir nun auch den dritten Teil vornehmen.

[Anna · Rating 3 out of 5]

Das Buch war nicht und ich mochte die kleinen Illustrationen, aber anders als der erste Band hat mir der zweite leider nicht mehr sooo viel neues gegeben und bei einigen Dingen war ich auch einfach nicht der Meinung der Protas, trotzdem ein ganz nettes Lesevergnügen, aber leider für mich nichts besonders klärendes oder neues

[Nils · Rating 5 out of 5]

With a different perspective, even better than the first one!

[Olena Bidovanets · Rating 4 out of 5]

Легка книжка з "осяяннями"

[Sunshineandbooks1410 · Rating 5 out of 5]

Band 2 wurde auch wieder flott gelesen. 😁 Dank meines Arbeitskollegen konnte ich nun weiter lesen. Das Buch hat mir auch wieder sehr gut gefallen und lässt mich sehr nachdenken aber auch handeln, denn es zeigt einen ob man sich verloren hat oder nicht. Mich hat dieses Buch sehr berührt weil ich mich teils daran wieder finden konnte... Band 3 wird auch bald gelesen. 😍

[Hanna · Rating 3 out of 5]

Puhh also irgendwie ist es schon ein Klassiker, aber irgendwie ist es auch sehr viel geschwafel. Ich glaube für überarbeitete 50 Jährige kann das gut sein, aber ich konnte leider nicht so viel mitnehmen.

[Eva · Rating 4 out of 5]

Even though I struggle with the simplified language, the rather unnatural conversations and the cheesy landscape descriptions - all this cannot dilute the power of the content. Incredibly inspiring, compelling metaphors and overall amazing life lessons. As highly recommended as the first “why café”. Loved it.

[Susanne Beyer · Rating 2 out of 5]

Das ist einfach nicht meine Art von Buch. Die Lehren, die wir aus dieser Geschichte ziehen sollen, lassen sich in ein paar kurzen Sätzen zusammenfassen, und die hätten mir vollends gereicht. Ohne Café und Surfermärchen. Vielleicht hat dem Krimifan in mir aber auch nur die Leiche gefehlt.

[Nele · Rating 3 out of 5]

Es hat mir ein bisschen besser gefallen als das erste Buch, aber trotzdem ist es jetzt nicht weltbewegend. Ganz schön, um sich einige Prinzipien wieder ins Gedächtnis zu rufen. Leider hat es mich nicht so sehr interessiert wie ich es mir erhofft habe.

[Elizabeth B · Rating 5 out of 5]

дуже круто повернутися до цієї історії через 2 роки після прочитання першої частини.

як і тоді, багато висновків.

1. ми можемо задовольнитися меншим, але повинні прагнути найбільшого
2. треба не лише віддавати, але й брати (підтримувати того, хто потребує, і просити підтримки, коли потребуєш ти, наприклад)
3. ти не будеш братися за якусь дію, якщо ти до неї не був готовий. якщо почав робити, значить вже був підготований. все інше - відмазки.
4. попри всю роботу, зайнятість і втому, людина повинна мати свій "майданчик", на якому буде почуватися щасливою просто через те, що вона є.
5. діти не для всіх.
6. люди хочуть належати до групи, тому підлаштовуються під вигадані стандарти, але насправді не хочуть бути тими, ким доводиться, аби належати до групи.
7. Всесвіт дає тобі те, на що ти найбільше звертаєш увагу. не звертай уваги на негатив, stay positive.

і знову книга трапляється в потрібний момент)

*мені ще сподобалося, як автор показав людську залежність від ґаджетів у перших розділах книги.

[Анна Савіна · Rating 3 out of 5]

Оцінка 3,5/5

До середини книга дуже подобалась! Навіть, більше ніж перша частина. Але потім якось вже ставало нудно і хотілось пошвидше закінчити історію.
В кінці, все ж таки, зрозуміла, що перша частина була трохи кращою, тому така й оцінка.
Перша частина більше надихає на переосмислення деяких речей в житті, друга просто підсилює їх.

