Як і властиво Юрію Винничуку, «Вілла Деккера» віртуозно балансує на межі ретродетективу й політичного трилера — так само, як герої книжки балансують у невизначеному межичасі буквально за кілька днів до початку Другої світової. Вир драматичних подій та яскравий гумор, глибоке знання таємного життя передвоєнного Львова, соковита мова, кримінальні та любовні інтриги — усе це читач знайде в новому романі визнаного майстра.
Yuri Vynnychuk (sometimes spelled as Yuriy Vynnychuk, Yuryy Vynnychuk, Iurii Vynnychuk, Yurii Vynnychuk, Jurij Wynnytschuk, Jurij Wynnyczuk, Jurij Vіnіčuk, Youri Vinitchouk) is a contemporary Ukrainian writer.
добре бути героєм винничука. якби я була тринадцятирічним хлопчиськом, я, мабуть, дуже хотіла би бути героєм винничука.
по-перше, робота. у винничукового героя така робота, для якої можна вештатися нічними кнайпами, спати до обіду, до, власне, роботи добиратися як пощастить, в офісі з'являтися тільки по зарплату — і все одно тебе всі знають, люблять і вважають крутим професіоналом.
по-друге, харизма. у винничукового героя така харизма, що й місцеві магнати, і поліція, і совєцькі дипломати проникаються до нього якщо не безмежною симпатією, то принаймні погано приховуваною шаною, і навіть серійний убивця мріє привабити його увагу. героєві винничука майже не треба розслідувати справу, за розслідування якої його просять узятись і місцевий магнат, і поліція, бо йому всі самі все розказують і не те щоб дуже брешуть. (щоправда, мінус тут у тому, що розслідування припиняється, щойно хтось відмовляється добровільно розповідати героєві винничука свої таємниці, але що ж тут удієш, найшла коса на камінь).
по-третє, жіноцтво. усі красиві жінки з першої ж зустрічі намагаються повіситися на винничукового героя, а переспавши з ним, мріють вийти за нього заміж і варити йому борщі, і це здебільшого навіть не іронія і не підступ. некрасиві жінки на героя, на щастя, не вішаються — некрасивих жінок у цьому романі, в принципі, і нема, що дуже зручно.
по-четверте, перспективи. наприкінці роману львів окупують совєти, які ув'язнюють місцеву інтелігенцію і поліцію, але винничукового героя, який ніби належить до одного і спавпрацював із другим, спеціально випускають, бо ж тільки він може допомогти з пошуками серійного вбивці — ага, того самого, якого так і не знайшов за попередні триста сторінок. а значить, далі буде.
про самого серійного вбивцю, щодо чийого почерку авторові було складно визначитися, тому тут і видерті очі, і душіння, і згвалтування, і кориця, і акронім, і іменини, і — звісно — намагання привабити увагу головного героя, якось уже і згадувати незручно.
Є таке правило: якщо хочеш отримати насолоду від доброї книжки, покайфувати від багатства авторської мови, з головою поринути у вигаданий, але базований на історичних реаліях світ, досхочу насміятися із не завжди пристойного, але завжди смішного гумору, — бери без роздумів нову книжку Юрія Винничука.
На щастя, цей автор працює самовіддано і щороку тішить своїх читачів новим романом (а ще збирає книжки розвідок на довколалітературні теми, укладає антології, готує до перевидання забуту класику, а часом ще й перекладає). Словом, це не автор, а маленький літературний заводик у Винниках, які, подейкують, ще кілька століть тому назвали на честь майбутнього письменника Винничука.
Зовсім нещодавно Юрій Винничук у харківському видавництві «Фабула» видав новий роман під назвою «Вілла Деккера». Це ретро-детектив про Львів напередодні Другої світової (слово «напередодні» прошу розуміти буквально, бо йдеться про кінець серпня 1939 року). Фактично ця книжка є своєрідним продовженням виданого минулоріч роману «Нічний репортер», але читати її можна і в тому разі, якщо попередньої книги ви не читали. Бо йдеться не так про зв’язок з попереднім сюжетом, як про нове розслідування харизматичного львівського репортера Марка Криловича.
Тут було б доречним слово «серіал», адже Винничук справді вибудовує серіальну канву, в якій змінюються злочини й обставини, але зберігається головний герой, який має свій упізнаваний «почерк», особливості характеру, переваги і вади. Ясна річ, оскільки це герой твору Винничука, то не обійшлося тут і без красунь та пікантних елементів. До речі, в свіжому інтерв’ю письменник зізнався, що вже працює над продовженням цієї книжки, готує новий «епізод». Маю надію, що в майбутньому ми побачимо не тільки книжковий, а й екранний серіал за цими творами.
