Самка богомола

by Сергій Оксеник

У романі Сергія Оксеника змальовані сучасні читачам реалії - всі, крім однієї: Росії як держави більше не існує. Вона розпалася на багато різних країн, а біженці звідти, без яких не обходиться в часи політичної нестабільності, переходять український кордон і осідають у тимчасових бараках. В одному з них живе Алевтина. Хто вона, яка її історія й навіщо вона вчиняє так, а не інакше, - питає у себе і в колег молодий солдат Віктор Бусол. Шлях до відповідей - непростий, заплутаний, і пройти його до кінця випаде не кожному.

Genres: Ukrainian Literature

312 pages, Hardcover

Published January 1, 2018

About the author

Сергі́й Семе́нович Іваню́к (літературний псевдонім — Сергій Оксеник; * 7 січня 1952, Миколаїв) — літературознавець, письменник, журналіст, критик і перекладач, кандидат філологічних наук, один із відроджувачів Національного університету «Києво-Могилянська академія», доцент кафедри літератури й іноземних мов.

Закінчив СШ № 48 в Миколаєві, вчився на факультеті журналістики КДУ ім. Т. Г. Шевченка. Проходив практику в Миколаївській студії телебачення. З 1976 по 1980 рр.. працював на республіканському радіо. В 1981–1983 рр.. — завідуючий відділом журналу «Піонерія». Працював в редакції журналу «Слово і час».

З 1991 року працював над проектом відродження Києво-Могилянської академії. Після її відкриття в 1992 році став деканом факультету гуманітарних наук, а з 1994 по 2000 рік — ректором. Зараз він працює на кафедрі літератури й іноземних мов Києво-Могилянської академії, викладає два курси: «Основи літературної творчості» та «Українська драма першої половини ХХ ст.».

За відгуками студентів «Хороший спеціаліст, грошей не бере, з почуттям гумору, в міру вимогливий, непогано ставиться до студентів.»

Подарував науковій бібліотеці НаУКМА колекцію книг, перлиною якої є книга Віктора Аскоченського «Кієвъ с древнейшимъ его училищем Академіею» (1856 р.).

З січня 2006 року — головний редактор журналу «Однокласник».

Сергій Іванюк почав публікувати оповідання для дітей у 1980-х роках. 2004 року вийшла перша книга пригодницько-фантастичного роману «Лісом, небом, водою» під назвою «Лисий». 2005 р. вийшло друге видання цієї книжки. А 2007 р. — друга книга роману, що називається «Леля». Нещодавно побачила світ кінцева частина трилогії — "Інженер".

Має понад 100 публікацій українською, російською, німецькою, англійською, шведською, грузинською, чуваською та іншими мовами. У тому числі переклади з англійської та російської.

Reviews

[Bohdan Horbai · Rating 5 out of 5]

Добротний приклад української сучасної простої літератури. І трохи альтернативної історії, психології, детективу, щось із деталей таборового життя, а найголовніше - про віковічне протистояння з московією та московитами. Ризикну навіть передбачити певний інтерес для підлітків, як альтернативу програмному набору творів.

[Vladyslav · Rating 5 out of 5]

З назви книги я здогадувався чим все може закінчитись, але від цього читати було не менш цікаво. Чудовий трилер, детектив і за суть руzні гарно пояснюють (діалогами), ну дуже крута книга. Правда розпад роzії нереалістичний і в книзі навіть не пояснюється "як?Чому?" щоб хоч би трішки зробити цей сценарій правдивішим, просто факт розпаду.

Всі знають, що самка богомола з'їдає свого партнера після спарювання. Так от, Віктор Бусол – Україна, Алевтина – роzія. Віктор – богомол, Алевтина – самка богомола. Віктора нахрін “зжерли”. Віктор проявив симпатію, слабість до ворога, думав хуєм, не будь як Віктор.

Інколи зустрічались дивні діалоги, чи плутаниця в іменах. Не виключаю, що це я ручник затягнув.

Ст.40 В діалозі Віктор, Оля, Свєта. Вчительська.

