Південь завжди дихає теплом. Навіть саме це слово, здається, в змозі трохи підвищити температуру вашого тіла (якщо, звісно, ви живете у Північні півкулі). На Півдні зароджувались і занепадали культури й цілі цивілізації, зрештою опинившись заметеними пісками часу. Південь — це місце великих і маленьких історій, що сплітаються, наче повівання вітру над тамтешніми морями. Він для кожного свій. Мінливий і манливий. І Південь України — не виняток. І його маленькі історії, як історії будь-якого поважного Півдня, мабуть, найкраще звучатимуть у формі казок. Казок, героями яких стають білки й коти, маршрутки й потяги, русалки й домовики, і навіть звичайні, здавалося б, травневі зливи. Казок, які колись оточували чи не кожну людину на цьому світі. Казок, які робили і роблять наше життя бодай на крихту чарівнішими.
Справді дуже чарує. Навіть прикро, що я перша відмічаю цю книжку в прочитаних на ґудрідс. Така цікава суміш затишку "Теплих історій" (тих, що Надійки Гербіш тільки) і магічного реалізму Петровича з "Атласу, описаного небом".
Чудова тепла книга, сповнена затишних історій. Змушує заплющити очі і згадувати моменти з дитинства або часи безтурботності. Цю книгу ідеально читати перед сном. Або в перерві на ароматну каву. Вважаю, що ця затишна книга варта уваги