Писати відгуки на детективи – справа невдячна, бо кожне непродумане слово може зіпсувати майбутнім читачам інтригу. Обмежуся тільки сюжетним вступом: у Львові ґвалтують і душать панянок, серійний вбивця відомий тим, що виколупує очі своїм жертвам і засипає очодоли цинамоном (корицею). У химерний спосіб ці злочини переплітаються зі шпигунами, дипломатами, загрозою Другої світової та аферами, що супроводжували втечу євреїв за кордон. Тобто історичний детектив у цьому випадку переплітається також із психологічним, любовним та шпигунським романами.
Важливо додати, що Марко Крилович – не єдиний головний герой роману. А, можливо, зовсім і не головний, бо є в книжці важливіший персонаж: Львів. Саме це місто є героєм не тільки цього, а й більшості творів Винничука взагалі. Ретельний хронікер Львова, Винничук реконструює його древнє життя – у тексті оживають старі вулиці, кнайпи, ресторації і театри, але також оживає і мова старого Львова, ґвара й арґо його кримінального світу.
Слід визнати, що Винничук – один із найкращих майстрів діалогу в українській літературі. Ні, його діалоги не «афористичні», це не ті короткі перепалки, що легко запам’ятовуються й потім стають анекдотами або крилатими фразами. Діалоги Винничука мають іншу якість: вони звучать природно, наче вони підслухані, а не вигадані. Лексика цих діалогів влучно доповнює портрети персонажів, а затинання, паузи, «екання» і «бекання» створюють враження спілкування з живою людиною.
Випереджаючи прогнозовані запитання: ні, «Вілла Деккера» ‒ це не шедевральне «Танго смерті». Це щось зовсім інше, і в цій своїй іншості не менш цікаве: добрий жанровий детектив, з яким відпочиваєш і насолоджуєшся кожною сторінкою. Видно руку майстра!
Коли ви востаннє так захоплювались книгою, що буквально не могли відірватись, поки історія не буде прочитаною до останньої сторінки?
Зі мною така пригода трапилася сьогодні. "Вілла Деккера" Винничука, новинка @fabulabook прибула до мене сьогодні і вже відправилась на полицю прочитаних книг.
Роман — свіжесенька новинка🤩
Анотація визначає жанр роману як ретродетектив та політичний трилер. Надзвичайно динамічний та захопливий сюжет в найкращих стилістичних традиціях Винничука: тут і типова для нього соковита говірка, львівські історії, приправлені сексом та алкоголем; містифікації, повне занурення в атмосферу передвоєнного Львова-Лемберґа.
А скільки тут сюжетних викрутасів! Детективна лінія з пошуку вбивці та маніяка, львівська мафія, афери з вивезенням євреїв, сумні історії клубних танцівниць та повій.
Загалом весь роман не може похизуватись позитивом. Не дивлячись на певну легковажність в стилі автора, все-таки це історія, що розгортається за 1-2 тижні до війни, тому ви зловите тут і політичні нотки та настрої, відчуєте напругу міста, що знаходиться на межі війни.
Останні сторінки — ніби не завершення, а кульмінація роману. Те, що читати найскладніше, найстрашніше.
Новинку раджу всім, навіть якщо ви вважаєте, що жанр детективу — не ваша тема. Це файно написана українська книга, яка вкрала в мене 5 годин життя.
Книга про нічного репортера у Львові, події відбуваються в серпні 1939 року, напередодні війни. Гарно описаний Львів, його вулички та передвоєнна атмосфера, яка на жаль, тепер така знайома. Нічному репортеру допомагають в розслідуванні буквально всі хто трапляється на його шляху, всі дівчата його, при цьому навіть адекватного опису головного героя немає. Це навіть не романтика, а більше еротика, абсолютно безідейна. В книзі занадто багато персонажів, які взагалі нерозкриті, і нікому всю книгу не співпереживаєш. Загалом не радила б витрачати на неї час. Три зірочки за те, що це український письменник і відчуття дежавю мене не покидало практично всю книгу через воєнній події.
