Дама з долини

Aksel Vinding #3

by Ketil Bjørnstad, Наталя Іваничук (translator), Анастасія Стефурак (illustrator)

«Дама з долини» — завершальна частина трилогії Кетіля Бйорнстада про юного бентежного музиканта Акселя Віндінґа і його пошуки власного звучання в музиці і в житті. Після втрати коханої дружини Маріанне життя Акселя висить на волосині. Його тягне на північ — ближче до кордону, де рукою подати до батьківщини Рахманінова і де він сподівається залікувати душевні рани. Там, у долині, затисненій між Фінляндією і Росією, живе манлива Дама з долини, і вона може мати відповіді на запитання, які хвилюють Акселя. Там, за полярним колом, час тече по-іншому, а світло не створене для брехні, воно оголює почуття і стосунки, сни закінчуються, і все приховане виходить на яв. Час уже й Акселеві позбутися показних амбіцій, віднайти глибоку радість від улюбленої музики і — вітати життя.

Genres: Fiction

344 pages, Hardcover

First published January 1, 2009

About the author

Ketil Bjørnstad is a Norwegian pianist, composer and author. Initially trained as a classical pianist, Bjørnstad discovered jazz at an early age and has embraced the emergence of "European jazz".

He is an artist on the ECM record label, but has also published some 20 books (predominantly novels) and a number of poetry and essay collections.

Reviews

[Marysya · Rating 2 out of 5]

Я не дуже люблю серії, бо котрась з частин точно підведе і зіпсує загальну картину усієї історії...саме це й трапилось з цією трилогією, на жаль.
Проблема заключної книги в тому, що тут забагато алкоголю, нерозбірливих сексуальних стосунків, самогубств і дуже мало музики як на мене.
Ми бачимо деградацію Акселя, який замість пошуку психологічної допомоги, женеться за новою жінкою уже відомої сімейки (була Аня, далі її мама, ну а тепер її тітка...чого доброго, якби була 4 частина, то він би й за її бабусею упадав...). І ця його манія пошуку Ані і тепер Маріанне в новій героїні дуже набридає, стає нецікаво і якось навіть crange...
Уся атмосфера гнітюча, просякнута норвезькою північчю і вічним перегаром героїв.
1 і 2 частину люблю, цю хочеться забути.

[Ivan · Rating 2 out of 5]

я б поставив 2.5⭐
гадаю, третьої книжки взагалі не потрібно. перша книжка чудова, друге ще можна читати, доволі цікаво, але от вже третя геть нікуди, вона просто відкидає назад успіх попередніх двох, не зважаючи на таку поетичну назву "дама з долини".
манера письма відрізняється, наче і схожа, але ні. і тут я б думав все про редактуру чи переклад. є трохи росіянізмів, недоречно використаних слів.
сюжет провисає всюди, багато питань без відповідей залишаються і до кінця книжки.

найкраще що є в цієї книжки - це ілюстрації Стефурак. це просто прекрасно🤍

[Tanya Fabrychenko · Rating 3 out of 5]

Відкладала книгу на осінній депресивний період, щоб поринути з головою в холод Норвегії. Але коли побачила новий об’єкт кохання головного героя, то викликало це лише сміх. Істеричний.

Це певною мірою знущання і над історією всієї серії (шкода, бо сюжет першої книги і справді ок), і над читачами.
Вибачте, але не побачила я тут ні пристрасті, ні почуттів, тільки певні психологічні відхилення у Акселя🤷‍♀️
Єдине, що сподобалось - всі роздуми на музичну тему, вони чи не найкращі серед всього прочитаного сумбуру.

[Volodymyr · Rating 5 out of 5]

Насамперед, дякую ВСЛ за вибір та реалізацію цієї трилогії! Я накинувся на книжку як тільки побачив що вона вийшла, минулого року я декілька разів писав в ВСЛ мейли стосовного дат виходу другої і третьої частини ) Можливо це в дечому зіграло злий жарт, тому що очікування були дуже високі.


