What do you think?
Rate this book
Оповідки Давнього Китаю
До збірника увійшли повчальні оповідки з життя Давнього Китаю, подані жваво, легко і дохідливо у перекладі українською мовою. В них засуджуються усілякі людські вади, звеличуються чесноти, виразно звучить заклик до самовдосконалення.
142 pages, Hardcover
First published January 1, 1982
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
February 22, 2021
"Ти питаєш, скільки слів треба сказати, щоб вони дійшли до людини? Лише одне слово, промовлене вчасно".
"Оповідки Давнього Китаю" — це збірка юйянів, тобто коротких іронічних історій повчального змісту. За загальним характером вони наближені до байок і в іронічній чи подекуди навіть анекдотичній манері висміють людську глупоту в усіх її проявах, говорять на абсолютно різні теми: від надмірної пихи й до реклами. Вражає, наскільки ці історії прості та водночас актуальні.
Видання перекладене за збірником Чжу Юя 1982 року. Китайський літератор зібрав маловідомі юйяні і переказав їх простою мовою, зрозумілою кожній людині, оскільки оригінальні зразки все ж потребують певної підготовки від читача.
Хоча всі історії прочиталися легко, ось ті, що сподобалися мені найбільше:
"Мавпа і шахи". Інколи найкращий спосіб перемогти — схитрувати, або про мислення поза рамками.
"Про стесане "камінне око". Хочеш щось зробити — зроби сам; або про людську неосвіченість; або застав дурня молитися, він і лоб розшибе.
"Як Лі Тінянь писав вірші". Інколи автор пише щось тільки тому, що це красиво звучить.
"Кунжут і "Всеохоплююче свічадо". Бомбезна річ. Тут прекрасно все: від продавця кунжуту, який продавав його загорнутим у вирвані з якоїсь розумної книжки сторінки, до покупця-чоловіка, який ті сторінки збирав і потім зарозуміло переказував прочитане людям попри те, що він не знав повної історії.
"Гун Єчжан і яструб". Karma is a bitch.
"Як непросто вбити шакала". Моя хата скраю, нічого не знаю, або про всеохопну безпорадність людей. Дуже актуально.
"Приказка Мо Ді". Звідси цитата зверху.
"Мати повчає сина". Іще одна фантастична історія. Чоловік повернувся додому і застав жінку у розслабеному (непристойному) стані. Це його дуже обурило, і він пішов скаржитися матері. На що та його вишпетила, що це йому має бути соромно, адже зайшовши в хату, він не оголосив голосно про свою присутність і не дав дружині можливості зібратися.
"Порошок із Цичжоу". Люди купують те, що має гарну рекламу і знаходиться в доступних точках. Якість не грає ролі. От і живіть з цим ;)
"Самітник і тигр". Як вовка не годуй, а він все одно у ліс дивиться.
Придбано на Книжковій барахолці. Видання 1990 року, видавництво "Дніпро", перекладачі Ігор Зуєв та Олег Лишега, передмова Григорія Хорошилова; на Гуртомі є оцифрована версія, якщо комусь цікаво.
"Оповідки Давнього Китаю" — це збірка юйянів, тобто коротких іронічних історій повчального змісту. За загальним характером вони наближені до байок і в іронічній чи подекуди навіть анекдотичній манері висміють людську глупоту в усіх її проявах, говорять на абсолютно різні теми: від надмірної пихи й до реклами. Вражає, наскільки ці історії прості та водночас актуальні.
Видання перекладене за збірником Чжу Юя 1982 року. Китайський літератор зібрав маловідомі юйяні і переказав їх простою мовою, зрозумілою кожній людині, оскільки оригінальні зразки все ж потребують певної підготовки від читача.
Хоча всі історії прочиталися легко, ось ті, що сподобалися мені найбільше:
"Мавпа і шахи". Інколи найкращий спосіб перемогти — схитрувати, або про мислення поза рамками.
"Про стесане "камінне око". Хочеш щось зробити — зроби сам; або про людську неосвіченість; або застав дурня молитися, він і лоб розшибе.
"Як Лі Тінянь писав вірші". Інколи автор пише щось тільки тому, що це красиво звучить.