.... В суботу ми вирішили пообідати в місті, пішли на Ринок до "Атляса" і з подивом побачили давній Львів з тлумами перехожих на Академічній, зі столиками під дашками, де мирно собі сиділи люди і частувалися, а з вікон лунала музика. Не пропали ніде й вуличні співаки, а з ними і жебраки. Львів ані на хвилю не перервав свого нормального життя. Ось продзвенів трамвай, яким керувала молоденька моторова, продзвенів колією, яка ще зранку була пошкоджена бомбами. Ніщо не здатне вивести Львів з рівноваги. Живемо далі. .
на першому курсі я пройшла Рим, Крим і мідні труби: жила цілий семестр на квартирі з хазяйкою. кобіта пила, курила і матюкалась як іспанський льотчик, але якось в неї стався момент просвітлення і в хату потрапили "Груші у тісті".
мені їсти не давай, а помахай перед очима словом: Винничуківські автобіографічні баєчки про Львів 80-х я ковтала залпом, гикаючи від сміху в долоню і якось тоді вже розуміла - люблю місто з його історією і люблю те, як розказує про нього Юрій Винничук.
з "Віллою Деккера" - таким добрим ретро-детективом, одразу зрозуміла - любов! Винничук у кращих традиціях повертається до довоєнного Львова: кілька серпневих днів 39-го занурюють читача у полуденну спеку на Ринку, прохолоду "Жоржа", прокурені касина і вчеплюють моторошною історією.
а що ж тоді відбувається у Львові?
в ті напружені перед війною дні у в місті з'являється душій. він викрадає дівчат - переважно фордансерок, повій чи кралечок легкого підйому - душить, гвалтує, а насамкінець виймає очі і притрушує очниці цинамоном. за цим ділом стежить поліція, яка не годна вирахувати логіку Цинамонового душія, і нічний репортер Марко, такий собі Джеймс Бонд львівського розливу, який і репортажі здає майже вчасно, і зваблює паню за панею, причому ледь не кожен Божий день.
обабіч Цинамонового душія у поліції виникає новий клопіт - вбивають відомого адвоката та його молоденьку дружину. наш Бонд Марко впихається ше й в ці політично-дипломатичні інтриги і якось воно так жваво розкручується, так гарно ведеться, що я незчулася як прочитала всю книжку і заклякла з роззявленим ротом, бо вже був кінець.
всього було вдосталь: інтриг, таємниць, бійок батярів, львівської говірки, вечорів у рестораціях і ночей у казино.
трохи покривила носом на одвічні еротичні походеньки фраєрів Винничука (Фройд би розбирався!), але одна з героїнь, яка несподівано отримала інтелекту і присаджувала Марка Прустом, виправила майже все:)
словом, читайте. Винничук недарма завалював фейсбук і "Збруч" есеями про львівських повій і місцевих батярів - такої насолоди і занурення в ті часи я не отримувала з моменту "Танга смерті". передати вам не можу, як це все прекрасно!
Загалом цікавий ретродетектив, події якого відбуваються у Львові перед початком Другої світової війни. Відомий читачу "Нічний репортер" Марко Крилович береться допомагати поліції у розслідуванні загадкових убивств, у тому числі садистських замордувань молодих жінок. Під час розслідування Марко втягується у політичні інтриги могутніх, ворожих Польщі держав. Як завше, Марко легко здобуває прихильність красивих жінок з різних соціальних верств. Він зовсім не переймається сталістю цих стосунків, можливими негативними наслідками для випадкових подруг, які гинуть одна за одною. Герої роману розмовляють різними мовами, автор вживає багато галицьких слів. Однак, інколи він втуляє фрази німецькою і, чомусь, з помилками. Трохи малоймовірними здалися зізнання професора Йоахіма Гайнца у кінці книги. Особа серійного убивці не зовсім з'ясована, то мабуть буде продовження.
А точніше головний герой Марко Крилович, він же нічний репортер. І хоча я так і не зрозуміла, що й у ньому такого й чому усі жінки готові з першого погляду йти за ним у ліжко, але історія мене захопила. Власне оце і все, що я можу сказати про недоліки Юрій Винничук просто не дав нам опису цього мачо. Тому залишається просто вірити, що то усе "харизма" та популярність героя.
Хоча "Нічний репортер", де фігурує цей чоловік я не читала. Тому, можливо, й лишилася з легким не розумінням отих флюїдів. Та зрештою, усе інше мене задовольнило. Тому книгу можна читати, як самостійний роман.
Ну ок, ще мене трішки розчарувало завершення, але давайте без спойлерів, тому як дочитаєте - можемо обговорити.
