Самотню Ніку, яка пам’ятає справжню любов і ласку лише від єдиної людини – няні з дитячого будинку, – доля приведе до білої тополі на горі біля села, яке вона так довго розшукувала. Наче у снах дитинства намріялось дівчині це дерево… Колись посадив цю тополю для своєї коханої Левко, що пережив окупацію, боротьбу в УПА та заслання…
Після прочитаного, розумієш, що твоє життя - ще досить щасливе. У творі дві сюжетні лінії, які у кінці зливаються в один хепі енд. Твір цікавий історичним тлом - авторка зображує життя в українському селі від початку минулого сторіччя і до сьогодення. Читаючи про Річ Посполиту, першу, другу світову війну, партизанів, повстанські загони, совітів і багато іншого, усвідомлюєш скільки всього довелося пережити нашим предкам, а вони все одно закохувалися, одружувалися, вирощували діточок, любили свою землю, утверджується віра, що і у тебе самої і в діточок сучасної російсько-української війни все ще може бути добре. Україна була, є і буде 💪🇺🇦