"Кунжут і "Всеохоплююче свічадо". Бомбезна річ. Тут прекрасно все: від продавця кунжуту, який продавав його загорнутим у вирвані з якоїсь розумної книжки сторінки, до покупця-чоловіка, який ті сторінки збирав і потім зарозуміло переказував прочитане людям попри те, що він не знав повної історії.
"Гун Єчжан і яструб". Karma is a bitch.
"Як непросто вбити шакала". Моя хата скраю, нічого не знаю, або про всеохопну безпорадність людей. Дуже актуально.
"Приказка Мо Ді". Звідси цитата зверху.
"Мати повчає сина". Іще одна фантастична історія. Чоловік повернувся додому і застав жінку у розслабеному (непристойному) стані. Це його дуже обурило, і він пішов скаржитися матері. На що та його вишпетила, що це йому має бути соромно, адже зайшовши в хату, він не оголосив голосно про свою присутність і не дав дружині можливості зібратися.
"Порошок із Цичжоу". Люди купують те, що має гарну рекламу і знаходиться в доступних точках. Якість не грає ролі. От і живіть з цим ;)
"Самітник і тигр". Як вовка не годуй, а він все одно у ліс дивиться.
Придбано на Книжковій барахолці. Видання 1990 року, видавництво "Дніпро", перекладачі Ігор Зуєв та Олег Лишега, передмова Григорія Хорошилова; на Гуртомі є оцифрована версія, якщо комусь цікаво.
July 1, 2025
в останній день червня займалась віртуальним очищенням усієї техніки від файлів, пов'язаних з університетом і на очі припав український переклад китайських юйянів, себто оповідок, спрощеною мовою бай хуа. справа була пізньою, знаходилась я поза зоною досяжности, а тому це було чудовою нагодою провести мить за читанням дидактичних мораліте. зберегла я цю книгу під час розмови з моєю femme про влучну обкладинку та ілюстрації до коротких повчальних історій. у вступному слові вичерпно пояснене художнє оформлення зі змалюванням рибальскої сіті та панцира черепахи, який деформується у тацю для персиків, кількість яких зменшується з кожним новим розділом (пянем)! також у читанні тішилася вдалим перекладом кожної оповіді, які не відчувалися кострубато, а були сповненими колоритним зіткненням культур.
у свою чергу, мене це відкинуло у спогади дитинства, коли я читала збірку корейських народних казок від видавництва "Компас", тому подібні повчальні оповідки слугували втіхою у момент мого перебування в рідних краях, а також розкрили мені очі на такі конче необхідні знання, зокрема:
.
а взагалі, для мене crème de la crème були "Споглядаючи фреску", "Кунжут і «всеохоплююче свічадо»", "Котяче ім'я", "Порошок із цичжоу" та цитата:
отож, мій рекомендасьйон, якщо полюбляєте подібну фольклористику!
у свою чергу, мене це відкинуло у спогади дитинства, коли я читала збірку корейських народних казок від видавництва "Компас", тому подібні повчальні оповідки слугували втіхою у момент мого перебування в рідних краях, а також розкрили мені очі на такі конче необхідні знання, зокрема:
.
а взагалі, для мене crème de la crème були "Споглядаючи фреску", "Кунжут і «всеохоплююче свічадо»", "Котяче ім'я", "Порошок із цичжоу" та цитата:
Хіба вам не доводилось чути про креветку та медузу? Медуза сліпа, отож вибирає місце для спочинку біля креветки. Коли з'являються рибалки, креветка дає знак, і медуза одразу пірнає у глибінь. А їсть креветка те, що медуза не доїла. Отак і живуть разом, не можуть одна без одної...
отож, мій рекомендасьйон, якщо полюбляєте подібну фольклористику!
January 7, 2024
“Оповідки давнього Китаю” – рідкісна перлина старого українського книгодрукування. Це одна з тих невеличких книжечок, котрі мають свою душу.
Текст поділений на шість тематичних розділів, котрі називають словом “пянь”. Наприклад перший з них – “Пянь про жадобу до знань” далі “Пянь про пізнання себе”, “Пянь про вміння дати всьому раду” і так далі. Кожен з розділів містить відповідні казки та оповідки. І розпочинається книжка з чудового оповідання про Мавпу і шахи. Воно коротке і цікаве, тому наведу його повністю.