Обидві вчительки витріщилися на нього, як на цілковите непорозуміння.
- Вітя? – здивовано промимрила пекуча блондинка Оля. – От уже кого не чекали.
- Дай вгадаю, - ліниво озвалася фатальна брюнетка Свєта. – Тебе прислали Валю замінити.
- Точно! – погодився Вітя. – А що в неї трапилося?

Ст.41

- Бабуся померла. Старенька.
(…блі-бля-блю, скіпаєм, говорять щось)
- Ага! Якби до втрат у якості тільки це призводило… Наче ми ніколи не об’єднували групи.
У її останньому зауваженні логіки не було, але була інформація, яка підтвердила Вітіні підозри щодо Безіменного капітана.
- А що там з Валею? – поцікавився він.
- До хахаля поїхала, ну, до жениха тіпа, – пояснила Свєта. – Давно не бачила.
(скіп)

Ст.42

- Або можна зробити подлянку Валі. – Віктор удав, що серйозно замислився. – Це ж вона вже буде післязавтра.
- Ага! Щас! Її раніше понеділка не буде. Ти що , не розумієш? Це ж похорон, улюблена бабуся, поминки, те-се… Ні, ти й не сподівайся, що так легко відбудешся.
І знову чесно, але цинічно.

Те що Валю навмисне відправили погуляти, щоб Віктора зайняти іншою роботою, сумнівів не викликає. Але чому Валя то на похоронах, то в хахаля… Нахіба два рази одне і теж “А що в неї трапилось?”, “А що там з Валею?”… Хоч це ні на що не впливає, але я перечитував декілька раз цей діалог і ніхріна не зрозумів до пуття.
Ст.47
І після уроків Вітя повертається у вчительську, а там вже:

Свєта і Валя дивилися вовком, коли він зайшов до вчительської.
- Щось сталося? – спитав він.
- Він ще питає. – Валин голос тремтів від злості. – Він їх анекдотами розв…

Оля десь ділась, зате Валя з похорон явилась. Бісить така очевидна помилка. І таке не раз:
Ст.144

- От мені цікаво, які передачі Саша тут слухав, не знаєте, Микито Микитовичу? (Віктор говорить)
- На все свій час, – відповів капітан. – Буде все гаразд – довідаєтеся.
Саша здивовано поглянув на нього, але…блабла

Який Сашко, він вже мертвий…


І тут друга проблема (незначна), сильно автор любив ім’я Валя. Три Валентини за книгу.
1. У вчительській - Валя
2. Жінка Бахаєва – Валя
3. Жінка на фермі - Валя

[Ollie · Rating 4 out of 5]

Я не прихильниця романів про військових, спецслужби і війну, але дуже вже було цікаво, про що писав Сергій Оксеник для дорослих.
Дуже гарна мова (добірна, особливо, як на роман про військових!), недовгі розділи, дуже швидкий плин подій і думок (навіть коли персонажі стоять і палять або й просто топчуться на місці!), нестандартний головний персонаж - філолог на військовій службі. Гостра буденність і де-не-де - поетична перлинка, і все так до місця. Але після філософських відступів у "Лісом, небом, водою" особисто мені не вистачало тієї самої глибини, тому ставлю тільки чотири зірочки.
Обов'язково прочитаю і "Вбивство п'яної піонерки", але пізніше.

[Тамара Лазаренко · Rating 4 out of 5]

Однозначно хороший триллер, шпигунський роман та антиутопія в рамках одного роману. Річ жанрова, але серйозна, і написана майстерно. Дуже шкода, що автор більше нічого не напише, він був майстром своєї справи. Загальне враження - це гіркота від усвідомлення правди, яку доносить до читата автор: вони завжди ненавидітимуть нас. І намагатимуться знищити дотла. Їм не потрібна наша земля. Ім треба, щоб нас не існувало. Хороший роман.

[Наталия Гришко · Rating 4 out of 5]

"Підлість - найбільш стабільна зброя Росії у всіх війнах, які вона вела"