Десь в середині книжки, особливо після двох попередніх частин, я очікував іншого фіналу і все прямувало саме до нього. Тому закінчивши книжку, я відчував певне відчуття недосказаності від автора. Проте трішки подумавши, мабуть такий фінал навіть кращий. Легко було б завершити книжку ще одним зруйнованим життям, проте це б і був той "російський" фінал на який кликала Акселя підсвідомість. Натомість фінал життєствердний - Аксель зумів покинути дорогу горя та розбитих життів на яку доля кинула його ще змалку.


Не зважаючи на всі нещастя які випали на долю головного героя, в дечому я йому по хорошому заздрю, все-ж-таки більшість людей не може похвалитись такою кількістю пристрасті та почуттів, які він має змогу переживати )

П.С. https://www.youtube.com/watch?v=yJpJ8... , особливо movement 2 це чудово. Хоч Аксель до нього так і не добрався )

[Valeria Tsikava · Rating 5 out of 5]

Часом очікування викликають більше емоцій, ніж епілог.

Трилогія Кетіл Бйорнстада особлива.
Особлива вона тим, що музика тут править усім. Вона змінює хід думок, вона руйнує життя, вона надихає на зміни та допомагає йти далі, попри все.

Цікаво, чи багато юних музикантів готові присвятити себе музиці цілком і повністю? Думаю, відповідь буде однозначна. Але Аксель був готовий. Навіть більше - він жив у музиці. У світі, який створила саме Вона. Мені здається, він до кінця сам не усвідомлював, що саме музика керує його життям, його емоціями та його діями. Саме Вона руйнує те, що він сприймав за істину.

Якщо у перших двох частинах я співчувала та співпереживала головному герою, то у третій це були зовсім інші емоції. Десь в думках я його називала нелогічним, негуманними та егоїстичним хлопчиком, який «грається» з усім, що потрапляє йому до рук. Злість та роздратування - ось мої емоції перші 150 сторінок «Дами з долини».

/Я сягнув точки неповернення/

В останній частині Аксель наче шукає відповіді на всі ті питання, які його переслідували у перших двох. Відчуття, що він сам ніколи не відчував свого місця в цьому житті. Просто плив течією Ріки. Борсаючись, сподівався на порятунок, якого і сам не дуже хотів.

/Я більше не нервуюся/

Дивним чином все стає на свої місця. Якось дуже швидко і незрозуміло всі проблеми вирішуються, всі рішення приймаються. Життя триває.

/Мені вже не хочеться виражати своєю грою відчай, браваду, не хочеться демонструвати високу техніку.
Це все ще буде колись, у майбутньому/

Чи може все так швидко стати на свої місця? Можливо.
Але не у Акселя.
Мені не вистачило епілогу. Не вистачило поступовості та логічності на останніх 30 сторінках. До того часу я щиро вірила у цю історію. Але от далі - перестала.

Все ж, трилогія чудова.
І музики в ній багато.
І Рахманінов не гірший, ніж Моцарт. Просто інакший.

https://youtu.be/yJpJ8REjvqo

Приємного [прослуховування] читання 📚

[Наталя Білецька · Rating 2 out of 5]

Це не книга, це жарт над людьми, які прочитали дві попередні книги про Акселя.
Я піаністка і звісно не могла пройти повз цю трилогію. Перша книга викликала в мене різні емоції, позитивні і негативні, але загалом сподобалась. Друга книга була навіть краще і вона мені щиро сподобалась, хоча романтичні нахили Акселя викликала вже тоді занепокоєння. Але коли я почала читати цю, третю книгу… ну чому, чому не можна було закінчити на його дебюті і все? Ну був би відкритий фінал, доволі логічний, нічого страшного б не відбулось. Але у Бйорнстада було ще багато невідрефлексованих думок і йому конче треба було викласти їх у вигляді книги. Герой вже просто смішний і збочений. Співчуття він не викликає більше ніякого. Другорядні персонажі - клоуни. А ще неймовірно дратує русофільство ГГ і його любов до неосяжної «русской души» і «великої російської літератури». Тьфу.

