Виявляється, «лінія Маннергейма», про яку згадують у підручниках з історії, — міф. Розповіді про легендарні й дуже міцні споруди — перебільшення Радянського Союзу. Насправді все трималося не на фортифікаціях, а на силі фінської армії — так пише Карл Маннергейм. У своїх спогадах Маннергейм розкриває багато деталей радянсько- фінляндської та Другої світової воєн. Як країні з чотиримільйонним населенням удавалося протистояти демографічному велетневі — СРСР? На які жертви Фінляндія йшла заради миру? Наскільки лицемірно поводилися радянські представники на перемовинах? Як Фінляндія протистояла тиску Третього Райху, що вимагав приєднатися до наступу на Ленінград? Відповіді на ці й інші питання ви отримаєте з першоджерела — спогадів батька сучасної Фінляндії. А ще зрозумієте, наскільки мудрим, чуйним і скромним він був.
Baron Carl Gustaf Emil Mannerheim was the military leader of the Whites in the Finnish Civil War, Commander-in-Chief of Finland's Defence Forces during World War II, Marshal of Finland, and a Finnish statesman. He was Regent of Finland (1918–1919) and the sixth President of Finland (1944–1946).
Previously Mannerheim had made a career in the Imperial Russian Army, rising to the rank of lieutenant general. He also had a prominent place in the ceremonies for Tsar Nicholas II's coronation and later had several private meetings with the Russian Tsar. He fought in the Russo-Japanese War before travelling across Asia on a military intelligence mission, later commanded a Cavalry Division in the First World War and was also awarded the Order of St. George, 4th class.
Найбільше мені сподобався той момент де Маннергейм у 1943 році для радянських військовополонених по всій Європі шукає ВІТАМІНИ. Hän on niin sisukas komentaja
Друга частина "Спогадів" розповідає про період життя Маннергейма, який охоплює неспокійні 30-ті роки, Зимову війну, вторгнення Німеччини до Радянського союзу та військові дії Фінляндії проти СРСР, перебування Маннергейма на посаді президента. Нині Україна постала перед загрозою знищення суверенітету, як і Фінляндія в 1939-1940 році. Країна встояла та зберегла свою незалежність, хоча і дещо втратила в територіях. Їй довелось пройти величезні випробування, як в дипломатії, так і на полі бою. На Зимовій війні вони не закінчились і тривали ще під час Другої світової війни. Важко переоцінити внесок Маннергейма в боротьбу на обох фронтах, тепер зрозуміло, що багато чим фінський народ завдячує йому. Корисними для України є висновки Маннергейма, що вистояти проти агресії державі можуть допомогти єдність народу та сильна обороноздатність. Також якби Фінляндія змогла сформувати сильний оборонний союз з іншими північними державами, можливо Радянський Союз і не напав би на цю маленьку країну. Тобто союзники також мають велике значення в підтримці незалежності тих держав, яким не пощастило мати за сусідку росію. Мудрий полководець розумів, що після укладення миру, необхідно знову готуватись до війни. Це варто взяти до уваги і Україні. З огляду на те, який важкий шлях пройшла Фінляндія в боротьбі за свою незалежність, Україні варто готуватись до тяжких випробувань. На жаль, ця книга мене не заспокоїла, як я того очікувала, але все-таки вселила надію, що Україна буде незалежною, як і Фінляндія 🙏
- провокації на кордоні - концентрація війська - створення “народної республіки” - пропаганда - лицемірне поводження представників на перемовинах
Звучить знайомо ? Але це як поводився радянський союз до і під час радянсько-фінляндської війни. Проходить час, а деякі речі не змінюються.
У своїх спогадах Маннергейм розкриває багато деталей цих подій. Як все відбувалось, яка була реакція Європи і Америки, а також чого чекати від найближчих сусідів.
Двох томів мемуарів мені мало, хочу ще третій :) Насправді це означає, що мені ця розповідь історичних подій від Маннергейма дуже сподобалася, і я дізналася багато нового про фінів, Фінляндію та їх самобутність.
Коли я купувала ці мемуари, хотілося більше дізнатися про боротьбу фінів під час Зимової війни проти совєтського союзу, і тут дуже докладно все описано, як ця нація змогла об'єднатися, вистояти проти сильнішого сусіда, захистити свою незалежність (так, з втратою певних територій, але все-таки плани совєтів були знищити незалежність цієї держави повністю).
Війна-продовження демонструє завойовницьку політику совєтського союзу ще краще і показує, що його ніякий мир не зупинить в окупації та нападі на сусідів, якщо вони вже мають в планах це і зібрали достатньо сил, щоб це зробити. І це треба взяти на озброєння при можливому мирі/перемир'ї України з росією, коли остання використовує мир, як тимчасову паузу у бойових діях, а потім повернеться ще з більшими силами до первісного плану окупації всієї країни.
Цікаво було читати про політику Маннергейма під час Другої світової війни, як він зміг не укласти союзницьких договорів з Німеччиною та не брати участь у її активних бойових діях проти совєтів. І це було непросто уникнути цього, бо фіни максимально залежали від німців по багатьом ресурсам, але вистояли і змогли уникнути різкого засудження держав, які перемогли у війні.
Складно було Фінляндії тоді між німцями та совєтами обирати, бо обидві держави вели завойовницьку політику і намагалися використати відповідні ресурси Фінляндії в своїх цілях. І Маннергейм, і президент, і уряд вибрали з двох сторін зла те найменше для себе, і я розумію на підставі оповіді автора чому, зокрема, бо росіянам не можна довіряти у політиці та мирі, і вони будуть шантажувати та вимагати більшого, зокрема територій.
Дуже приємно було дізнатися, що фіни такі єдині та свідомі у своєму національному питанні, і завдяки цим поглядам та їх єднанню під керівництвом Маннергейма та тодішніх політиків зберегли себе.
Зараз це прекрасна та затишна країна, яку варто відвідати, якщо ви там ще не були, і не тільки в Гельсінкі можна побачити багато цікавого для себе, а й в інших куточках цієї держави. Рада, що фіни змогли відстояти себе і свою країну.
Примітки до книжки чудові та інформативні, а також ілюстрації, що передають тогочасні події на фронті та відповідну атмосферу.
І закінчую відгук цитатами Маннергейма (за традицією) -
Безумовною передумовою незалежної зовнішньої політики є існування потужних Сил оборони;
Розбрат у власних рядах згубніший, ніж меч ворога, а внутрішні чвари відчиняють двері агресорові.
Другий том мені здався менш різноманітним, нескінченна війна, в яку затягує і читача, він сам стає учасником подій і щосили переживає за Фінляндію і довгоочікуваний мир. Найцікавіше було читати про політичні перипетії того часу, про складну ситуацію в якій опинилася Фінляндія. А ось бойові дії без карти взагалі було складно усвідомити.