Не знаю, що очікувати від третьої частини цієї історії - або захоплення, або розчарування. Побачимо 😉

[Denisa Stanciu · Rating 5 out of 5]

#audiobook
Sunt de-a dreptul cucerita. Prima carte din serie (“Cafeneaua de la capatul lumii”) am citit-o cu ceva timp in urma, intr-o dupa-amiaza. Mi-a placut mult, am apreciat si retinut diverse lucruri frumos expuse din carte, insa mi-a luat ceva timp pana sa merg mai departe, la urmatoarea carte.
De data aceasta, a doua carte a fost audiobook, insa m-a convins sa cumpar cartea fizica, la fel si a treia carte, si sa o citesc fizic. Si clar, sunt carti de pastrat in biblioteca.
O combinatie fantastica intre roman si carte de dezvoltare personala, unde ti-i se prezinta aspecte profunde ale vietii, prin personajele cartii, implicate in diverse circumstante. Sunt semnificatii atat de importante, exemplificate in lucruri mici si simple.

Recomand cartea tuturor, dar mai ales celor care nu se prea inteleg cu cartile clasice de dezvoltare personala. Cartea aceasta te face sa reflectezi asupra multor aspecte ale vietii, iar eu o simt ca o mangaiere pe suflet.

[Lena Schneider · Rating 3 out of 5]

Ein schöner Feelgood-Roman, der sich schnell und leicht liest und mit den Illustrationen zwischendrin süß gestaltet ist und irgendwie Freude macht. Schöne Reminder, die grundlegenden Entscheidungen und die Gestaltung des eigenen Lebens nochmal infrage zu stellen und eine Bestärkung, in die eigene Intuition zu vertrauen und sich auszuprobieren.
Gleichzeitig eine sehr privilegierte und eingeschränkte Sicht auf die Vielfalt an Lebensrealitäten. Sicherlich schränken viele sich auch selbst ein und es ist leichter, andere schlecht zu reden oder sich viele Gründe einzureden, die einen selbst von der Realisierung der eigenen Träume abhalten und es ist wichtig, sich dafür zu sensibilisieren und das aktiv zu hinterfragen. Und gleichzeitig haben eben nicht alle die gleichen Möglichkeiten zum gleichen Preis. Die Erzählung der „Hawaiianischen“ Feier inklusive Tanz ums Feuer mit „uuga uuga“-Gesang war… schwierig. Und die Selbstdarstellung des Autors, dem Protagonisten, als weiser Guru wurden gegen Ende des Buchs etwa nervig und haben mir ein bisschen Freude genommen, die ich vor allem in der ersten Hälfte des Buchs hatte.
Als Ratgeber hätte ich das Buch wohl nicht zu Ende gelesen, als Geschichte war es jedoch schön verpackt.

Ideen, die ich aus dem Buch mitnehme:
- Vertrauen in die Intuition und den eigenen Weg: „I’m not lost, I’m exploring.”
- Sich gelegentlich gesund und munter melden statt sich krankzumelden, um langfristig gesund zu bleiben.
- Sei ehrlich, wenn du dir Ziele setzt: Wenn wir angeben, zu einem Ort A zu wollen, unser Verhalten aber immer wieder zeigt, dass wir B vorziehen, weil wir uns ständig dort aufhalten, spielt das Universum uns auch alles für B zu.
- Man sollte Kinder nicht aus der Erwartung heraus bekommen, dass sie dem Leben einen Sinn geben und Erfüllung automatisch mit sich bringen. Wie in anderen Beziehungen auch, sollte man selbst bereits für die Befriedigung der eigenen Bedürfnisse sorgen und bereit sein, zu geben ohne die Erwartung, was zurückgezahlt zu bekommen.
- Wir sollten unsere Wut nicht an jemand anderem auslassen, der nichts mit ihr zu tun hat, und schon gar nicht nur, weil wir wissen, dass die Person uns verzeihen wird.

