Istoria Balcanilor

by Barbara Jelavich

This volume discusses the history of the major Balkan nationalities in the eighteenth and nineteenth centuries.

Genres: History, Nonfiction, European History, Humanities

356 pages, Unknown Binding

First published July 1, 1983

About the author

Barbara Jelavich was a professor of history at Indiana University and an expert on the diplomatic histories of the Russian and Habsburg monarchies, the diplomacy of the Ottoman Empire, and the history of the Balkans.

Reviews

[J.M. Hushour · Rating 4 out of 5]

This is pretty much the go-to on the subject, comprehensive and with a bewildering amount of detail, sometimes to a fault, which is a good thing, I think.
Let's face it, this is probably the most complicated region, politically- and historically-speaking in Europe, and to take on the task that Jelavich did was no mean feat, but she succeeds in capturing and teasing apart those complexities in a single volume.
It never comes across as mind-bogglingly confusing as you might think. She takes a multi-level approach to the area, looking at the people and their histories from two outside perspectives, the Hapsburgs and the Ottomans who ruled them, and then each individual ethnicity from below. The main focus in this volume is, of course, the Greeks and what eventually became Romania, but space is given to the Serbs and others, all pawns in the 19th century's great power games.
A classic!

[Knigoqdec · Rating 4 out of 5]

Чудесно четиво за историци, особено пък ако се случи да са хора, занимаващи се с региона. Данните са сбити, може би липсва по-добре изразена хронология и прилича повече на разказ на места, но определено е интересно. Дори за историк като мен, който не е от най-заинтересованите точно от този период. Някои от най-важните подробности са включени в книгата. Не ми хареса само на места тромавия превод ("той направи това, той направи онова, той..."), както и не съм съгласна с транскрибцията на някои имена, но за тях си е обяснено в предговора, така че само трябваше да си преглъщам.
Снимковия материал беше хубав. Даже някои места си ги спомням от екскурзията си в Турция xD Картите също са добри, само дето не знам защо и тях не пипнаха да преведат на български... не, че ми пречи... Но да кажем, че труда е предимно за хора, които се занимават с история и няма да им трябва толкова превод...

[Данило Судин · Rating 5 out of 5]

Після цієї я зрозумів, що історія національних рухів в Центрально-Східній Європі тісно пов’язана з історією національних рухів на Балканах. Адже, якщо подумати, то саме історія балканських націй була взірцем для решти націй: на 1900 р. саме там реалізувалися 4 національні проекти - сербський, грецький, румунський, болгарський. І більшість з них реалізовувалися за однаковою схемою:
1) національний рух ставав успішним завдяки підтримці великих держав;
2) національна держава виникала лише після великої міжнародної війни;
3) національна держава мала шанси отримати світове визнання лише у випадку, коли ставала а) монархією, яку б) очолював представник відомої та визнаної західно-європейської династії.

Звісно, з цієї схеми були винятки: Сербія мала власну династію, а Греція отримала незалежність завдяки повстанню. Втім, для решти країн схема працювала "як годинник". Відтак, думаючи про український рух ХІХ ст. слід дивитися на нього не з перспективи 1919 р., а з перспективи 1913 р.: жоден з "гравців" на європейській арені не знав, що після 1914 р. всі монархічні принципи стануть неактуальними, а світовий порядок виявиться повністю розваленим: Австро-Угорщина, Російська імперія та Оттоманська Порта просто розлетяться на друзки. Війни попередніх десятиліть велися між імперіями, але завершувалися територіальними поступками, та не катастрофами.

З цієї перспективи зрозумілою є ставка на українців в 1914 р. чи на Габсбургів, чи на Романових. Варто пам’ятати одну річ: на Балканах великі держави дотримувалися принципу рівноваги. Відтак, Росія, попри все своє величезне бажання, не могла приєднати до своїх володінь ні Волощину з Молдавією, ні Болгарію: навіть маючи для цього внутрішній ресурс, вона стикалася з опором решти великих держав, які не бажали її посилення на Балканах. Така ж була політика і щодо Австро-Угорщини. А тому Оттоманська Порта розвалювалася, але від’єднані території ставали новими державами, які формально були незалежними, а неформально могли перебувати в зоні впливу тією чи іншої європейської держави.

Відтак, війна 1914 р. сприймалася саме в такому ракурсі: одна з імперій, між якими розділена Україна, точно програє. Відтак, від неї "від’єднають" частину територій. Але принцип рівноваги не дозволить приєднати цю територію до територій країни-переможця (це спричинить тертя і конфлікти в таборі переможців), а тому буде створено державу-протекторат. Отже, треба заручитися підтримкою великих держав, накопичувати власні сили і шукати кандидата в монархи, бо країна без монарха неможлива. В цьому світлі Вільгельм Габсбург не був таким вже авантюристом, а українці - утопістами. Якби перемогли Центральні держави, то королівство Україна цілком могло б виникнути.

Ще одна важлива річ: розуміння логіки дій монархів типу Василя Вишиваного. Про нього написана монографія Тімоті Снайдера Червоний князь, але там цей момент опущено: монархи нових держав не були націоналістами в традиційному розумінні, але не були і середньовічними правителями. Діяльність королів Греції, Румунії та Болгарії засвідчує цікаву річ: вони прагнули слави та визнання (адже з молодших синів ставали незалежними володарями), але розширювали свої володіння, прикриваючись націоналістичними гаслами. Чи це був тверезий розрахунок, чи вони дійсно націоналізувалися - питання. Втім, для націєтворчих процесів ХІХ ст. це не мало великого значення.