Тепер про плюси книги. А їх безумовно більше, ніж моїх прискіпувань. Отож тут чудово описана атмосфера старого Львова, адже події відбуваються напередодні Другої світової війни. Автор, чи видавці, подбали про нас та додали перелік назв вулиць, аби ми знали, як її шукати зараз і краще уявляли.
Звісно, автор не оминув у "передчуття" війни, яким були просякнуті навіть побутові розмови.
Попри те, що героїв дуже багато ми швидко з ними знайомимося (і тут теж у пригоді стає перелік на початку книги). Усі вони мають свій характер і попри мізерні описи ми все ж добре уявляємо цих людей.
Безумовно Юрій Винничук багато попрацював й над тим, аби описати "низи" суспільства старого Львова, адже тут ми читаємо й про різні види шахрайств, підпільні клуби, казино та облави на дрібних злочинців. Усе це створює дуже самобутню атмосферу і стає чудовим тлом для головних подій.
А власне про що ж книга? Фактично - це класичний детектив: у місті починають вбивати красивих жінок. І усі вони якось пов'язані з нічним репортером. А ще зникають євреї та їх кошти. Ну і в місті діють підпільні агенти Гітлера. А ще совєцкій консулят. Ну і звісно, куди без шпигунів. До чого тут цинамон, плівки та еміграція?
Усе це дізнається та розплутає (чи ні) Марко Крилович. Безсумнівно - це хороша жанрова проза з динамічним сюжетом та заплутаними стосунками героїв.
Ну і звісно, традиційно для Винничука тут багато сексу. Мій вердикт - читати ;)
У книзі є лише один персонаж - це довоєнний Львів. З живою самобутною мовою, польськими топонімами і незабутньою атмосферою. Це і плюс, і мінус одночасно. Бо герої Вілли - це просто напівкартонні роботи без мотивації чи ставлення до подій. Вони вчиняють так чи інакше просто тому, що автор так захотів. Винничук не розкрив, чому Марка так люблять абсолютно всі жінки Львова. Винничук не розкрив, якою ж людиною був Деккер. Винничук не розкрив справжність почуттів Росі чи Ірми до головгероя. Винничук врешті абсолютно не розкрив настроїв тогочасного Львова. Стосунків між українцями і поляками, зокрема. Все дуже і дуже поверхнево. Сюжетна арка Цинамонового душія тут взагалі ні про що. Книга б нічого не втратила без неї. Фінал ніби натякає на сіквел, але хіба так має бути? Дуже слабенько - без глибини, без ретельно прописаних персонажів, без душі, так би мовити...
Зазвичай не пишу рецензій чи відгуків про прочитану книгу. Проте ця залетіла буквально за два дні. Це говорить про те,що читається легко,структурні діалоги,не занудні, малі описи,чому так мало відгуків про неє не розумію. Як на детективну історію досить вдало поєднаний сюжет і замисл. Лишається таки читати далі,щоб дізнатися,що ж відбувалося, хто таки винуватиць усіх вбивств. Вдало скомбіновано історичні події життя у Львові перед початком 2Світової і сама сюжетна лінія.Так,декому може здатися,що забагато еротичних сцен,і взагалі головний персонаж бабій,але думаю це не здається,а так і є,саме тому йому і фортить,а інколи і вигрібає за це. Рекомендую для легкого проведення вечора за достойною історією,детективом,від нашого українського автора,що не може тішити і його рівень написання.
Враження від книги неоднозначні. Сподобалось відображення життя передвоєнного Львова. Не особливо сподобався головний герой - такий собі Казанова, на якого вішаються всі жінки. Він, як і поліція постійно роблять якісь помилки і дурниці, що дозволяє вбивці уникати правосуддя. Виявлення злочинця вийшло взагалі якимось випадковим. Тобто найцікавішим був у книзі саме Львів.
