Jump to ratings and reviews
Rate this book

Білі слова. Есеї, листування, рецензії та полеміки

Rate this book
У книзі представлено теоретичний доробок Дебори Фоґель (1900-1942), постаті знакової для України. У своїх есеях, написаних польською та їдишем, авторка серед іншого розповідає про процес роботи над поетичними збірками «Фігури днів», «Манекени» та збіркою прозових монтажів «Акації квітнуть», обидві з яких вийшли українською у видавництві «Дух і Літера» у перекладі Юрка Прохаська. Окрім літературознавчих питань, статті Фоґель показують глибоку ерудованість авторки в питаннях мистецтва, філософії та психології. Листи, які Дебора Фоґель надсилала зі Львова їдишемовним інтелектуалам в Австралію, Стокгольм та Нью-Йорк розширюють уявлення про європейський та американський модернізм і літературний процес загалом. Це повніше зібрання творів Фоґель сприяє повноцінній українській рецепції авторки і також переосмисленню української культури (зокрема літературознавства та мистецтвознавства) через непересічну оптику Дебори Фоґель.

298 pages, Hardcover

Published January 1, 2020

Loading...
Loading...

About the author

Debora Vogel

8 books1 follower

Ratings & Reviews

What do you think?
Rate this book

Friends & Following

Create a free account to discover what your friends think of this book!

Community Reviews

5 stars
3 (60%)
4 stars
1 (20%)
3 stars
1 (20%)
2 stars
0 (0%)
1 star
0 (0%)
Displaying 1 of 1 review
Profile Image for Lada Moskalets.
428 reviews72 followers
May 10, 2024
Дебора Фогель була неординарною поеткою і блискучою мислителькою, яка не вписувалася в рамки міжвоєнної Галичини. Її, як і все покоління єврейських інтелектуалів знищили нацисти. Дуже ціннно, що її творчість стає доступною українським читачам. Це підбірка дуже різних текстів авторки, які по-різному читаються - есе, рецензії, рецензії на її творчість, листи. Мені складно було читати літературознавчі тексти, бо я не в тому полі. Натомість есе - про проблему екзотизації і про єврейський Львів - дуже стимулює до мислення. Листи також різні - теплі до дядька, стокгольмського рабина Маркуса Еренпрайза, колючі і строгі до редактора Нью Йоркського часопису "Ін Зіх" Арона Леєлеса, сумні та зневірені до Бруно Шульца. Помітно, як їй самотньо, тривожно і боляче. Особливо тяжко читати скарги на середовище їдишистів, яке її не приймало, через що Дебора Фогель відчувала марність власної праці - але продовжувала її робити.
Displaying 1 of 1 review