Листи (1898-1901)

Повне академічне зібрання творів у 14 томах #12

by Lesia Ukrainka, Леся Українка

До повного академічного зібрання творів Лесі Українки в 14 томах увійшли всі знайдені на сьогодні тексти письменниці. Віднов­лено фрагменти й матеріали, вилучені цензурою в попередніх виданнях. Додано розлогі текстологічні, історико­літературні та реальні коментарі.
У том 12 включено листи Лесі Українки за 1897–1901 роки, збе­режені в оригіналах, копіях чи першодруках.

608 pages, Hardcover

Published January 1, 2021

About the author

Lesya Ukrainka (born Larysa Petrivna Kosach-Kvitka (February 25, 1871 – August 1, 1913) is one of is one of Ukrainian literature's foremost writers, best known for her poems and plays. She also was an active political, civil, and feminist activist

Among her most well-know works are poems collections «On the wings of songs» (1893), «Thoughts and Dreams» (1899), «Echos» (1902), epic poem «Ancient fairy tale» (1893), «One word» (1903), plays «Princess» (1913), «Cassandra» (1903—1907), «In the Catacombs» (1905), «Forest song» (1911).

Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка 13 лютого 1871, — 19 липня 1913) - українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.

Серед найвідоміших праць письменниці збірка поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), та п'єси «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903-07), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911).

Source: EN/UA Wikipedia

Reviews

[Lada Moskalets · Rating 5 out of 5]

Наступний том листування, в якому охоплено принаймі дві іконічні події з життя Лесі Українки - піклування про вмираючого Мержинського і зустріч з Ольгою Кобилянською. Саме тут є ті всі няшні листи про "когось і ще когось", над якими ламають списи літературознавці.
Деяких персонажів більшає - наприклад сестри Ольги, а дехто, як родина дядька зникає з горизонту.
І тут більше мандрів - Ялта, Берлін, Чернівці, Буркут, Мінськ і Сан-Ремо

Шпильок у бік галичан ціла купа)
***
"не всі професорі приймають на свої лекції жінок, а примусити професора пускати в авдіто­рію того, кого він не хоче, не може ні ректор, ні міністерія, бо се нарушає «волю викладів». Отже, напр[иклад], професор хі­рургії не хоче за жадну ціну мати в своїй авдіторії та в операц[ійній] хаті жінок, і їм приходиться вдаватись до якогось до­цента, що й сам небагато тямить. Так само поступають і ще декотрі професорі, але я забула, яких, власне, фахів. Взагалі справа приймання жінок у Львівськ[ому] унів[ерситеті] ще да­леко не впорядкована і міняється відповідно тому, звідки вітер віє та з котрої ноги встане п. ректор і пп. професорі."

***

""У галичан мене ще вражало якесь чудне, непросте відно­шення до жінок, все вони дивляться на нас або згори вниз, або знизу вгору, а щоб так просто, нарівні — зроду! Хіба ж могла б яка жінка чі дівчина сказати або написати якому галичани­нові «дорогий товаришу» або й «дорогий друже» без того, щоб йому не привиділось не знати що? Я думаю, ні.
Наскілько я чула про становище галичанок в товаристві, то се якась така неволя, що, може б, я скоріш на каторгу пішла, ніж на таке життя. Подібне життя, напр[иклад], в Болгарії, я його бачи­ла... Не подумайте, що се в мені говорить «гординя» українки. Пишу так, бо думаю, що можу говорити з Вами щиро про сі речі. Мені здається якимсь лицемірством, коли галичане (му­щини) плачуть над духовним убожеством своїх жінок і вихва­ляють українок: від кого залежить, щоб справа змінилась? Не­хай університети, права, патенти etc. залежать від уряду, але товариські звичаї не декретуються."

[vvvlad · Rating 5 out of 5]

Епістолярій Лесі Українки — прекрасне джерело, що дає нам заглянути у потаємну ширму життя тогочасної української інтелігенції і змінює погляд на неї. Видатні діячі стають перед нами не омертвілим набором слів із енциклопедій, а людьми, з їхнім побутом та емоціями. Відчуваєш, що український національний рух XIX ст. дав цілу плеяду талановитих людей, це дійсно був окремий напів підпільний світ. Це зовсім була не «купка інтелігентів». На жаль, ми часто забуваємо про це, соромимося своєї історії, вважаємо що усе було катастрофічно погано.
Іноді читається не менш захопливо, ніж твори цієї дійсно унікальної людини.