Мало хто з мешканців «спальних районів», що постали на місці заміських селищ, дач, знає, які архітектурні витвори колись милували око там, де височать сучасні хмарочоси, які видатні люди жили в тій чи тій місцині. Відомий києвознавець Ігор Гирич цього разу поведе читача Куренівкою і Пріоркою, Пуща-Водицею і Деміївкою, Чоколівкою і Шулявкою, Лук'янівкою і Святошином… Для широкого читацького загалу.
Проживання в районі Києва, сильно побитому історією, не покращує мені менталочку. Мені дуже болить наше шолудиве, покоцане, погано збережене, недолюблене місто, а на райончику навіть немає якихось важливих мені історичних локацій, на які можна було би спертися у своїй любові (а те старе, що є, руйнується на очах). Ну, найбільш культурно заслужена локація на районі - це, шоб ви розуміли, в'язничка, де встигла пересидіти чи не вся інтелігенція ХХ століття, і звідки багато хто так і не вийшов ("Вільгельма Габсбурга, тобто Василя Вишиваного заморили за піццот метрів від мого дому" - це, як ви розумієте, не сильно радісна географія :) ). Тому от взялася шукати якісь точки опертя шляхом читання путівників трошки менш центральними районами Києва. "Околиці історичного Києва" Ігоря Гирича - компактний, але змістовний путівник районами, куди не конче залітають туристи, але там теж є свої цікавинки (райони дуже різні - від Голосіївського лісу із його селами до Солом'янки, Лук'янівки, Куренівки і всякого такого). З нього читач дізнається, чому Куренівка називається Куренівкою (через курені київської козацької сотні), Пріорка - Пріоркою (землі належали пріору римо-католицької кафедри), де шукати засноване Грушевськими народне училище і що там зараз, що можна подивитися в Конча-Заспі, і взагалі побачити глибину історії під нашаруваннями уродської типової забудови 70-х абощо. Почасти, звичайно, це путівник Атлантидою - багато історичних районів зі своїм упізнаваним обличчям, шармом і історією було знищено як не під час забудови 1960-70-х, то вже в часи незалежності (не кажучи про локації, які не пережили лихоліття репресій - скажімо, Луцькі казарми на Дегтярівській розписували бойчукісти, але розписи не пережили своїх творців). Але вже склала собі плани на блукання менш розвіданими районами :)