Маруся Богуславка

by Panteleimon Kulish, Пантелеймон Куліш

«Маруся Богуславка» Пантелеймона Куліша – це поема, у якій автор використав сюжет народної думи про сміливу дівчину-бранку, яка врятувала українських козаків з турецького полону. Автор романтизує образ героїні і возвеличує її сміливість.

140 pages, Unknown Binding

First published January 1, 1899

About the author

Prominent Ukrainian writer, historian, ethnographer, and translator. He was born into an impoverished Cossack-gentry family. After completing only five years at the Novhorod-Siverskyi gymnasium he enrolled at Kiyv University in 1837 but was not allowed to finish his studies because he was not a noble. He obtained a teaching position in Lutsk in 1840. There he wrote his first historical novel in Russian Mykhailo Charnyshenko, or Little Russia Eighty Years Ago (2 vols, 1843). Mykhailo Maksymovych promoted Kulish's literary efforts and published several of his early stories. His first longer work written in Ukrainian was the epic poem Ukraina (1843). In 1843–5 Kulish taught in Kiyv and studied Ukrainian history and ethnography. There he befriended Taras Shevchenko, Mykola Kostomarov, and Vasyl Bilozersky; their circle later became the nucleus of the secret Brotherhood of Saints Cyril and Methodius. Panteleimon Kulish was the first person known to translate the whole of the Bible into the modern Ukrainian language and was also the first to write historical novels in Ukrainian. His most famous contribution in this field was the novel Chorna Rada (The Black Council) which was set in Cossack times. Kulish was also active in historical writing, composing a brief history of Ukraine in verse (under the title Ukraina) and a much larger History of the Reunification of Rus in three volumes. The latter dealt with the era of Hetman Bohdan Khmelnytsky in the seventeenth century. His two-volume collection of Ukrainian folklore, Notes on Southern Rus retains its scholarly significance to the present day.

Український письменник, поет, драматург, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець. Автор першої фонетичної абетки для української мови, що попри низку внесених до неї змін лежить в основі сучасного українського правопису. Відомий найбільше як автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада».
Першим його літературним твором була оповідка «Циган», яку він витворив із почутої від матері народної казки.
Писав гумористичні оповідання:"Циган", "Пан Мурло", "Малоросійські анекдоти"; оповідання на тему нещасливого кохання: "Гордовита пара", "Дівоче серце"; історичні оповідання: "Мартин Гак", "Брати", "Січові гості"; та багато інших творів, зокрема: "До кобзи", "Заворожена криниця", "Маруся Богуславка", та інші.
Переклав Біблію, майже всього Шекспіра, Ґете, Дж. Байрона (зокрема, поеми «Чайльд-Гарольдова мандрівка», «Дон-Жуан»), балади А. Міцкевича «Русалка», «Химери», «Чумацькі діти» (опубліковано в журналі «Основа» 1861 р.). Наприкінці свого життя П. Куліш підготував до друку поетичну збірку «Позичена кобза: Переспіви чужоземних співів», котра вийшла в Женеві 1897 р., вже по смерті поета.

Reviews

[Oreon · Rating 2 out of 5]

Твір дуже важко читається, і проблема не лише в застарілих словах та виразах. По його прочитанні важко сформулювати власне про що він. Хоча основну ідею автора я здається осягнув - попи, чи краще більш широко: служителі культу - зло. Саме вони вносять роздрай між народи і прості люди, як то поляки, українці і московити жили б дружно, якби духівництво не нацькувало їх між собою задля "чистоти істинної віри", яка в кожного своя, а Бог - один. Козаки - п'яниці і розбишаки, а в москві добрий цар, до якого то і діло хтось думає звертатись за підтримкою. Може я чогось і недорозумів, але поема навіть починається із двох цитат росіянських царів в якості епіграфів.

Тепер про саму історію. Маруся жила в Богуславі, куди переїхала її сім'я за батьком священником. Мала жениха - Левка Кочубея, котрий збирався прославитись, повівши ватагу морем проти турків. Та турки його полонили, паралельно відбувся набіг і на Богуслав. Батько Марусі гине, Марусю як ясир віддають в гарем турецькому султану, її мати напівжива йде пішки через всю країну шукати свою дитину. Там ще була якась зрада якогось родича, але то реально було дуже важко щось зрозуміти. Мати, по доброті якогось паші, виживає і попадає в султанські палати. Султан шанує її доньку, годить їй, не займає, дозволяє відвідувати християнський храм і молитися перед образами. Маруся там в якості відомої Роксолани, скориставшись ханською довірою, відпускає з неволі свого Левка та ще зо тридцять приречених на смерть козаків, давши їм човна набитого коштовностями і золотом із султанської казни, сама залишається в гаремі. Султан їй все прощає і мріє щось там об'єднати народи, захистити Україну від руйнування - я щось так до ладу знову не в'їхав... Левко, даром що сам із турецького роду, повернувшись на Україну, обіцяє жорстоко помститись. Рідна мати здійснює спробу зарізати Марусю. Завіса...

Сама історія фольклорної Богуславки, мабуть, цікава, принаймні після цієї поеми захотілося почитати про неї в когось іншого - може б я тоді щось більше для себе зрозумів. 3/10