МАВПА І ШАХИ
Є на Тибеті гора. Оповита хмарами і туманом, здiймається вона до неба. Росте на ній тисячолітнє дерево. Щодень прилітають туди, осідлавши вітер,двоє небожителів і починають грати в шахи під шатром того дерева. Це їхнє заняття привернуло увагу однієї мавпи з дрімучої гущавини. Аж вмираючи від цікавості, вона тихцем підкралась до дерева, заховалась у густому листі й звідти стала підглядати за мистецтвом святих. Минав день за днем, і метикована мавпа збагнула засади шахової гри, проникнула у магію ходів.
Згодом про небожителів зачули жителі близьких гір, і немало з них забагло уздріти на власні очі таке чудо. Однак святі постаралися уникнути мирської суєти і зникли ще до появи людей.
Аж тут мавпа, уже мало не луснувши від шаленої охоти похизуватися своїм умінням, злазить з дерева і пропонує людям позмагатися з нею в шахи.
I грала вона так майстерно, що не знайшлося жодного, хто б міг перемогти її. Звістка про таке диво розлетiлась довкола, і кращі шахісти того краю, долаючи високі гори, усілякі небезпеки, кинулися до вершини, щоб там позмагатись з мавпою. Але ніхто з тих шахістів так і не зміг виграти у неї.
Правитель того краю, зачувши про ту дивовижну мавпу, надумав піднести її в дар своєму володареві - імператорові Мінської династії, і її столиці. Імператор загадав усім міністрам, ученим і генералам помірятись з мавпою силами. Ба, і спосеред них не було їй рівні.
Імператора це невимовно здивувало, отож наказав він за всяку ціну розшукати по країні справжніх умільців шахової гри. Ще не минуло й кількох днів після наказу, як з усіх-усюд Китаю почали сходитися до столиці найуміліші гравці. Один за одним сідали вони за шахівницю навпроти мавпи і жоден не міг перемогти її. Що ж тут удiєш? Але коли імператор уже геть зневірився, хтось пiдказав йому, що нібито колишній міністр Ян Цзін чудово розуміється на шахах, та й голова у нього світла. А хай би й він спробував. Незадовго перед тим Ян Цзiна втягнули в якусь халепу і навіть вкинули до в’язниці, де вiн тяжко мучився. Імператор пообіцяв помилувати його, якщо він виграє, і тут же наказав зійтися з мавпою в останньому двобої.
Покорившись найяснішому велінню, Ян Цзін попрохав у імператора тацю для плодів та кілька свіжих персиків. Імператор не відмовив, і сутичка, що мала вирішити долю кожного партнера, почалась. Тацю з плодами Ян Цзін поставив перед собою і незворушно взявся до гри.
Мавпа як глянула на ті персики, то аж затряслася від бажання поласувати ними, а з її пащі потекла слина. Зрештою, вона програла три партії підряд.
Імператор страшно розгнівався на мавпу за жадібність і звелів катові убити її молотом.
Жанр таких байок називається юйянь, що приблизно можна перекласти, як “балачки мавпи зп-ід даху”. На цьому принципі і побудовані прекрасні ілюстрації до книги виконані М. Кривенком – кожен пянь починається невеличкою вінь’єткою із зображенням черепахи (чий панцир нагадує шахівницю), в котрій на спині лежить чаша з персиками. Спочатку їх шість, потім п’ять і так далі. Таким чином, читач, наче жадібна мавпа поїдає ці смачні оповідки. Також перед кожним розділом є більша ілюстрація із центральним сюжетом кожного пяня.
Переклад Олега Зуєва та Олега Лишеги пречудовий. Дотепний з цікавими слівцями та зворотами.
Загалом, я дуже радію, що зміг здобути в свою бібліотеку такий рідкісний артефакт. Впевнений, що не раз ще перечитуватиму ці оповідки.
