Новели

by Василь Стефаник

Іван Дідух не знав іншої землі, крім своєї. Тієї, в яку кидав зерно навесні, щоб восени зібрати врожай. Землі, яка всотувала його піт і сльози. Вона прийняла тіла його предків та мала стати останнім і єдиним притулком для самого Івана. Проте скрута ставить селянина перед вибором: вмерти на батьківщині з голоду й холоду чи жити — але там, у далекій заокеанській чужині. Іван знає, що цей шлях незворотний… («Камінний хрест»)

До видання ввійшли новели зі збірок «Синя книжечка», «Дорога», «Камінний хрест» та інші.

304 pages, Hardcover

Published January 1, 2020

About the author

Prose writer and political activist. He was a member of the Austrian parliament from 1908 to 1918.
Stefanyk's whole literary output consisted of 59 published novellas, most of them no longer than a couple of pages. In them he showed himself a master of a species of the short story genre, the Stefanyk novella, which is characterized by a succinct and highly dramatic form used to capture single crucial moments in the life of a hero. The dramatic quality of the novellas ensured their being successfully staged as plays by Volodymyr Blavatsky and adapted for film (Kaminnyi khrest, screenplay by Ivan Drach). The heroes of Stefanyk's stories are for the most part peasants from his native Pokuttia. Against the general background of poverty or war (in the later stories) Stefanyk showed his heroes in a universal dilemma, confronting the pain at the heart of existence. Stefanyk concentrated on capturing the turbulence of the soul, the inner agony, which revealed the psychological complexity of the hero. His characterizations were achieved through the speech of the characters. Words spoken became important not only for their meaning, but also for the elements of a story, which throws direct light on the character's emotional state, personality, social position, and degree of literacy. The special blend of the literary Ukrainian and the Pokuttian dialect created a flavor not easily duplicated or translated. Nevertheless, there have been several attempts to translate Stefanyk into Polish, German, and Russian. The French translation La croix de pierre et autres nouvelles appeared in 1975, and the following English translations have appeared: The Stone Cross (1971), Maple Leaves and Other Stories (1988), and some individual stories in anthologies.

Reviews

[Pennie Larina · Rating 4 out of 5]

Хоча новели впорядковані за абеткою, а не тематично, але залишається враження дедалі зростаючого градусу "туску". Спершу рахувала, скільки людей помре за 300 сторінок, але загубила лік десь на другому десятку. Написано, звісно, чудово. Мені подобається, як він у цих крихітках на дві-три сторінки одразу починає про справу, і вже не відірвешся, не відволічешся. Характери живі, мова така, що їла б її.
Але дітям це давати не можна. Чия це була геніальна ідея включити до програми "Новину"?! Краще б вже про Басарабів, які масово вішалися, воно хоча б кумедне.

[Dmytro Khomiak · Rating 5 out of 5]

Журба

[Symargl · Rating 5 out of 5]

Сумно і красиво про страшну тогочасну реальність!

[Uliana♡ · Rating 4 out of 5]

Як деякі історії на 2-3! сторінки можуть викликати такі сильні емоції?!

[Kostiantyn Levin · Rating 5 out of 5]

Почав читати збірку в найгірший можливий момент - в квітні 2022-го, і от тільки завершив. Горе, хвороби, вбивства, самогубства, еміграція, бідність, безвихідь, самотність, старість в очікуванні смерті, небажана вагітність, сімейне насильство, алкоголізм, рекрутчина, війна, злидні, каліцтва – усе це (і тільки це) в новелах авторства Василя Стафаника. Ну і оригінальна мова покутського села на межі ХІХ і ХХ століть – як в діалогах, так і часто в авторській мові – те, через що новели Стефаника мають додаткову родзинку і через що їх люблять, а також і через що їх важкувато читати. Якби ми мали тяглість культурної традиції, сучасна молодь цілком могла б носити декадентський мерч і бити татухи зі Стефаником, настільки його новели безмежно депресивні (і при тому жодного разу не надумані, тобто "чесні").

Плюси цього видання КСД - в книзі зібрано практично всі новели автора (всього 62 тексти). З мінусів - обкладинка від якої тхне пострадянським колоніалізмом (якщо українською і про село - має бути якась вишивка чи квіточки, незалежно від власне змісту книги). Твори розміщено за абеткою (можливо "Автобіографії" пощастило бути першою тільки через це), приміток немає.

[Phantom Zet · Rating 5 out of 5]

Лаконічні й кінематографічно імерсійні зрізи парохіяльного покутського життя. Люди тут ніби не народжуються, а виростають із землі, зростають, відбувають усі напередвизначені етапи виміряного їм життя і з фаталістичним смиренням лягають назад у землю. Самі художні образи це повсякчас підкреслюють: кості в них як дерево, тіло пахне землею, а самі вони — мов галуззя чи колосся.
Дивне рішення видавництва розташувати новели в алфавітному порядку дещо збиває з пантелику, бо хронологічно вони рознесені на десятки років і складаються у фрагментарну, але дивовижно об'ємну історичну панораму. Тут можна простежити і занепад традиційного устрою, і становлення й трагедію національного руху, і зародження жіночої емансипації.
Швидко прочитати не вийшло, після кожної новели треба було зупинитися, подумати й подихати. Багато деталей у стосунках між людьми виглядають жорстокими з точки зору сучасного світогляду і можуть шокувати — Стефаник не ідеалізує і не уникає складних тем. Він пише з великою чесність і великою любов'ю — рідкісне поєднання.
Кому цікаво, що за пісню співають у новелі "Вона — земля" — це "Світи, місяць, нічку".

[Cigarettes Instead Name · Rating 4 out of 5]

Василь Стефаник дійсно «мій» автор. Його письмо, теми що вдало описані в моторошному і страшному світлі, взагалі все це я як ніхто розумію і обожнюю. Так признаюсь через деякий карпатський (східний якщо так буде правильніше) діалект я ломала язика поки читала. Проте це не зміннює мою думку про «небанальну» українську класику. Я навіть порекомендувала її моєму батькові а це значить що це автор богів.
Постовила 4 зіркі через просто деякі невдалі на мою думку новели які не прийшлись мені до смаку

[Tetiana · Rating 5 out of 5]

Читати Стефаника - це ніби відкрити двері в чужий біль, який дивним чином стає і твоїм. На кількох сторінках кожної новели уміщується справжній шквал емоцій: від відчаю й страху до дивної краси буденних трагедій. Ці тексти нагадують, що історія людського страждання не має терміну давності - багато тем боляче перегукується з нашим сьогоденням.

[Nataly K · Rating 5 out of 5]

Ангел, Басараби, Вовчиця, Воєнні шкоди, Вона - земля, Діточа пригода, Дурні баби, Лист, Моє слово, Новина, Серце, Сини, У нас все свято, Шкільник