What do you think?
Rate this book
Бунтарки: нові жінки і модерна нація
Дванадцять історій про життя та творчість Марко Вовчок, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Наталі Кобринської, Людмили Старицької, Ірини Вільде, Софії Яблонської та ще кількох інших, не менш знакових авторок, які активно порушували питання про статус і права жінки у своїх творах.
Перед вами книжка про справжніх бунтарок — українських письменниць другої половини ХІХ та початку ХХ століття, які знаходять свої голоси у літературі й публіцистиці та починають відстоювати власний простір — як приватний, так і публічний.
Перед вами книжка про справжніх бунтарок — українських письменниць другої половини ХІХ та початку ХХ століття, які знаходять свої голоси у літературі й публіцистиці та починають відстоювати власний простір — як приватний, так і публічний.
368 pages, Hardcover
Published January 1, 2020
15 people are currently reading
452 people want to read
About the author
Віра Агеєва
36 books132 followersУкраїнська літературознавиця, літературна критикиня.
1980 - закінчила Київський університет.
1985—1996 - працювала в Інституті літератури НАНУ.
1995—1997 — заступниця редактора журналу «Слово і час».
Від 1996 року — професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Досліджує проблеми стильової диференціації української літератури 20 століття, особливості розвитку українського модернізму, виявляє зацікавлення феміністською інтерпретацією текстів.
1980 - закінчила Київський університет.
1985—1996 - працювала в Інституті літератури НАНУ.
1995—1997 — заступниця редактора журналу «Слово і час».
Від 1996 року — професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Досліджує проблеми стильової диференціації української літератури 20 століття, особливості розвитку українського модернізму, виявляє зацікавлення феміністською інтерпретацією текстів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
August 20, 2021
дуже цікава збірка есеїв про українських письменниць, де звертається увага саме на феміністичний аспект їхньої творчості. дуже залежить від того хто пише про ту чи іншу авторку, було кілька есеїв на яких я вмирала з нудьги і мріяла, аби все це припинилося, а були такі, що лишили мене в захваті і бажанні терміново дізнатися більше й почитати твори самих авторок. серед них: Марко Вовчок, Наталя Кобринська, Ольга Кобилянська, Людмила Старицька, Ірина Вільде - ікони.
і моя абсолютна фаворитка - це жінка з криці Надія Суровцова, про існування якої я взагалі не здогадувалася, а тепер знаю і захоплена її постаттю.
дуже круто, що в багатьох есеях підкреслюється той факт, що в українських реаліях боротьба жінок за свої права є невідривною з відстоюванням своєї національної ідентичності. хотілося б частіше зустрічати повторення цієї простої істини в художніх творах.
і моя абсолютна фаворитка - це жінка з криці Надія Суровцова, про існування якої я взагалі не здогадувалася, а тепер знаю і захоплена її постаттю.
дуже круто, що в багатьох есеях підкреслюється той факт, що в українських реаліях боротьба жінок за свої права є невідривною з відстоюванням своєї національної ідентичності. хотілося б частіше зустрічати повторення цієї простої істини в художніх творах.
June 13, 2021
Дуже-дуже хороша книжка про те, як українські жінки-активістки-письменниці зламу 19-20 століть міняли парадигму, як застановлювалися над питаннями емансипації, як ішли шляхом, який самі здебільшого і прокладали. Мої улюблені історії - про Пчілку, Суровцеву і Яблонську. Хоча чесно, вони всі цікаві.
Хороша оповідь про автора - це коли вам хочеться кинути все і піти читати стоп'ятсот його/її творів. Це саме така книжка :)
Хороша оповідь про автора - це коли вам хочеться кинути все і піти читати стоп'ятсот його/її творів. Це саме така книжка :)
November 21, 2021
Про скількох ми ще не знаємо, а скільки вже забули?
Бунтарі були у всі часи. Ті, хто йшов проти усталеності і звичності, активно чи пасивно, інстинктивно чи свідомо. Ми з захопленням говоримо про Жорж Санд і лиш знаємо декілька фактів про життя Марко Вовчок (а дехто і досі думає, що це чоловік). Ми з захопленням зачитуємось творіннями сестер Бронте, маючи в своїй культурі яскраві приклади романтичного прбутового роману.
"Бунтарки: нові жінки і модерна нація" - це збірка ессеїв про найяскравіших українських жінок-письменниць XIX - початку ХХ століття. Десь нудні, десь цікаві ессеї про життя тоді, про творення, про становлення жінки у ті часи. Чи цікаво загалом? Дуже, про деякі постаті я навіть не чула, а чиїсь імена лиш чула побіжно.
Ессеї складено у хронологічному порядку, тому і відкриває цю книгу Марія Вілінська, про яку відомо, додумано, розказано стільки, що вистачить на 5 життів. Про неї говорила вся Європа, відмовила Лєрмонтову та Кулішу, крутила голови та писала-писала-писала. Про жінок для жінок.