Полюбила ретро детективи і мала надію, що відкрию для себе нового улюбленого автора, але на жаль, не склалося. Події відбуваються у Львові 1939 року, напередодні Другої світової війни. Марко Крилович, або "Нічний репортер" - журналіст, він допомагає поліції розслідувати справу про маньяка, якого іменують "Цинамоновим душієм". А ще дивну смерть від пожежі, і зникнення євреїв по дорозі до Палестини. Здається, це повинно бути неймовірно захоплююче і цікаво, але на жаль, наш Марко не пропускає жодної спідниці, у нього постійно якісь любовні пригоди: Каміла, Ірма, Рося і так до безкінечності... Вино, жінки, жінки і вино... Дуже дивно, що кожна зустрічна пані, обов'язково пригортається до нашого героя і поспішає до нього в ліжко... Так тут є шпигуни, а інтрига хто маньяк тримає увагу, в кінці починаються воєнні дії, що відгукнулося дуже боляче. Але в цілому, твір мені не сподобався, хоча читалося доволі швидко і легко. Ще хочу відзначити дуже гарне оформлення книги, цупкі сторінки і наявність лясе та ілюстрацій. Продовжувати знайомство з творчістю автора я не буду. На жаль, такий ретро-детектив мені не до смаку.
Саме такий стан після читання книги Юрія Вінничука "Вілла Деккера". Книга тримала весь час в напрузі, а в кінці ,типу -"ВСЕ"? Я читав багато відгуків про книгу, практично всі пишуть "цікаво, але...". Фінал книги є несподіваним.
Своє знайомство з Винничуком я почав з книги "Танок смерті", далі читаючи його інші книжки, я не отримував такого задоволення,але це на мій погляд.
Про книгу. Історія Львову до війни. В місті загадково зникають жінки. Головний герой Марко спільно з місцевою поліцією намагаються встановити причини зникнення, а також чому у вбивці такий жахливий почерк, який пов'язаний з попередніми жінками. В той же час, паралельно у Львові зникають євреї, частину з них вивозять до Палестини.
Книга доволі легко читається, автор передає нам часи міста Лева напередодні радянської окупації і початку Другої світової війни. Також, Винничук показує, як поводилась польська влада з українцями і що було після приходу радянської влади. Тому книга, як на мене, цікава саме цим і звичайно сюжетом. Кінцівка вас засмутить.
Я поважаю українських авторів і певна,що є багато цікавих,захопливих книг,але це не про дану книгу.По перше мова,можливо це для того щоб поринути в атмосферу довоєнного Львова,але для людини,яка не знає польську,це буде справжня мука. Що стосується сюжету, то було 2 детективні лінії- маніак і справа євреїв.По факту, як такого сюжету і апогею не було, історія євреїв закінчилася дуже невиразно,а історія маніака не закінчилася ніяк.Зате я прочитала скільки жінок застрибнуло радісно до ліжка головного героя і як всі його поважали, бо він нічний репортер.Отже,книга для мене повне розчарування,бо я хотіла прочитати якісний український детектив,а отримала щось середне між еротичним романом і висвітленням перших днів війни.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Не можу сказати, що мені сподобалось. Є деякі моменти, які ламали сюжетну лінію.
Найбільше, що мені не сподобалось, це нереалістичний головний герой. Його всі наймають, всі з ним співпрацюють, він і там встигає і тут, і при цьому, йому за це нічого не відбуває. Взагалі не розкривається його лінія, де пояснюється (якщо воно взагалі є) чому він грає на всі сторони і йому за це нічого немає.
По кількості персонажів, на мою думку, забагато на квадратний метр. Щільність велика, а тому не вистачає книги, щоб більше розкрити персонажів. Автор наче намагається, щоб вбивства виникали якісь співчуття, але за той короткий час, за який він розповідає про кожну з них, цього не трапляється.
Тому, загалом, звичайна книга, на пару днів. Вражень особливо не залишила.
Захопливий та інтригуючий ретро детектив про перепитіі у міжвоєнному Львові. Майстерно і детально передана атмосфера епохи, а сам роман написаний смачною львівською говіркою. Читаючи книгу я ніби перенеслася у минуле.
Сюжет цікавий, перетинаються декілька ліній, поєднуються детектив та політичний трилер. Мені сподобалися і персонажі - колоритні, особливі, але усіх їх попри різну національну приналежність поєднав Львів…
Оцінка «4» через надмір еротичних сцен, які особисто мені моментами здавалися недоречними і втомлювали.
Сподіваюся на продовження роману, оскільки кінцівка вийшла доволі інтригуюча і відкрита.
Якщо любите поринати в атмосферу Львова минулих століть - беріть книги Винничука. Батярська говірка, побутові деталі, описи костюмів, манер, їжі, колишні назви сучасних вулиць - львів‘яни особливо оцінять деталізацію.
Книга «Вілла Деккера» сподобалась. Захопливо написано, соковиті деталі того часу, атмосфера і настрої передвоєнного Львова (якось аж перегукується з сучасними настроями). Детективна лінія цікава. Книжку поглинула за 2 дні.