[Som čitateľ · Rating 4 out of 5]

Ja osobne motivačné knihy nečítam, keďže málokedy som si z nich vedela niečo zobrať. Prečítala som si ich, dala autorovi za pravdu a to bolo tak všetko. V mojom živote nenastala žiadna zmena.
Preto som sa v tomto prípade rozhodla, že opäť vystúpim zo svojej komfortnej zóny a dala som knihe šancu.
Kniha na mňa už od začiatku pôsobila čarovne. Príbeh nebol napísaný nejako odborne, ale mal súvislý dej a mnohé veci v ňom boli ukryté a bolo treba ich pochopiť a všimnúť si ich.
Takto sa v knihe nachádzalo mnoho kúzelných momentov, ktoré ma inšpirovali a prinútili ma zamyslieť sa.
Taktiež musím vyzdvihnúť krásne ilustrácie, ktoré celý príbeh sprevádzali.
Postavy boli veľmi sympatické. Každá z nich ma mala niečo naučiť, posunúť mi nejakú radu. Ich dialógy preto boli hlboké a poučné.
Na rôzne situácie som sa pozrela z pohľadu dieťaťa, rodiča i človeka, ktorý zišiel zo svojej životnej cesty.
Kniha bola príjemným spestrením a naozaj ma obohatila. Pohladila na duši a niektoré jej pasáže mi doteraz vŕtajú v hlave.
Pokiaľ hľadáte niečo na teplé dni, čo je obohacujúce a zároveň nenáročné, odporúčam práve túto knižočku.

[Val · Rating 3 out of 5]

I was torn between rating this book three or four stars. I already liked the first one but personally I find the second one to be even better. Some quotes and advices are really eye-opening and I was able to get a few of my own -aha- moments :) I quite enjoyed to see John's character development and to see that even after all this time even he still has questions and is unsure, it shows that progress is not linear! I loved that. The book was super easy to get through and the writing was a bit too simple for my taste, but still amazing. I do recommend this book to people who are starting to question a lot of things about life and whatsoever and need a first push!

[Linn Ìan · Rating 3 out of 5]

Կհավանես, թե չես հավանի գիրքը կախված է նրանից, թե ինչ մտադրությամբ ես վերցրել։ Ես զգում էի, որ կարիքն ունեմ գրքի, ու վերցրի։ Հիմա մոտիվացված եմ, երկար ամիսների նպատակս ի վերջո ուզում եմ իրագործել, գիտեմ ինչ եմ անելու հաջորդ քայլս։

Գիրքը ծնող ֊ երեխա կապի մասին կարծիքս վերաձևակերպեց, ինձ իրոք տվեց լի՜քը պատասխաններ, որոնք փնտրում էի ամեն անգամ մոտիվացիոն գրականություն կարդալուց։

Գիրքը կհամարեմ ստացված, եթե իրագործեմ այն, ինչի համար գիրքն ինձ մոտիվացրել է։

Wait for updates!

[Hadeel Aziz · Rating 4 out of 5]

Very easy to read, also gives you some lovely lessons for life. One thing I didn't like about it though was the fact that the author made escaping the hamster wheel of life seem too easy. As if everyone could just quit their job without having to worry about anything (finances f. e.) to go pursue a fulfilling life.

[Mansoore.ast · Rating 4 out of 5]

این یکی به گیرایی کتاب قبلی ( کافه ای به نام چرا) نبود و  بعضی جاها خسته کننده میشد... با این وجود به همون اندازه پرمغز و الهام بخش بود و ایده کتاب قبل رو به خوبی پرورش و گسترش داده بود.
صوتیش رو گوش دادم. اولین کاری بود که از شادن پژواک شنیدم و لذت بردم.
لیک نسخه صوتی  با ترجمه خاطره باقری :
https://taaghche.com/audiobook/94492

[Simi · Rating 1 out of 5]

Unnötigster Dreck

[Halyna Bereziuk · Rating 4 out of 5]

Усі двері кудись ведуть. А куди, дізнає*шся лише тоді, коли крізь них проходиш.


Хотіти чогось більшого за "гаразд" нормально.


Приємно, коли можна щодня чогось чекати.


Я була такою протягом усього життя. Ніколи не хочу нав'язуватися. Ніколи не хочу когось обтяжувати... Тому завжди тікаю, коли мені пропонують допомогу. Ніколи не усвідомлювала, чого їм не даю.

Часто найважче щось прийняти саме тим, хто 

віддає найбільше.


Що з того що ти дізналася про серфінг найважливіше? Не полізши у воду, нізащо не навчишся кататися.




Коли людина вже подбала про власні потреби, після народження дитини вона розуміє, що ця дитина - дар. Малесенька людина, яка надає можливість їй допомогти.


Коли все погано, ми йдемо. Тікаємо. Для цього потрібна відвага вирватися ситуації, яка не до вподоби, зокрема тоді, коли вас щодня кривдять... це сміливо. 