Дванадцять історій дванадцяти різних жінок, пов'язаних своїми цінностями та силою волі. Особисто для мене було найцікавіше читати про Софію Яблонську, Ірину Вільде, Ольгу Кобилянську та Лесю Українку. Про творчість та життя Грицька Григоренка, Людмили Старицької та Надії Суровцевої взагалі нічого не знала.
Цікаво, легко та доступно. Саме те, що треба для ознайомитись.
Бунтарі були у всі часи. Ті, хто йшов проти усталеності і звичності, активно чи пасивно, інстинктивно чи свідомо. Ми з захопленням говоримо про Жорж Санд і лиш знаємо декілька фактів про життя Марко Вовчок (а дехто і досі думає, що це чоловік). Ми з захопленням зачитуємось творіннями сестер Бронте, маючи в своїй культурі яскраві приклади романтичного прбутового роману.
"Бунтарки: нові жінки і модерна нація" - це збірка ессеїв про найяскравіших українських жінок-письменниць XIX - початку ХХ століття. Десь нудні, десь цікаві ессеї про життя тоді, про творення, про становлення жінки у ті часи. Чи цікаво загалом? Дуже, про деякі постаті я навіть не чула, а чиїсь імена лиш чула побіжно.
Ессеї складено у хронологічному порядку, тому і відкриває цю книгу Марія Вілінська, про яку відомо, додумано, розказано стільки, що вистачить на 5 життів. Про неї говорила вся Європа, відмовила Лєрмонтову та Кулішу, крутила голови та писала-писала-писала. Про жінок для жінок.
Дванадцять історій дванадцяти різних жінок, пов'язаних своїми цінностями та силою волі. Особисто для мене було найцікавіше читати про Софію Яблонську, Ірину Вільде, Ольгу Кобилянську та Лесю Українку. Про творчість та життя Грицька Григоренка, Людмили Старицької та Надії Суровцевої взагалі нічого не знала.
Цікаво, легко та доступно. Саме те, що треба для ознайомитись.
October 20, 2021
Прийнято вважати, що початком (хоча й дуже віддаленим) нової ери для усього європейського жіноцтва стала Велика французька революція. Але по-справжньому тектонічні зрушення нашій статі принесла Перша світова.
Недаремно, мабуть, слово «війна» - жіночого роду.
Конфлікт, який спочатку жінки у масі своїй сподівалися традиційно (на той момент) пересидіти вдома, очікуючи своїх героїв з війни, затягнувся. І перевернув весь цивілізований світ. Традиційні ролі – він працює, вона тилує – перестали задовольняти не тільки людей, а саму систему. Врешті решт, комусь треба було й виробництвом бодай чогось займатися, а не тільки чекати. Жінки втягнулися, розпробували нові смаки свободи і… вирішили не повертатися до старих ролей. А коли їхні – відтепер знервовані – чоловіки повернулися у мирне життя, де раптом виявилося, що істерія не суто жіноча хвороба, а шоферство, інженерія і математика – не суто чоловічі іграшки, світ остаточно зрушив з свого запліснявілого болота.
Але чи дійсно все вперше зрушило саме після Першої світової війни? Чи може були якісь промінчики змін ще у кінці 19-то століття? Та звісно що були.
Отже, збірка есеїв про 12 різних жінок, яких об’єднувало бажання змінити світ, зробити його зручнішим, ближчим, повнішим і більш розмаїтим саме для жінок. Дванадцять імен, з яких я знаю рівно половину, представлені читачам крізь призму оптики теж жіночої, але сучасної, а значить більш обізнаної (щоправда, виключно з-за історичної віддаленості, що й забезпечує начебто повніший та об’єктивніший кут зору). Жінок, які здавалися дивачками, які шокували, приголомшували, закохували у себе саме своєю абсолютною інакшістю, і які по мірі сил своїх розхитували підвалини ортодоксально-патріархального суспільства, поволі даючи дорогу всім тим тисячам жінок, які прийдуть у світ після них. Світ, у якому нікого не дивує можливість для жінки отримати вищу освіту, чи очолити факультет, чи жити на власним трудом зароблені статки, чи елементарно – мати виборче право і право розлучитися, чи право взагалі не одружуватися і чи жити у партнерських відносинах із іншою жінкою.
Чи знаєте ви, коли все це стало можливо для жінок? А завдяки кому? (це занадто голосно та і помилково: називати якесь конкретне ім’я, але таки колись хтось був першим, хтось промовив «дозвольте жінками вступати до Вищої школи» першим, хтось спитав «а чому це жінки не мають права голосу на виборах?» і хтось мав достатньо заповзяття добитися, аби це право з’явилося).
