О пользе проклятий

Хроники странного королевства #2

by O. Pankeeva, Оксана Панкеева

Esli vam ne vezet ni v trude, ni v lichnoj zhizni, da nastol'ko, chto dazhe peremeschenie v inoj mir nichego ne mozhet ispravit', - eto plokho. Esli zavistlivym sopernitsam pokazalos' nedostatochnym nalozhit' na vas proklyatie i oni prilagayut vse usiliya, chtoby otpravit' vas v past' drakona, - eto esche khuzhe. Esli drug nichem ne mozhet vam pomoch' i, bolee togo, sam vot-vot poteryaet koronu po milosti doverchivogo dyadyushki - eto sovsem plokho. No esli v vash dom odnazhdy zaneset otstavnogo ubijtsu, kotoromu po pyatnitsam snyatsya maloznakomye pokojniki, - eto mozhet okazat'sya k luchshemu...

Genres: Fantasy, Russia, Fiction, Science Fiction

408 pages, Hardcover

First published January 1, 2004

Reviews

[Tetiana Lira · Rating 5 out of 5]

Як прихід весни може урізноманітнити життя

Цитати переклала українською самостійно.

Це друга книга у циклі і я її можу назвати своєю улюбленою. Знайомство з основними персонажами відбулося у попередній частині, як і зав'язки для основних інтриг. У цій ми милуємось їх розвитком та місцями розв'язкою.

Розподіл на книги у цьому циклі дуже умовний. Адже це одна історія та виділити одного-двох головних героїв неможливо. Вони всі важливі і оповідь зміщується з одного до іншого плавно і весь час.

Історія продовжується практично з того ж місця, на якому обірвалася минула книга. Минуло лише кілька місяців (або лун, як кажуть у цьому світі). Але події набувають певної стрімкості. Про інтриги менше говорять і частіше роблять. І значно збільшується їхній розмах. Як і витонченість їхнього розкриття.

І ще один безперечний плюс саме в цій книзі набувають свого розвитку відносини однієї з найяскравіших пар циклу - Ольги та Кантора. Він убивця з багатою історією, деякі нюанси якої читач дізнається набагато раніше за героїню. І тому деякі його рішення розуміються краще, але іноді бажання настукати йому по кумполу стає просто нестерпним. Деякі його вчинки і поведінка вищі за будь-яку логіку, але він особливо і не заперечує, що проблеми з психікою у нього є, але його особливо не бентежать. Вона ж проста переселенка (або попаданка, якщо вам так звичніше). З 21 століття потрапила до магічного середньовіччя. Спочатку їй цей факт видавався кумедним і місцями тішив, а тепер освоїлася, звикла, поринула в повсякденне життя, і (...), «казка скінчилася». Виявилося, тут так само паскудно, як і вдома, тільки трішки гірше, тому що там у Ольги були рідні, друзі і якась освіта, а тут Середні віки, чепчики і фартухи, праски на вугіллі і грубка з дровами"...

Перша зустріч була швидкоплинною і відбулася ще у першій книзі. У другій стосунки набули стрімкого розвитку. Причому певну схожість героїв відзначили одразу навіть супутники чоловіка.

– Будь ласка, – погодилася Ольга і взяла з тарілки солоний горіх.
– Дивись, у вас навіть смаки однакові, – засміявся дядечко Торо. - Кантор, ця дама для тебе, як на замовлення. Якщо вона ще й морозиво так само їсть, можеш одразу одружуватися, не прогадаєш.
- А горілку вона п'є хвацько, - зауважив Ромеро. - Може, якщо я просто запропоную їй два золоті, вона й ламатися не буде? Не думаю, що хтось їй заплатить більше.
- А може, я тобі запропоную засунути їх собі в дупу і отримати від цього задоволення? – не витримала Ольга.

Розмова велася рідною для чоловіків мовою, які не знали, що дама її чудово розуміє. Тому остання фраза стала для всіх сюрпризом.

Подальше спілкування лише підкреслило схожість уподобань героїв. Все ж таки закляття скривдженого мага під назвою "будь собою" дуже сприяло швидкому зближенню персонажів виявивши їх спорідненість:

Вона зникла за дверцятами шафи, повозилася там і з'явилася в зовсім неймовірному одязі. Яскраво-блакитні линялі штани, сірий светр і чорна шкіряна куртка на зразок його власної. А ще… ну… Як назвати це взуття, Кантор не знайшовся. Словниковий запас не дозволив. Суміш туфель із чоботями. По висоті ніби туфлі, але зі шнурівкою, як у голдіанських чобіт. Товстінна підошва. І білого кольору.
- Ось так я піду, - заявила вона, натягуючи поверх цього плащ. – І нехай усі вдавляться!
Кантор подумав, що він сам вдавиться першим. Від заздрощів.

А самим апогеєм став напад на них кримінальних елементів та його підсумок – три тіла на совісті та ножі Кантора, один взяла на себе Ольга. У критичній ситуації їй теж не властиві сумніви. Хоча відходняк теж був закономірний.

- Знаєш, - ображено озвалася вона, тремтячи, як від ознобу. – Може, тобі це нічого страшного… Може, ти це робиш щодня… А я щойно вбила людину.
- Знайшла про що переживати! Знаєш, що він з тобою зробив би, якби ти його не вбила?
– Здогадуюсь.
– Ось. Не хвилюйся і не бери поганого в голову. Я теж колись починав. Після першого десятка це все проходить.
– Дякую, – з убивчим сарказмом відповіла вона. - Чи не полікуватися мені прямо зараз?

Я дуже книгу не спойлерила. Це буквально перша третина другого тому. Просто я дуже люблю ці фрагменти і не процитувати їх не можу. І ця пара є моєю улюбленою у всій історії, хоч і далеко не єдиною.

Загалом роман як і весь цикл сповнений гумору, кохання та цікавих подій. І на відміну від багатьох циклів читати книги незалежно одна від одної неможливо. Як я вже говорила сюжет один на всі томи і розбитий через обмеження кількості сторінок у друкованому варіанті.

Цей цикл є найпершим моїм знайомством із вітчизняним фентезі. До цього світлого моменту читала лише зарубіжних авторів. І досі вдячна продавцю в книгарні, що буквально впхнула мені в руки ці книжки.

Але не зважаючи на мою любов не можу заперечувати і наявність деяких мінусів:
- перша книга трохи сумбурна і по ній досить добре видно, що це перша значна проба пера автора, тому це дещо згладжується, але факт фіксуємо;
- просто неможливо велика кількість грубостей у тексті. Багатьом читати може бути просто неприємно. Наприклад, інтимні відносини практично завжди згадуються словом "трахатись" в будь-яких його варіантах. Описів самого процесу немає, але саме це слово миготить завжди.
- Герої неможливо багато п'ють. З будь-якого приводу. Найчастіше згадуються: горілка, коньяк, самогон та вино. Багато цікавого творять під впливом алкоголю. Читати звичайно весело, але кількість п'яних пригод можна було й скоротити.
- Зі шкідливих звичок багатьох (майже всіх) головних героїв є і куріння. Трубка, сигарети, сигари (щось веселіше, типу трави теж згадувалось, але не так часто) в руках і зубах героїв завжди. Постійно. В кожному діалозі всі димлять, як паровози. Знижку на стать не робимо. Димлять навіть жінки. Начебто кажуть, що це роблять переважно повії і бойові подруги, але за фактом: головна героїня курить, придворні дами курять, магині курять, загалом з некурців (тих хто частіше постають на сторінках) я з ходу можу згадати тільки ученицю лікаря Терезу і юного принца-ельфа Мафея, причому останній лише у перших книгах, а потім палить і він. Бісить це.
- велику кількість насильства. Постійно то війни, то заколоти, ще якісь дії максимально далекі від пацифізму. І чимало подробиць всього цього. Аж до описів малоапетитних подробиць частин тіл розкиданих в окрузі. А тому чутливим людям краще цикл не читати.

З переваг можу назвати наступне:
- шикарно опрацьований світ (світи!). Закони поділу на класи та їх ознаки, які розпізнати можна як візуально (особливості одягу та зачісок), так і магічно (у бардів – внутрішній вогонь, у магів – сила, у алхіміків – промінь, у злодіїв – тінь і так далі). Різноманітність відгалужень у кожного класу з умінь. І взаємодія у групах. Це все прописано докладно та логічно. І спостерігати за цим дуже цікаво. Наведено правила та обмеження для кожного представника. Чим може загрожувати прагнення чи спроба піти проти покликання? Читати суцільне задоволення. Віриш, що світ реальний.
– персонажі. Немає ідеальних. У кожного свої переваги та недоліки. Усі прописані дуже докладно. Кожен має передісторію, яку ти дізнаєшся поступово. Або не дізнаєшся, тому що вона залишається за рамками, але поведінка все одно сприймається логічною та правильною. Віриш, що в цих конкретних обставинах цей герой вчинив би саме так, а не інакше. І це чудово. Лиходії теж прописані так шикарно, що хочеться багатьох сценаристів сучасних фільмів змусити це почитати, щоб вони навчилися прописувати мотивацію. Вона не розписується на велику кількість аркушів. Але зрозуміло. Герой може дратувати до крайності, але ти все одно розумієш чому він так вчинив. І цікавишся подальшим розвитком подій.
- Поступово і логічно розвивається сюжет. Нема незначних деталей. Якщо герой щось робить це обов'язково буде згадано в подальшій оповіді. Роялі розставляються наперед, рушниці розвішуються заздалегідь. Ці предмети не трапляються і не зустрічаються раптово для автора. Вона завжди робила заготівки у попередніх книгах циклу. І ця вражаюча передбачливість і опрацювання захоплює щиро. Схожий рівень опрацювання деталей у циклі більш ніж із п'яти книг я зустрічала лише у Роулінг.
- Велика кількість чарівних та не дуже істот. Кожному незнайомому нам виду дано оригінальну назву. І це справді занурює в атмосферу нового, незнайомого світу найкраще.

Не знаю, кому можна порадити прочитання цієї історії. Дивіться самі. Суперечливих моментів досить багато, але багато і плюсів. Я не пошкодувала про знайомство. І всі 13 книг були неодноразово перечитані. Зараз читаю вкотре. І також отримую від цього задоволення.

[Maria · Rating 4 out of 5]

Same 3.5 as the first book of the series.
A funny and light fantasy where every subplot has ha happy ending.
Well built and fascinating world vs somewhat flat characters and predictable plot movements.

[Tamp_kh · Rating 4 out of 5]

А интрига развивается. Стиль и подача материала остаются всё такими же, не особо хорошими, но хоть чем-то автор отличается от других - началом создания полноценной интриги, причём постепенной.

[-montagov · Rating 4 out of 5]

It was like "what the fuck is going on" and that was amazing.

[Morganta · Rating 3 out of 5]

В юности мне нравилась эта серия. Бодрое сочетание глобального сюжета, острых драматических ситуаций и бытовых отношений. И отдельно отношения романтические, представленные не только истинной любовью или браком «долго и счастливо», что было популярно для фэнтези того времени. Поэтому сейчас, желая развлечься, я решила её перечитать.
Зря.
Сюжет всё ещё остался неплохим. Первая книга, впрочем, покрепче, а эта страдает от синдрома второй — заряжается слишком много ружей, которые выстрелят в следующих частях. Но и свои законченные арки есть. А вот что касается отношений...
Если считать частоту упоминаний секса, то, конечно, эта книга покажется очень пикантной. А вот содержание очень контрастирует с этим: даже оральный секс всеми якобы раскованными персонажами считается извращением, не говоря уж об однополых связях. И этот контраст постоянно заставляет морщиться. Как и убеждённость героев в том, что человек без отношений неполноценен. Как и фразы «не переживай из-за своих бед, ведь я страдал больше».
Мне смутно помнится, что дальше что-то из этого изменится (хотя эпилог всей серии, куда я заглянула из любопытства, больших надежд не внушает). Но проверять это не хочется: лучше закончить с этой серией, чтобы не портить оставшиеся воспоминания.

[Książkowe_Wyliczanki · Rating 5 out of 5]

Są takie książki, od których nie da się oderwać. Podczas lektury wywołują śmiech do łez, bohaterowie, choć brutalni i zabójczy, nie dają się nie lubić, a intrygi zmuszają do nadzwyczajnej pracy. Taka właśnie jest ta książka, którą pochłonęłam w jeden dzień :)

[Anita · Rating 5 out of 5]

Jestem wielką fanką ten serii i chyba bliżej musz zapoznać się z rosyjską twórczością! Zabawna, niebalna i wciągająca.