Книга журналіста, телеведучого, доктора історичних наук є навчальним посібником для політиків, журналістів, політологів та любителів з написання, переписування та удосконалення Конституції України. Країна колосальної та незбагненої культурної традиції, її громадяни, яких зневажливо називають "населенням", є лише ресурсом для задоволення їх первинних рефлексів, задовольнити які можна лише викоріневши засадничі поняття: "бог", "право", "закон", "совість", "культура", "людина", "отчина". Knyha zhurnalista, televeduchoho, doktora istorychnykh nauk ye navchalʹnym posibnykom dlya politykiv, zhurnalistiv, politolohiv ta lyubyteliv z napysannya, perepysuvannya ta udoskonalennya Konstytutsiyi Ukrayiny. Krayina kolosalʹnoyi ta nezbahnenoyi kulʹturnoyi tradytsiyi, yiyi hromadyany, yakykh znevazhlyvo nazyvayutʹ "naselennyam", ye lyshe resursom dlya zadovolennya yikh pervynnykh refleksiv, zadovolʹnyty yaki mozhna lyshe vykorinevshy zasadnychi "boh", "pravo", "zakon", "sovistʹ", "kulʹtura", "lyudyna", "otchyna".
Емм.. а це точно українець писав цю книгу? Кількість хейту до всіх українських історичних діячів тут не співставна ні з чим, що я читала до цього. Я розумію, що діяльність Грушевського і ко не ідеальна, але називати її незаконною, неправовою, згубною - це вже занадто для мене. Вони ж поклали початок всьому тому руху, який зрештою привів до нашої незалежності. Хоча це окрема тема, автор стверджує, що ми взагалі ніколи не мали на неї права.
І більше, ніж Центральну Раду, автора, мабуть, ненавидить тільки козаків. І не розуміє, як це можна було бунтувати проти святих поляків, адже в Речі Посполитій жити було класно і приниження «українців» (саме так автор завжди бере в лапки це слово, натякаючи, що немає такого народу) - це лише поодинокі випадки (кріпацтво? ні, не чули). В 21 столітті легко це критикувати, але на момент 1654 року вибір стояв фактично між кріпацтвом і чужою конфесією та автономією, відносною свободою селян і звичним православʼям.
Мене після прочитання цієї книги найбільше засмучує моє остаточне розчарування в історії, як в науці. Бо тут описано все прямо протилежне до того, що ми вивчали в школі. І я розумію, наскільки все субʼєктивне, а обʼєктивного ми не дізнаємося ніколи.
Перли-цитати: «козацьких банд, які дощенту зруйнували процвітаючу країну» «території на схід від Полтави «Україною» не є»
(Міхновський, Шаповал, Лотоцький, Багряний? ні, не чули)
Вельми цікава праця. Дуже лаконічна, зрозуміла та пізнавальна. Раджу ознайомитися для кращого розуміння політичної ситуації та перед пошуками найкращого шляху розвитку України взагалі та себе в ній зокрема.