Єдиний нюанс, досить типовий для книг Юрія Павловича: обов‘язково головному герою мати інтимні стосунки з КОЖНИМ жіночим персонажем? Якщо не секс, то закоханість, або опис «принад» і еротичних фантазій. Особисто мені трохи було забагато цього.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Люксично! Мова Винничука, його залюбленість у Львів, його знання подій Золотого Вересня, а також довоєнного і повоєнного побуту - все це робить книжку дуже цікавою, для тих, хто хоч трохи цікавиться цими темами. Щодо детективної складової, вона мені подобається, але відходить трохи на задній план. Тим не менше мені було цікаво слідкувати за спробами схопити маніяка, як і за спробами знайти Деккера. Ну і звісно, як без паралелей з сучасністю? Як казала пані Амбросякова: самі навіть майток нормальних не мають, а прийшли нас визволяти.
Коли читаєш про початок війни у Львові — тіло вкривається сиротами. І впізнаєш те ж саме: що Львів продовжував жити навіть коли почали літати винищувачі і скидати бомби. І вразило, що пивниці кам'яниць не такі надійні, як зараз здається...
Але сама книга не про те. Тут знову багато розслідувань, загадок та гарних жінок.
От т��льки, трясця, як так може бути — кохатись зі стількома жінками, які на тебе "покладають надії", і не мати з того прикрих наслідків? Щасливчик якийсь! От саме це робить ту цілком реалістичну історію для мене трохи фантастичною)
Одну зірочку зняла за те, що в романі одна історія так і залишилась нерозкритою, хто вбивця невідомо, здається ми прочитаємо це в наступному романі. А хотілось би в цьому. Історія доволі цікава, інтрига є. Жінки в цій книжці - об'єкт сексуальної насолоди для головного героя, але деякі з них мають мізки та щось роблять (не тільки повії та танцівниці, або дочки багатих батьків). Не знаю, чи буду читати ще, але хто ж то цинамоновий душегуб, дізнатися б хотілось.
Попередня книга з серії про агента Криловича мене захопила більше, але і другий роман досить насичений та не менш цікавий. Напевно, почасти погоджусь з іншими рецензіями, що нічний репортер у цій частині виявився ще більшим ловеласом, що інколи видавалось чимось гротескним. Разом з тим, позаяк оповідь велася в переддень початку 2ї світової, це додавало особливої напруги сюжету. І здається, це не остання книга цієї серії..
Вже починає створюватися приємна традиція - як тільки до рук потрапляє книга Вінничука, то я забуваю про все й про всіх. Автор насамперед бере читача "за душу" атмосферою книги... Так зі мною було й під час читання "Танго смерті", аналогічно відбулося й з цією книжкою. Не хочеться виринати та повертатися у реальне життя) Дякую.
Репортер, який зводить з розуму всіх жінок, яких зустрічає. Замальовка: вбили його колишню коханку, колеги кажуть: знаєш її? Так, були з нею. А вчора де був, коли її...? Спав з іншою. Ох Казанова! Ох молодець! Це щойно вбили людину, а все, що цікавить оповідача історії, це походеньки героя? Багато шаблонного. Герої дрібні. Хоча задумка цікава і локація - Львів - дуже пасує
Якийсь прям мізогінічний детектив, такого принизливого ставлення до жінок в українській літературі я давно не читала. Окрім цього, важко вірити в історію і в головного героя, якому прям всі двері відкриті і всі йому все розказують. Не марнуйте часу, якщо цікавить детектив і тема воєнного Львову, раджу краще Коломійчука почитати.
Цікава детективна історія, а ще довоєнний Львів з його дівами ночі і кнайпами, шампаном. Мені сподобався стиль написання, не занадто багато незрозумілих описів. АЛЕ те що дратувало, і відволікало постійно, так це всі ці специфічні за сучасними мірками контакти з жінками у головного героя. Це мені дисонувало постійно з загальною атмосферою
Я вражена талантом письменника створювати історію від якої дуже важко відірватися. Навіть маючи вкраплення "трошки" випадкових подій, ця книга заслуговує уваги чатачів. Інші книги автора - це те, що точно буду замовляти в якості подарунків.
Детективна історія, яка насичена відлунням творів Чандлера) ...І насування війни та совєтської окупації створює особливу задушливу/загрозливу атмосферу.