Протягом прочитання усієї книжки скадалось враження, ніби чи то читаєш глибокоморальну стрічку у фейсбуці, чи то перевіряєш есеї, написані на контрольній за темою "Що дасть нам силу?". Чому перевіряєш - бо у книзі часто зустрічаються орфографічні помилки. Кожний розділ складається з окремого есею на запропоноватну тему, і можна сказати, що використаний публіціистичий стиль, ніж будь-який інший. За словами авторів, сила може бути і у нас самих, і у оточуючих людях, і у Майдані з Небесною Сотнею, і у війні на Сході, і у вірі у Бога, і у твоїй країні... Не можу сказати, що у цьому була якась велика інновація - ці тези є достатньо проговореними ще у школі, але з іншого боку можна сказати, що деякі з запропонованих у збірці есеїв пролили світло на певні аспекти життя, про які зазвичай не задумаєшся. Особливо сподобались думки про те, що сила може бути у безсиллі чи сили може не бути зовсім. Це якраз те, чого не вистачає у житті - усвідомити, що коли тобі бракне сил - це нормально. Це життя. У цьому, як на мене, і є сила - дати собі прожити почуття, взяти енергію там де тобі комфортно, а особливо дати собі можливість тої сили не мати.
Дуже воно. На момент 31.12.22 своєї актуальності не втратило 3/4 есеїв, що є дуже хорошим показником як для збірки за конкретний проміжок часу (2019/2020). Можливо, вся справа в темі, в питанні, яке висіло в повітрі та зрештою таки було сформоване. Питання «Що дасть нам силу?» було досить логічним тоді, хоча зараз ми маємо змогу побачити відповідь на власні очі. Сила в нас. Сила в людях. Сила в довірі. Сила в підтримці. Книга варта того, аби як мінімум ознайомитися, а як максимум — купити, заліпити стікерами та повертатися до неї хоча б раз на якийсь час. Не скажу, що ця збірка є джерелом сили, але вона точно її зароджує.