Марко Вовчок, Олена Пчілка, Наталя Кобринська, Уляна Кравченко, Ольга Кобилянська, Грицько Григоренко, Людмила Старицька-Черняхівська, Леся Українка, Наталя Романович-Ткаченко, Надія Суровцева, Ірина Вільде, Софія Яблонська.
Скільки імен впізнали ви? В чому саме полягало їхнє бунтарство і чому сьогодні ми заносимо їх у певний канон, називаємо першопочатківицями і підсвічуємо їхні імена у культурному та літературному процесі, - у збірці від «Смолоскип».
Читання для тих, хто не боїться потім гуглити. Довго, багато і вдумчиво гуглити 😉
Недаремно, мабуть, слово «війна» - жіночого роду.
Конфлікт, який спочатку жінки у масі своїй сподівалися традиційно (на той момент) пересидіти вдома, очікуючи своїх героїв з війни, затягнувся. І перевернув весь цивілізований світ. Традиційні ролі – він працює, вона тилує – перестали задовольняти не тільки людей, а саму систему. Врешті решт, комусь треба було й виробництвом бодай чогось займатися, а не тільки чекати. Жінки втягнулися, розпробували нові смаки свободи і… вирішили не повертатися до старих ролей. А коли їхні – відтепер знервовані – чоловіки повернулися у мирне життя, де раптом виявилося, що істерія не суто жіноча хвороба, а шоферство, інженерія і математика – не суто чоловічі іграшки, світ остаточно зрушив з свого запліснявілого болота.
Але чи дійсно все вперше зрушило саме після Першої світової війни? Чи може були якісь промінчики змін ще у кінці 19-то століття? Та звісно що були.
Отже, збірка есеїв про 12 різних жінок, яких об’єднувало бажання змінити світ, зробити його зручнішим, ближчим, повнішим і більш розмаїтим саме для жінок. Дванадцять імен, з яких я знаю рівно половину, представлені читачам крізь призму оптики теж жіночої, але сучасної, а значить більш обізнаної (щоправда, виключно з-за історичної віддаленості, що й забезпечує начебто повніший та об’єктивніший кут зору). Жінок, які здавалися дивачками, які шокували, приголомшували, закохували у себе саме своєю абсолютною інакшістю, і які по мірі сил своїх розхитували підвалини ортодоксально-патріархального суспільства, поволі даючи дорогу всім тим тисячам жінок, які прийдуть у світ після них. Світ, у якому нікого не дивує можливість для жінки отримати вищу освіту, чи очолити факультет, чи жити на власним трудом зароблені статки, чи елементарно – мати виборче право і право розлучитися, чи право взагалі не одружуватися і чи жити у партнерських відносинах із іншою жінкою.
Чи знаєте ви, коли все це стало можливо для жінок? А завдяки кому? (це занадто голосно та і помилково: називати якесь конкретне ім’я, але таки колись хтось був першим, хтось промовив «дозвольте жінками вступати до Вищої школи» першим, хтось спитав «а чому це жінки не мають права голосу на виборах?» і хтось мав достатньо заповзяття добитися, аби це право з’явилося).
Марко Вовчок, Олена Пчілка, Наталя Кобринська, Уляна Кравченко, Ольга Кобилянська, Грицько Григоренко, Людмила Старицька-Черняхівська, Леся Українка, Наталя Романович-Ткаченко, Надія Суровцева, Ірина Вільде, Софія Яблонська.
Скільки імен впізнали ви? В чому саме полягало їхнє бунтарство і чому сьогодні ми заносимо їх у певний канон, називаємо першопочатківицями і підсвічуємо їхні імена у культурному та літературному процесі, - у збірці від «Смолоскип».
Читання для тих, хто не боїться потім гуглити. Довго, багато і вдумчиво гуглити 😉
June 22, 2025
З одного боку, дуже шкода, що я так довго відкладала цю книжку. А з іншого, дуже добре, що я прочитала її зараз. Есеї дуже гарно нашарувалися на прочитане раніше. Люблю такі пазли.
August 20, 2025
Ця збірка есеїв залишиться в мене настільною, щоб повертатися, коли читатиму твори авторок, зазначених в цій книзі, бо це дуже якісний аналіз
життя і творчості письменниць доби модернізму.
Вовчок, Пчілка, Вільде, Кобринська, Кобилянська, Українка, Яблонська, Старицька-Черняхівська, і нові імена для мене: У. Кравченко, Г. Григоренко, Н. Романович-Ткаченко, Н.Суровцова — біографія кожної захоплює і надихає читати. А які гарні ілюстрації!
Дійсно, ця книга - ліки від культурної амнезії, а ще нагадування, як боролися за субʼєктивність жінок та їх місце в публічному просторі. Дякую кожній за стійкість та протистояння, за бунтарство, врешті-решт!
життя і творчості письменниць доби модернізму.
