З вершин і низин

by Іван Франко, Ivan Franko

Збірка Івана Франка «З вершин і низин» наповнена і громадянською лірикою, і інтимною лірикою. Вперше вони вийшла 1887 року.
Увага до політики не завадила поету побавитись у мистецьку гру. Іван Франко окремо зауважував, що впорядкував тексти не за хронологією їх написання. Головною при доборі текстів була загальна композиція збірки, тобто «артистична суцільність», як писав Іван Франко.

Ivan Franko - Z vershyn i nyzyn.

Unknown Binding

Published January 1, 1887

About the author

Іван Якович Франко — видатний український прозаїк, поет, драматург, публіцист, перекладач, науковець, фольклорист, громадський і політичний діяч, видавець. Народився 27 серпня 1856 у селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської обл.) в родині сільського коваля. Рано осиротівши (батько помер коли Івану було 9 років, а в 1872 році померла мати) Франко спромігся здобути грунтовну освіту. У 1862–64 роках він навчався у початковій школі сусіднього села Ясениця-Сільна, в 1864–1867 рр. – у школі отців-василіан в Дрогобичі, а в 1867–1875 рр. – у гімназії в тому ж Дрогобичі. В гімназійні роки почав перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда), збирати фольклор, писати вірші і прозу.

По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881—1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883—1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883—1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.

Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилось четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці — став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898—1901; 1903—1912) та етнографічну комісію (1898—1900; 1908—1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898—1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.

Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений — літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.

Reviews

[Pavlo · Rating 4 out of 5]

Час від часу перечитую старе й давно напівзабуте або забуте. Франко - один з тих поетів, шматки якого присутні в моєму житті з раннього дитинства, водночас саме поетичні збірки від початку до кінця я читав рідше.

Днями хтось розповів про "Човен" від "Один в каное", і що він написаний на вірш Франка. Я дуже мало знаю ОвК, може одну-дві пісні (одну-дві точно - Хуанхе і В мене немає дому), тому послухав і цю.

Тут ранній Франко, всього потрохи, десь краще, десь гірше, талант вже відчутний, поет для мене дуже важливий... ну і, як людина, якій чи далі тим важче з якоюсь, хоч якою, хоч дурною надією, оптимізм до мене теж промовляє... словом, добре було перечитати.

[Halina Hetman · Rating 2 out of 5]

Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна,
Мов диття, цікава, шепче і розпитує вона:
"Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш?
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?"

Зовсім не сподобалася збірка. Все про нещастя, голод, холод, сиріт, розбрат і непосильну працю, аж віє сумом і бентегою із відкритої книжки. Сонети, як на мене, заслабкі. Читати хіба щоб погіршити собі настрій - і емоційно, і естетично.