Текст поділений на шість тематичних розділів, котрі називають словом “пянь”. Наприклад перший з них – “Пянь про жадобу до знань” далі “Пянь про пізнання себе”, “Пянь про вміння дати всьому раду” і так далі. Кожен з розділів містить відповідні казки та оповідки. І розпочинається книжка з чудового оповідання про Мавпу і шахи. Воно коротке і цікаве, тому наведу його повністю.
МАВПА І ШАХИ
Є на Тибеті гора. Оповита хмарами і туманом, здiймається вона до неба. Росте на ній тисячолітнє дерево. Щодень прилітають туди, осідлавши вітер,двоє небожителів і починають грати в шахи під шатром того дерева. Це їхнє заняття привернуло увагу однієї мавпи з дрімучої гущавини. Аж вмираючи від цікавості, вона тихцем підкралась до дерева, заховалась у густому листі й звідти стала підглядати за мистецтвом святих. Минав день за днем, і метикована мавпа збагнула засади шахової гри, проникнула у магію ходів.
Згодом про небожителів зачули жителі близьких гір, і немало з них забагло уздріти на власні очі таке чудо. Однак святі постаралися уникнути мирської суєти і зникли ще до появи людей.
Аж тут мавпа, уже мало не луснувши від шаленої охоти похизуватися своїм умінням, злазить з дерева і пропонує людям позмагатися з нею в шахи.
I грала вона так майстерно, що не знайшлося жодного, хто б міг перемогти її. Звістка про таке диво розлетiлась довкола, і кращі шахісти того краю, долаючи високі гори, усілякі небезпеки, кинулися до вершини, щоб там позмагатись з мавпою. Але ніхто з тих шахістів так і не зміг виграти у неї.
Правитель того краю, зачувши про ту дивовижну мавпу, надумав піднести її в дар своєму володареві - імператорові Мінської династії, і її столиці. Імператор загадав усім міністрам, ученим і генералам помірятись з мавпою силами. Ба, і спосеред них не було їй рівні.
Імператора це невимовно здивувало, отож наказав він за всяку ціну розшукати по країні справжніх умільців шахової гри. Ще не минуло й кількох днів після наказу, як з усіх-усюд Китаю почали сходитися до столиці найуміліші гравці. Один за одним сідали вони за шахівницю навпроти мавпи і жоден не міг перемогти її. Що ж тут удiєш? Але коли імператор уже геть зневірився, хтось пiдказав йому, що нібито колишній міністр Ян Цзін чудово розуміється на шахах, та й голова у нього світла. А хай би й він спробував. Незадовго перед тим Ян Цзiна втягнули в якусь халепу і навіть вкинули до в’язниці, де вiн тяжко мучився. Імператор пообіцяв помилувати його, якщо він виграє, і тут же наказав зійтися з мавпою в останньому двобої.
Покорившись найяснішому велінню, Ян Цзін попрохав у імператора тацю для плодів та кілька свіжих персиків. Імператор не відмовив, і сутичка, що мала вирішити долю кожного партнера, почалась. Тацю з плодами Ян Цзін поставив перед собою і незворушно взявся до гри.
Мавпа як глянула на ті персики, то аж затряслася від бажання поласувати ними, а з її пащі потекла слина. Зрештою, вона програла три партії підряд.
Імператор страшно розгнівався на мавпу за жадібність і звелів катові убити її молотом.
Жанр таких байок називається юйянь, що приблизно можна перекласти, як “балачки мавпи зп-ід даху”. На цьому принципі і побудовані прекрасні ілюстрації до книги виконані М. Кривенком – кожен пянь починається невеличкою вінь’єткою із зображенням черепахи (чий панцир нагадує шахівницю), в котрій на спині лежить чаша з персиками. Спочатку їх шість, потім п’ять і так далі. Таким чином, читач, наче жадібна мавпа поїдає ці смачні оповідки. Також перед кожним розділом є більша ілюстрація із центральним сюжетом кожного пяня.
Переклад Олега Зуєва та Олега Лишеги пречудовий. Дотепний з цікавими слівцями та зворотами.
Загалом, я дуже радію, що зміг здобути в свою бібліотеку такий рідкісний артефакт. Впевнений, що не раз ще перечитуватиму ці оповідки.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews