Construyendo la barricada y otros poemas

by Anna Świrszczyńska, Edgar Trevizo (Translator/editor)

Haciendo honor a su propia sentencia de que el poeta debe ser tan sensible como un diente enfermo, Anna Świrszczyńska aborda de manera desgarradora e intensamente carnal los temas de la guerra, la pobreza y la muerte, a la vez que los del amor, la sensualidad, la ternura y la alegría. Su amplio registro es capaz de conmover intensamente de diversas maneras, sorprendiendo al lector con sus saltos continuos desde las más oscuras emociones humanas hasta las más dulces, tiernas, casi infantiles. Su libro Construyendo la Barricada, es un doloroso recuento de la insurrección polaca durante la invasión de la Alemania Nazi, tanto como lo es del asombro ante la convivencia de las miserias y el valor humano frente a la desolación, la humillación, la derrota y la muerte. Inevitable y obcecadamente oscuro, puede considerarse no obstante, y sin mayor riesgo, uno de los libros de poesía más impactantes e importantes del Siglo XX.

Genres: Poetry, Poland, War, Polish Literature, World War II, History

200 pages, Paperback

First published January 1, 1974

About the author

Anna Świrszczyńska (also known as Anna Swir) was a Polish poet whose works deal with themes including her experiences during World War II, motherhood, the female body, and sensuality.

Świrszczyńska was born in Warsaw and grew up in poverty as the daughter of an artist. She began publishing her poems in the 1930s. During the Nazi occupation of Poland she joined the Polish resistance movement in World War II and was a military nurse during the Warsaw Uprising. She wrote for underground publications and once waited 60 minutes to be executed. Czesław Miłosz writes of knowing her during this time and has translated a volume of her work. Her experiences during the war strongly influenced her poetry. In 1974 she published Building the Barricade, a volume which describes the suffering she witnessed and experienced during that time. She also writes frankly about the female body in various stages of life.

Reviews

[Ярослава]

З початку війни повільно читаю "Я будувала барикаду" Анни Свірщинської - поезію свідчення про Варшавське повстання. Мене це не дуже заспокоює, але точно більше, ніж усе інше читання.

Варшавське повстання (1 серпня - 3 жовтня 1944 року) було абсолютно героїчне й абсолютно безнадійне, безнадійне до дурного. Ідея згрубша полягала в тому, щоб звільнити місто від Рейху ще до приходу Червоної армії й таким чином зміцнити позиції уряду в екзилі й не дати підім'яти Польщу під СРСР. Західні країни відморозилися від повстання й не надали суттєвої підтримки. В результаті погано озброєні, погано споряджені, погано підготовані солдати Армії Крайової + цивіли, які долучилися, зазнали нищівної поразки. Варшаву було фактично зрівняно з землею. Більшість населення зникає - хто втікає, хто гине. Постають резонні питання, чи взагалі був сенс у цьому безнадійному жесті гордості перед лицем смерті.
Тим не менше, ми бачимо зараз відбудовану Варшаву в живій і заможній Польщі. Отже, немає жодних підстав не вірити, що відбудують і наші міста.

Я тут трошки поперекладала собі для заспокоєння - одразу попереджаю, що поезію я взагалі-то перекладати не вмію, а польська - не моя основна робоча мова. Але мені від цього було легше, то раптом у когось іще подібні coping strategies? Тільки одразу попереджаю, що вірші мрачняк, це підбірка в тій послідовності, в якій вони є у збірці. Отже, перший вірш (якщо не рахувати похмурих епіграфів) іще про невмирущість духу:

Говорить солдат

Нехай твоя куля влучить крізь куртку
мені в серце - 
ти не вб'єш мене, вороже.

Нехай твій постріл пошматує
моє тіло - 
ти не вб'єш мене, вороже.

[Далі теж вірші про тріумф духу над страхом і єднання народу попри всі соціальні відмінності:]

Коли ми будували барикаду

Нам було страшно, коли ми будували під обстрілом
барикаду.

Власник кнайпи, коханка ювеліра, перукар - 
усі до одного боягузи.
Упала на землю покоївка,
піднімаючи камінь з бруківки, нам було дуже страшно,
всі до одного боягузи - 
консьєрж, продавщиця, пенсіонер.

Упав на землю аптекар,
тягнучи двері туалету,
нам стало ще страшніше, контрабандистка,
кравчиня, водій трамваю,
всі до одного боягузи.

Упав хлопець із виховної колонії,
волочачи мішок піску,
отоді стало страшно
по-справжньому.

Ніхто нас не змушував, але ми
збудували барикаду 
під обстрілом.

Гине краса

Палає музей. Горить, мов 
солома, краса,
яку вшановували поколіннями.
Безцінна,
Як людське тіло.

Чоловіку, який жив на світі 
лиш для того, щоб стерегти музей,
вдалося добігти вчасно.

Якщо виживе, свідчитиме
прийдешнім поколінням,
як красиво гинула у вогні
краса.

П'яний був

Він п'яний був.
Виліз на барикаду під обстрілом.
Ішов, похитуючись,
волав: Іще Польща не.

На півдорозі
в нього влучили.
Четверо, лаючись, повзли на череві,
тягнули тіло
під обстрілом.

Матері сказали:
він загинув героєм

Живе на годину довше

Дитині два місяці.
Лікар каже:
без молока помре.

Мати цілий день іде підвалами
на інший кінець міста.
У пекаря в Чернякові
є корова.
Вона повзе на череві
посеред руїн, багнюки, трупів.

Приносить три ложки молока.
Дитина живе
на годину довше.

Я носила судно

Я чергувала в госпіталі
без ліків і без води.
Я носила судно
з гноєм, кров'ю і калом.

Я обожнювала гній, кров і кал,
вони були живі як життя.
Життя навколо
ставало дедалі менше.

Коли гинув світ, 
я була тільки парою рук, що подають
пораненому судно.

Я боюся вогню

Чому мені так страшно
бігти тією вулицею
у вогні.

Тут же нікого немає,
тільки вогонь реве до неба,
а цей шум - це не бомба,
це просто три поверхи обвалилися.

Танцює голе вивільнене полум'я,
махає руками
в ямах вікон,
це гріх - підглядати
за голим полум'ям
гріх підслуховувати, що каже
вільний вогонь.

Я втікаю від тієї мови,
що звучала на землі
раніше, ніж мова людей.

Майор наказав

- Наказ потрібно донести протягом години, - 
сказав майор.
- Це неможливо, там пекло, - 
сказав підпоручник.
Пішло п'ять зв'язкових,
одна дійшла.

Наказ донесли протягом години.

Він жує сире жито

Він ніколи не визирає за вікно,
ніколи не спускається в укриття,
жує сире жито,
з ранку до ночі пише
книжку.

Коли хтось бува постукає,
він ховає книжку в піч.
Піч може згоріти разом із будинком,
Будинки навколо горять,
він проклинає повстання.

Вночі спустився у підвал,
крався, як злодій,
закопав у землю книжку,
навалив згори
купу вугілля.

Повертався щасливим,
урятував своє життя.
Отепер
нехай розстрілюють.

Вони йшли каналами

Вони йшли каналами
вона несла його на спині
по груди у смердючому калі
в мороку без повітря
спотикаючись об трупи
тих хто втонув
чіплялася за слизькі стіни
по яких повзали щури
казала: пане поручнику
ви тримайтеся за шию
вже близько

Вони йшли каналами блукали
вона несла його на спині 
десять годин

Коли вона вийшла назовні
під небо чистої ночі
санітарки сказали:
ти труп принесла.

Її смерті шістнадцять років

Вона помирає в крові на бруківці,
і звідки їй знати, що вона помирає.
Вона так щільно наповнена юністю,
що навіть умирання її юне.

Помирати вона не вміє. Це ж уперше
вона помирає.

[А закінчується збірка безнадійно, ось останні вірші:]

Нехай рахує трупи

Той хто віддав перший наказ до бою
нехай тепер рахує наші трупи

Нехай пройде вулицями
яких немає
містом
якого немає
нехай рахує тижнями місяцями
нехай рахує аж до смерті
наші трупи.

Земля і небо

Тут було стільки крику
кричали літаки і вогонь і розпач
кричало до хмар
піднесення.

Нині мовчать
земля і небо.


[Але, попри цю безнадію, ми знаємо: Варшава вціліла, і Польща вціліла, і в цій відбудованій Варшаві, на пряничній імітації старовинних вуличок, рятуються зараз наші скалічені війною. Можливо, відбудовані вулиці наших міст теж іще дадуть прихисток комусь, хто того потребує.]

[Edgar Trevizo · Rating 5 out of 5]

It was incredibly painful to go through all of the poems. I don't remember any other book that made me cry so often from pain, impotence, desperation, and yes, beauty too. That beauty Anna Swir makes you see even in death and desolation. And you don't want to, believe me, to see it. But maybe you need to. I know I did.

This is the most important war book I've ever read.

