Книга в камені

Історії провінційного хірурга #2

by Юрій Даценко

1900 рік, Кам’янець. У середмісті жорстоко вбито молодого слідчого. Його тіло повністю знекровлене. Містяни щільніше зачиняють віконниці та бояться ночі. Подейкують, що то повернулося древнє жахіття. Лікар-хірург із повітового Проскурова, Яків Ровнєр, приїздить до Кам’янця й опиняється у вихорі загадкових подій. Убивства містян якось пов’язані зі стародавніми племенами, що оселилися на кам’янецьких скелях тисячі років тому. Те, що відбувається, змушує затятого матеріаліста Ровнєра повірити у надприродне і переглянути своє ставлення до старовинних легенд. За примхою долі він виявляється втягненим у кількасотрічний конфлікт двох могутніх родів, аби розкрити прадавню таємницю губернського Кам’янця…

Genres: Ukrainian Literature, Fiction

320 pages, Hardcover

Published March 1, 2021

Reviews

[Irene S · Rating 4 out of 5]

Дуже хотілося поставити 5 зірок, адже першу половину книги я характеризувала не інакше, як "шедевр", "ого" та "нарешті українські автори почали ТАК писати". Однак пізніше, на мою скромну думку, автор трішки перемурдрив.
Так, було дуже цікаво. Так, нетривіальний сюжет. Так, давайте побільше книг про події в українських містах! Врешті- ТАК містиці!
Але найбільше мене закохала в себе мова. Автор дуже красиво пише, найкраще, мені здається, йому вдаються діалоги. Неймовірно влучно прописані персонажі, приваблива містична атмосфера Кам'янця.
Нехай простить мене автор за такий прискіпливий розбір його літературного дітища, але це дійсно талановито написана книга, тому хотілося б, щоб ця критика послугувала заохоченням і далі відточувати свою майстерність.

[Nina Matveichuk · Rating 5 out of 5]

Не очікувала, що книга буде настільки класна, хоча була в захваті і від першого роману автора. Браво!

Я не могла відліпитись до останньої сторінки. Стільки цікавого, інтригуючого і нашого!

Особисто я могла поставити найвищу оцінку лише за три слова: кава, Тернопіль і курва😂 а вони лиш далекорядні в сюжеті! Уявляєте які слова описують основні лінії?🔥🔥🔥

Рекомендую читачам і дякую автору!👏👏👏

[Іванна Горковчук · Rating 4 out of 5]

Дуже крутий сюжет! Книга, що витягла мене зі стану нечитання. Але кінцівка мені не сподобалась :(

[Maria Velykanova · Rating 4 out of 5]

Перша частина мені дуже сподобалася, й я з певним острахом приступала до другої. Але вона виявилася навіть ще кращою 🙂 Автор ні на мить не забуває, що його герой — лікар, і це цінно. Люблю, коли професія так відчутно накладає відбиток на героя.
Знаєте, якщо ви ніколи не мріяли побувати в Кам’янці, то після цієї книжки така мрія у вас з’явиться. Бо Даценко так захоплено розповідає про місто, що в нього просто неможливо не закохатися. І дуже, дуже багато бувальщин і небувальщин розповідає про його історію, бо саме з давнім минулим і пов’язана історія, котру доведеться розплутувати Ровнєру.
Справа в тому, що в місті почали з’являтися знекровлені трупи. І дехто на повному серйозі боїться упирів. До того ж, доволі швидко з’ясовується, що в справу якось вплутані й вовкулаки...
Коли автор детективу вдається до таких сюжетних поворотів, можливий лише один варіант із двох: або це виявиться фантастичний детектив і з’ясується, що вампіри й перевертні таки існують, або — що їх немає, просто злочинець під них маскується. Через це від такої зав’язки відгонить передбачуваністю... Але Даценко знав, що робив 🙂 Він викрутився, і то доволі елегантно. А по дорозі поговорив із читачем про те, що меншовартість — анітрохи не чеснота, що історія України нічим не гірша й не бідніша історії інших країн, і що не треба заплющувати очі на факти, якщо вони на перший погляд протирічать тому, у що ти віриш.

[Adelais · Rating 3 out of 5]

Друга книга про пригоди хірурга Якова Ровнєра в Російській імперії на початку двадцятого століття. В першій він боровся з Джеком Різником у рідному Проскурові, а тут лист наляканого друга привів його у Камянець-Подільський. А там і друг не дочекався, у місті якісь дивні вбивства, не менш дивні легенди, а ще є такі собі Ромео і Джульєтта, сумна доля яких проллє трохи світла у запаморочені мізки головного героя. Розплутувати злочини йому допоможе місцевий священник, який вже давно без сана, зате знає кожного собаку і кожну плітку, і алієніст з того ж таки Проскурова, виписаний телеграмою. Герої вип'ють багато кави, полазять давніми тунелями і навіть виживуть у апокаліптичненькій битві. І древній артефакт також буде.
Що хочу сказати. Я все-таки сподіваюсь дочекатись, коли в нас вивітриться оця пошесть усе звертати на містику, древні ордени і таємниці, а почнуть писати про те, що вбивця дворецький і вбив він за тітчин заповіт. Бо книга своєю атмосферою Камянця мені сподобалась, але містична складова, та ще напів пояснена, сильно здешевлює і сюжет, і ту ж таки атмосферу. Тому автору щасти, але третю книгу, мабуть, читати не буду.

[Kostiantyn Maiboroda · Rating 5 out of 5]

Детектив з історичним підґрунтям «Книга в камені» від Юрія Даценко продовжує історію Якова Ровнєра — провінційного хірурга з Проскурова, який ніяк не знайде спокійного життя, бо тепер доля затягує його до Кам’янця-Подільського.
Там вбито та знекровлено молодого слідчого, і це не єдине зло за останній час. У Кам’янці кояться жаливі речі, що їх не можна пояснити з матеріалістичної точки зору.
Але ж Яків ще той матеріаліст і доктор, тому він не відступиться ані від розслідування смертей, ані від того, щоб довести усім неможливість існування упирів та вовкулаків, чиї могутні роди століттями живуть у Кам’янці.
📌 «Книга в камені» напрочуд чудова — хмельницький автор прискіпливо підійшов до сюжету та заселення світу своєї книги: насичено передано побут того часу, герої яскраві, живі та добре вмотивовані — вони ростуть та розвиваються, хитросплетіння сюжету інтригують та змушують мозок зробити шаг вперед та відповісти на запитання «чи дійсно так може бути, чи...?».
Мені сподобалось, що під час розповіді своєї історії автор ходить по лезу, балансуючи то в бік «потойбічщини», то повертаючись до наукового пояснення загадкових речей.
Також до сюжету ідеально вплетена історична лінія, яка розповідається ненав’язливо та у свій час; вона цікавить, навчає давній історії та міфології, та водночас підштовхує сюжет вперед.
«Книга в камені» — яскравий приклад того, що цікавий детектив легко існує без любовної лінії.
Окрема подяка за насичену українську мову, відмінну вичитку та редактуру з коректурою.
Чекаю на третю книгу, що має бути незабаром, та вірю, що вона буде навіть цікавішою.

[Світлана Коржик · Rating 5 out of 5]

Одразу зауважу, що завжди якось з острахом відносилася до містики. Однак, у цій книзі вона мене таки зацікавила. Читала на одному диханні. Сюжет захопливий, непередбачуваний. Місто Камянець-Подільський став поряд з Яковом Ровнєром чи не головним героєм роману. Бруківка, вузенькі вулички, фортеця, старий міст та інші архітектурні будівлі постають у книзі, як реальні. Запах кави аж відчувався від описаного на сторінках. Тому читала з кавою у руці 🙂 .
Автору вдається тримати читача у напрузі протягом усього роману. Приємно, що відомі нам герої з першого роману потрапляють невимушено на сторінки другого. Цікаво, як автор вводить у сюжет нових героїв, зокрема, краєзнавець Сіцінський, отець Олексій та пані Стефа залишили по собі найкращі враження. Дякую, Юрію Даценку за цікавий роман. З нетерпінням очікую третього, де вже, як анонсовано, події розгорнуться у Летичеві та Меджибожі. Бажаю автору вдячних читачів, цікавих відгуків та музи при написанні третього роману. Хай щастить!

[LeoRuslan · Rating 3 out of 5]

Я довго вагався яку ж оцінку поставити 3 чи 4, але все ж - 3.

Враження таке, що я прочитав хорошу чернетку хорошого роману. Щоб роман дійсно став хороший - його нинішній об'єм потрібно було збільшити вдвічі. Історії деяких персонажів - геть не розкриті(один із таких персонажів зникає на 259 сторінці і більше до кінця книжки(а це 50 сторінок) про нього лише згадки); жіночих персонажів - пальців однієї руки вистачить, щоб перерахувати; історія протистояння двох могутніх родів - щось не видно було їхньої "могутності". Напевно, про це все мали б говорити рідери.


Але є й багато хорошого. По-перше, це сама історія. По-друге, хоч це і друга книга автора, але стиль письма дуже які��ний. По-третє, буде продовження про пригоди Якова Ровнєра.

[Альона · Rating 4 out of 5]

Починалось все дуже круто і цікаво.Дуже гарні описи навколишнього середовища, які допомагають відчути всю цю атмосферу. Вбивства дуже заінтригували, тому останні 100 сторінок читала не відриваючись. Але кінцівка дуже підкачала та розчарувала. Не розумію, навіщо всю книгу все логічно за пояснювати за допомогою науки, а під кінець впихнути Хранительок з магією і магічним кодексом. Як на мене, кінцівка вийшла трохи скомканою, мені не вистачило чогось для завершення. Також, діалоги були місцями дуже нудними і про їх зміст можна було здогадатися наперед.

[Liubov · Rating 3 out of 5]

В Агати Крісті є книга "Чалий кінь", де все зав'язано на містиці, а в результаті вийшов нормальний фінал без жодних надприродних деталей. Тут на жаль все навпаки. Спочатку книга інтригує, але коли в результаті я зрозуміла, що упирі та вовкулаки тут справді присутні, була розчарована. Бо книга заявлена, як детектив. В такому разі потрібно вказувати, що це містика. З цікавого історичного ретро-детектива все перетворилось в якусь дикуху з відьмами, священими книгами і т.д. Ну такоє, для любителів жанру. Шкода, але до цього автора я більше не повернусь.

[olamos · Rating 3 out of 5]

Змішані враження. Мені дуже сподобалася мова написання - вона така різнобарвна. Але текст було читати дещо нудно. Діалоги, в яких одразу зрозуміло про що йдеться, затягнуто на декілька сторінок.Події, які виявлялись передбачуваними, розвивались досить повільно (Як то у вітчизняних серіалах на триста серій). А от деякі сюжетні лінії, навпаки, хотілося більше розкрити. Від першої книги я була у захваті. А ось ця не зайшла.

[Igor Mogilnyak · Rating 5 out of 5]

Напруження наростає з кожною сторінкою, фінал передбачити або вгадати буде важко, тому читайте і дізнавайтесь про пригоди Ровнєра!

[Микола Громов · Rating 5 out of 5]

Прекрасний сюжет з несподіванкою в кінці. Колорит мови та місто, яке і знайоме тобі, але постає в іншій іпостасі, як дивовижна Істота яка живе своїм життям. Читав і насолоджувався кожним рядком!

[Анна Тарасюк]

Дуже гарна книга! Юрій, на мою думку, майстер атмосферності! Неймовірний сюдет, що загорнутий у прекрасну декорацію, місця, запахи, звуки.... Хочу ще!

[Julia · Rating 3 out of 5]

Розчарувала після 1-ї книги. Складається відчуття, що автор почав багато читати подібного та зліпив прочитане до купи.

[Alex Babich · Rating 5 out of 5]

Пізня година, після півночі минуло не повних півтори години, а я вмостився на своєму улюбленому читацькому місці з величезною чашкою чаю і, смакуючи ще такі свіжі, ніби спроектовані прямо в очі 3-D зображення якогось надзвичайно захоплюючого фільму, враження від щойно прочитаного роману Юрія Даценка "Книга в камені", пишу даний відгук.
Отож, мабуть, почати логічно було б з початку. А з самого початку другої за ліком історії про тепер вже такого рідного моєму серцю Якова Ровнєра я натрапив на згадку про один з найвідоміших у всьому світі літературних творів - безсмертний роман Брема Стокера "Dracula". Згадана книга стала третьою по порядку серед тепер вже величенького списку англомовних книг, які я, починаючи з серпня 2016-го року, прочитав в оригіналі. Тоді моя англійська була ще далеко не такою, якою вона є зараз, тому читалося повільно, я постійно переривався на консультацію з перекладачем Google на своєму смартфоні, однак книга не відпускала, книга заворожувала і постійно наполягала читати її далі, чому дуже сприяла прохолодна, вітряна і дощова погода за вікном, яка, втім, є досить типовою для середньостатистичної Рівненської осені. Чому я так детально згадую про те, як я колись читав Стокера? Якщо ви вже прочитали "Книгу в камені", Ви мене зрозуміли, якщо ж ні, не буду спойлерити, бо це не гарно. Скажу лише, що після першої ж згадки в романі Юрія Даценка про літературний твір його відомого ірландського колеги, я зрозумів, що продовження історії про Ровнєра не розчарує. Але тоді я навіть уявити не міг, НАСКІЛЬКИ не розчарує мене "Книга в камені". Це було круто! Це реально потужно!
Враження від роману залишилися найпозитивніші, от дійсно.
По-перше, мова тексту. Не покривлю душею, коли заявлю, що мова викладу Юрія у моєму особистому рейтингу займає чи не лідируюче місце серед усіх україномовних письменників, кого мені доводилося читати. Як же смачно написано. Знову гарно, знову не нудно, знову переконливо, влучно, легко і водночас без кальки й примітиву.
По-друге, сюжет. Коли трохи менше року тому читав "Пастку для різника", ловив себе на думці, що, як для дебютної книги автора, сюжет таки нівроку. Але наскільки ж потужнішим, більш динамічним і захоплюючим виявився другий роман. Всього 315 сторінок, а відчуття від наповнення книги, ніби прочитав добрячих 500-600.
По-третє, локації. У післямові зазначено, що всі згадані в романі локації справжні. Але для мене не було потреби переконуватися а цьому за допомогою післямови, оскільки по ходу читання і в перервах між тим, коли брав до рук книгу, я перегуглював локації з роману на смартфоні. Настільки гарно і цікаво все було описано завдяки вже наведеним вище "по-перше" і "по-друге", що неможливо було втриматися, аби на власні очі, поки хоча б на екрані, не побачити місцини, де цього разу тиняється Яків Соломонович.
По-четверте, загадки і містична складова. Чесно, не знаю, звідки автор бере натхнення і фактаж для створення таких історій, для такого тісного і майже нероздільного переплетення міфів і вигадок з реальністю, але цього разу результат перевершив всі мої можливі очікування. Постійно ловив себе на думці, що знаходжу для себе щось схоже і з Бремом Стокером (що по ходу книги стає очевидно) і з Деном Брауном, з його постійними містифікаціями, питаннями без відповідей і (о, ТАК!!!) артефактами чи вкрай важливими речами, без яких, якщо їх терміново не відшукати, всім кінець.
Можна придумувати й "по-п'яте" і так далі, бо говорити про цей роман після його прочитання дійсно хочеться і, направду, говорити є про що. Водночас, не хочу, аби мій відгук за розміром наближався до роману.
Гадаю, з написаного мною вище цілком зрозуміло, що книгу я всіляко рекомендую всім. Читайте, не пожалкуєте.
І, мабуть, варто окремо звернутися до автора роману "Книга в камені". Юрію Яковичу, щиро вдячний Вам за примірник з автографом. І, звичайно, подальших Вам творчих успіхів, тіште нас і надалі новими книгами, не зупиняйтеся, творіть, пишіть, то Ваше, без будь якого сумніву.

[Mariia Homola · Rating 4 out of 5]

Юрій Даценко: Книга в камені
Сторінок 320
Видавництво КСД
Рік видання 2021
Від автора ретродетективу «Пастка для різника»
1900 рік, Кам’янець. У середмісті жорстоко вбито молодого слідчого. Його тіло повністю знекровлене. Містяни щільніше зачиняють віконниці та бояться ночі. Подейкують, що то повернулося древнє жахіття. Лікар-хірург із повітового Проскурова, Яків Ровнєр, приїздить до Кам’янця й опиняється у вихорі загадкових подій. Убивства містян якось пов’язані зі стародавніми племенами, що оселилися на кам’янецьких скелях тисячі років тому. Те, що відбувається, змушує затятого матеріаліста Ровнєра повірити у надприродне і переглянути своє ставлення до старовинних легенд. За примхою долі він виявляється втягненим у кількасотрічний конфлікт двох могутніх родів, аби розкрити прадавню таємницю губернського Кам’янця…
Після дебюту автора було багато сподівань, і осья купила книжку, більшу частину я прочитала за 2 дні, а потім немов щось поламалося, дуже було складно дочитати.
1. Доволі динамічно написано - дві третини книжки це дійсно ретродетектив, але потім все змінюється і залишається дуже багато питань щодо героя, стилю розповіді і самого сюжету.
2. Всім, хто був у Хмельницькому та Кам’янці було цікаво читати, щоб порівняти свої враження чи спогади - буквально паморочиться голова, коли герой знаходиться у камяни лабіринтах - схожі відчуття були, коли я піднімалася на мур та дивилася крізь бойниці у Кам'янець- Подільскої фортеці.
3. Але коли автор відходить від докладних описів до дії, то швидкість розповіді змінюється і все стає, з одного боку, мало зрозуміло, з іншого, хочеться, щоб вже щось відбулося, і воно відбувається, але не зовсім те, на що чекали.
4. *Бог із машини", на мою думку, тут зовсім недоречний, бо пафос - це не те, що хочеться знайти у детективі
5. Враження, що автор і редактор мали обмаль часу, тому щось залишилося недоказаним, щось недопрацьованим, але надія все ж таки є, але для цього треба прочитати наступну книжку.
6. Хочу прочитати 3 частину, щоб зрозуміти чи народився в нас новий цікавий письменник, чи він все ще шукає свій стиль.
7. Рекомендувати можу лише завзятим поціновувачам жанру і любителям історичного антуражу, на жаль, ті слабкі моменти, на які я не зважала у першій частині, тут нікуди не зникли. Але можливо, це повязано з питанням обмеженого часу написання та недостатньої редактури. Бажаю автору наснаги,а нам ноих пригод.