Отже, коротко про книжку: авторка подає цікаву і насичену історію балканських національних рухів, але зосереджується на політичному вимірі, тобто як ці рухи перемагали чи програвали. А тому книжка буде цікава і просто як історія Балкан, і як набір цікавих ідей та фактів для теоретичного пояснення та осмислення національних рухів ХІХ ст. До речі, після цієї книги я зрозумів, що теорія Роджерса Брубейкера була придумана на десятиліття раніше, але не викладена у формі теорії, а просто у вигляді історичних узагальнень. Прикладом таких "попередників" є роботи Барбари Єлавіч, але і Романа Шпорлюка.

[Mihai Zodian · Rating 4 out of 5]

Barbara Jelavich is an important historian of modern Southeastern Europe. History of the Balkans is useful for both the Western and the local readers, because it contains a general perspective of a subject often divided by national perspectives. Another benefit is the emphasis on political interactions and structures, topics about which misunderstanding abound. I recommend it to anyone interested in understanding issues such as the disintegration of Yugoslavia or EU integration.

History of the Balkans was divided into two volumes, and here I`m reviewing the first one. Barbara Jelavich described in parallel the events, institutions and trends of the Ottoman and Austrian Empires, with a focus on their Balkan possessions. The framework is broad, including regions like Transylvania and it opens with a short history of Antiquity and of the Middle ages. The chapters are well structured and easy to read, even by readers who are less familiar with the Balkans and their past.

Barbara Jelavich made an interesting comparison between the societies ruled by the Ottoman and Austrian Empires, a sticky point even today. War, diplomacy, the pressure for reform and the tensions between center and periphery are common features, according to the History of the Balkans. It is interesting that self-rule was more developed in the first empire especially in the rural regions, contrary to its image of rigid despotism. The Austrian elite was more sophisticated and closer to the ideas of the Enlightenment, though in both, conservatism prevailed.

But in the end, change was starting to carry the day. The main process identified by Barbara Jelavich in History of the Balkans was the rise of the nation-state that gradually replaced the two multinational empires. This took a century, starting with the Greek Wars of Independence and ending with World War I and the volume closing when the traditional elites were living under constant pressure. The author underlines several general features of the new states, namely centralization, corruption, internal divisions and the saliency of great powers.

The overall perspective of Barbara Jelavich is favorable to the new states. Even the major actors were often used by the new national rules to pursue their own, local goals. There are some drawbacks to History of the Balkans, such as the compression of a huge amount of information in a small number of pages, especially in the beginning and the lack of an explicit explanation for the rise of the nation-states. The volume remains a significant contribution, with its clear focus and generosity of vision.

[Mykhailo Shumylo · Rating 5 out of 5]

Сьогодні як раз така погода (сіро, холодно, дощить), коли вона тебе не спокусить десь вештатись містом;))), а значить треба дочитувати, давно почате;))). Ось воно і трапилось. Історія Балкан в XVIII- XIX cт. американської проф. Барбари Єлавіч, що видало видавництво Кембріджського універ-ту видалось неймовірно цікавим та інформативним. Це історичне дослідження хороший приклад, коли читаєш про одне, а дізнаєшся про купу всього іншого. Серед чого і історія Порти (Османської імперії), Австрійської, а згодом Австро-Угорської та Російської імперій. Про медоди зовнішньої політики останньої (витяги з тексту додаються). Про світову шахівницю міжнародної політики у ХІХ ст. Про незахищеність малих націй та про їх силу і боротьбу за державність. Про важливість культури, мови та згуртованості на шляху до становлення незалежності. А ще дізнався, що 1887 року між Росією та Німеччиною був укладений таємний договір, так зв��ний «Страховий пакт» договір про ненапад, в якого був таємний протокол, де Німеччина запевняла Росію про допомогу у поверненні впливу на території автономної ще тоді Болгарії та про закритий стасус Босфору та Дарданелл. Нічого не нагадує, десь я про це чув, здається в серпні 1939 року щось подібне було. В історії все повторюється, тільки в іншому інтер’єрі, за інших акторів. Висновок загальний такий, чують завжди сильнішого, а слабшого можуть тільки підтримати, пожаліти. Як виявилось, історію балканських країн, як і історію України, неможливо, як писав В.Винниченко, читати «без брому».(( Отже, треба бути сильними, попереду перемога!

[Scott Martin · Rating 3 out of 5]

This was an older book from college, but didn't really read it much back then (still got a good grade in the class). Decided to read this one as part of an effort to read the books on my shelves to see if this is still worth keeping. Definitely written for an academic audience, this is but the first of two volumes attempting to decipher one of the more complex parts of the world. In this book, the focus is in the later stages of the Ottoman Empire/rise and heyday of the Hapsburgs. It is between these two empires that Jelavich cages her analysis of the area. Intertwined between the actions of the main empires, she attempts to describe the life and actions of the various peoples in the region. The 19th century is a major time of upheaval as there are external and internal forces driving drastic geo-political and socio-economic changes in the region, changes that have ramifications to this day. In particular, the rise of nationalism and how various great powers drove that nationalism drive much of the analysis on the 19th century.

It can be hard for those without any background in the region to follow the text, so not for intro-level work. Perhaps it is due to how older books were published, but it would help if there were footnotes/endnotes to site the facts/assessments. Still, for the serious historian, worth the study, and probably one that will be on the shelves of any serious Balkan scholars.

[Manuela · Rating 2 out of 5]

The book has a lot of information but it is a bit too heavy for a reader like me - I think it will better reach people who are studying history or who already have knowledge in the area and just need to get facts straight.