Правила гри. Книга 2

Правила гри

by Володимир Аренєв

Загадковий пан оповідач уже встиг занурити вас у таємничий світ «Останньої вежі», і ви з нетерпінням чекаєте продовження? Що ж, з приємністю повідомляємо: гра триває! Й до «Правил ЦІЄЇ гри» внесено корективи. Попереду вирішальна битва з військом південних сусідів, що от-от перетне кордони Ашедгуну, — імперії, де володарює династія Пресвітлих. І невдовзі правителю доведеться зробити непростий вибір між честю та зрадою. А коли, окрім честі, йдеться ще й про кохання… Готові до повного занурення? Добре, але не забувайте: в «Останній вежі» теж коїться багато незрозумілого, а небезпека чатує на занадто легковажних буквально на кожному кроці…

288 pages, Mass Market Paperback

Published January 1, 2004

Reviews

[Vira · Rating 5 out of 5]

Друга частина мені видалася дещо перевантаженою, порівняно з першою: подій та інтриг у ній більше на ту ж кількість тексту, а сцени коротші і перемикаються швидше й між більшою кількістю персонажів. Хоча треба сказати, що й читала я її інакше: взяла і ковтнула практично за день, не дававши собі навіть осмислити прочитане як слід, не як було з попередньою частиною.
Через те видалося, що людей і подій забагато і всього трішки занадто. Але. Але може воно і не так 🙂 Тим паче, що дві частини є по суті тією само історією, і логічно, що спочатку вся каша заварюється, а потім рвучко тікає з казана 🤭
Сподобалося, як Аренєв подає богів. Те, що щоб боги існували, у них хтось має вірити
— ідея не нова, але мені, наприклад, сподобалося, як вони в нього взяли це під контроль і стали верховними жерцями в своїх же храмах: такого фінту я ще не зустрічала. Цікавий взагалі філософсько оцей момент, що людська свідомість упорядкувала реальність, і боги виявилися у ній ніби як зачиненими. Виходить, не лише боги існують, бо люди в них вірять, а взагалі все існує лише тому, що хтось його спостерігає. Цікаво.
У мене є ще щось цього ж автора, буду читати далі.