Мені хотілось написати щось не для внутрішнього вжитку, щось таке, що було б цікаве для всіх, а не лише для нині живих і ще ненароджених Модрицьких. Якийсь новий ракурс історії окремого роду. Я бачила чимало книг на цю тему - вони мені видались нудними, хоча навіть книги для вузького кола спеціалістів можуть бути страшенно цікавими, бо відкривають нові обрії. Викликають якийсь трепет, якщо сказати точніше. Розпочинаючи збір матеріалу з абсолютно невідомої мені царини, я розуміла, щоб написати історію роду, потрібно років двадцять, хай десять. Пропустити через сито сотні, навіть тисячі людей. А от написати книгу, яка спонукатиме інших розгадувати давні загадки та інтриги, мислити, аналізувати, тобто дати інструмент - це цікаво. І у кожного з нас можуть знайтися подібні загадки. В архіві я бачила, як сяють у людей очі, коли вони знаходять потрібне, дізнаються щось нове. Було б добре, якби ця книжка спонукала вести пошуки власної ідентичності через чужу ідентичність
Народилася в селі Залокоть, згодом родина переїхала у село Уріж. Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб.) Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Шевченківської премії з літератури (2010). Живе у Львові.