[Lizeth Rodriguez · Rating 5 out of 5]

Una serie de poemas muy desgarradores, llenos de sensibilidad, dolor y sufrimiento, pero al mismo tiempo con mucha belleza.
La autora hace un recorrido por los recuerdos de la insurrección polaca en la invasión de la Alemania Nazi, sin duda un tema sensible, pero importante de recordar.

[Leopoldo · Rating 5 out of 5]

Swirszczynska es una sorpresa mayúscula. A la altura de Milosz y de Szymborska.

[Oliwia Szul · Rating 5 out of 5]

Czytałam i płakałam.
Nie sądziłam, że Świrszczyńska aż tak bardzo do mnie trafi.

[xmartaxbooks · Rating 5 out of 5]

bardzo poruszające wiersze, tutaj nic więcej nie trzeba mówić, a po prostu przeczytać

[Un gaucho entre libros · Rating 5 out of 5]

"Lamentamos la hora
en que todo comenzó,
en que se disparó la primera bala".
¿Cómo contar el horror? Anna Swirszczynska tiene la respuesta. En 1944 el levantamiento de Varsovia fue atroz, salvaje. Una ciudad totalmente destruída, miles de personas muertas y desaparecidas. La Alemania nazi buscaba de ésta manera aleccionar a los demás países a rendirse. Entre las balas, soldados heridos y barricadas improvisadas una joven trabaja de enfermera, en los pocos momentos libres trata de plasmar este caos en forma de poesía, y de que manera sublime lo logra. La poesía de Anna es dura, sin conseciones. Habla de la guerra en todas sus dimensiones, en la atención a los soldados y civiles heridos: "Llevaba las vacinillas llenas de pus,sangre y heces. Amaba la pus, la sangre y las heces: estaban vivas como la vida". Aferrarse a la vida como fuera. Habla del hambre:"El bebé tiene dos meses, el doctor dice:sin leche va a morirse. Nos cuenta del papel de las mujeres en el frente, de resistir cueste lo que cueste. Habla del sexo y el erotismo sin ning��n tipo de pruritos: "Las almas de mis amantes se abren a mí en el instante del amor" se atreve a decir. Toca el tema de la violencia de género en épocas donde ni se mencionaba: "Te pido que no me mates" suplica varias veces en un poema. El recorrido por el poemario es dificil, pero Anna se las arregla para allanarnos el camino. Así y todo, nos deja la esperanza: "Gratitud, gracias, destino mío, no soy digna, que hermosa mi vida".

[CLIF · Rating 5 out of 5]

Anna Swir's collection of poems, "Building the Barricade," about her experiences working as a nurse during the Warsaw Uprising, when the Polish resistance fought back for 63 days in 1944 against the occupying Germans before being put down savagely, is nothing less than phenomenal. Losses numbered 16,000 resistance fighters killed and several thousand more wounded; in addition, perhaps as many as 200,000 civilians were butchered, often buried in mass graves.

Swir's poems are brief but possess an understated ferocity of vision that makes them unforgettable. Most describe the circumstances of a single individual's death--not always an adult, sometimes a child. All of the poems are poignant; some are heartbreaking. Swir published the book in 1974. Piotr Florczyk brought out a new translation early in 2011. I highly recommend it.

[Alexandra · Rating 3 out of 5]

[2.75 stars]

This had beautiful poems within the collection and overall contained a heart-wrenching message, but I have a thing against poetry that's just a sentence split into different lines. A lot of the poems here felt like completely average sentences designed to seem poem-like, and even though the message was about war, I was still like eh about a lot of it.

[ArdentiCorde · Rating 5 out of 5]

Rozpacz

Ręka bez broni
podnosi się do nieba
chwyta niebo palcami za gardło
i opada.

Str. 79.

[Rytas Sakas · Rating 5 out of 5]

"Nie umie umierać. Umiera przecież pierwszy raz."
"She doesn't know how to die. After all she's dying for the first time."
"Nemoka mirt. Miršta visgi pirmąkart."

Anglų kalba nepritaikyta gyvenimo brutalumui. Lenkų užtat pritaikyta. Ir lietuvių. Makes sense.

[Noel Cisneros · Rating 5 out of 5]

Dolorosos y bellos poemas que captan el horror de la guerra en la bella versión de Edgar Trevizo, quien también estuvo a cargo del cuidado editorial —uno más de los bellos trabajos de Medusa Editores—. Para muestra un par de los poemas:

"La última gota de aire

Un par de amantes
en un sótano colapsado.

