«Звуки миру» – історія про молодь, що проживає на «лінії зіткнення», про досягнення, мрії і таку близьку реальність збройного конфлікту, яка змінює усе життя. Видано двома мовами: українською та англійською.
Розповідати про складні суспільно-важливі теми непросто. Особливо, коли історії змальовують реальних людей і реальні ситуації з життя. Усі історії базуються на реальних подіях. Книги коміксів створені видавництвом «Видавництво» в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки уряду Королівства Нідерландів.
Авторка урбан-фенетезі «Лазарус» та постапокаліптичного фантастичного роману «Дім солі».
Роман «Лазарус» здобув премію «ЛітАкцент року — 2018», увійшов до довгого списку «Книги року ВВС», нагороджений спеціальною відзнаку Українського інституту книги на BookForum Best Book у Львові. Роман був названий книгою року за версією фензіну «Світ Фентезі».
Світлана Тараторіна отримала нагороду від Європейського товариства наукової фантастики The CHRYSALIS AWARDS — за найкращий дебют.
Світлана Тараторіна є переможницею конкурсів фантастичних оповідань — від літературного об'єднання «Зоряна фортеця», журналу «Стос», отримала спеціальну відзнаку на фестивалі фантастичних оповідань «Брама».
Є авторкою низки оповідань, художньої біографії Марії Примаченко для дітей — «Оця Марія звірів малювала», мальопису "Звуки миру".
Попри тему (молодь на лінії зіткнення - покоління, що росло під обстрілами), це дуже життєствердний комікс про війну-і-відбудову: військові дії назавжди залишаться частиною історії цієї землі і цих людей, але історія не мусить зводитися лише до них, у ній буде багато інших сторінок - від техно-рейву під Слов'янськом до кіно, дружби і багатьох довгих доріг уже без блокпостів. Дуже зворушливо і класно.
Я загалом не люблю порівнювати різні твори, але з усіх чотирьох мальописів, які вийшли від Видавництво «Видавництво» за підтримки ООН, то «Звуки миру» Svitlana Taratorina і Serhii Chudakorov мені сподобався найбільше. Тому виглядає, що він трішки сильніший поміж інших. І це відчувається, як і структурою оповіді, так і малюнком.
Щодо сюжету, то сценаристка піднімає тему АТО, але мова тут іде не про військових, а про долю та відчуття дітей, яких зачепила війна із Росією на сході України. Такий твір змушує ще раз зупинися і задуматися на скільки емоційно тяжко жити дітям під час постійних обстрілів, жорстоких боїв та постійному страху загинути. Хоча діти часом переживають все простіше, але психологічні травми переслідують їх надалі, за сотні кілометрів від бойових дій.
Художня частина виграла в тому, що Сергій Чудакоров уже мав досвід малювання коміксу. Тому малюнок тут підсилив, і сприйняття історії, і також розуміння емоцій головних героїв.
Ще раз повторюся, як і у інших враженнях. Такі мальописи потрібні в українському інфопросторі, бо вони допоможуть розібратися, як і в собі, так і зрозуміти речі, які відбувають за крок від вас
троє підлітків зі Сходу України шукають примирення з ПТСР на фестивалі техно. якби не примітивні меседжі й моралізаторство на останніх сторінках, був би крутий документальний комікс. а взагалі це приквел до «Замля блакитна, ніби апельсин»!
Страшні роки лихоліття назавжди залишиться частиною мене. Але я зроблю все, щоб пам’ять не заважала мені жити далі.
Шкода, що не прочитала цей комікс в 2021 році. Я розділяю долю підлітків, які в ньому змальовані, і він припав мені до душі. Чесний та життєвий, розповідає про життя після 2014 року, про страх і небезпеку в містах, захоплених терористами, а також про дискримінацію та ксенофобію щодо переселенців у вільних містах. Проте зараз, в 2022 році, оптимістичне закінчення виглядає наївно, бо ж нашою рідною землею прокатилася така війна, що випалила все добре і світле, і наврядчи мислення або ініціативи, які дарують надію в цьому коміксі, зможуть бути використані в реальному житті після перемоги над росією. А можливо, це просто мій психологічний стан зараз, і в реальності все буде окей. Я не знаю. Малюнок Чудакорова впізнала одразу, бо читала його Фемінізм і місто. Єдиний недолік, що був в коміксі - діалогова булька на одній зі сторінок примальована не тому персонажу, який її вимовляє (сцена вступу до університету). Також трохи здивувала кількість персонажів, особливо другорядних, але якщо вони всі мають реальних прототипів, я вітаю таке вшанування людей у мальописі. Цей комікс можна безкоштовно завантажити і прочитати на сайті Програми розвитку ООН в Україні.
Комікс створений на основі реальних історій Євгена Скрипника, Мирослави Трофимчук та Русі Абросімової. Про те, як раптово і назавжди змінилося життя. Як згасли мрії. А ще — як лікує звук, а музика переборює страх.
Прекрасно написана історія трьох підлітків зі сходу, що дорослішають під час війни і віднаходять в собі сили рухатися далі. На жаль, три роки потому ми вже знаємо, що хепі енду для їхніх міст не буде.