ПОРАДА: якщо вам сподобались перші дві книги «До музики» і «Ріка» - НЕ ЧИТАЙТЕ ПРОДОВЖЕННЯ. Мені хочеться її забути, і дочитати я її фізично не змогла.

[Міша Галюк · Rating 5 out of 5]

Після прочитання серії цього роману хочеться поділитсь великими враженнями від прочитання, хоча точніше проживання😊
Це історія про неймовірний глибинний шлях героя, музиканта і творця. І про його тернистий досвід, який давав задуматись мені не раз, не про те, як я би вчинив, - ні, а про те , де персонаж брав в собі сили рухатись далі. Його вчинки показували яка наспраді важлива надія, чесність і вірність, у всіх значеннях цих слів. Інколи я зупинявся, щоб обдумати і прожити з ним моменти трагедій, горя, але також радості та щастя. В його виборах, на розвилці, музиці, коханні і житті. Та я скажу, що ця історія натхненна і дууже цікава, з неї я почерпнув глибокі думки, багато переосмислень, якими я з деким старався ділитись, а деякі закарбувались в моєму розуміні речей і світу. Ці книги мене щораз розкривали і надихали, та чи зачепить ця історія тебе?))

Ось один діалог з твору:
- Що ти хочеш усім показати?
- Відчай.
- І для цього треба вправлятися кілька місяців? Щоб виразити відчай? Дивно таке чути.
- Ти можеш запропонувати щось навзамін?
- Примирення
- Яке примирення?
- Моцарт

[Sasha *daisy* · Rating 5 out of 5]

Ну ось і кінець доволі довгої історії молодого піаніста Акселя. Я дуже щаслива, що одного разу купила першу частину на розпродажі у ВСЛ

Насправді ця книга сподобалася менше ніж інші, ця книга — занепад героя, але водночас і його зріст. До епілогу я не хотіла ставити більше 3 зірок, але через кінець я ставлю 5. Бо це найкращий кінець, який я б могла бажати Акселю. Це єдина книга, під час якої я не плакала, а в кінці просто посміхнулась з полегшенням. Не знаю як тепер зібрати думки до купи і написати змістовний відгук, але ця книга варта того, щоб її прочитали

[Marta Hrek]

Мені сподобались перші дві, то ж зраділа третій.
Талант, молодість і сурова природа творять вибухову та непередбачувану суміш почуттів, емоцій та вчинків...
Ніколи не вгадати, що утне Аксель цього разу, як він мислить, чим мотивується.
І після такої книги почуваюся повним профаном у музиці і включаю класику)

[Ricarda · Rating 3 out of 5]

Gefiel mir nicht so gut wie Teil 1 ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ und Teil 2 ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ der Trilogie . …. Arg düster….

[Daria Melnik · Rating 2 out of 5]

I thought the second book was weak, but the third one actually spoils everything. Except music and Norway.

[равлик · Rating 4 out of 5]

Як добре, що Аксель не дістався бабусі Лільєрут. Оце була б воістину неперевершена 4 частина

[Julia Korniienko · Rating 2 out of 5]

Закриваю книжку на останній сторінці і думаю «нарешті».

Мені дуже сподобалась перша книга «До музики». Вона була глибока, щира, грайлива, загадкова, вона була різна і цікава. Друга книга «Ріка» вже з самого початку відчувалась інакшою, не просто більш депресивною, а розгубленою. Можливо, вона відображала почуття та настрої Акселя, - це ще я можу зрозуміти. Проте, навіть манера викладання тексту вже була зовсім не та порівняно з першою книгою.
А от ця, третя книга, - це вже просто знущання. Я її мучила, вона мене мучила, просто суцільна мука читати цей вижатий з пальця сюжет. Померла дівчинка - він закохався в її матір, померла матір - закохався в її сестру (дякую шо не в її матір, хоча можна було б ще й про це написати книгу). Я розумію, що Аксель глибоко травмований смертю матері, смертю Ані, що він не може відгорювати, пережити біль і жити далі. Проте, це ж теж можна описувати, ні?
Що мені сподобалося, так це описи музики, яка вона, які почуття вона викликає, але якщо в першій книзі це було органічно вплетено в сюжет, то до третьої книги просто все скотилось в красиво написані вставки, які вже не викликають якоїсь доречності та сухо відповідають настроям.
І можна просто згоріти, що в цій частині автор напхав цілу лінію про «русскую культуру», романтику кордону Норвегії з совєтами і оцього «совєти то», «совєти сьо» дофіга, «совєтскоє качєство» ааа!! Звичайно ж, не обійшлось без згадки толстоєвського.

Тож, 1 за книгу і 1 за те, що в неї немає продовження.

[Iryna Stepanyk · Rating 4 out of 5]

«Існують люди, котрі не можуть не заражати інших своїми нещастями.»

Дуже суперечливі емоції. Аксель розчарував, не було ні співчуття, ні розуміння лише спостереження за людиною, яка насолоджується своєю одержимітю.
Ще й атмосфера книжки дуже гнітюча, напружена і холодна.
Однак тут є акцент, який дає привід для роздумів. Ідеальні люди та сім‘ї, які є такими лише напоказ, а насправді грузнуть у недосказаності і образах. Чужі люди, які створюють ілюзію щастя, дружби, родини.
Книжка дуже емоційна і має чіткий посил, але після прочитання оточує пустота, нема думок, нема емоцій, просто дивний смак пустоти...
Мене вона спустошила і виснажила, хоча читається швидко. Мені хотілось іншого...

[Egor · Rating 3 out of 5]

Місцями забагато драми. Тут немає розміренного спокою першої книги і шаленої емоційності другої.

Здається, ніби автор хотів зробити книгу дуже глибокою, психоаналітичною. Не впевнений, що це вдалося. Але замах на це є.

Але фінал дуже теплий і органічний.

Так як і вперших двух частинах, відчувається, шо книгу писав музикант. Від цього є враження, що стаєш на одну хвилю з героєм.

Загалом, я не шкодую часу на цю трилогію. Приємні теплі книги.

[Einstakling · Rating 4 out of 5]

Це вже кінець. Нарешті. Аксель спився, непогано розважився з дамою з долини. Доволі настраждався. Він мене вже бісить.

Занадто дивні вибори він робить, його не можливо передбачити. Всі минулі події розбили його, і шматочки Акселя просто переміщаються в просторі, вдаючи життя

Трилогія загалом мені сподобалася, хоч і третя книга трохи не вписувалася, можна було б скоротити щось і зробити дилогію. Тоді було б легше її сприймати.

[Nessa Sierik · Rating 4 out of 5]

Мені сподобалась дана книга, я не читала 2 перші частини. Головний герой ніби показав, що межі нормального ширші. Він був добрим, вихованим, він не чинив зла людям і був чесним. Можливо все це не повністю правда. Але мені сподобалась його глибина з дивністю. Сюжет, описання героїв - клас.

[Johannes · Rating 4 out of 5]

Pretty good story. However, I would have wanted a more proactive main character. The ending is, however, something I really like. It's a nice closing and gave me a positive final lookout

[Ivanna K · Rating 4 out of 5]

В порівнянні з першою частиною розповідь здається трішки скомканою. Хоча за Брамса можна пробачити

[Наталя Іліщук · Rating 5 out of 5]

https://www.instagram.com/p/CPU4zGHtK...

[Валентина Алякіна · Rating 5 out of 5]

Прекрасна трилогія про життя, почуття і музику

[Seiffine · Rating 2 out of 5]

Abgebrochen, langweilig

[The Book Lover · Rating 1 out of 5]

TW animal cruelty which I'm totally against

Very depressing book about suicides