What do you think?
Rate this book
Между Речью Посполитой и Россией: Правобережная Украина в эпоху гайдамаков
В книге на основе широкого архивного материала из собраний России, Польши и Украины делается попытка переосмыслить события, которые происходили на Правобережной Украине в первой половине XVIII в., когда в результате ряда трагических событий она снова оказалась под властью Речи Посполитой, а место казаков заняли гайдамаки.
Новый этап противостояния польской шляхте и борьбы с католической и униацкой церквями в мифической надежде объединения с Украинским гетманством и Российской империей в конечном счете привели к Колиивщине (восстанию гайдамаков в 1768 г.), спровоцировали русско-турецкую войну, раздел Речи Посполитой и передел политической карты Европы. За этим последовала ликвидация Запорожской Сечи и автономии Украинского гетманства.
Новый этап противостояния польской шляхте и борьбы с католической и униацкой церквями в мифической надежде объединения с Украинским гетманством и Российской империей в конечном счете привели к Колиивщине (восстанию гайдамаков в 1768 г.), спровоцировали русско-турецкую войну, раздел Речи Посполитой и передел политической карты Европы. За этим последовала ликвидация Запорожской Сечи и автономии Украинского гетманства.
296 pages, Hardcover
Published January 1, 2020
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
February 13, 2022
Надзвичайно важлива та злободенна праця російської дослідниці.
В доволі стислому за об’ємом тексті вона встигає не тільки дати «портрет епохи» поруч із причинами та наслідками Коліївщини, а й окремим розділом розглянути її головні міфи, що закріпилися в голові пересічного читача ще зі шкільної програми. Більшість цих міфів володіла й мною, зокрема красива легенда про те, що в нашій місцині, в центрі сучасного Первомайська, колись відбулося покарання Максима Залізняка разом із вірними побратимами. З книги ж виявилось, що група з 70 засуджених гайдамаків, яких мали показово висікти на очах у постраждалого від їх рук, татарського селища Голта, туди не дісталася, і, судячи з усього, взагалі не була висіченою. Що ж, я жив хоч і невеликими, проте ілюзіями.
Натомість великі ілюзії, як слушно зазначає авторка, призводять до великої трагедії.
Ці слова, згадані в контексті Колїївщини, можна було сміливо розповсюдити ширше, на всю нашу українську ментальність. З часів найбільшого повстання гайдамаків минуло 250 років, а ми все ще живимося ілюзіями.
Як і тодішнє населення Гетьманщини та польського Правобережжя, ми живемо минулим і віримо, що туди можна повернутися. Тоді як світ навколо нас змінюється безповоротно.
В доволі стислому за об’ємом тексті вона встигає не тільки дати «портрет епохи» поруч із причинами та наслідками Коліївщини, а й окремим розділом розглянути її головні міфи, що закріпилися в голові пересічного читача ще зі шкільної програми. Більшість цих міфів володіла й мною, зокрема красива легенда про те, що в нашій місцині, в центрі сучасного Первомайська, колись відбулося покарання Максима Залізняка разом із вірними побратимами. З книги ж виявилось, що група з 70 засуджених гайдамаків, яких мали показово висікти на очах у постраждалого від їх рук, татарського селища Голта, туди не дісталася, і, судячи з усього, взагалі не була висіченою. Що ж, я жив хоч і невеликими, проте ілюзіями.
Натомість великі ілюзії, як слушно зазначає авторка, призводять до великої трагедії.
Ці слова, згадані в контексті Колїївщини, можна було сміливо розповсюдити ширше, на всю нашу українську ментальність. З часів найбільшого повстання гайдамаків минуло 250 років, а ми все ще живимося ілюзіями.
Як і тодішнє населення Гетьманщини та польського Правобережжя, ми живемо минулим і віримо, що туди можна повернутися. Тоді як світ навколо нас змінюється безповоротно.
June 29, 2022
Мені неодноразово доводилося чути про Тетяну Таїрову-Яковлеву, як про історика, що знається на темі козацьких часів. Не зважаючи на те, що вона є громадянкою росії, у сферу її наукових зацікавлень входить саме історія України. Вона написала цілу низку різноманітних праць на цю тему, а також долучилася до виходу у світ повної версії "Літопису Самійла Величка". Аж тут мені на очі потрапила інша її праця "Коліївщина: Великі ілюзії", враховуючи, що саме цей історичний період зараз є темою моїх власних досліджень я вирішив прочитати працю Таїрової-Яковлевої. Проте одразу хочу окреслити червоні лінії. Той факт, що авторка цієї книги публічно висловилася за підтримку України в поточній війні з росією ніяк вносить її в список "хороших рускіх". Вона несе таку ж солідарну відповідальність за цю війну, як і будь-який інший громадянин рф.
Сама ж книга "Коліївщина: Великі ілюзії" має досить цікаву структуру, де основну увагу приділено не опису подій Коліївщини, а аналізу причин початку, ключових факторів і "розстановки сил". Це власне і робить працю авторки справді цікавою і корисною. Адже уже занадто багато праць на тему Коліївщини, переповідали кожен на свій лад переказ подій, залишаючи читачеві можливість самому здогадуватися про причину цих подій. Авторка ж досить фахово і з розумінням історичного моменту спробувала проаналізувати, які ж були причини цього повстання, що вибухнуло на Правобережжі в 18 ст. Проте в книзі залишаються певні моменти, які мене, читача, що взяв книгу в руки саме в 2022-му році змушують задуматися - "а чи все викладене в цій книзі правда, чи пані Таїрова просто хоче аби я в це повірив?".