Вовчок, Пчілка, Вільде, Кобринська, Кобилянська, Українка, Яблонська, Старицька-Черняхівська, і нові імена для мене: У. Кравченко, Г. Григоренко, Н. Романович-Ткаченко, Н.Суровцова — біографія кожної захоплює і надихає читати. А які гарні ілюстрації!
Дійсно, ця книга - ліки від культурної амнезії, а ще нагадування, як боролися за субʼєктивність жінок та їх місце в публічному просторі. Дякую кожній за стійкість та протистояння, за бунтарство, врешті-решт!
May 24, 2024
Це дуже важлива книга в історії української культури та українського фемінізму. Я пригледів її давно і придбав, коли вийшло перевидання.
Чудово, що вона є і допомагає розвитку наукових досліджень в галузі. Але мої очікування були зависокі.
Це все ж більше академічне, а не просвітницьке видання. Місцями було дуже нудно читати, і це вплинуло, що я так і не загорівся новими іменами. Я просто про них дізнався.
Лише есеї Віри Агеєвої та Олени Пелешенко витягнули до 4.
Але повторюся, добре що ця книга є. І чим більше людей дізнаються про талановитих українських письменниць, тим краще.
Чудово, що вона є і допомагає розвитку наукових досліджень в галузі. Але мої очікування були зависокі.
Це все ж більше академічне, а не просвітницьке видання. Місцями було дуже нудно читати, і це вплинуло, що я так і не загорівся новими іменами. Я просто про них дізнався.
Лише есеї Віри Агеєвої та Олени Пелешенко витягнули до 4.
Але повторюся, добре що ця книга є. І чим більше людей дізнаються про талановитих українських письменниць, тим краще.
November 21, 2021
Якщо ви хочете прочитати цю книгу, маєте бути готовими, що вона буде сухувата, насичена фактами, більше як підручник, і що не всі постаті вам сподобаються (ще це спричинено тим, що у есеїв різні автороки). Тут подані біографії письменниць, твори, впливи, проаналізовано архетипи жінок у цих творах.
Дуже сподобалась передмова від Віри Агеєвої - можна читати як есе-маніфест.
Непроста доля бунтівної Марко Вовчок, яку прагнули витурити з канону: "Куліш бажав, щоб вона належала тільки йому, а Марія Олександрівна бажала належати тільки собі."
Багато діячок: Олена Пчілка як мати і просвітниця, Ольга Кобилянська-сама-собі-ціль, Леся Українка зі свіжими жіночими персонажками, і ще інші
Неочікуваними мені були сюжети у Грицько Григоренко, а ще біографія Надії Суровцової (провела 30 років у ГУЛАГУ), сильна і різнобічна Ірина Вільде. А взагалі читала заради останнього розділу - Софії Яблонської, яка вогонь як завжди.
Дуже сподобалась передмова від Віри Агеєвої - можна читати як есе-маніфест.
Непроста доля бунтівної Марко Вовчок, яку прагнули витурити з канону: "Куліш бажав, щоб вона належала тільки йому, а Марія Олександрівна бажала належати тільки собі."
Багато діячок: Олена Пчілка як мати і просвітниця, Ольга Кобилянська-сама-собі-ціль, Леся Українка зі свіжими жіночими персонажками, і ще інші
Неочікуваними мені були сюжети у Грицько Григоренко, а ще біографія Надії Суровцової (провела 30 років у ГУЛАГУ), сильна і різнобічна Ірина Вільде. А взагалі читала заради останнього розділу - Софії Яблонської, яка вогонь як завжди.
August 12, 2024
Чудова збірка біографій українських діячок кінця ХІХ початку ХХ століть.
З книги я дізналася яким чином авторки проявляли свою модерну сутність та фемінізм у діяльності. Тут різні історикині аналізують доробок авторок, і як їхній життєвий вибір простежується в ліричних героях творів.
Що цікаво, жодна з авторок не говорить про виборче право, але часто підіймаються питання жіночої емансипації, важливості емоцій, наполегливу працю на рівні з чоловіками та здобуття поваги у патріархальних колах.
Книга написана місцями важко (як і мій відгук)😅 Натхненно
З книги я дізналася яким чином авторки проявляли свою модерну сутність та фемінізм у діяльності. Тут різні історикині аналізують доробок авторок, і як їхній життєвий вибір простежується в ліричних героях творів.
Що цікаво, жодна з авторок не говорить про виборче право, але часто підіймаються питання жіночої емансипації, важливості емоцій, наполегливу працю на рівні з чоловіками та здобуття поваги у патріархальних колах.
Книга написана місцями важко (як і мій відгук)😅 Натхненно
September 26, 2023
чому нам не розповідали всі ці історії в школі? я в черговий раз в захваті та в обуренні.
April 9, 2024
Крута книга про крутих українок в літературі
Displaying 1 - 11 of 11 reviews