Avant-Garde Art in Ukraine, 1910–1930: Contested Memory

by Myroslav Shkandrij

Many of the greatest avant-garde artists of the early twentieth century were Ukrainians or came from Ukraine. Whether living in Paris, St. Petersburg or Kyiv, they made major contributions to painting, sculpture, theatre, and film-making. Because their connection to Ukraine has seldom been explored, English-language readers are often unaware that figures such as Archipenko, Burliuk, Malevich, and Exter were inspired both by their country of origin and their links to compatriots. This book traces the avant-garde development from its pre-war years in Paris to the end of the 1920s in Kyiv. It includes chapters on the political dilemmas faced by this generation, the contribution of Jewish artists, and the work of several emblematic figures: Mykhailo Boichuk, David Burliuk, Kazimir Malevich, Vadym Meller, Ivan Kavaleridze, and Dziga Vertov.

Genres: Art, Nonfiction, Ukraine

202 pages, Paperback

First published January 1, 2019

Reviews

[Mikeru Desu · Rating 3 out of 5]

перша частина книги складається з одних дат і прізвищ, прізвищ і дат, місцями повторів, таке враження що це шмат курсової студента якому треба розтягнути макимум текст. В другій частині вже полегше коли пішло про окремих митців але всерівно написано сухо.

[Ira Hrushetska · Rating 5 out of 5]

Коли починала читати цю книжку, то думала, що читатиму книжку про мистецтво. Але це книжка не про мистецтво, а про історію українського мистецтва 1910-1930 років.

Книжка про те, наскільки складно було бути митцем в ті роки, і чому світ незнає, що відомі митці тих часів були українцями і надихалися українською історією та природою. Всі знають їхні імена, але ніхто не пов’язує ці імена з Україною. В цій книжці згадуються роботи не тільки художників, але й письменників і режисерів, роботи яких були виконані в стилі авангардизм.

І знаєте що в цьому всьому дуже втішає? Що незважаючи на різні заборони та перешкоди з боку влади, наші митці в 1910-1930 роках мали дуже сучасне на той час, і дуже неподібне на інші країни мистецтво. Українські митці хотіли передати через мистецтво мрію про відбудову незалежної України, яка має дуже давню історію.

Дуже сильна книжка!

[Tetiana Lesik · Rating 4 out of 5]

малувато ілюстрацій як для роботи про мистецтво, але було цікаво і пізнавально

[Dina · Rating 4 out of 5]

Читаю про те, як українські художники-авангардисти активно їздили, мешкали, обмінюючись досвідами та ідеями, і виставлялися в Парижі у самий розквіт авангарду. Володимир Татлін, Олександр Архипенко, Олександра Екстер, Михайло Бойчук, Давид Бурлюк, Володимир Баранов-Россіне (Давид Россіне), Софія Левицька, Абрам Маневичі, Йосип Чайков, Вадим Меллер та інші.

Автор роздумує про передумови такого шаленого розвитку авангарду в Україні. Серед сукупності факторів говорить про створення Центральною Радою УНР Української академії мистецтв, яка об’єднала найталановитіших викладачів того часу (Василя Кричевського, Георгія Нарбута, Абрама Маневича, Михайла Бойчука. Та ж Центральна Рада створила  Культур-Лігу, завдяки якій Київ перетворився на один з найдинамічніших світових центрів культури та авангарду.

Пригадаймо тепер й інші ілюстрації того, як тодішня українська політична еліта дбала про розвиток української культури і її світове визнання. Наприклад, як Петлюра відправляє хор Кошиця у світове турне зі Щедриком. Тобто УНР проіснувала менше 4 років з перервами, змінами влади, військовими діями, а політичні еліти розуміли важливість культури для політичного становлення держави і встигали робити усе максимально можливе для її розвитку. Напевно, ще коли ці еліти не були політичними, але були елітами культурними і виношували в думках, серцях і планах власну державу, перед їхніми очима був приклад російської культурної пропаганди - зліпленої, вибачте, з гівна цукерки, і розуміли потенціал потужності своєї справжньої культури.

Чому у сьогоднішньої політичної “еліти” немає такого розуміння і ціле міністерство культури єдине на що спромоглося - аж на телемарафон? Можливо, українцям слід обирати в свої еліти кращі за себе версії українців, а не “парня” з сусіднього під'їзду, який не дуже відрізняє ліфт від вбиральні?

[Yuliia Razinkova · Rating 4 out of 5]

Непогана панорама на українські контексти здавалося б всім відомих авангардистів. Особлива увага приділена Бурлюку, Малевичу, Меллеру, Кавалерідзе і Вертову. А от "політична" частина книги видалась доволі нудною 🤷

[ed3nci · Rating 5 out of 5]

Дуже інформативна книга, читається як типовий нон-фік, трохи важко але дуже цікаво. Враховуючи мою любов до українського авангарду - якраз те, чого мені бракувало. І до речі, автор розповідає про єврейський авангард що мав місце на території України, мені ця тема здалася доволі новою. Книгу однозначно раджу