Утім, інколи ми так звикаємо до життя на втіках, що забуваємо перестати тікати й починати бігти до чогось.


Може, уже варто перестати витрачати стільки часу, сил та емоцій на втечу від життя, якого ви не створювали. А натомість вкласти їх у життя, яке ви творите.


Питання не в тому, хто я такий, щоб когось навчати, чимось ділитися, змінювати світ, створювати власну справу, подорожувати світом, закохуватися, писати пісню... чи справджувати ще якусь мрію на свій вибір. Питання ось у чому: хто ти такий, щоб цього не робити?


-У всесвітнього навігатора та автонавігаторів є ще одна спільна риса.

-Яка? 

-Вони стежать за вами і змінюють те, що показують залежно від того, що бачать.


я ніяк не можу це втратити. Жодної миті. Тепер, коли я це пережив, воно моє навіки.


Майже кожний 5 чоловік не доживає до пенсійного віку.


-Отже, питання ось у чому: витратити 5000 чи відкласти на пенсію? Він зібрав усі історичні дані по фондовому ринку. Тоді вніс поправки на інфляцію в минулому і вирахував реальну цінність цих 5000 у майбутньому. Зараз цьому хлопцеві 42, тож до його пенсійного віку гроші могли б рости ще 23 роки. 

-І що показали результати?

-Ну, як і можна було очікувати, цінність грошей зросла б, якби він їх відклав. Урешті, у нього з'явилося б більше грошей на витрати після виходу на пенсію. Однак з погляду вражень воно, в принципі, було того не варте. 

-Чому?

-Як цей клієнт пояснив в інтерв'ю на телебаченні, до нього дійшло, що рішення має бути таким. Того року можна повести дружину та двох дітей підлітків на 3 тижні машиною до скелястих гір. Можна ходити в походи на риболовлю, займатися рафтингом, банджі-джампінгом, кататися на гірських велосипедах і робити ще багато чого. Усе це було б класним родиним відпочинком і породило б безліч чудових спогадів. Авони, згідно з твоїм осяянням,  належать людині вічно.  А можна відкласти ці гроші, хай вони збільшують цінність. 23 роки по тому вона зросла б достатньо, щоб вирушити в таку подорож двічі.

-От тільки його діти тоді вже не були б підлітками. А ще він 23 роки не сміявся і не всміхався б, згадуючи цю мандрівку. Я вже мовчу про те, що займатися рафтингом, банджі-джампінгом і всім іншим у 42 роки дещо простіше, ніж у 65. Особливо, якщо ти 1 із 5 чоловіків, який не доживає до 65.


Це одна з великих пригод у житті. Усвідомити, що не у всіх стрілка морального компаса показує в один бік. А тоді знайти та впустити в життя людей, у яких моральний компас працює так само, як у тебе.


Дозволяй собі час від часу відпрошуватися за станом здоров'я.




Уяви, що життя - це 100 телеканалів. Комедії, драми, поточні події, кулінарні реаліті-шоу, новини, спорт... Список можна продовжувати нескінченно. Деякі канали ти обожнюєш. Деякі тобі подобається. Деякі - начебто подобаються. А три телеканали дуже тебе дратують і навіть геть осоружні.  Тобі не віриться, що тамтешні програми пускають на телебачення. Моє осяяння полягало в тому, що багато хто проводить життя, переглядаючи канали, які дуже дратують. Спершу люди натрапляються на них випадково. А потім вирішують, що вони такі неприємні, такі образливі, що відчувають себе зобов'язаними розповісти про них усім. З цього люди починають усі дискусії.  "Чули про?.. Хіба не жахливо, що це сталося чи хто ту людину що не застукали за?.." І щоб просто знов і знов доводити собі, які жахливі ці канали... Це поглинає їх з головою. Вони так занурюються у три канали, яких страшенно не люблять, що перестають дивитися інші 97. З часом такі люди геть перестають згадувати про решту 97 каналів. Зрештою вони забувають, що інші канали взагалі є.

-- Що можуть сказати люди, одержимі 3-ма каналами яких вони не люблять?

-- Уже не раз і не двічі я про це з кимось говорив. Вони кажуть: якщо всім буде однаково, нічого не зміниться. Хтось має щось із цим робити.

Я питаю їх, чи роблять вони щось із цим.

-- Ніколи не чув, щоб хтось казав наче щось робить. Люди багато говорять про те, як все погано і несправедливо. Однак ніхто з них не намагається щось змінити. Тож я пояснюю, що

вирішив не давати чомусь мене дратувати, якщо не готовий витрачати час на спробу змінити ситуацію. Це не означає, що вона мені подобається. Це просто означає, що я не витрачатиму на неї сил. Я вирішую дивитися інші канали.


Боягуз помирає тисячу раз, а сміливець - лише один раз. 


-- Тебе складно уявити роздратованим або сердитим. Мені ти завжди здаєшся дуже спокійним. Наче тебе нічого не зачіпає.

--Гадаю, я такий  у найкращі миті. Коли найбільш справжній. А я прагну бути таким повсякчас. А ще всіляко стараюся якомога частіше дозволяти своєї енергії жити в цьому стані.

Однак, бувають миті, коли я виявляю себе не найкраще. Мене це не тішить. І я свідомо працюю над тим, щоб скоротити час, який проводжу в цій енергетиці.

-- Як саме?

-- виконуючи роль спостерігача, а не звичайного її учасника. 


"вічно нова хвиля"

Якщо пропускаєш дуже добру хвилю, помилуйчя, яка вона, і порадій, що був там і зміг її побачити. Однак не витрачай увесь час, жалкуючи за тим, що її пропустив. Завжди знайдеться ще одна. 


Можна жити у вірі або в страху. Але не в обох водночас.


Хтось уже це робить. Чому б не зробити й тобі?


Усе одно вставай і йди. Шлях є завжди і чекає, коли ти його побачиш. 

[Sabrina · Rating 2 out of 5]

**325 pages**

La première moitié du livre suscite l’intérêt, même si elle répète beaucoup d’éléments déjà abordés dans Le Why Café. On a parfois l’impression de relire les mêmes réflexions, légèrement reformulées.

La seconde partie prend une tournure beaucoup plus « développement personnel », au point que l’histoire semble parfois n’être qu’un prétexte pour faire passer un message. Certaines métaphores sont pertinentes et ouvrent la porte à l’introspection, mais d’autres tombent dans la simplification excessive.

Les objectifs proposés par l’auteur paraissent souvent déconnectés de la réalité. Dans un monde où les contraintes (enfants, famille, travail, obligations sociales) font partie du quotidien, tout n’est pas si simple à changer, malgré la bonne volonté.


J'ai cringe souvent par le type d'écriture

[Sophia O. · Rating 3 out of 5]

Recht langweilig. Ein schnelles entspannteres lesen, jedoch einfach nicht „fesselnd“ genug. Ich hab das Gefühl, als würde sich Strelecky die ganze Zeit wiederholen und dafür ist es auch zu simpel geschrieben. Hab auf Seite 159 von 204 aufgehört zu lesen, was ich eigentlich nie mache, weil immer der Funken Hoffnung da ist, dass es vielleicht doch noch einmal die Kurve kriegt, aber dafür wurde es einfach irgendwann zu langweilig. Schade eigentlich, da die Geschichte dennoch interessant ist, aber für mich persönlich leider irgendwann zu langweilig beschrieben; erste Teil auf jeden Fall besser.

Wer weiß... vielleicht nimmt man es sich in ein paar Monaten nochmal vor :)

[Krista · Rating 4 out of 5]

Είναι ένα απολαυστικό βιβλίο σίγουρα.
Ωστόσο, σε σύγκριση με το πρώτο, ήταν κάπως πιο "αναμενόμενο" και επαναλάμβανε πράγματα για να πείσει τον αναγνώστη σε σημείο να τον κουράζει. Η δε τελευταία ιστορία-αλληγορία ήταν τρομερά θλιβερή ενώ η όλη τοποθέτηση του βιβλίου και των ιδεών του προσπαθούν να τονίσουν την χαρά της ζωής.
Η ελληνική μετάφραση χωλαίνει, π.χ. "Η Τζέσικα ήταν εξιταρισμένη", ναι...φαντάζομαι -αποτυχημένη- προσπάθεια απόδοσης του αγγλικού "was excited".