Нелегко живеться на вулиці котикам-безхатькам. Нема в кого згорнутися клубочком на колінах, нема кому заспівати муркотливої колискової чи з ким дивитися разом із вікна на дощ, натомість — холод, голод і мокрі босі лапки. Часом крихітне самотнє вуличне кошенятко може запримітити собі людину, з якою захоче прожити ціле життя. Так сталося і з маленькою Мусею, яка вибрала свою людину — Бабусю. Історію зворушливої дружби розповідає у своїй новій книжці відома письменниця і перекладачка Галина Кирпа.
Ніжна, дотепна, мудра книжка про кицюню, яку "хозяєва" просто викинули у віконце автомобіля. Та малеча знайшла собі набагато кращу компанію - Бабусю, схожу на кульбабку. І зажили вони разом дружно і спокійно. Декілька згадок інших книжок, що їх перекладала авторка, спочатку у вступі, а потім і в діалогах персонажів були умісними, аж поки їх не стало забагато. Я не читала авторчиних перекладів і мені муляло око таке часте згадування інших дитячих книжок у тексті, що було трішки схоже на промоцію. Хотілося б почитати продовження, де було б показане життя інших людей та тварин, що були згадані в книзі, а на сторінках так і не з'явилися - наприклад, загадкового антагоніста кота Семена Семеновича, а також чим продовжилася історія пошуку бабусі для котика, якого Муся зустрічає наприкінці. Ілюстрації пречудові.
Однозначно за переклад Фіндуса і Петсона я Галині вдячна у мільон разів більше порівняно з написанням Мусі і Бабусі. Настрій книги, душевні розмови кицьки з бабунею, спроби жартів та ілюстрації - це плюс. Але мені було нудно і цей мінус суб'єктивно перекриває позитив. 4 лиш за те, що моя чотирирічка слухала і хотіла дочитати книгу. Рецензія без агресії.
Така мила, легка історія про життя киці і бабусі із скандинавським нальотом. Нам з донькою дуже сподобалось. Про щось просте, але насправді дуже важливе. Радісно, що є такі дитячі книжки.