Cuando ya no hubo más aire
y la muerte
se olvidó de venir
quién le dio a quién
la última gota de aire."

"Lavo la camisa

Por última vez lavo la camisa
de mi padre, que ha muerto.
LA camisa huele a sudor. Recuerdo
ese sudor desde mi infancia,
por tantos años
lavé sus camisas y su ropa interior,
la sequé
sobre la estufa de hierro del taller.

De entre todos los cuerpos del mundo,
animales, humanos,
sólo él exhudaba ese sudor.
Lo aspiré
por última vez. Al lavar la camisa
lo destruí
para siempre.
Ahora
sólo sobreviven sus pinturas
que huelen a aceite."

[Priscilla · Rating 5 out of 5]

Yes, I knew some things of Polish history, including the Warsaw uprising, but these brief lyric poems make me know deeply. Specific images that are firsthand. I did not find the book depressing because it is so straightforward and perhaps because it holds "random" individual people in the light in such a way that I simply held moment after moment. The book itself is beautiful to hold. You will see if you have this in your hands. Reading it I feel like I have experienced a sacrament.

[Anja · Rating 5 out of 5]

One of the most heart - wrenching poetry book I have ever read. Her writing style is absolutely mesmerizing and authentic. Had to pause reading a couple of times to be able to process all of the emotions i felt. Very sad and disturbing testimony of the war-induced traumas, deaths and suffering. There isn’t a single thing in the world that could destroy a human heart like the war does.

[Charlie · Rating 3 out of 5]

Important witness poetry that unfortunately reduces itself to simple moralizing at times; there are poems in here that seem a little too "neat." This works to make the less constructed poems even more impactful, however. And who's to say? Maybe even war can have a sense of ironic righteousness.

[Laura (booksnob) · Rating 5 out of 5]

I think this is perhaps one of the best poetry books I have ever read. It's about Polish poet, Anna Swir's experiences in the Warsaw Ghetto uprising. It's powerful and unforgettable and it took her over 30 years to write down her experiences. I cherish this book.

[Shauna · Rating 4 out of 5]

Brutal and eye-opening. The images are raw and truthful. I cried several times. She forces you to confront yourself the way war confronted her

[Nika · Rating 5 out of 5]

nie wiem, czy mam w sobie słowa, które by oddały obrazy z mojej głowy, ani emocje, jakie ścisnęły mnie za serce

[Monika · Rating 4 out of 5]

Dlaczego wśród narracji o powstaniu tak cicho i tak mało wierszy Świrszczyńskiej?

Tak ubogie w słowa, tak bogate w treści.

„Kiedy ginął świat,
byłam tylko dwojgiem rąk, co podają
rannemu basen”

[goetel · Rating 4 out of 5]

3,5

[Maja · Rating 5 out of 5]

4.5/5

[Martyna · Rating 5 out of 5]

twój syn zginął broniąc barykady, której nie ma, broniąc tego domu, który już się w gruz rozsypał, w miałki piach....

[Damian Turek · Rating 5 out of 5]

Nadal zachwycony i przerażony.

[andzelika · Rating 5 out of 5]

rozerwały mi serce

[Emilia · Rating 5 out of 5]

jak wiele można powiedzieć w niewielu słowach.. po lekturze nie jestem już tym samym człowiekiem.

[Marta · Rating 5 out of 5]

Świeże mocne doskonałe... a to dopiero początek!

[Aseem Kaul · Rating 5 out of 5]

Ever since I first read Building the Barricade (in the 1979 translation by Krynski and Maguire that is now out of print, and that I only managed to get my hands on thanks to my University library), I've considered it not only one of the most significant volumes of 20th century Polish poetry, but one of the finest examples of the poetry of witness ever written. So I was delighted to learn of this new translation, and am grateful to Calypso editions for making this masterwork available to English readers once more.

My one quibble with the new edition is the inclusion of a handful of 'other' poems - poems that seem out of place with the Barricade poems. I see no reason to include these last six poems with the rest - they serve only to detract from the power of the rest.

[Karen · Rating 5 out of 5]

Brutal and beautiful. These poems are like panes of glass allowing the reader to peer into the Warsaw Uprising. They leave you exhausted, horrified, and feeling like a witness - which is their intent. Reading at the time of the bombardment of Aleppo makes them all the more resonant - individual to their time, but unfortunately timeless.

[Edgar Trevizo · Rating 5 out of 5]

Un libro tan terrible como hermoso. Para mi gusto, uno de los libros de poesía más estremecedores e importantes del Siglo XX.