Права та обов’язки людини. У пошуках нового суспільного договору

by Aleida Assmann, Іванна Витрикуш (Перекладачка)

Ім’я Алейди Ассман відоме будь-кому, хто хоча б побіжно торкався дослідницького поля Memory Studies. Кожної її книги чекають з нетерпінням, адже вона стає подією. Минуле/пам’ять є для Ассман не полем препарування мертвого, а простором пошуку відповіді на питання про природу соціального життя, про цінності, що покладені в основу феномену цивілізації. Катастрофічна реальність ХХ століття, виклики сучасної цивілізації з прокресленням нових ліній світового протистояння, затьмарення образу майбутнього та спроби втечі в минуле – ось коло тих питань, які Ассман розглядає, аби зрозуміти, чим є сучасна Європа. В умовах нестерпності сьогоднішніх викликів дослідниця запрошує до вдумливого і ретельного опрацювання етичних принципів – та шукає в історії вихідну точку того етичного рішення, яке уможливлює феномен спільного життя людей. Спільне життя є крихким, воно постійно балансує на межі катастрофи. Старанно наведені червоні лінії змиваються хвилями насильства. Провівши читача через точки сприйняття й осмислення етичних рішень, Ассман занурюється в сутність феномену прав людини, щоб в такий спосіб підвести читача до необхідності осмислення ще одного «кита» сучасної цивілізації – поняття відповідальності. Не тільки прав, але й обов’язків. У теперішньому світі, який так тяжіє до хаосу, лише постійне плекання умов спільного життя повертає місце для надії.

104 pages, Paperback

Published January 1, 2020

About the author

Aleida Assmann is a Professor of English Literature and Literary Theory in the Department of Literature, Art and Media at the University of Konstanz in Germany. She has also been a guest lecturer at universities including Rice, Princeton, Yale, and the University of Chicago. She is the author of several German-language books and has received international recognition for her scholarship, including the Max-Planck-Research Prize for History and Memory in 2009 and an Honorary Doctorate from the Theological Faculty at the University of Oslo in 2008.

Reviews

[verbava · Rating 3 out of 5]

я жінка проста: бачу книжку, проілюстровану середньовічними мініатюрами, — купую. навіть у «дусі і літері», від чиїх перекладів у мене регулярно болять очі.

ця маленька книжечка — розшифровка лекції про те, що всім нам би краще жилося, якби люди взяли собі за звичку по-людськи поводитися з іншими людьми, але, на жаль, за порушення золотого правила нікому нічого не буває, то маємо, що маємо. (колись мій одногрупник витратив хвилин десять лекційного часу на те, щоб сперечатися із золотим правилом, адже, мовляв, якщо люди, які люблять, щоб їм чухали спину, почнуть бігати й усім підряд чухати спину, це буде жахливо, ерго, ваше золоте правило — дурниця; це були довгі десять хвилин, але після них я, можливо, краще розумію, звідки вилазять ксено-, гомо- та інші фобії).

це доволі оптимістична спроба знайти якусь універсальну базу для людяності, і навіть під час війни з неї не хочеться сарказмувати, бо все-таки останніми місяцями дуже ясно, що люди цілковито здатні на взаємну підтримку й усвідомлення своїх обов'язків щодо ближнього, навіть якщо слово «обов'язки» викликає внутрішній опір (гаразд, назвімо це «мінімумом порядності»). і тим більше ясно, що право сильного, оте «ну і що ви мені зробите?», призводить до значно більших втрат, ніж просто знищення слабкого, — воно роз'їдає тканину спільнотної взаємодії навіть там, куди претензії сильного (начебто і поки що) не сягають. може, це розуміння колись і матиме якісь результати.

на мій примірник «прав та обов'язків», який постраждав не тільки від прикрого перекладу, а й від типографського недбальства, сфотографований на тлі довколасковородинського граніту, можна подивитися отут.

[Данило Судин · Rating 4 out of 5]

3,5★, але з поваги до Аляйди Ассман...
Книжка має цікаву ідею, але химерне виконання. З одного боку, наче йдеться про права та обов'язки людини. З іншого, шлях до цього доволі покручений. Перші пів книги - історія чеснот в Давньому Єгипті та християнстві. Згодои зрозуміло, що це має на меті показати релігійні корені прав людини, але... Навіщо так заплутано?
А от друга половина дуже цікава. Тут і соціологічні ідеї, і Ганс Йоас. Права невіддільні від обов'язків. Чи є ідея прав людини культурним імперіалізмом? Якими є стосунки між ідеєю прав людини та національною державою? Чому марксисти проти прав людини? Дуже цікаво! І шкода, що так мало..

[Mykhailo Shumylo · Rating 4 out of 5]

Правникам інколи корисно читати тексти про право не правників. В гуманітаристиці це називається міждисциплінарні студії. Я вже давно застосовую цю методу в своїх наукових розвідках, бо саме собою право неможливе, воно тісно вплетене в природу людини та суспільства. Книга Алейди Ассман про витоки права, де воно виникло і яку дорогу пройшло набувши сучасних форм. На думку авторки, право зародилося в книгах мудрості сатародавнього Єгипту (у цьому є сенс, якщо почитати уривки цих текстів), потім мандрувало християнською доктриною, поки не кристалізувалось в Конституції США (в 10 поправках) та Декларації прав людини та громадянина, яка стала можливою після Французької революції. Найкраще людській цивілізації вдалось прописати на міжнародному рівні права людини. Проте авторка також розмірковує і про обов‘язки, адже відомо, що право однієї людини породжує обов‘язки іншої (-их) людини (-ей). Із неабиякою цікавістю дізнався, що ще в 1997 році була розроблена Загальна декларація з обов‘язків людини, проєкт якої, на жаль, так і загубився в колуарах ООН. Що сказати, текст декларації, який додається, є дуже цікавим для аналізу і дещо змінює ракурс загального сприйняття прав людини.

[Jane · Rating 4 out of 5]

"Kulturen beginnen dort, so könnte man verallgemeinern, wo Menschen andere Menschen begraben.[D.i. eine Bestattung zukommen lassen, jaf.]"

https://luxinobscuritas.wordpress.com...

[Дарина Гладун · Rating 3 out of 5]

Близько третини книжки вичитана погано. Не зрозуміла зв'язок дизайну обкладинки і тексту видання.
Загалом, окремі положення, висловлені в книжці, цікаві. Але вони заглиблені в німецький контекст, у якому я не почуваюся достатньо компетентною, щоб висловлювати якісь однозначні судження.