Річ у тім, що в тексті неодноразово зустрічаються фрагменти, які наштовхують на думку ніби авторка хоче виправдати російську владу, відмазати її від того що сталося. В певних моментах вона сама собі суперечить. Наводячи в одному уривку цифри про кількість покараних які зводилися до "сотень осіб", в іншому місці цитує слова тогочасного російського чиновника про те що "в тюрмах уже нема місць для нових гайдамаків". Щодо причетності цариці Катерини, авторка кілька разів пояснює, що вона ніби то не була проти козаків чи українців, вона зовсім не винувата в тому, що хотіла скасувати їхню автономію, просто їй потрібно було провести реформи для того, щоб перенаправити гроші з цих багатих українських земель в російську казну. І Січ вона зруйнувала не зі зла, просто після перемоги над Османською Портою (в тому числі руками запорожців) ці ж таки запорожці стали їй не потрібні. А так, звісно нічого особистого, вона була хорошою освіченою правителькою, ну подумаєш через неї пару десятків чи сотень тисяч українців загинуло, подумаєш автономія скасована, а території анексовані, це ж для блага все було! Нічого ця риторика не нагадує?
У мене змішані відчуття щодо цієї книги. Я справді бачу фаховість викладу професійного історика, але в цьому тексті мені не вистачає трохи українськості, трохи сентименту до козацтва, який завжди буде присутнім в душ українця. Безперечно ця книга хороша, але якби пані Таїрова-Яковлева була українкою, вона б написала кращу книгу, проте… Не усім же бути ідеальними.
Сама ж книга "Коліївщина: Великі ілюзії" має досить цікаву структуру, де основну увагу приділено не опису подій Коліївщини, а аналізу причин початку, ключових факторів і "розстановки сил". Це власне і робить працю авторки справді цікавою і корисною. Адже уже занадто багато праць на тему Коліївщини, переповідали кожен на свій лад переказ подій, залишаючи читачеві можливість самому здогадуватися про причину цих подій. Авторка ж досить фахово і з розумінням історичного моменту спробувала проаналізувати, які ж були причини цього повстання, що вибухнуло на Правобережжі в 18 ст. Проте в книзі залишаються певні моменти, які мене, читача, що взяв книгу в руки саме в 2022-му році змушують задуматися - "а чи все викладене в цій книзі правда, чи пані Таїрова просто хоче аби я в це повірив?".
Річ у тім, що в тексті неодноразово зустрічаються фрагменти, які наштовхують на думку ніби авторка хоче виправдати російську владу, відмазати її від того що сталося. В певних моментах вона сама собі суперечить. Наводячи в одному уривку цифри про кількість покараних які зводилися до "сотень осіб", в іншому місці цитує слова тогочасного російського чиновника про те що "в тюрмах уже нема місць для нових гайдамаків". Щодо причетності цариці Катерини, авторка кілька разів пояснює, що вона ніби то не була проти козаків чи українців, вона зовсім не винувата в тому, що хотіла скасувати їхню автономію, просто їй потрібно було провести реформи для того, щоб перенаправити гроші з цих багатих українських земель в російську казну. І Січ вона зруйнувала не зі зла, просто після перемоги над Османською Портою (в тому числі руками запорожців) ці ж таки запорожці стали їй не потрібні. А так, звісно нічого особистого, вона була хорошою освіченою правителькою, ну подумаєш через неї пару десятків чи сотень тисяч українців загинуло, подумаєш автономія скасована, а території анексовані, це ж для блага все було! Нічого ця риторика не нагадує?
У мене змішані відчуття щодо цієї книги. Я справді бачу фаховість викладу професійного історика, але в цьому тексті мені не вистачає трохи українськості, трохи сентименту до козацтва, який завжди буде присутнім в душ українця. Безперечно ця книга хороша, але якби пані Таїрова-Яковлева була українкою, вона б написала кращу книгу, проте… Не усім же бути ідеальними.
January 30, 2022
Прекрасне дослідження російської історикині Тетяни Таїрової-Яковлевої про історичний контекст та значення Коліївщини як апогею гайдамацьких рухів на Правобережній Україні середини 18-го століття. Науково-популярним (як зазначено у виданні) цей текст не є, хоча й формалізованості, властивій монографіям, він теж уникнув. Книга написана на основі корпусу джерел, присвячених гайдамаччині, та цим шляхом підважує спірні, а то й хибні твердження дотеперішньої історіографії проблеми, розвінчує усталені міфи, а також намагається змінити акценти як в оцінках всього повстання, так і політики Речі Посполитої та, більшою мірою, Російської імперії. І цієї мети, як на мене, успішно досягнуто.
Оминаючи послідовного розгляду перебігу повстання, книга представляє Коліївщину як своєрідний рубіж в історії Правобережжя та Гетьманщини. Архаїчні уявлення козаків та їх нащадків вимальовуються на тлі модерних змін, які вже давно проникли в регіон. І поки польське шляхетство змагається в фанатизмі з відстоюванням козацької вольності православним населенням прикордонних територій, ці пережитки світу, що відійшов у минуле, стають маріонетками в політичній грі великих імперій.
Отакий висновок. І з ним важко не погодитися.
Оминаючи послідовного розгляду перебігу повстання, книга представляє Коліївщину як своєрідний рубіж в історії Правобережжя та Гетьманщини. Архаїчні уявлення козаків та їх нащадків вимальовуються на тлі модерних змін, які вже давно проникли в регіон. І поки польське шляхетство змагається в фанатизмі з відстоюванням козацької вольності православним населенням прикордонних територій, ці пережитки світу, що відійшов у минуле, стають маріонетками в політичній грі великих імперій.
Отакий висновок. І з ним важко не погодитися.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews